Автор: gerzcur Категория: Цурень
Дата публикации Просмотров: 1112
Печать

ОБРЯДИ І ТРАДІЦІЇ

 

Однією з найдавніших форм духовної культури народу є звичаї та обряди. Наш пошуковий загін збирав зразки усної народної творчості свого села: обрядові звичаї, легенди, колядки, стрігетурь(кричалки). Щоб по-справжньому ми змогли впізнати свій рідний народ, нам необхідно вивчити історію, мову та культуру.

У календарі свят нашого села багато урочистих днів, присвячених видатним подіям або пам’яті людей. У ці дні люди від малого до великого прикрашають вулиці, будинки, наряджаються, готують смачні страви, грають, розважаються. Найцікавіше у цей день – обряди, казкові чарівні дійства, в яких беруть участь і дорослі, і діти. Кожен ніби перетворюється в актора, митця, який виконує встановлені народними звичаями дії, говорять казкові слова, танцює та співає, по-особливому розповідає про зміст свята.

Одне з найдавніших найпопулярніших календарних свят, яке в селі Цурень відзначається ще з давніх часів – Святвечір, Щедрий вечір, Великдень, Хрещення Господнє.

Розпочинаємо нашу розповідь про святкування Святвечора у селі Цурень.

 

 

 

Святий вечір - передріздвяний день і вечір, велике свято (6 січня). Свято припадає на останній день посту, тому готують виключно пісні страви.

 

 

Розкладається в печі вогонь дровами і кожна господиня обов’язково готує 12 страв, обов’язковими має бути кутя і узвар. Господар з хлібом і маком із запаленою свічкою тричі обходять хату і весь двір. Не обминають і стайні, де худобу обсипають маком, щоб відьми до неї не приступили. Було повір’я, що худоба у цей вечір розмовляє між собою: можуть поскаржитись Богові на свого господаря. Після обходу до хати необмолочений пшеничний стіл, його ставили на найпочесніше місце у хаті – під образами. Після того господар розкидав солому по хаті, а діти «м’явкали», «бекали», «квакали», а це щоб забезпечити щедрий приплід худоби у прийдешньому році.

Потім господиня готує стіл до вечері і насипає жменю, клала по кутках зубці часнику, цукру, стелить сіном, застеляє скатертиною. Лише тоді ставить калач на стіл. Поруч з калачем засвічують свічку. Під час родинної вечері всі мусили оберігати урочистий спокій, не галасувати, щоб не дратувати невидимі душі присутніх на вечері покійних предків.

На Щедрий вечір готували багатий святковий стіл, який символізував щастя, добро, багатий врожай нового року.

У новорічних святах традиційно брали участь ряжені, що змінювали свою зовнішність за допомогою незвичайного одягу або масок. Вони ставили веселі театралізовані дійства, наприклад, «Козу». Парубок одягався у вивернутий кожух, а зверху чіпляв дерев’яну голову тварини. Танок, який він виконував, символізував замирання та воскресіння природи, тобто циклічний коловорот часу й прихід Нового року.

 

Новорічне свято вважається чарівним, люди вірять, що в цей час присутні душі померлих родичів, небо відчинено і до Бога можна звернутися з будь-яким проханням. Люди впевнені, що характер новорічного свята впливає на долю всього роду.

В перший день Нового року і дорослі, і діти ходили від хати до хати, символічно засіваючи хлібні зерна, та бажали господарям щастя, здоров’я, щедрого врожаю.

  

Продовжуємо розповідь про святкування у нашому селі Водохреща. За церковними канонами свято хрещення символізує зародження християнства, початок проповідницької місії Христа. Воно введене у список дванадцятих свят і святкується 19 січня. Саме в цей день Ісус увійшов у води священної ріки Йордан, щоб спокутувати гріхи людства. Цей процес хрещення означає «змивати з душі первородний гріх». Мешканці мого села святкують Водохреща на березі річки Прут.

 

 

Церква рекомендує вживати хрещенську воду при висвяченні різних речей, кропити в оселі та в місцях помешкання людей. Хрещенську воду п’ють, вживають для зцілення, її п’ють замість причастя. З хрещенською водою священнослужитель зі співами з нагоди свята відвідує домівки односельчан.

 

Незабутніми стають у селі Цурень світлі дні Пасхи. Усі люди нашого села переживають велику радість. Великодня радість у нашому селі така велика, бо ми святкуємо смерті знищення і пекла зруйнування. Церква у пориві радості закликає: «Святкуймо смерті знищення, пекла зруйнування і початок іншого вічного життя».

У ці світлі дні Пасхи для нас особлива радість. Ця радість наповнює світлом і життям. Христова Пасха явилася один раз на віки, а ми святкуємо її кожного року. Кожен віруючий, святкуючи Пасху, одержує дар нового життя.

 

 

 

Це свято у нас наповнене радісними звичаями: писання писанок, а одним з найважливіших серед них є освячення продуктів великоднього кошика. Останнє є не лише народним звичаєм, а найперше має глибокий духовно-релігійний зміст та є складовою літургійного дійства. Кожен із наявних у кошику продукт має свою символіку та значення, вказує на глибокий зв’язок між природним і надприродним життям, матеріальною і духовною реальністю, взаємостосункам творіння і Творця.

 

Складовою святкового великоднього кошика мають бути: паска, яйця (писанки, крашанки, крапинки), шинка, ковбаса, сир, масло, хрін, сіль. Кошичок накривається гарним вишитим рушником із написом «Христос Воскрес!» та пасхальною символікою. Рушничок – багатство ниток, сплетених любов’ю і розумом, символ життя, а також вічності. Також ставиться свічку – її встромляють у паску, або ж просто ставлять  у кошичок та запалюють під час освячення. Свічка – світло, яке виносять назовні між людей так, як жертва Ісуса на хресті спричинила відновлення внутрішнього світу людини. Просвічені Воскреслим Христом, ми зможемо йти у світ і не блудити, бути життєрадісними і ставати світлом для інших.

 

Інша традиція – весільна обрядовість. Сватати дівчину вирушали пізно ввечері, щоб випадок відмови зберегти сватання у таємниці.

Найбільш пишною обрядністю відзначався весільний день. Дуже цікава церемонія – вінчання молодих.

         Сьогодні в нашому селі відбувається відродження народних християнських обрядів і традицій. І у нас в селі дотримувались і передавали наступним поколінням свої традиції, які всі разом творять самобутній родинний лад.

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.