Автор: gerzost Категория: Остриця
Дата публикации Просмотров: 1104
Печать

Освіта

 

   DSCN0136Революційні події 1848 р. сприяли розвитку навчального процесу на Буковині. У великих селах, як, наприклад, Бояни, Великі Кучурі, у Вижниці, у Сторожинцях, почали відкривати нові школи.      

     Було прийнято рішення відкрити і в Остриці початкову школу за підтримки австрійських урядовців. Найзаможніші селяни орендували приміщення в будинку німця Фелкера, який прибув у село з Польщі. Всі витрати на навчання перших 6 учнів брали на себе шість заможних сімей. Таким чином, у 1767 р. офіційно було відкрито Острицьку школу, в якій викладання проводилося румунською та німецькою мовами.      У 1868 р. було відкрито ще один клас, але вже у приміщенні канцелярії сільської ради (нині бар «Гранд») також починаючи від першого класу.   Вже у 1869 р. був прийнятий новий імперський закон про початкову освіту, який передбачав безкоштовне та обов’язкове навчання дітей шкільного віку. У той час школа стала незалежною від церкви. Для оцінки навчального процесу було створено Шкільна Рада Держави (Міністерство освіти), повітові та місцеві ради з німецькими, польськими, українськими, румунськими та єврейськими інспекторами.      Нове законодавство передбачало будівництво нової школи. Таким чином, за рішенням Острицької сільської ради було виділено земельну ділянку, неподалік від церкви, передбачене для будівництва школи.      У середині 80-х рр. ХІХ ст. було побудована кам’яна будівля з єдиним приміщенням для навчання. Таким чином, навчання у цих класах проводилося у 2 зміни.    У 1901 р. дол. Старої будівлі було добудовано нове двоповерхове приміщення (будівля існує до сьогодні).

