Автор: glybcher Категория: Черепківці
Дата публикации Просмотров: 2636
Печать

Пошукова група:
1.    Патраш Олена 9 кл.
2.    Боднарюк Микола 10 кл.
3.    Карлійчук Анастасія 9 кл.
4.    Старчук Анастасія 9 кл.
5.    Шотропа Юрій 9 кл.
Керівник групи:
Вчитель історії Черепковецької ЗОШ Карпюк О.Д.

                                                                                    Краю мій, розбурханий розмаю,
                                                                                    Перевитий трепетом вітрів,
                                                                                    Я до тебе серцем припадаю...
                                                                                                              (Д. Конопенко)
                                                   Історія села Черепківці
Історія виникнення села сягає в сиву давнину. За легендою, назва села Черепківка походить від слова "черепки", які й зараз виорюються плугами на місці сучасного розташування села. Ці уламки посуду (черепки) сягають періоду Трипільської культури (III тис. до н. є.) та культури карпатських курганів (ІІ-У ст. н.е.).
Перша письмова згадка про село датується 1613 роком. У грамоті цього періоду говориться, що"...дороги нема тільки на відрізку Сірет—Дорнешти— Черепківка".
Проте, існують ще кілька легенд щодо виникнення назви села. В одній з них, зокрема, говориться, що в земляних надрах села колись було багато каміння, яке залягало плоскими шарами. Населення розколювало його. Плитки каміння нагадували своєю формою черепицю. Каміння використовували для потреб населення, а частково продавали. Місцевість, де видобували "черепицю" стали називати Черепківцями.
Існує інша версія, де йдеться про те, що спочатку селище, яке згодом дістало назву "Черепківці" знаходилось поблизу річки Серет. Територію, де жили перші поселенці, руйнівна сила води почала підмивати і вони перенесли свої хати на місце, де зараз знаходиться село. Перші переселенці займались гончарною справою. Тому і до цього часу знаходять черепки глиняного посуду.
Ще за однією версією вважають, що перші поселення були на північний захід від сучасного села і називалась ця місцевість Берестя. Внаслідок воєнних сутичок у прикордонній смузі на кінець XVIII століття воно опустіло. Люди, що уціліли, переселились у південно-східну частину даної місцевості, і це поселення стало називатись Черепківці.
В іншій легенді говориться, що назва села походить від того, що один з перших поселенців був росіянин Черепков.
Ще в одній неймовірній легенді говориться, що на місці перших поселень було багато горобців, які "чіріпкали". Від цього і пішла назва Черепківці.
Частини села—кути—теж мають свою цікаву історію виникнення. Так, виникнення назви кута Стрільчуки пов'язана з історією героїчної боротьби народного ватажка Олекси Довбуша. Після смерті Довбуша його стрільці розійшлись і поселились в різних місцях. Існує думка, що частина цих стрільців переховувалась в лісі, де з часом і утворився кут Стрільчуки. Пізніше цей кут стали називати "Глюжа" за назвою горба.
Центральна частина села так і називається "Село". Говорять: "Іду у Село". Тут знаходяться сільська рада, школа, церква, сільський будинок культури, дошкільна дитяча установа, панський будинок.
В цьому будинку колись проживав пан Ніко Гуржинський. За національністю вірмен. Йому належали всі родючі землі сіл Черепківці, Нового Вовчинця, частина земель села Старий Вовчинець,Слобідки. Проживав пан в будинку, що звів його дід, пан Чорнявський в 60-70 роки XIX століття. Розташований будинок на пагорбі. Містить у собі підвальне приміщення та три поверхи. Третій поверх збудований у вигляді башти з вікнами, що виходять на 4 сторони. З них відкривається чудесний краєвид. Зведено будинок у класичному стилі. На зведення та оздоблення будинку були витрачені великі кошти. Дерево привезли з Карпат, цеглу з Радівців (тепер Румунія), матеріал для оздоблення з Відня (Австрія).
План архітектурної споруди розроблявся в Австрії, архітектор з Відня (ім'я не збереглось). Покрівля бляшана, долівку вистелено червоним деревом. На сьогоднішній час будинок має жалюгідний вигляд, потребує негайної реставрації.
Чимало топонімічних назв села пов'язано з панським будинком чи самим паном. Крім вулиці, Панським ще називають берег Серета, до якого виходить
Панська вулиця. Територія землі панським будинком називається "Задворшце". "Дідове" - від слова "дідич", тобто, поміщик. Назва "Помірки"- від поняття міряти селянські наміри землі. Цікава історія назви території "Одаї"- О! Дав! Поміщик землю селянам. Назва території " Крива фальча" називається через нерівну поверхню землі.
Є і інші назви територій. "Біля пошти" називається так тому, що раніше там була, яка обслуговувала мандрівників, що їздили з Молдови до Відня та інших міст Європи. "Польські левади" - територія, де жили поляки, яких було після 1774 року переселено із Польщі на Буковину (Проживали вони тут до закінчення війни з фашистами. До цього часу залишився тільки один будинок). Частина земель через горбистий рельєф називають "Карпати" (раніше називали "Тарапонові землі"), є "Селеще", "Діброва", "Калинів" та інші.
Береги Серету також мають свої назви: "Куртюх", "Курчовані", "Одая","На Павла", "НаКулячці", "У зоні" (остання назва від розташування біля кордону, тобто у прикордонній зоні).
Сільська рада села Черепківці побудована в 1935 році, знаходиться в частині "Село".
Частина села "Засерет" отримала назву через те, що розташована на лівому березі річки Серет, тобто, за Серетом.
"Зарампа"—це частина села, яка знаходиться за станцією Вадул-Серет. Щоб потрапити в цю частину села, необхідно перейти залізничне полотно. Цей переїзд регулюється шлагбаумом (в селі називають "рампа", а звідси і назва "Зарампа").
Цікавими є сільські назви деяких вулиць. Так, одну з вулиць села називають "Крякова". Знаходиться вона в місцевості, яку називають"Багна", тобто болотиста місцевість. Там є кілька "балт", де водиться багато жаб, які в літню пору сильно "крякають".ЗвІдси і назва вулиці.
Більше уваги слід приділити вулиці, яка носить назву"Панська". Вона веде до колишнього панського будинку.
 
Використанна література:
1.    Українська радянська енциклопедія.
2.    Петро Кирстюк, "Шумлять смереки над хрестами".
3.    Твоя доля щаслива, висока, наша мила й привітна Глибока - видавництво МПП "Букрек".
4.    Туристичний бізнес-довідник Глибоцького району.
5.    "Крайова освіта", № 8, 2005 року.
6.    "Новий день", 25 лютого 2005 року.
У роботі використано спогади старожилів села:
Пинтюк Танасії Іллівни, 1912 року народження,
Бунегри Танасія Михайловича, 1924 року народження,
Кирстюк Аврелії Тимофіївни, 1922 року народження,

Матеріали музею Черепковецької загальноосвітньої школи, та музею села Черепківці.

Copyright 2012. All Rights Reserved.