• вул. Ольги Кобилянської, Чернівці
  • вул. Ольги Кобилянської, Чернівці вул. Ольги Кобилянської, Чернівці
  • Театральна площа, Чернівці Театральна площа, Чернівці
  • Турецька площа, Чернівці Турецька площа, Чернівці
  • вул. Головна, Чернівці вул. Головна, Чернівці
  • Німецький народний дім, Чернівці Німецький народний дім, Чернівці

Новини

Автор: putvos_admin Категория: Конятин
Дата публикации Просмотров: 911
Печать

Історія

 

 

        

                                   Історія походження с. Конятин

 

 

 

     Розповідають старожили Первісник Ганна Іванівна, Швабко Євдокія Юріївна, Євенчук Ганна Федорівна, що їхні бабусі і дідусі оповідали їм про те, що колись територія нашого села була безлюдною. Улоговина, що знаходилася на правому березі річки Білий Черемош, як верхня річкова тераса, була вкрита, у теплий сезон року, густою травою. Ближні поселенці вирішили використати цю територію для випасу худоби. Загнали сюди коней. Коні, після випасу, поверталися гарними, ситими. А з часом цю територію так і стали називати землею для коней - Конятин.

 

                      Перша згадка про наше село Конятин є в документі 1774 року.

Конятинська1

 

 

 

 

 


Конятинська2

 

 

 

                                     ГЕРБОВА ПЕЧАТКА

 

                                          с. КОНЯТИН

 

                                            1900 рік.

 

                                

 

 

 

                               Географічне положення.

 

 

 

         Село Конятин – одне з чудових Карпатських сіл Путильського району Чернівецької області. Його географічна «адреса» - 48 пн. ш. і 25 сх. д.

 

Село лежить на правому березі р. Білий Черемош, за 30 км від районного центру Путили та 48 км від залізничної станції Вижниця і 124 км від обласного центру Чернівців.

 

Наше село межує із Яблуницею і Довгопіллям, а через р. Білий Черемош – з с. Черемошна Верховинського району Івано – Франківської області. Через село проходить центральна дорога, яка з’єднує кінцеву автобусну зупинку Яблуницького напрямку в Яблуниці та до села Усть – Путила.

 

На території нашого села знаходиться Конятинська сільська рада, якій підпорядковані такі населені пункти: села Конятин, Самакова, і Великий Липовець. До с. Конятин відносяться хутори – Плита, Глибока і частина хутора Зелений. До села Самакова входить – Верхня і Нижня Самакова та Великий і Малий Рошишний.

 

До Великого Липовця входять: Буздуги і Манчул.

 

 

 

Назва населеного пункту

Площа

Кількість населення

1

Конятин

580 га

654 чол.

2

Самакова

690 га

616 чол.

3

Великий Липовець

83 га

198 чол.

всього

Конятинська сільська рада

1353 га

1468 чол.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                     Рельєф. Корисні копалини.

 

 

 

         За структурно-геоморфологічним ознаками рельєф Путильщини відноситься до низкогірного. Тут знаходяться сприятливі для освоєння міжгірні улоговини. У цій частині Гуцульських гір горбистий рельєф оптимальний для садиб і сінокосів, через що, майже, не залишилось лісу, а на його місці розкинулися найрозлогіші дисперсні села. Ця частина Українських Карпат переважно складена флішовими породами (нашаруванням аргілітів, алевролітів) і лише подекуди – пісковими. Завдяки здатності всмоктувати воду, алевроліти й аргіліти легко набухають і втрачають стійкість. В поєднанні з тектонічними рухами, які властиві Карпатам як молодій гірській системі (щороку вони піднімаються на 1-4мм), це зумовлює зсувні та опливні явища. Зсувні зміщення корінних порід різних типів – від масивних блокових зміщень до опливних делювію на схилах, спостерігається і в нас, тобто, в Путильському низькогір’ї.

Конятинська3

 

 

 

 

 

           Конятин лежить на невеликому проміжку міжгірної улоговини, що оточена гірськими хребтами. Ці хребти тягнуться у напрямі із заходу на схід та північного сходу на південний схід. Найбільша абсолютна відмітка становить до 1000м над рівнем моря. Міжгірна улоговина утворилась переважно під дією фізичного вивітрювання, текучих вод. Колись, за переказами старожилів, води нашої річки Білий Черемош протікали по всій улоговині. Гірські хребти мало шпилясті, зазнають сильного процесу фізичного вивітрювання. Часто на схилах зустрічаються окремі брили твердих гірських порід – свідки вивітрювання. Особливої уваги заслуговує цікавий витвір природи на хуторі Плита – камінь «Беркут». Вдивляєшся в цей камінь і перед тобою постає образ грізного беркута. Це ж треба так потрудитись природі, щоб зробити такий витвір.

 

Дуже великої шкоди завдають селу сельові потоки. Так, у 1989 році пройшов сильний сельовий потік на Канчиковому потічку, який завдав великих збитків місцевому господарству та приватним господарям. Сельовий потік заплавив велику територію брилами каміння, гальки, глини, а також колодами та гіллям.

 

Територія, що співпадає з с. Конятин не дуже багата на корисні копалини. Найпоширенішими є родовища будівельних корисних копалин (річковий пісок, гравій та глини, що використовувалися для виробництва цегли, кахелю).

 

У напрямку до села Самаково підніжжя схилів складене товстими шарами будівельної глини. Правда, використовують її поки що лише у приватному будівництві. А підніжжя схилу Бундерчихи, у напрямку хутір Зелений, багате на родовища мінеральних вод. У двох місцях вода у вигляді джерела виходить безпосередньо на поверхню.

 

Місцеві жителі використовують її як лікувальну воду. Знаємо, що деякі люди приїжджали аж із Архангельська і лікувались цією цілющою сірководневою водою.

 

 

 

                                                   Клімат.

 

 

 

         Кліматична карта гірських країн, на відміну від рівнинних, особливо мозаїчна. Сезонні відмінності у розподілі опадів, місцевих вітрів, ході добових і екстремальних температур, атмосферних явищ тощо проявляються в горах на коротших, ніж на рівнинах, часових і просторових віддалях. Так, різниця температури на різних схилах одного хребта може бути такою, яка в рівнинних умовах спостерігається на відстані кількох десятків, а то і сотень кілометрів. Особливість кліматичних умов нашого краю, полягає у тому, що серед кліматичних чинників, які властиві цій географічній широті (певна кількість сонячної радіації, західний напрям атмосферної циркуляції), на клімат найбільше впливає орографія місцевості. Особливості кліматичних показників у горах пов’язані з такими властивостями, як висота над рівнем моря, що впливає на загальний розподіл метеорологічних елементів (зниження температури повітря, збільшення вологості повітря з висотою), та експозиція і крутизна схилів, які безпосередньо впливають на величину радіаційного і теплового балансів, а через них – на температурний і вітровий режим схилів. Як відомо, з підняттям у гору на кожних 100м температура знижується на 1◦С, але в нашій гірській місцевості, завдяки гірсько-долинній циркуляції, інколи спостерігається температурна інверсія, коли на схилах тепліше, ніж у долинах.

 

Клімат нашої місцевості помірно-континентальний. Він характеризується великою кількістю опадів і високою вологістю повітря. (виключенням став 2011 рік, який був дуже посушливий).

