Автор: gerzpet Категория: Петрашівка
Дата публикации Просмотров: 1765
Печать
Над сторінкою працювали:DSCF1248
Керівник: Олару Олена Георгіївна
Пошукову діяльність здійснювали:  
         Пашкану Михаєла учениця 9-А класу;
         Герман Михайло учень 9-А класу ;
         Дамян Марина  учениця 9-Б класу ;
         Лупу Адріана учениця 7-А класу;
         Павел Вероніка Костянтинівна - організатор
         Агафіца Вероніка Георгіївна - вчитель географії
         Фолошня Оліна Георгіївна - вчитель укр. мови  
         Лупу Мiхаєла Василівна- вчитель рум. мови.

 

ЗАГАЛЬНА ДОВІДКА 
 
с. Петрашівка Герцаївського району Чернівецької області

 

   Розташоване у південно-західній частині Герцаївського району
на вододілі річок Прут та Сірет.

ziua copiilor_096

Площа – 1315,4 кв. км.
Населення –2268 мешканців (ст. на 2011р.)
Кількість господарств - 796
Протяжність – 4000 м з Пн.- Зх. на Пд. – Сх.
Відстань до районного центра м. Герца – 16 км.
Відстань до обл. центру м. Чернівці – 36 км.
Відстань до столиці України м. Київ – 620 км.
Географічні координати - 48°08' Пн.широти
                                                               26°06' Сх. довготи
Найвища точка над рівня моря – 430 м.    
                                                 (найвища точка району)
 
Перша документальна згадка про село - 1461 року.
Суміжні села
Межує :
   на північ з  с. Байракі Герцаївського району , 
   на півдні - з с. Поляна Глибоцького району,
   на південному заході – з с. Буківка Герцаївського району, 
   на сході – з с. Куліківка Герцаївського району, 
   на південному сході  - з с. Турятка Глибоцького району, 
    на заході - с. Станівці Глибоцького району.
Демографічна ситуація
            Всього населення – 2268
            Чоловіки – 1307
            Жінки – 2561
            Діти до 6 років – 192
            Діти від 7 до 18 років – 310
             Старші 80 років – 39
За національністю:
             Румуни – 2240
             Українці – 11
             Росіяни – 5
             Молдовани – 3
             Татари – 1
Найстарші люди села – 
            Дам'ян Аглая Георгіївна 1916 р.н.
            Мурару Марія Кліментівна 1919 р.н.
            Вайпан Катінка Василівна 1920 р.н.
            Кобаскі Георгій Іванович 1920 р.н.
           Лункашу Марія Олексіївна 1920 р.н.
           Лункашу Аніка Георгіївна 1921 р.н.
           Кіріяяк Василь Георгійович 1922 р.н
На території села знаходяться таки споруди
Петрашівська  ЗОШ І-ІІІ ступенів, збудована у 1982р.;
Стара дерев'яна церква, пам'ятник архітектури 1663 р.; 
Нова Свято-Михайлівська церква, збудована у 1995р.;
ФАП с. Петрашівка.;
Петрашівська сільська рада.;
Клуб села, збудований у 2007р.;
Аптека ;
 Дошкільний навчальний заклад ,відкритий у 2011 р. ;
10 торгівельних точок.  

Історія 

Документальні згадки про

село Міхорень (Петрашівка) 

 IMG 0578

   Першу документальну згадку про село Міхорень  датовано 1594 року. Через 8 років, в день 11 червня 1602 в одному документі, утвердженому в Ясах сказано, що Єремія Мовіле , господар Молдови дає Влайко третю частину Турятки і Міхорень. Минуло півстоліття, 10  серпня 1657 господар Молдови Василь Лупу дає Антемії і Марії – доньці і внучці Дановік садиби із Міхорень і Станівців, якими володіли їхні предки Орашко. 26 липня 1652 року Антемія Думітрашу  Міхула подарувала Андріяшу Талпі 2 частини Міхорень. 1 липня 1741 року 1/3 Міхорень, Станівців і Турятки входить у володіння Іоніци Стришки. 26 лютого 1782 року церква з Герєча володіла селом Могошеште (тепер Байраки) і 1/3 Міхорень. На основі одного документа, опублікованого в Чернівцях, 27 вересня цього ж року, частина Міхорень стала власністю Іоана Попеску і Василя Ніхорон. 26 березня 1783 року частини Маморниці, Луковиці, Станівців і Міхорень належали Марії Стеркой. 1 січня 1793 року Василь Бреєску дарує своїм дітям Думітрашу, Маріці, Іоніці, Тоадеру, Іллі, Стафії, Зоїці частини з Міхорень, Станівців і Маморниці. 24 червня цього ж року частини Станівців, Міхорень і Поляни належали Махалакі Журжуван, на основі заповіту, підтвердженого в резиденції епіскопа Буковини Даніїла Влаховича. 25 березня 1803 року Іоніце Волочинський дарує своїй доньці Зоїці, одруженій зі Стефаном Стирче, ¼ частину Бреєківців і частини його земель з Поляни та Міхорень. Через 16 років ,16 січня 1816 року , Марія Бучоає, дочка Василя Стрішка, дарує своїй сестрі Настасії Василько 1/3 частину Станівців і Міхорень.    