    DSCN0137З того часу, покриття будівлі було змінено багато разів. Цікавим є той факт, що остричани мали свою власну цегляну фабрику для будівництва школи та церкви.
    За допомогою сільської громади та держави, у 1912 р. в Остриці функціонувала школа вже з 5 приміщеннями. Окрім навчання у початкових класах (4 класи), можна було продовжити навчання і у 5 та 7 класах. Однак. Випускні іспити проводилися у школах повітового центру – Чернівці.
     Про функціонування Острицької школи можна дізнатися із статистичних документах про діяльність шкіл на Буковині від 31 грудня 1912 р., а саме:
     Острицька школа функціонує від 1 вересня 1867 р., реконструйована 30 листопада 1901 р. та в ній працює педагогічний колектив складений з:
1. Глушко Ніколай (23.03.1806 р.н.);
2. Константиновіч Аглая (10.03. 1879 р.н.);
3. Константиновіч Штефан (27.12 1879 р.н.);
4. Попович Антон (03.06.1884 р.н.);
5. Граматовіч Єуженія (27.07.1889 р.н.);
6. Різнік Іоан (29.01.1889 р.н.).
     В іншому ж статистичному документі під №77 від 1929 р. зазначено наступне: Остриця. Австрійська школа. Має власну будівлю з 5-ма приміщеннями для навчання. Навчання здійснюється у І-VII класах. Є шкільна майстерня У день перевірки, в школі були присутні 62 юнаків та 80 дівчат, однак в журналах було внесено 70 юнаків та 90 дівчат. У 1929 р. в Острицькій школі працювали наступні педагоги:
1. Іоан Тодосан (1872 р.н.), директор школи, румун;
2. Пауліна Тодосан (1876 р.н.) – дефектолог, румунка;
3. Орест Тушинський (1888 р.н.), вчитель, румун;
4. Аглая Тушинська (1879 р.н.), інструктор, румунка;
5. Владиміра Поклітар (1902 р.н.), дефектолог, румунка;
6. Марія Александрович (1904 р.н.), професор, румунка.
   У період між 1929-1940 рр., до радянської окупації, Острицькою школою керували багато директорів, серед них і Іван Олейник, Орест Тушинський, а у 1932 р. функції директора здійснював син професора Александра Драгануша, Адріан Драгануш (бакалавр права). Адріан одружився з донькою Ореста Тушинського. Його тесть передав йому посаду директора школи. Молодий директор був культурною людиною та був відданий свої професії. Коли стало відомо, що радянські війська увійдуть до села, директор школи загорнув шкільний прапор. Як святу реліквію, у тканину і заховав на шкільному хорищі, щоб зберегти його від знищення. Ці події сталися у 1940 р. Під час окупації, поряд з Адріаном Драганушем були наступні педагоги школи – дружина Лала, тесть Орест Тушинський, вчителі: Іван Олейнік з Цуреня; Дмитро Требіш з Остриця-Котень; Марія Братеш з Чернівців. Але Драгануш був примушений передати посаду директора на користь Москалюка, колишньому директорові з Окопа (частина села Остриця) Згодом директором став Цукер, єврей за походження. Він знайшов прапор зжований Драганушем і спалив його.
     Під час діяльності директора Адріана Драгануша у школі викладали релігію. Уроки вів протоерей сільської церкви «Успіння Присвятої Богородиці» - Тіт Георгіан. Учні директора Драгануша були захопленнями знаннями і багато з них мали бажання продовжити навчання у різних ліцеям міста Чернівці. Серед них можна назвати чотирьох братів Галатеску з Окроп, які протягом життя були державними службовцями у різних інституціях Румунії та Франції (викладав у Сорбоні). Самоїл Іонець був засновник музею етнографії у місті Редеуці. Він також був істориком, етнографом, музикантом, що створив і був диригентом у поселенні Дорна Кіндренілор, сучавського повіту. Штефанія Тодерян, Василь Кібак, Віоріка та Еліонора Ростічіану також були шкільними вчителями. З приходом радянської влади, у 1940 р., всі учні школи, з метою вивчення російської та української мови, були переведені на 1 навчальний рік назад. Підручники були надруковані кирилицею та привезені з Тирасполя. Російську мови вчили читаючи газету «Правда». У той час, вчителями працювали три єврейські педагоги з Чернівців – Цукер Шлой, його племінник Цукер Соломон та Файнтух Шмілі, які викладали поруч з колишнім директором Москалюком та його дружиною Клементиною. У той час, було заборонено вживання терміну «румунська мова», оскільки ввели так звану «молдавську мову».
    На початку навчального 1941 р., директором призначили Аурела Константиновича, кумната Адріана Дрегенуша. Про педагогічний склад школи цього періоду збереглися наступні архівні від 10 грудня 1941 р.:
1. Ауреліан Константинович – директор;
2. Єуженія Попеску – вчителька;
3. Георгій Чорней – вчитель;
4. Галина Чорней – вчителька;
5. Марія Аксанів – вчителька;
6. Тіт Георгіан – протоерей;
7. Думітру Аксанів – протоерей за сумісництвом;
8. Еміліан Бреліан – протоерей.