 

За багаторічним спостереженням учнів нашої школи підраховано, що пересічна температура повітря становить +6◦С…+7◦С. Відомі і кліматичні «рекорди» Конятина. Абсолютний термічний максимум у нашому селі було зареєстровано +38◦С, а найнижча температура - -35◦С. Пересічна річна кількість опадів у нашій місцевості коливається в межах 1000-1100мм. Найбільше опадів випадає влітку, найменше – взимку і напровесні. Дні із відносною вологістю нижчою від 30% в нас бувають дуже рідко. Такі дні ми помічали у кінці липня на початку серпня 2000р. та 2011р.

 

Великий вплив на кількість опадів, їх розподіл за порами року мають циклони. Дощовий максимум збігається в часі з періодом заготівлі сіна, тим самим ускладнюючи цю найважливішу працю горян влітку. Тому скошену траву гуцули змушені сушити не на землі, а на спеціальних деревяних конструкціях – «драбинах».

 

Солярно-орографічні умови схилів різної крутизни та експозиції є причиною надзвичайно нерівномірного розподілу температур і розвитку в горах активної турбулентності, яка сприяє збільшенню хмарності та випаданні термоорографічних опадів. Вони мають характер локальних короткочасних злив над ділянками площею від одного-двох до кількох десятків квадратних кілометрів і часто є руйнівними. Сильні локальні опади є катастрофічними наслідками – поширене явище на гуцульській території. Так, улітку 1999 року раптові зливи у басейні Черемошу спричинили людські жертви і завдали значних збитків місцевому господарству.

 

Через орографічні чинники сума опадів від кожної зливи у Карпатах у декілька раз перевищує опади, які випали з такої ж повітряної маси над рівниною. Дуже сильні дощі, ми - гуцули, називаємо «хмароломом», «проломом хмар». Так, у липні 2008 року, над нашими Карпатами був такий рівень опадів протягом 1 доби – 340мм (а це тривало більше тижня), що призвело до стихії. Ця добова кількість опадів була лише на 100мм менша від річної норми опадів на півдні степової зони України.

 

Взимку опадів у вигляді снігу випадає від 270мм до 360мм. Потужність снігового покриву з висотою зростає: на рівні 600 – 800м його висота змінюється від 20 до 70см, а вище 800м досягає 1м і більше (на схилах і в улоговинах, куди сніг заносить вітер – до 3м).

 

Вітровий режим у гуцульській частині Українських Карпат доволі неоднорідний і визначається не лише особливостями циркулювання, про яке йшла мова вище, але й залежить від висоти, експозиції гірських долин, захищеності місцевості.

 

Посилення вітру до 15м/с і більше (саме з такою швидкістю вважаються сильними) найчастіше відбувається на відкритих підвищеннях і високих вершинах. Так, на найвищих вершинах Українських Карпат, може бути до 100 днів із сильними вітрами. Водночас в долинах сильні вітри бувають значно рідше, а в добре захищених схилах Путильщини – 6 днів.

 

За багаторічним спостереженням відзначається переважання західних вітрів.

 

         Несприятливим метеорологічним явищем нашої місцевості є також висока хмарність, а на високогір’ї – часті тумани (мряки). З гірськими особливостями нашої території пов’язане доволі поширене тут метеорологічне явище, небезпечне для життя і господарювання, - грози. Гірські хребти помітно активізують грозову діяльність, оскільки, сприяють виникненню потужних висхідних потоків повітря і загостренню холодних фронтів. Якщо в передгір’ях Карпат та Закарпаття число днів з грозою коливається в межах 35-40, то у високогір’ях їх число збільшується до 45.

 

В нашій місцевості це число зменшується тому, що улоговина оточена гірськими хребтами, де їхня діяльність послаблюється.

 

Найчастіше грози виникають після обіду і до ночі затухають. Літні грози у 80-90% випадків супроводжуються зливами і градом, а навесні і восени 40-50% з них буває без опадів.

 

Щодо комфортності метеоумов територія нашого краю неоднорідна. Жодна з її частин немає цілком сприятливого клімату. Можна відзначити лише менш або більш сприятливі місця. Саме Конятин відноситься до більш сприятливих для життя і господарювання територій.  

 

 

 

                                        Внутрішні води.

 

 

 

         Велику увагу у своїй дослідницькій роботі приділили дослідженню і вивченню підземних вод. Перш ніж розпочати цю роботу Зінаїда Андріївна розповіла нам про значення води, про те який це важливий мінерал у житті на земній планеті, про те як ми щоденно, не задумуючись часом, нераціонально використовуємо воду, не оберігаємо її, не підтримуємо у належному стані. А тим часом в інших куточках нашої планети питна вода порівнюється із золотом. Зінаїда Андріївна розповіла нам, що в такій країні, як Кувейт не протікає жодної річки, що там 1л прісної води коштує набагато дорожче ніж 1л бензину. Ми подумали – як це може бути? Ми за 1л бензину платимо так дорого, а водицю-царицю черпаємо відрами.

 

   Поверхневі води, які є дзеркалом кліматичних властивостей територій, мають на Гуцульщині найгустішу в Україні сітку. Недарма гуцули, характеризуючи свій край, кажуть, що вони живуть там, де закінчується хліб і починається вода.

 

   Згідно з гідрологічним районуванням Українських Карпат крайній захід Гуцульщини лежить у області значної водності, а решта територій – в області високої водності.

 

   Через це насиченість її територій річками – найвища в Україні. В басейні нашого Білого Черемошу, де річкова сітка найгустіша, цей показник становить 2,5 км/м², тобто в середньому через кожних 400 м протікає мала річка, струмок чи потічок. Гуцульські річки переважно дуже малі і малі. До малих відноситься наш Черемош (51км).

 

   Ця річка є основною водною артерією нашого села, що розділяє Чернівецьку область від Івано-Франківської області та наше село від села Черемошна. Тече Білий Черемош на території села на проміжку 2км. Найбільші допливи цієї річки – Самаківський потік та Канчиківський. Але річка із своїми допливами дуже зміліла. Рівень води за останні 20 років знизився на 79см. Старожили не можуть повірити в такий катастрофічний темп зімління нашої річки. Якщо колись дорослі люди важко переходили річище, щоб опинитися на території сусіднього берега, то тепер без забруднень переходять її діти.

 

 

 Конятинська

 

Конятинськ4а

    

 

     Лише навесні і на початку літа під час танення снігу, а також під час літніх злив і тривалих дощів наша річка стає повноводна. Цієї осені 2011р. річка настільки зміліла, що тимчасово було призупинено дію Яблуницької міні-гідроелектростанції.

 

   Наші гірські річки доволі швидкі, а Білий і Чорний Черемош мають доволі велику швидкість. На гідропосту в Яблуниці (де спостереження веде гідролог Комариця М.І.) зареєстрована середня швидкість – 0,85 м/с, а максимальна – 1,26 м/с.

 

   Зважаючи на значну густоту річкової сітки, високе зволоження і гірський рельєф Гуцульщини належить до одного з найбільших повененебезпечних районів України та Європи.

 

  

 

     Так, протягом ХХ століття регіональних паводків на північно-східному макросхилах (Буковинської і Галицької Гуцульщини) було 8 – у 1911, 1927, 1941, 1955, 1969, 1980, 2008 роках. Усі вони відбулися в теплу пору року – влітку.