Наше село в сиву давнину

   Люди зберегли в пам’яті це місце під назвою “селище ” чи “городище”. Доказом, що люди перейшли жити в ближні ліси, служить дерев’яна церква, яка була збудована на чотирьох старих деревах. Вона являється архітектурним пам’ятником ХУІІ ст. (1663 р.)

getImage 2

   На цій території всередині лісу появилися перші поселення з 5-10 хат. Селяни побудували в найгарнішому місці маленьку церкву, яка була зруйнована під час татаро - монгольської навали. Справжнім доказом того, що вона існувала є кут села, який носить назву “Хрестова гора ” . На місці церкви селяни спорудили хрест, який зберігався до 1965 р. Жителі побудували нову церкву, яка була споруджена повністю з дерева – дуба. Цвяхи забивались також дерев’яні. Археологи з Чернівців установили дату забудови церкви – 1663 рік. На даний час маємо нову церкву, яка збудована 15 серпня 1995 року.

Petrasivca 017

    Основна трудова діяльність була сільське господарство. Жителі села Міхорень займалися хліборобством і скотарством. Допоміжну роль відігравали збиральництво (грибів, ягід, коріння, плодів, дикоростучих дерев), мисливство та рибальство. Ці заняття прослідковуються з давніх часів ( від пізнього палеоліту). Такі допоміжні галузі господарства, як садівництво, виноградство, бджільництво на кінець ХVІІІ ст. стали відігравати важливу роль у житті селян “Міхорень” нині «Петрашівка», та інших сіл Буковини. Тут росли: пшениця, жито, овес, гречка, просо, ячмінь, горох, квасоля, конопля, льон і численні овочі та фрукти. Порівняно недавно і легко ввійшли в побут буковинців і жителів села Міхорень рослини з Нового світу: кукурудза, картопля, помидори (ХVІІ-ХVІІІ ст.).

   Село було зруйновано нападами чунів, турків, та інших ворогів.

Село Петрашівка в ХХ ст.

   В період 1926 – 1932 року с. Міхорень відносилось до Турятської волості Герцаївського повіту губернії Дорохой, нараховуючи 1147 жителів, з яких були 1127 румун, 1 росіянин, 13 євреїв, маючи 256 господарств.

   Ряд століть селяни Міхорень трудилися на землях бояр, виконуючи “боереску”. Неодноразово не могли видержувати боярське ярмо, частина селян повставали проти рабовласників. 1907 року селяни

помстилися  боярам, повстання охопило багато областей Румунії. Жителі села Міхорень підтримали повсталих .

   До 1940 року найбільша частина мігореньських земель була розділена на три садиби, що належали сім'і Ставарат та його зятям Захаровські та Матієску.

   26 червня 1940 року Чернівецька область ввійшла до складу Радянського Союзу.

