Автор: glybbkr Категория: Біла Криниця
Дата публикации Просмотров: 923
Печать

                                                          Культура cела Біла Криниця

Автор: Гищук Лідія Петрівна, Лукян Ніна Іванівна
               Виконавці: Осіпов Павло, Дядюшка Ірина

                                                               Мова – дзеркало культури
     Однією  з дуже цікавих  сторінок, що характеризують  нашу  спільноту,  є наша мова.  І хоча  так звані липовани  проживають  у Білій Криниці, що оточена  румунськими та українськими селами,  вже більше  220 років,  вони досить добре зберегли  свою рідну мову    (в основному усну).
        Що стосується писемної  мови, то липовани до останнього часу  користувалися  літературною  російською мовою, яку вивчали у школі, ліцеї  і використовували при  спілкуванні  із  представниками   нашої спільноти,   що   розкидана по  всій планеті. На жаль, тепер листи  за кордон   пишуть лише наші бабусі та мами,   бо  ми   граматики російської мови не вивчаємо, тому  боїмося  виглядати неграмотними  перед нашими  родичами.
     Вивчення  усної  мови липован  дозволило  прослідкувати  звідки  були наші предки.  Достеменно відомо, що   перші  22 родини, які започаткували наше  село у 1784 році, прибули до нас  із  Придунав’я  (територія сучасної Румунії).  Але туди вони потрапили  із Росії  через релігійні переслідування.   Звідки саме?  Діалектологи вели дослідження мови за окремими  рідковживаними словами.  Наприклад,  слово  «кукобница»   (хазяюшка,  господинька) , яке зустрічається у старовинній пісні,    В.І. Даль подає у своєму  «Тлумачному  словнику»  як курське. Отже,  предки наших  буковинських  липован  були із  курщини .  Згадувана пісня  записана у селі Грубно  Сокирянського району. На жаль,  «прив’язати»  так конкретно  до  якоїсь точно визначеної території    говірку   наших білокриничан  не вдалося.    Їхня  мова  має   ознаки   мови  населення  значної території  південної  Росії.
         Серед білокриничан  можна почути,  що вони  за походженням є  «красноярцами».  Але в Росії відомо кілька десятків  Красних Ярів. Найбільш вірогідно, що   прабатьківщиною наших липован  є Красний Яр на Волзі (під  Волгоградом ) та на  Іргизі. Можна  вважати,  що  «красноярці»  є  втікачами    єлисаветградських військових  поселень,  зокрема  з уланського поселення   Красний Яр.  Про імовірність такої  версії свідчить   наявність у  нашому  селі   вулиці  Беженаровки.  Назва цієї  вулиці походить від слова  «беженар»--  «беженец»,  «втікач».  Дослідник  А.Р.Волков у праці  «Комплексне  вивчення російських поселень Прикарпаття»  підмічає,  що  у ХІХ ст.   мешканці  Білої  Криниці  дражнили   беженарців  «уланами».  Так ще раз  через спостереження  за  мовою,   топонімікою,  навіть   за  «дразнилками»     підтверджується   зв’язок  із  територією,   що  була  нашою  прабатьківщиною.

Copyright 2012. All Rights Reserved.