 

   Локальні паводки на гірських річках здебільшого формуються дуже швидко – ще під час дощу. Швидкість підйому рівня сягає 0,5 – 0,9 м за годину, а загальний підйом – 4 м і більше. Так, 27 липня 2008 р , за декілька годин сформувався і пройшов паводок висотою до 4м, який затопив значну частину берегової лінії, зруйнував і підтопив житлові будинки, знищив урожай на присадибних ділянках.

 

 На території нашого села є дуже багато місць виходу на поверхню підземних вод у вигляді холодних джерел ( у народі їх називають чуркалами). На береговому проміжку Конятина відмічається 11 потужних підземних джерел, 3 з них мають по 300 років. Вода в них прохолодна, прозора і дуже смачна. Всі ці 11 джерел використовують жителі нашого села, підтримують тут чистоту і свято шанують їх.

 

   Правда, часто окремі жителі нашого села, не завжди підтримують у чистоті цю берегову лінію, а тим більше у місцях виходу підземних вод, де є чуркала. Ми неодноразово прибирали ці берегові схили, обходили двори господарів, просили не засмічувати їх. В цьому плані добре спрацювала наша сільська рада. Яка взяла під особливий контроль стан берегової лінії.

 

   Досліджували і вивчали все про криниці нашого села. Більшість людей нашого села користуються водою, яку черпають із криниць або проведених самостійних кранів.

 

   Ми обійшли кожний двір і виявили, що на території Конятина є 56 криниць. Викопані вони і обладнані в різних роках. Ми усистемазували ці роки і маємо такий статистичний матеріал. До 1900 року була викопана 1 криниця. В період між 1900-1940 роками не було викопано жодної криниці. В 2000 – 2002 роках – викопано 9 криниць. Виявилося, що «найстарша» криниця у господаря Пентюка Василя Івановича. Вона була викопана і вимурувана у 1889 році. Цій криниці 123 роки. «Наймолодші» криниці викопані у 2002 – 2012 роках. Таких у селі 3: це у Тимків Юрія Юрійовича, Маротчака Михайла Михайловича, Павлюка Іллі Миколайовича. Відрізняються криниці глибиною. Середня глибина криниць 4-6 метри. Є і «рекордсмени» по глибині, вони сягають більше 10-ти метрів. Виявилось, що найбільша глибина криниці становить 12 метрів, це у Марусяк Наталії Дмитрівни. Трохи поступилися глибиною криниці у Поповича Миколи Миколайовича, Шкеула Танасія Миколайовича. Глибина цих двох криниць сягає 11,5 метрів. На третьому місці криниця Кузика Дмитра Григоровича, яка сягає глибини 10 метрів. Треба зазначити, що вода майже у всіх криницях чиста, смачна, прохолодна. Проте у деяких господарів криниці не зовсім добре обладнані, тобто немає зверху покрівлі, а це означає, що вода буде забруднюватися. Про це ми наголошували господарям. Радили навіть господарям криниць кинути в їхні криниці срібну монетку.

 

Вона дуже очищує воду. Можна навіть придбати у аптеках срібні кульки і кинути їх у воду. Вони також будуть очищувати воду і благотворно впливати на людський організм. Разом з цим ми не тільки досліджували, рекомендували, а й безпосередньо займалися роботою «голубих патрулів».

 

 

 

          

 Конятинська4

 

 

 

 

 

 

                                       Рослинний світ.

 

 

 

       Географічно-кліматичні умови наших Карпат сприятливі для зростання лісу. Ліси. Які застали перші поселенці цього краю в ХVІІ – ХVІІІ ст. цілком відрізнялися від теперішніх за видовим складом. Гуцульські ліси були мішаними: хвойні породи – ялина європейська, ялиця, сосна кедрова, тис ягідний – у корінних деревостанах росли разом з листяними породами – буком, явором, дубом.

 Конятинська5

 

 

 

 

 

 

 

 

     Звичайним хвойним деревом гуцульського краю на початку середньовіччя був тис ягідний, який мав неперевершену за міцністю деревину, що дала можливість цьому виду існувати із середини мезозойської ери (понад 200 млн.р.), вистоявши всі геологічні і кліматичні катаклізми.

 

   Про поширення тиса в нашому краї свідчать топоніми. Назву цього знаменитого дерева колись мало і село Розтоки на Черемоші, яке називалося Тисова Рівня.

 

   Наші пращури з гілок і трісок тису вистругували цвяхи, якими збивали дошки і закріплювали на дахах покрівельну дранку. З тису робили найміцніші меблі, лопати, фундаменти мостів та ін. Тисовою деревиною гуцули сплачували данину феодалам і айстро-угорському урядові, через що ці тисові ліси повністю винищені ще до ХХ ст.. Зараз поодинокі екземпляри цього реліктового дерева збереглися у Карпатському заповіднику.

 

   Природна збалансованість порід дерев у наших пралісах надавала їм стійкості перед частими сильними вітрами, сприяла такій же видовій гармонії тваринного світу.

 

   А вже у ХІХ і на поч. ХХст. на більшій частині залісеної території створено монокультурні смерекові ліси. На значних просторах лісовий покрив замінений вторинними луками. Через надмірне антропогенне втручання в лісові та гірськолучні екосистеми значно збіднено видовий і, особливо, кількісний склад тваринного світу.

 

   Рослинні пояси нашого краю мають вертикальний характер.

Конятинська6

 

 

 

     У нашому низькогір’ї (від 500 – 1030 м. н.р.м) поширені переважно ялиново-смерекові-букові ліси. Підлісок рідкий і складається із малини, вовчого лика, дикого агрусу та ін. видів. Але 10 років тому ми виявили у лісі над колишньою конторою нетипові для нашої місцевості дерева – модрини. Їх там є дев’ять.

 

   Вже десятий рік ведемо спостереження за ростом і розвитком цих надзвичайно красивих дерев. Як для модринового віку ці дерева не молоді.

 

   Восени модрини загоряються ніжним золотим сяйвом, а із першим морозом осипається дрібненька золотиста хвоя. В цей час із маленьких шишечок розсіюються достиглі крилаті насінини. Висота цих дерев 15-20 м. Кожне дерево ми пронумерували. Тепер наше завдання – зберегти ці дерева, не дати можливості їх спиляти. Нехай наші ліси збільшуються різноманітністю голонасінних рослин.

 

Тим більше, що деревина модрини дуже тверда. При ударі у стовбур, відбивається дзвін, а на тому місці не залишається навіть і сліду від удару. Коли так само ударити по смереці, то залишається заглибина і утворюється тріщина.

 

   Ми розуміємо, що це дуже цінна деревина, а тим більше знаємо про Венецію, яка стоїть на модринових полях, забитих на дно морської затоки, і вже 500 років витримують дію солоної води та хвиль без значних пошкоджень і руйнувань.

 

   Типовими представниками тваринного світу є альпійський тритон, живородна ящірка, глухар, рябчик, чорний дятел, рись, карпатський олень, європейська козуля, карпатська білка та інші (всього в лісах нараховують 8 видів земноводних, 5 плазунів, 72 птахи і 45 ссавців)

 

Конятинська7

Конятинська8

Конятинська10

Конятинська11

Конятинська12

Конятинська16

Конятинська17

Конятинська18

 

 

 

 

 

                        

Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE

Незважаючи на втрату багатства флори і фауни за час антропогенного освоєння нашого гірського краю, цей регіон має доволі високий рівень біорізноманіття і є важливою складовою традиційних ландшафтів Карпат, які занесені Всесвітнім Фондом Природи до реєстру  «Globa 200»          яка одна з двохсот найвизначніших на сьогодні природних територій планети.