    Під час війни, у 1944 р., директором школи став Іван Анатейчук, родом з села Клішківців Хотинського району, батько видатного академіка, завідувача Кафедри Термоелектроники Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Лукяна Івановича Анатейчука. З 1945 р., директором школи призначили Корнелія Кравчука, українця за походженням, родом з села Іванівці Кіцманського району. Він вибрав педагогічний колектив з мешканців села Остриця, які мали освіти 7 класів, але які були активними та з великим ентузіазмом. Це були: Васіле Чокан, Васіле Тодосан та Аурел Ніколаєвич. Учні цих «педагогів» зуміли обрати шлях в науку. Серед них були: сини Флоря Кіцака - Штефан та Васіле, які закінчили педагогічну школу та здобули вищу освіту; Аурел Міхалук. Аркадій Дубець та Васіле Каланча – закінчили музичну школу. Однак. Васіле Каланча з невідомих причин покинув навчання. Іван Дубець закінчив індустріальний ліцей, а Єуженія Боднараш – фармацевтичну школу в Одессі.
У 50-х рр. ХХ ст. серед остричан. Які навчалися в університеті були: Штефан Тодерян, Віорел Пуріч, Іван Паладян, Мірча Головач, Штефан Т.Пуріч.
     Протягом 10 років, з 1953-1964 рр. ніхто з випускників Острицької школи не поступили до вищих навчальних закладів. Тільки 2 учнів примусово вчилися у професійно-технічному училищі №6 з ініціативи заступника директора Острицької школи, Олега Чака. Штефан Пуріч покинув училище після двотижневого навчання та вступив до Волгоградського Вищого юридичного училища, після закінчення якого здобув професію експерта-криміналіста. За підтримкою вчителя музики Аурела Ніколаевича та тодішнього секретаря Райкому партії, Порфіря Ністряна, був направлений на навчання до музичної школи міста Чернівці, Александру Самоїл – народний артист Молдови, відомий диригент симфонічних оркестрів в Кищинів, Бухаресті, Анкарі та Одесі. З часом, була відчутна необхідність у відкритті середньої школи, оскільки вже багато учнів відвідували середні школи інших сіл, як, наприклад, Волока, Горбово, Байракм, Роша. Перші спроби відкрити середню школу були зроблені у 1965 р., однак не змогли зібрати достатню кількість учнів. Тому. Відкриття середньої школи було анульовано. Тільки у 1974 р. спромоглися відкрити два паралельні 10 класи.
     У 1976 році був перший випуск середньої школи, тоді була вручена золота медаль випускнику - Кібак Аурел.
    Кількість учнів зростає з року в рік. А школа збудована в1912 році не вміщує всіх бажаючих. З ініціативи директора школи Тодеряна Василя Георгійовича та завуча Пурича Віореловича почали будувати декілька приміщень під класи та окремо будову під їдальню та майстерню. Але і це не було достатньо для такого великого села як Остриця. Ўа121
    Тому педколектив почав відстоювати збудувати нову сучасну школу і були підтримані Борисом Белінським – директором радгоспу «Чернівецький». У 1978 році був прийнятий проект для школи на 624 учнів. Була створена інфраструктура, але будівництво школи було припинено на декілька років. Потім під керівництвом Володимира Скутаря, нового директора радгоспу та за допомогою Глибоцького РК КПУ на чолі з секретарем І.Сематюком, під натиском дирекції школи, сільської громади було відновлено будівництво.
    1 вересня 1985 року на урочисте відкриття школи зібралися учні, батьки, а серед гостей були представники з району та області. Символічний ключ від імені будівельників був вручений директору школи Пурічу Віорелу Тодоровичу. Протягом року педколектив оформив сучасні кабінети, почав функціонувати лінгафонний кабінет, завідувачем якого був І.Б.Надіон, вчитель російської мови. А навчальні кабінети фізики, хімії та біології були обладнаний всім необхідним. Шкільний автобус привозив дітей з хутора Хуч та з села Цурень.
     Школа була експериментальною лабораторією для Педагогічного інституту Академії наук України та Інституту мовознавства нацменшин Москви. Студенти філологічного факультету Чернівецького університету проходили педпрактику під керівництвом спеціалістів російської мови та літератури.
     Школа була відома художньою самодіяльністю: хор зі 100 учнів під керівництвом А.І.Ніколаєвича, духовий оркестр під керівництвом Г.І.Тодосан, спортивними досягненнями здобутими під керівництвом М.Г.Кобаського, а також гарними традиціями екскурсій по різних містах колишнього СРСР. Гордістю школи були талановиті учні, які кожний рік займали призові місця на районних та обласних олімпіадах.
    Протягом часу Острицьку школу (центр) очолювали багато директорів, але найбільш достовірні дані збереглися за повоєнний час. В записах про історію школи знайдені наступні дані:
Корнелій Кравчук 1946 – 1953
Аркадій Смольницький 1953 – 1966
Віктор Боднараш 1966 – 1972
Василь Тодерян 1972 – 1976
Віорел Пуріч 1976 – 1990
Степан Тодерян 1990 – 1998
Георгій Ніколаєвич 1998 – 1999
Василь Кібак 1999 – 2004
Ілля Танасой 2004 – 2011
Аврора Кібак 2011 – по цей час.