У часи другої світової війни  частина населення емігрувала у Румунію і залишилися жити там донині. Населення, яке залишилося жити у рідному селі, багато страждало від поневірянь більшовистських окупантів.
 Багато господарів  з села були заслані  більшовиками у Сибір, Казахстан, більшість з яких не повернулося назад. 13 лютого 1944 року їх силоміць повезли в напрямку Чернівців, під суворою охороною, їх кинули у в’язницю. Потім їх повезли на вокзал, загрузили в товарні вагони і заслали у Сибір. На місце прибування їм сказали, що вони будуть вільно працювати, обіцяли і оплату за працю. Приїхавши на місце, їх об’явили рецидивістами, ворогами радянської влади, бандерівцями. Їм зробили найсуворіші та несприятливі умови життя. Вони ночували в бараках, на голих дошках, укривалися своїм одягом. Працювали на каналі Білого Моря, годували їх на початку кашкою з гнилої капусти і тухлої риби. Про баню і чистий одяг тільки мріяли. Внаслідок такого життя, з’явилися воші, тиф, дизентерія. Помирали люди сотнями.
   Про труднощі і морози Сибіру,  про приниження людської гідності, розказують ті, які повернулися до рідного краю: Косован Вероніка, Кобеля Марія Миколаївна, Сурду Ортанца Миколаївна(1930р.н.), Мурару Марія Олексіївна, Пінтілей Мірчя Савович, Кобеля Аніка Іванівна (1905р.н.),  Кобеля Ортанца Миколаївна.
   Рік 1947 приніс інше горе на мешканців нашого рідного  краю – голод. Не дивлячись на те, що 1946 рік був сухим, все ж таки працелюбні господарі  мали запас для того, щоб прогодувати свою сім’ю, але керівництво району і місцеве керівництво опорожнили чердаки тих, які своїм потом зібрали хліб для родини. Люди почали шукати їжу, за жменю зерна або борошна давали  багато грошей, килимів, одягу. Селян ішли в місто шукати їжу, багато з них не поверталися до рідного села, помираючи в дорозі. Ті, які залишилися харчувалися бруньками, лісними горіхами, кропивою, лободою. У селі тоді померло 85 осіб, з них були і діти. Весною 1948 р. харчувалися лісною пшеницею і свінною лободою.
    З приходом нового режиму, прийшли і нові податки, державі мали віддавати певну кількість яєць, молока, м’яса, хліба, шкури корів, свиней, овець. У разі несплати за наказом конфіскували все майно. Інша біда була – державна позика, якою користувалися хитрі службовці того часу. Це тривало до 1956 року.

 Процес колективізації не оминув і наше село. У цей час від приватних господарів відбирали тварин і все господарське знаряддя віддавали у колгосп, відбирали і землі. В 1947 р. заснований колгосп “Ленинський шлях”, перший голова був Ніколає Панас. Спочатку в колгосп вступили 50 сімей, здали сільсько-господарський інвентар більше 50 підвод і возів, 50 пар биків і коней, залізних плугів, борони та ін. В 1948-1949 роках всі селяни втупили  в колгосп, до 1953 року будувалася ферма.

    26 жовтня 1962 року у хаті Скріпи Т.І. вперще загорилася електрична лампочка, а протягом року було електріфіковано все село.  У 1975 року не питаючи колгоспників, перейшли на державну власність-радгосп імені Карла Марска,  директор Пую Василь Пинтелейович.  До складу  радгоспу входили села Петрашівка, Байраки, Хряцька, Підвальне. 

s19

У 1997 року радгосп переорганізували на відкрите товариство акціонерів (ВАТ) “Буковинський”, директор Скріпкару Василь Йордакович,  а десь у 2005 році воно було ліквідовано. Після аграрної реформи в 2000 році земля почала ділитися між селянами, які одержали свій пай.

         IMG 0586 getImage 3
    Багато гарних справ зроблено у нашому рідному селі.  У 2003 році змінена система опалення у Петрашівській ЗОШ І-ІІІ ступенів і діти відчули покращення умов навчання та виховання у школі.  
   01 вересня 2007 року завдяки спільної праці нашої  територіальної громади та Українського Фонду соціальних інвестицій  молодь села отримала новий клуб у центрі села.
IMG 0565
    За 2008 – 2011 роки проведено капітальні та поточні ремонти майже всіх доріг комунальної власності села загальною протяжністю 18,5 км.
    В 2009 році проведено капітальний ремонт приміщення фельдшерсько-акушерського пункту села та населення села отримує якісне медичне обслуговування в гарних умовах.
IMG 0584IMG 0584
 
     03 лютого 2011 року – справжнє свято для дошкільнят села – відкрито нову дитячу дошкільну установу завдяки спільної співпраці з ПРООН фондом «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», громадської організації «Світанок», громади села та завдяки підтримки районної та обласної ради та районної та обласної адміністрації.
        Petrasivca 009 Petrasivca 009    
       IMG 8491  IMG 8491   IMG 8491                  IMG 8491
Але попереду ще багато  завдань : 
Продовжується робота по благоустрою села, планується продовжити роботи щодо енергозбереження в Петрашівській ЗОШ І-ІІІ ступенів, планується, завдяки участі у різних проектах зробити освітлення вулиць села,  продовжити роботи щодо ремонту комунальних доріг, розширення дитячого садочка та  установка дитячих площадок та багато іншого, яке потрібно нашій громаді.

   Сьогодні село Петрашівка - це мальовничий куточок , неповторне самобутнє село із славетною історією, цікавими традиціями, працьовитими та гостинними мешканцями. Наше благословенній землі судилося пережити багато потрясінь, однак вдалося зберегти свою неордінарність та власну гідність.  Ми з годістю можемо сказати, що Міхорень - це село, яке вирізняється своєю національною культурою на Герцаївщині.  

 

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.