 

                                                Грунти.

 

   Грунти представлені такими основними типами: бурими, гірсько-лісовими, дерново-буроземними та буроземно-підзолистими. На схилах околиць села під хвойними і мішаними лісами утворилися бурі гірсько-лісові грунти. Вони вкриті кислими материнськими породами -  делювієм – алювієм карпатського флішу. Профіль їх складається з двох горизонтів – гумусового та перехідного. Гумосовий горизонт становить 20 – 25 см слабо забарвлений з невиразною грудкуватою структурою. Перехідний горизонт жовто-бурий, горіхово-грудкуватої структури з часом переходить у материнську породу.

      За механічним складом ці грунти середньо-суглинкові. Фізико-хімічні аналізи показують, що це кислі грунти, бідні на рухомий фосфор, а часто і на калій. Кількість гумусу в них відносно висока, проте він не дає відповідного гарного забарвлення грунту.

        А пояснюється це перевагою ясно забарвлених органічних сполук – фульво кислот. Взагалі ці грунти мають низьку потенціальну родючість. Ефективно використовувати їх можна тільки після внесення високих норм добрива, вапнування.

        Дерново-буроземні грунти. Цей тип грунтів утворився внаслідок процесу дернового ґрунтоутворення, що відбувався з участю трав’яної рослинності на бурих гірсько-лісових грунтах. В нас вони зустрічаються на безлісих ділянках, що довгий час використовувалися, як пасовища або орна земля. Вони відрізняються від попередньої групи наявністю дернового горизонту з бурим відтінком і відсутністю ознак опідзолення.

       За фізико-хімічними властивостями дерново-буроземні грунти відзначаються невисокою кислотністю, вміст гумусу 5,5%. Все це свідчить про те, що ці грунти дещо кращі за попередні, але і вони потребують агротехнічних заходів для того, щоб покращити їхню родючість.

        Третій  типовий грунт в нашій місцевості буроземно-підзолистий. Цей тип грунту мало сприятливий для росту та розвитку сільськогосподарських рослин, оскільки вони визначаються високою гідролітичною кислотністю, значним вмістом алюмінію і невеликим вмістом гумусу ( до 2,2 – 3,4 %). Вони зустрічаються в нас у знижених вологих місцях. Виявилося, що найродючіший тип грунту в нас – дерново-буроземний.

 

                              Характеристика населення.

                Конятинська19

 

 

                             

 

     Покоління. Є щось у цьому слові таке глибоке, таке світле, яке може відчути хіба що дуже чутлива душа.

    Покоління людей. Ось народилась людина, росте, виростає, сил набирає – а там дивись закружляли літа, як листя восени. І за тобою у твій слід, у твоє життя біжить хтось інший ще такий молодий, як оце ти вчора був.

    Покоління. Одне сходить із землі, як сонечко сполудня до заходу, інше народжується і піднімається до полудня, до висоти.

    Сьогодні в Конятині проживає  676 чоловік, а по сільській раді 1468 чоловік.

Основні  показники демографічної ситуації по Конятинській сільській раді.

 

 

№ п.п.

Назва населеного пункту

      Частка осіб %

К-не відношення осіб чол.ст. до жін. (16-28р.р.)

               Коефіцієнти ‰

Тип демографіч-

ної  ситуації

Працездатного віку

Молодше працездатного віку

Пенсійного віку

Народжу- ваність

Смертність

Природний приріст

Механічний приріст

1

Конятин

52

28

20

0,96

18,2

12

6,2

8,7

 I

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Пересічна густота становить до 178 чол на 1 кв.км(в самій улоговині). Рівень заселеності території села неоднаковий. Що пояснюється великою різноманітністю природних умов. Густіше заселена територія міжгірної улоговини (правий берег р.Білий Черемош), а схили хуторів Плита, Глибока, частина Зеленого заселені значно рідше. Це, звичайно, зрозуміло. Адже людина вибирає зручніші місця для постійного проживання (де рівнинна місцевість, де протікає річка, де добре прокладені транспортні шляхи). Тому, дійсно, наша улоговина густо заселена, забудована і добре освоєна конятинцями.

    Якщо простежити демографічну ситуацію населення села за 2001 – 2011 рр то за цей період спостерігалась така картина.

   

№ П.П.

Назва населеного пункту

        Площа (км²)

Чисельність населення осіб

Густота населення (осіб/км²)

Населеного пункту

Територія с/р

В межах села

В межах с/р

1

Конятин

 3,80

28,38

   676

   178

  51

 

      Статева структура нашого села має такий вигляд:

чоловіки – 317

жінки – 356

 Тобто жіноча стать у нас переважає.

 Людський    вік  по таких роках:

І вік до 6 років – 62

ІІ вік від 6 до 17 років – 135

ІІІ вік від 18 до 60 років – 365

ІV вік від 60 і вище – 114

    У національному складі жителів Конятина переважають українці 99,99%. Є одна людина – молдованка, одна людина – росіянка.

    Трудова життєдіяльність як процес, що відбувається між людиною і природою в етнографічних районах не опосередкована такою системою засобів виробництва, як в індустріальній частині суспільства, тому має елементи самобутності.

    Традиційними галузями господарювання в нашому краю є тваринництво, лісове господарство і лісозаготівля, а також художні промисли.

    Ці види занять протягом тривалого часу були і залишаються сьогодні основою життєзабезпеченості, формують спосіб життя. Побут, світогляд. Звичайно, що є певна частка людей, які працюють у певних сферах діяльності: освіті, культурі, сфері послуг. Охороні здоров’я, торгівлі.

     Зайнятість населення нашого села виглядає таким чином:

1.Чисельність економічно активного населення – 351

2.Кількість зайнятих у сферах господарства:

с/г – 51

лісове господарство – 44

обробна промисловість – 15

виробництво ел.енергії – 2

торгівля – 15

пошта, зв’язок – 27

державне управління – 7

освіта, культура – 58

охорона здоров’я – 2

підсобне господарство - 129                                

 

   Сільське господарство (тваринництво) завжди було основою господарської діяльності населення. Тваринництво – невід’ємна складова господарської культури.

№п/п

 

Назва населеного пункту

Велика рогата худоба

 

Коні

 

Вівці

 

Свині

Всього

На 1 господаря

На сто га с/г угідь

Всього

На 1 господаря

На сто га с/г угідь

Всього

На 1 господаря

На сто га с/г угідь

Всього

На 1 господаря

На сто га с/г угідь

1

Конятинська с/рада

917

19

62

106

0,2

7

321

1,4

47

224

0,4

453

     Чисельність поголів’я худоби в особистих і фермерських господарствах нашого села:

 

 

 

 

 

 

 

                                  Господарські двори.

 

 

    Кількість господарських дворів – 192

Будинки, що побудовані до 1900 року – 2

До 1945 р. – 44

1946 – 1970 рр. – 64

1971 1980 рр. – 25

1981 – 1990 рр. - 28

1991 – 1995 рр. – 19

1996 – 2011рр. – 12

    У нашому селі нараховується 192 двори. Вони всі відрізняються один від одного. Від розміру присадибної ділянки, планом забудови, часом побудови, архітектурою, зовнішнім виглядом, видом будівельного матеріалу, кількістю жителів у господарському дворі.

