Автор: gerzpet Категория: Петрашівка
Дата публикации Просмотров: 1346
Печать
 
 Виконавці:  Лупу Адріана учениця 7-А класуpastele2011 212
                Пашкану Михаєла учениця 9-А класу
                Дамян Марина учениця 9-Б класу
                Фолошня Оліна Георгіївна - вчитель укр. мови
                Кобаські Юлія Георгіівна-вчитель укр. мови
                Попа Марія Костянтинівна - вчитель рум. мови
Керівник: Олару Олена Георгіївна
Координатор: Лупу Михаєла Василівна
 

IMG 0578                                                                                                          Imnul Satului

text-Maria Popa, muzică-Anatol Scripa                                                                                                                   Ne poartă dorul de acasă                                                                                                              Pentru vatra strămoşească                                                                                                          Mihoreni gură de rai                                                                                                     Pe-acest colţisor de plai.                                                                                                                      R-n                                                                                                     O, sat iubit,mi-e dor de tine                                                                                                    Ca o grădină înfloreşti                                                                                                   Şi ades ades mă chemi la tine                                                                                                Şi sufletul mi-l îndulceşti

 

 
 
    Кожна людина пишається тим місцем, де  вона народилася і живе. І ми, звичайно, із святистю ставимось до нашого села Петрашівка, яке для кожного з нас є найріднішим краєм на планеті. Рідний край - це те наймиліше, найсвітіше місце, де ми народилися, де вперше побачили світло дня.
Кожен мешканець нашого села, який відчув важливість і любов рідного краю бажає розповідати наступним поколінням перекази і легенди про рідний край.
Petrasivca 030

    Назва села Міхорень має три версії походження.

   Одні говорять, що назва “Міхорень” походить від першої людини, яка поселилася на цьому місці, де виникло наше село. В документах говориться, що землі належали поміщику “Mihoreanu”. Від його імені найменували створене село, яке називалося Міхорень.

 Друга версія розповідає про те, що назву "Міхорень”, село одержало тому що тут дуже розповсюджена рослина “мохор”, що в перекладі на украінську означає "щитинник", ця рослина росте всюди: на полях,  в лісах, по ярах, по канавах. А колись вона досягала до 1,5 – 2 метрів висотою. І вкривала всю землю. А потім появилися люди, стали обробляти землю, орати, сіяти, молоти, збирати врожай. “Мохор” став потроху зменшуватися, рости нижче і не всюди.

  ziua copiilor_096

   Ще один переказ повідомляє про те, що назва “Міхорень” походить від слова “нагороє”, тому що село розташоване на 100 м вище сусідніх сіл. Люди піднімалися на пагорб за "мохор" для худоби і казали, що йдуть нагору на мохорень. Згодом деяки люди тут оселилися.  Село збільшувалось і люди назвали його Ніхорень.

    Не тільки назва села зберегла його історію, а й кожен куточок, пагроб і сама земля таїть у собі невмиручі сторинки з столітньої історії місцевості Міхорень. На заході села є теріторія, яка носить назву "Ставарат" від прізвища першого в селі поміщика, яку належала ця зімля. Ще одна назва "На Сопілці" (la Fluieraş) носить земля, на якій колись пастухи пасли овець і грали на сопілці . "Дем'янівці" (la Dămineni) називається куточок, яким володів колись чоловік на прізвище Дам'ян. Сьогодні це прізвище є досить поширеним (близько 45 осіб посять це прізвище.)
   На пагробі, де розташовані дві церкві: стара дерев'яна (1663р.) і нова (1995р.), колись височів великий деревяний хрест, на якому була записана назва села Міхорень. Мешканці села поставили той хрест в пам'ять того, що саме тут була перша церква і саме на цьому горбі були зведені перші хати. Ції пагроб і теперь називається "горб Хреста" (dealul Crucii).
     getImage  Petrasivca 021
  У ХVIII ст., недалеко від села, проходів кордон між Румунію та Австро-Угорщиною, тому на найвищому пагробі була розташована прикордонна вежа і той пагроб називається "У вежі" (la pichet), а теріторія, по якій проходів кордон, "На кордоні" (la graniţă). Ще багато місць можуть розказати цікавого про рідний край.  
   Село називалося Міхорень до 1946 року.з 1946 року село перейменували на Петрашівку
   Чи може бути для людини щось, що б замінило ій рідного краю, щось дорожче і цінійше? Напевно - ні! Адже тільки тут небо - найясніше, сонце - найяскравіше, мамина посмішка - найлагідніша, батьків погляд - найдобрійший, тільки тутдихається на повні груди. Тут в нашому селі, вийшовши на околищю, окинівши поглядом безмежні простори, усвідомляєш, як чудово, що народився в цьому краю.
  Мій рідний край! Як не любити тебе! Це слово містить все рідне для мене. Це колискова матері, рідна хата й вулиця, квітучий сад і чисті ставки, вікові лісі і пшеничні поля.
 
ziua copiilor_096ziua copiilor_096ziua copiilor_096ziua copiilor_096ziua copiilor_096   

 

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.