Історія школи з хутора Окоп

    бва иЄ Село Остриця ділиться на три великі хутори: Хуч (Верхній хутір), Середній хутір та Окоп (Нижній хутір). Відстань між хуторами досить велика, тому в ХІХ ст. з метою забезпечити потрібну кількість місць для навчання дітей, виникла необхідність відкриття у селі ще однієї школи.
    Мешканці хуторів Хуч та Окоп хотіли відкриття школи саме у своїх хуторах, тому часто виникали суперечки з цього приводу. З метою вирішення цієї проблеми було створено комітет з кількох осіб, які повинні були вимірити відстань від села Гарячий Урбан та села Цурень до місцевої церкви і там, де ця відстань буде довшою, побудувати школу. Таким чином, було вибрано місце в хуторі Окоп і 16 листопада 1911 р. почалося будівництво школи. На це було витрачено 16414 лей. 27 серпня 1912 р. будівництво школи було завершено, а в жовтні цього ж року розпочате обов’язкове початкове навчання. В школі було два приміщення і навчання проводилося у 4 класи. Першим директором цієї школи був Олексій Морару (1883 р.н.), а вчителькою була його дружина Анастасія (1886 р.н.).
     Кожного року, для австрійського уряду складалися звіти про початкове навчання на Буовині. У звіті головного інспектора Чернівкцького повіту Еміліана Сихляну за 1912 р. знаходимо такі дані Остриця-Окоп, школа №78, одне приміщення з двома класами та одне житлове приміщення для вчителів.
     У 1927 р. було добудовано ще два приміщення, а у 1929 р. в школі працювало 4 вчителів:
1. Іон Різник (21.01.1889 р.н.) – вчитель ІІ ступеню;
2. Марія Попович (07.09.1902 р.н.) – вчителька;
3. Ісідор Лівеску (14.01.189 р.н.) – вчитель ІІ ступеню;
4. Артемізія Отт (15.05. 1906 р.н.) – вчителька.
     З 1944 р. до 1976 р. директором школи був Ефім Чорностровський. В окопській початковій школі працював і досвідчений педагог Дмитро Філіп҆ян із Чагора.
    Після виходу Ефіма Чорностровського на пенсію, директором школи стала Марія Александрович (1937 р.н.), яка працювала на цій посаді до 1985 р. За сумлінну працю їй було присвоєно звання Заслуженого вчителя України.
      Всі випускники цієї початкової школи продовжили навчання в Острицькій середній школі.
Після відкриття у 1985 р. нової середньої школи, учні з окопської школи продовжили навчання в приміщенні старої школи в центрі села, відремонтована під керівництвом директора Степана Ілліча Тодеряна.
     У 1987 р. ця школа стає школою-сад, що є новим типом учбового закладу в історії не тільки села Остриця, а і Глибоцького району.
     На сьогоднішні день, у 2012 р., директором цієї школи-сад є Штефанія Погоня (1955 р.н.). В школі навчання здійснюється у 4 початкових класи та у 3 дошкільних групах.

     Над розділом працювали: Каланча Анна-Марія, учениця 6-А кл., Паладян Еріка, учениця 8-Б кл., Ніколаєвич Олена, учениця 10-ого кл. Керівник розділу Пуріч Олена Федорівна.

               Џп а_ЄЏп а_ЄЏп а_Є

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.