    Більшість будинків збудовані у проміжку від 1944р. по 2000р. Найстаріший будинок сьогодні в нашому селі – це будинок, який був побудований ще у 1893 році, тобто у кінці 19 ст. Цей будинок був побудований  євреями, які колись проживали в нашому селі. До речі, він чудово зберігся до сьогоднішніх днів. В ньому проживають люди.  Зберігся цей дерев’яний будинок тому так добре, бо зведений був із якісного, здорового дерева.

    Колись наші старожили добре знали в який період треба рубати ліс для побудови будинка. Як правило, вони рубали ліс у грудні, січні та лютому.

    А на противагу старим будинкам є зовсім новенькі будинки, які побудовані у проміжку від 2006р. по грудень 2011 року. За минулий рік було побудовано 3 нових будинки.

    Певна частина будинків побудовані в проміжку від 1900 – 1943 рр. Їх налічується – 44. Всі ці будинки побудовані з дерева. Пізніше, починаючи з 50-х років будинки почали будувати не тільки з дерева, а й з цегли та каменю.

    Так. У 1956 році почали будувати з каменю  Конятинську школу. Дійсно всі стіни школи викладені з каменю. А вже з 70-х рр. переважна кількість будинків будувалися  із блоку та цегли. Майже всі будинки покриті шифером. 2 хати нашого села покриті алюмінієвою бляхою, а 2 хати покриті євро метало черепицею.

    Більшість хат одноповерхові. Чимала кількість хат – двоповерхові. Їх – 25.

    Господарі будинків дбають про їх зовнішній вигляд. Кожний намагається якнайкраще причепурити свій будинок, подвір’я, огорожу.

    Слід відмітити таких господарів, які дбайливо доглядають за своїми будинками: Гожда В.М., Тимків Ю.Ю., Пелепко В.С., Євенчук А.Ф., Несторяк І.Н., Попюк М.В., Дудчак П.М., Комариця П.М., Комариця О.П., та багато інших.

   

 

 

 

 

 

                               «Сім  чудес  Конятина»

 

      З великою увагою постійно стежимо за тим  як у світі, в Україні, в Чернівцях люди вибирають  «Сім чудес». Ми вирішили вибрати «сім чудес» нашого рідного села Конятин. Зробили оголошення для учнів школи, жителів села про те, що такий конкурс буде проводитись. Всі бажаючі вносили свої пропозиції, які об’єкти вони вважають потрібно винести на цей конкурс. Було запропоновано 9 об’єктів: місцева Василівська церква, капличка Пантелеймона, камінь «Беркут», торгово – житловий будинок, СБК, дитячий садочок, школа, сільська рада, будинок молитви. Пройшло таємне голосування серед учнів нашої, жителів села. При підрахунків голосів (рахувала голоси спеціально складена комісія) виявилося, що найбільше голосів віддали за нашу школу, церкву, капличку, камінь «Беркут», дитячий садочок, сільську раду, СБК. Ось так ми вибрали «сім чудес Конятина». Це наша гордість, наша краса.

 

               Дитячий дошкільний навчальний заклад.

 

      Усе найкраще дітям, так скаже кожен батько чи матір. Адже діти – це сенс життя. З ним пов’язані всі радощі й прекрасні миті. А щоб дитина, у свою чергу, змогла потішити батьків їй необхідне щоденне виховання. На це особливу увагу звернуло керівництво Гринявського лісокомбінату , що діяв на території нашого села   у 60 – ті роки. Керівний апарат лісокомбінату розумів, що більшість батьків зайняті у виробництві а малюки залишаються без догляду , не вистачає для них  пильного нагляду батьків чи вихователів. Тому, не жаліючи коштів, почали будувати дитячий садочок  поруч із житловими будинками, які в той час називали «посьолок». Приміщення будувалося одноповерховим із зручним плануванням, добре утепленим. Коли приміщення  було добудованим, взялися за обладнання його всередині. Лісокомбінат не шкодував грошей для того, щоб створити тут всі необхідні умови для проживання малюків. Були завезені гарні новенькі меблі, дитячі іграшки, посуд для кухні. Створено було справжній затишок маленьким діткам. І вже на другий рік (1957 рік) сюди привели перших маленьких відвідувачів садочка. Саме тут діти  не лише гралися, відпочивали, але й навчалися та всебічно розвивалися.

           Першою привітно зустріла малюків завідуюча дитсадком Попова Л. А. І завирувало дзвінкоголосе життя малечі Конятина. Стіни садочка почули дзвінкий щебет малих вихованців. Вихователі , няні   доклали максиму зусиль , аби діти були чим зайняті, щоб контактували з однолітками та розвивалися.

           Так садочок працював до лютого 1967 року. В цей час Гринявський лісокомбінат переїжджає  у м. Кути  Івано – Франківської обл. Дитячий садочок на певний проміжок часу був закритий , а згодом приміщення було переведено до фонду Путильського  райвно. Тоді завідуючою стала працювати Псарюк С. М. Із розповіді С.М.  довідалися, що її було направлено у м. Чернівці  для того, щоб завезти у дитсадок нові меблі  та інше обладнання. Коли садочок знову обладнали, було відкрито  одну групу дітей (25). Вихователями працювали  Рибчинська Я. В. та Марчук О. П.

       Пізніше завідуючими працювали Курильчук Л.П.,Михайлюк Н. П., Гав’юк Г. Д., яка працює по даний час.

      У 1989 році дитячий садочок перейшов у інше теперішнє приміщення, яке теж колись побудоване лісокомбінатом. Тут проведено багато ремонтних робіт. Гарно обладнали кімнати, фасад, замінено старі дерев’яні вікна новими пластиковими. Тепер у садочку працюють 2 групи. Перша група різновікова (20 дітей), друга група - по підготовці дітей до школи(6 дітей).

      Дітей обслуговує персонал  із 9 чол. (завідуюча, вихователі, помічники вихователів, кухарі, опалювач, машиніст по пранню білизни ). Харчування тут відмінне. Цікавим і змістовним життям живуть малята у садочку. Вихователі з дітками працюють в екологічному та художньо- естетичному напрямках. На заняттях  малюки охоче виготовляють цікаві вироби з природного матеріалу, ліплять фігурки з пластиліну, малюють, створюють казкових  героїв, інсценізують казочки, співають і танцюють та, звичайно, граються.

      На заняттях   вчаться читати, писати, навіть слова на склади вміють ділити, також оздоблюють із допомогою вихователів дитячі куточки. Одним словом, тут цікаво, приємно і затишно.

 

 

                               Конятинська сільська рада.

 

       Споконвіку  села та селища, міста та містечка були колискою української душі, де народжувалися Прометеї слова, гартувалася інтелектуальна та творча еліта української нації, трудовими руками кувалося благополуччя народу. Завдяки багатовіковим самоврядним традиціям, ми зберегли територіальну цілісність нашої держави , не втратили національної самобутності  та рідної мови. У ст. 5 Конституції України закріплено, що «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. І тільки він  здійснює владу безпосередньо через органи державної влади  та органи місцевого самоврядування».

      Дійсно, за посередництвом місцевого самоврядування , найповніше може бути реалізована ідея здійсненням влади  народом. Таке здійснення реалізації влади народом також простежувалось і простежується нині в нашому селі Конятин. Ми, козятинські юні краєзнавці, дослідили весь шлях місцевого самоврядування села. Почули від старожилів Григоряка М. В., Євенчука А. Ф., Євенчук П. В., Поляк М. Д. про те, як народжувались самоврядування в нашому селі. хто і в який час був сільським головою , в якому приміщенні села перебувала сільська рада.

      Спочатку керуючих селом називали двірниками , а потім головами сільських рад. МИ дослідили , що протягом всього часу роботи сільської ради 4 рази змінювалась приміщення, а всій час у  Конятині  працювали 13 господарів села :

1.     Шинкарюк Ф. І.

2.     Гожда Д. В.

3.     Єремійчук М. В.

4.     Поленчук Ю. К.

5.     Псарюк І. К.

6.     Пилипко М. О.

7.     Малиш Д. Ю.

8.     Єремійчук М. М.

9.     Шинкарюк К. Г.

10.                       Дутко П. А.

11.                       Палійчук П. М.

12.                       Пилипко В.І.

13.                       Комариця О.П.

      Кожний  із керівників – господарів села  у свій час  намагалися справді організувати спокійне та нормальне життя людей Конятина і Самакови.

      З великою шаною і повагою  згадують конятинці про них. Завдячуючи цим  людям, ми  зберегли свою територіальну цілісність, не втратили самобутність наших селян, мали можливість організовувати  своє життя і господарство.

 

 


Normal 0 false false false false RU X-NONE X-NONE

        Колгосп «Перемога» заснований 31 жовтня 1948 р. Першим головою колгоспу був Генкул  Іван Юрійович. Пропрацювавши три роки, був жорстоко вбитий бандерівцями. Після цього був призначений головою Буздуга Микола Іванович, який працював декілька місяців. Третім головою був Григоряк Юрій Миронович. Після Григоряка Юрія Мироновича був Гожда Федір Юрійович 1950 -  1951 рр. В 1951 р. працював декілька місяців Генкул Федір Юрійович. З 1951 – 1952 рр. працював Зогов. Після нього колгосп очолив Рудь Микола Якович 1952 – 1954 рр. Колгосп спеціалізувався на розвитку рослинництва та тваринництва з розвинутим вівчарством. Працював Терещенко Кузьма Якович з 1954 – 1960 рр. В 1960 р. колгосп прийняв Біжан Василь Григорович, і працював до 1973 р. Матіос Семен Власович очолював колгосп з 1973 – 1975  рр. В 1975 р. колгосп очолював Шутак Іван Теодорович. «Перемога» об  єднаний з к входилиолгоспом «Маяк» с. Довгопілля і дістав назву «Прогрес».  Сюда входили села: Стебні, Довгопілля, Конятин, Самакова. В липні 1982 р. колгосп очолив Кузик Дмитро Георгійович. Спеціалізація колгоспу була: розвиток рослинництва, тваринництва, широкий діапазон допоміжних промислів: виробництво цегли, горщиків для вазонів, сувенірних планок та інших виробів з дерева. В 1988 р. 30 жовтня було роз єднано «Прогрес». Колгосп «Маяк» очолив Колотило Богдан Юрійович. Колгосп «Перемога» залишився під керівництвом Кузика. Спеціалізація «Прогресу» була розвинута. Кожен рік в господарстві встановлювався мінімум людино днів, який кожний працюючий колгоспник мав виробити середньомісячну заробітну плату. 16 березня 1997 р. колгосп очолив Пелепко Володимир Степанович, який  пропрацював до 8 вересня 1997 р. З  8 вересня 1997 р. головою колгоспу був Первісник Петро Дмитрович.  19 червня 2000 р. колгосп «Прогрес» було реорганізовано і створений сільськогосподарський виробничий кооператив. І на даний час очолює Первісник Петро Дмитрович.

                      Бригадири по господарству колгоспу

Первісник Петро Дмитрович

Генкул Федір Юрійович

Псарюк  Іван Кузьмович

Первісник Дмитро Петрович

Труфен Іван Юрійович

Генкул Василь Михайлович

 

                             Бригадири будівельних бригад

Синиця Іван Костянтинович працював в с. Самаково. Під керівництвом  Синиці Івана було побудовано: ферми на малому та великому Рошишних, будинок для тваринників, гаражі для техніки колгоспу. Були побудовані  ферми на хуторі Буздуги і на хуторі Зелений.

Бригадир Григоряк Іван Васильович працював  до кінця існування колгоспу в с. Конятині. Під його керівництвом в с. Конятин було побудовано ферми та допоміжні будови по господарству. А також було побудовано гаражі біля колгоспної контори.

 

             Головні бухгалтери колгоспу

Тарновський Микола Іванович – 1948 – 1961 р.

Козенков Іван Петрович -  1962 – 1968 р.

Михайлюк Надія Федорівна – 1969 – 1985 р.

Гав юк Марія Михайлівна – 1985 – 1988 р.

Бойчук Євдокія Іванівна – 1989 – 1997 р.

Пелепко Валентина Михайлівна – 1997 – 2008 р.

 

 Працювали ще помічники бухгалтерів: Генкул Василь Юрійович, Тонієвич Іван Васильович.

              Перші дояри

Шкеул Параска Гаврилівна

Шкеул Євдокія Танасівна

 

1.     Пилипко Микола Онуфрійович був перший голова ревізійної комісії.

2.     Полєнчук Юрій Костянтинович був першим засновником колгоспної пилорами на якій працював майже все своє життя (1920 – 2007).

3.     Генкул Михайло Миронович ветеран праці, фундатор колгоспу (1919 – 2002р.н.).

4.     Рейкало Танасій теж був головою ревізійної комісії.

5.     Дінис Марія Кузьмівна в Малому Рошишному була першою ланковою (вирощували жито, кукурудзу, буряки).

6.     Косован  Юрій  Іванович фундатор колгоспу (1919 – 2000рр.)

7.     Хащук Дмитро Іванович перший організував випас худоби на полонинах. І там багато років працював.

8.     Пилипко Ганна фундатор колгоспу та була першою телятницею колгоспу.

9.     Олексюк Василина була першою свинаркою в колгоспі.

10.                       Марусяк Євдокія Іванівна була фундатором колгоспу та телятницею в перші дні колгоспу.

 

 

 

                     

                     

 

                 Комсомольська агітбригада на обласному огляді

Рисунок1  

 

                          Агітбригада на святі виходу на полонини

Рисунок2

         

 

 

                  

 

                        Голови колгоспу с.Конятин в різні роки

Рисунок3

 

                                             Гекул Іван Юрійович

 

 

    Рисунок4

 

 

                                   Рудь Микола Якович (з дружиною)

 

 

 

 

                                        Рисунок5

                           Пелепко Володимир Степанович

   

           Головні бухгалтери колгоспу с.Конятин в різні роки

Рисунок6   Рисунок7

 

     Бойчук Іван Юрійович                           Бойчук Євдокія Іванівна

 

         Рисунок8

                            

                                 Генкул Василь Юрійович

 

 

                               

                                  Перший магазин с.Конятин

 

Рисунок9

 

                Гуцули – частина гірського українського населення Карпат , одна з найяскравіших складових українського етносу, котра зберегла свою самобутність до теперішнього часу.

 

                       

         Розповідають старожили села Первісник Ганна Іванівна, Швабко Євдокія Юріївна, Євенчук Ганна Федорівна,  що  їхні бабусі і дідусі оповідали їм про те, що колись територія села була безлюдною. Улоговина, що знаходилась на правому березі річки Білий Черемош, як верхня річкова тераса, була вкрита у теплий сезон року густою травою. Ближні поселенці вирішили використати цю територію для випасання худоби.  Загнали сюди коней.  Коні,  після випасу, поверталися гарними, ситими.  А з часом цю територію так і стали називати землею для коней – Конятин.

            Перша  згадка про наше село Конятин є в документі  1774 року.

Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE
 
Автор: putlkon Категория: Конятин
Дата публикации Просмотров: 548
Печать

Видатні особистості

КонРисунок8

 

   Евенчук Василь Максимович

 

 

Народився 15.12.1938 р. в с.Довгопілля,Путильського району.В даний момент проживає в с.Конятин.Одружений.З дружиною виховали 9 дітей.Свою трудову діяльність розпочав в 1953 р.За свою трудову діяльність був нагороджений різними нагородами та багатьма грамотами. 24.12.1976р.-нагороджений Орденом Леніна. 1984р. Нагороджений медаллю”Ветеран праці”. 1998р.пішов на заслужений відпочинок.

 

КонРисунок9

 

   Первісник Степан Михайлович

 

      Народився в с.Конятин,Путильського району.У 1956 р. закінчив Конятинську ЗОШ. Одружений.З дружиною виховали двох дітей.В 1970 р.був нагороджений медаллю ”За почесну працю”. В 1980 р. нагороджений медаллю”Ветеран праці”.За свою трудову діяльність Степан Михайлович був нагороджений багатьма грамотами,медалями та подяками. На заслужений відпочинок пішов у 1998р.

 

КонРисунок10

 

Марич Степан Михайлович

 

             Народився 27.01.1940 р.в с.Конятин,Путильського району.Одружений.З дружиною виховали двох дітей.Після закінчення школи розпочав свою трудову діяльність в Путильському лісокомбінаті. За свою трудову діяльність був нагороджений почесним званням”Заслужений працівник промисловості УРСР в 1990 р.” 1981р.нагороджений орденом ”Трудового червоного прапора”. Був нагороджений різними медалями,грамотами та подяками за свою трудову діяльність. В 2000 році пішов на заслужений відпочинок.

 

КонРисунок11

Гожда Михайло Михайлович

 

 

 

          Народився в с.Конятин,Путильського району,Чернівецької області 20.09.1935 р.Одружений. З дружиною виховали троє дітей.За своє життя працював в колгоспі різноробочим,трактористом. 40 років пропрацював шофером, нагороджений ”Орденом Трудової Слави” за досягнуті успіхи,та медаллю. Нині проживає в с.Конятин, знаходиться на заслуженому відпочинку.

 

 

 

 
Автор: putvos_admin Категория: Конятин
Дата публикации Просмотров: 688
Печать

Освіта

Рисунок7

Рисунок8

Заст.кон

Рисунок10

Рисунок11

Рисунок12

Рисунок13

 

 

 

 

 

 

 
Автор: putlkon Категория: Конятин
Дата публикации Просмотров: 494
Печать

Духовність

 

         Покоління. Одне сходить із землі, як сонечко з полудня до заходу, інше народжується і піднімається до полудня, до висоти.

 

         Та вічного нічого немає. Одні люди народжуються, другі помирають…

 

         Про це нам постійно нагадують культові споруди села Конятин.

 

             Церковний архітектурний ансамбль.

 

Василівська церква

 

         Церква розташована на мальовничому пагорбі, звідки видно всю панораму села. Будівництво церкви завершено у 1790 році. В 2012 році вона відмічала своє 222 – річчя. Це одна із найстаріших культових споруд у районі.

 

                  Дух1 1

                                                     Дух1 2     

 

         Саме приміщення церкви не дуже велике. По довжині – 14 метрів, по центру максимальна ширина сягає до 8 метрів. Максимальна висота – 25 метрів. Церква збудована із дерева. Зверху вона оздоблена виробленими дощечками (гонтою), подібно до дрібних рибних лусочок. Покрівля 15 років тому була перекрита алюмінієвою бляхою. Є два виходи: центральний і запасний. Споруда стоїть на високому фундаменті з метою запобігання підтоплення водою. Дуже гарний інтер’єр церкви, внутрішнє оздоблення.Церква має багато ікон, рушників, красивих люстр, підсвічників, лампадок. Скільки служб, обрядів (весільних, похоронних), проповідей, повчань було проведено у цій церкві!

 

         В 1987 році було проведено часткову реставрацію церковного приміщення: скріплення металічними розтяжками.

 

         Щорічно відбувається храмове свято на честь пророка Іллі. У цей день сюди сходиться дуже багато людей із сусідніх сіл Буковини та Івано-Франківщини. Зранку проходить святкова літургія за участю не тільки нашого священника, а й інших священнослужителів, монахів. Також велика релігійна відправа відбувається на свято Василія Великого (недаремно наша церква називається Василівська). З того часу, як відкрито нашу церкву тут працювало багато благочинних отців: Вильотний, Олексій, Георгій. Близько 30 років священником працював протоієрей Георгій (Юрій Палійчук, нині покійний). В даний час у нас працює священником отець Віталій із села Мариничів. Він три роки тому закінчив духовну семінарію.

 

         На початку січня 2012 року в церкві було проведено парове опалення за рахунок зібраних коштів прихожан.

 

         Коли заходиш до цієї святині, стає спокійно, зачаровує ця краса, поринаєш у світ молитви, розмови з Богом.

 

На територію церкви можна потрапити через центральний вхід – нові дерев'яні ворота зроблені місцевим майстром Гождою Василем Михайловичем. Інший вхід – металічні ковані ворота, які виготовили місцеві майстри Первісник Дмитро Степанович та брати Дмитро і Андрій Генкули, через які відбуваються основні релігійні відправи. На території церкви є кладовище, будинок для відпочинку і приготування їжі, тут раніше жили священники і дяки, а також дзвіниця. З ініціативи місцевих благодійників у 2010 році територію церкви було огороджено металічним парканом, основні роботи виконувалися під керівництвом Первісника Володимира Дмитровича.

                                                  Дух1 3

                                                  Дух1 4

                                                 Дух1 5

 

         Щорічно, перед пасхальними святами учні нашої школи допомагають місцевій громаді у благоустрої прилеглої території та приміщення церкви.

 

                                                                                           Каплиця

                                                          Дух1 6

 

         Сучасне бачення церкви у нашій країні є результатом історичного розвитку релігійно виховання кількох поколінь.

 

         Невідвідування церкви упродовж майже шести десятиліть виховало у людей вміння звертатись до Бога і творити молитву поза храмом.

 

         Сучасний ансамбль церкви, як місце слухання проповіді і віддання молитви може сформуватися довільно: саме місце молитви може бути передбачене не лише в храмі, але й поза його межами. Таким чином, каплиця, як самостійний елемент церковного будівництва і місце молитви водночас може стати необхідним інструментом при створенні сучасних церковних ансамблів.

 

         Каплиця, включена в ансамбль церкви, дає змогу створити трохи відмінний від традиційного образ храму, більш динамічний, і, одночасно, вона збільшить можливість творення молитви для людей.

 

         У 1997 році з ініціативи місцевих жителів Пилипко Василя Степановича, Мотуза Олексія Дмитровича, Дяченка Танасія розпочалося будівництво цегляної каплички . Будівництво розпочали навесні і завершили восени цього ж року. Спочатку залили фундамент.

 

Згодом місцевий житель Григоряк Василь Михайлович привіз цеглу, з якої майстер із Самакови Григоряк Василь змурував стіни каплички. Столяр і будівельник Гожда Василь Михайлович зробив деревяну основу купола. Василь Михайлович був основним інженером і проектувальником цієї споруди.

 

Перекриття даху алюмінієвою бляхою зробив майстер з хутора Плити Мікітів. Згодом майстри із хутора Зеленого Тодосійчук Юрій та його син Іван наклали на стіни штукатурку «шубу».

 

Капличку будували згідно релігійних канонів, при центральному основному вході до церкви. Гроші на фінансування використовували від пожертвування парафіян села на коляду.

 

Освячення здійснював протоієрей отець Григорій.

 

         Після закінчення і освячення каплички в селі Конятин по цих же проектах збудували каплички і в сусідніх селах Яблуниця та Черемошна.

 

 

 

                               Капличка Cвятого Пантелеїмона

Дух1 7

 

         У 2002 році тодішній сільський голова Пилипко Володимир Іванович серйозно захворів і дав обітницю перед Богом збудувати в селі Конятин, на території колишньої колгоспної контори, капличку.

                                                                     Дух1 8

 

         Певний час сімя і родина вирішувала, з якого матеріалу вести будівництво. Прийшли до спільної думки, що капличку треба будувати з дерева. За давнім гуцульським звичаєм навіть покрівля з куполами мала бути деревяною.

 

         У цьому ж 2012 році сімя Володимира Івановича виписала ліс. Рубали взимку, оскільки така деревина найміцніша. Каплицю збудовано з дерев’яних «олівців», зроблених власноруч здібним майстром і архітектором, Дроняком Олексієм Васильовичем, будівлі якого славляться по всій Україні.

                                                                          Дух1 9   

 

 

         Будувати капличку Олексію Васильовичу допомагали рідні брати Володимира Івановича – Михайло і Дмитро Григоряки, сини Богдан і Вадим, родич Дутчак Петро Миколайович.

                                                                          Дух10

 

         Всередині капличку оброблено вагонкою. Покрівля каплички також деревяна. Дранку на покриття пожертвувала жителька села Пелепко Валентина Михайлівна.

                                                                                                    Дух11

 

         Будувалася капличка легко і швидко, бо на будівництві працювали порядні газди з доброї волі, не взявши за роботу жодної копійки.

 

         Підприємець села Шміляк Микола Миколайович,придбав для підлоги паркет і лак, а також закупив, привіз і встановив бетоновані сходи, бо капличку збудовано на піщаному березі.

                                                                                                               Дух12

 

         Дружина Володимира Івановича Людмила Петрівна, сусіди Шміляк Ганна Дмитрівна та Дутчак Ганна Семенівна придбали для каплички ікони, рушники, лампадку, хрести, квіти, доріжки, підставку для свічок.

                                                                           Дух13

 

         Освячення каплички було проведено в той день, коли православні вшановують і святкують святого Пантелеїмона. Посвячення здійснив протоієрей Георгій (Палійчук Юрій Володимирович, нині покійний). Після освячення парафіяни села по добрій волі організували обід за здоров’я всіх людей, які будували капличку і жертвували на її будівництво.

                                                                            Дух14

                                                                              Дух15

 

         Двері каплички відкрито для всіх прихожан і охочих помолитися за своє здоровя і здоровя газдів, з ініціативи яких побудовано храм.

 

         Вже шість років шефствують над капличкою теперішні учні 10 класу, класний керівник Дутчак Ганна Семенівна. Щорічно до великих свят: Різдва Христового і Пасхи, учні перуть рушники, миють стіни, підлогу і прикрашають капличку. Адже це свято, коли Ісус Христос народився і Воскрес. Капличка повинна сяяти чистотою.

                                                                              Дух16

 

         Час від часу учні разом з класним керівником навідуються до каплички, підтримують чистоту, моляться за рідних, за своє здоровя, успіхи у навчанні, за добру долю і благополуччя.

                                                                              Дух17

 

         Біля каплички з ранньої весни і до пізньої осені цвітуть квіти. Про них дбають Пилипко Людмила Петрівна, Григоряк Наталія Миколаївна, Генкул Валентина Василівна.

 

         9 травня 2007 року у капличці виникла пожежа. Люди не поставили свічки в пісочницю, а в чотири куточки престолу. Престол деревяний і накритий рушниками. Коли свічки догоріли, то полумя охопило рушники і ікону Пресвятої Богородиці Марії. Цікаво те, що ікона підгоріла знизу, але не згоріла, а полумя Божа сила погасила без людей.

 

         Учні 10 класу пропонували місцевій громаді, щоб кожного року на велике свято цілителя Пантелеїмона біля каплички правився молебень настоятелем церкви отцем Віталієм за здоровя парафіян села Конятин.

 

           «Будинок Молитви» Церкви Адвентистів Сьомого Дня.

Адв01

 

Адвентизм своїм корінням сягає в рух богошукачів, що виник на Русі в ХV столітті та в період Реформації, яка прокотилася Європою. Активне формування адвентистського віровчення розпочалося в першій половині ХІХ століття серед послідовників різних християнських церков, котрі очікували на скорий Прихід Христа. Віруючі в 1863 році обєдналися у всесвітню церковну організацію. Перші церковні громади АСД в Україні виникли в Криму в 1886 році.

 

Ми дослідили, що десь приблизно у 80-х роках минулого століття на території села Конятин почала функціонувати релігійна громада Адвентистів Сьомого Дня (або ще як називають в народі «суботники»). Першим пастором був Величко Василь Петрович. Нами знайдено фотографії першого Будинку Молитви, який діяв тимчасово. В той час громада налічувала близько 30-ти членів.

 

У 1994 році з ініціативи місцевого жителя села Павлюка Іллі Миколайовича та пастора Величка Василя Петровича розпочалося будівництво нового Будинку Молитви. 29 травня 1994 року Селятинська бригада заклала фундамент під споруду. Допомагали в будівництві віруючі з сусідніх сіл Яблуниця, Черемошна, Довгопілля.

 

Ми знайшли запрошення на святкування 10-ї річниці громади християн АСД в с. Конятин.

 

З розповідей нинішнього пастора Цапчука Василя Васильовича, ми довідалися про традиції і обряди Церкви. Щосуботи проходить богослужіння, після якого відбувається спільний обід, під час якого віруючі мають радісне сімейне спілкування. Якщо у православних Пасху відзначають один раз на рік, то у АСД Вечеря Господня (Пасха) або Святе Причастя відбувається щоквартально. Також до обрядів церкви належать Хрещення, Вінчання, Благословення дітей, Поховання та Свято врожаю.

 

Діяльність церковної громади дозволена Актом державної реєстрації.

 

Церква проводить цікаві програми для дітей «Країна здоровя», організовує «Виставки здоровя»; проводить курси для тих, хто бажає перемогти пристрасть до тютюну, алкоголю, наркотиків; консультує наречених та молоді сімї.

 

Друкуються та розповсюджуються газети, журнали та книги різної тематики (медицина, богослівя, виховання дітей, вирощування овочів та фруктів).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                        

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                          

 

                      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   

 

 

 

 

 

 

Страница 1 из 3

<< В начало < Назад 1 2 3 Вперёд > В конец >>
You are here:  
Copyright 2012. All Rights Reserved.