Автор: glybglyb Категория: Глибока
Дата публикации Просмотров: 1933
Печать

                             Легенди і перекази про водні об’єкти

Легенда про «Якову» криниця.
На південній околиці смт Глибока за Оборогом, на краю польової дороги знаходиться криниця. З давніх-давен звуть її люди Яковою. Із цією назвою з покоління в покоління передається легенда-переказ.
Жив собі чоловік, який багато працював і багато знав. Люди до нього тяглися, мов комашня до комашника, один за порадою, другий за здоров’ям. Бо Яків (так звали того чоловіка) дуже багато знав про трави, цілющі зілля, яке матуся-природа F1дарувала людям.
Одного разу до Якова завітав поважний пан. Все в нього було, але не було щастя в домі, бо його дочка, єдина дитина, народилася такою, що страшнішої дитина на білім світі не було.
Почав Яків розпитувати пана і пані про життя-буття; і дізнався, що 17 років тому пані дуже образила стару жінку-жебрачку, пожалівши дати шматок хліба і кухоль води. За це стара закляла їхню ще не народжену дочку.
-    Так ось слухайте мою пораду, - сказав Яків.
-    Ви, пане повинні робити добрі справи, щоб люди кожного дня дякували Вам за них. А ви, пані, щоб повернулася до Вашої дочки краса роду, теж робіть добрі справи, щоб і про вас люди говорили похвально.
Приїхав пан з панею до своїх покоїв. День думають, два дні думають, вже й місяць минув, а надумати нічого не можуть. І як це для людей добро робити, коли звикли жити тільки для себе.
Так  нічого й не надумавши, взяв пан торбину і пішов  у люди добре діло робити, похвалу заробляти. Іде полем, а сонце пече, мов жаром припікає, хочеться пити, а води немає. Люди серпують в полі, від спраги знемагають. І прийшла панові думка викопати криницю. Три дні і три ночі копав криницю і докопався – вода чиста, мов кришталь, потекла.
Люди п’ють і дякують. Їдуть волами, теж зупиняються  біля криниці, самі пють, волів напувають, і дякують тому хто викопав криницю. Так пан врятував свою дочку, що стала красунею. Але за криницею закріпилась назва  не того багача, що її викопав, а «Якова», від імені того доброго чоловіка, що нарадив того пана добро людям робити, того хто не відмовляв у допомозі ні багатому, ні бідному, нікому. Так і стоїть при дорозі «Якова» криниця даруючи людям чисту кришталеву воду, прохолодну в найбільшу спеку.

Легенда про "Зелене озеро"
Серед пагорбів, десь за два кілометри від смт.Глибока серед густих зарослів лежить невеличке озеро. Має воно кілька місцевих назв, але жодної з них ви не знайдете на карті. Та легенди про нього складаються з давніх-давен. Ось одна з них.
Дочка пана закохалась в наймита Івана. Де б не працював батрак, там і дівчина біля нього появляється. Любились-кохались, а біда по їх слідах ходила.
Довідався жорстокий багач, що його дочка з наймитом зустрічається і вирішив розлучити молодят. Коли між пагорбами залягли німі сутінки наказав пан Іванові привезти з-за Зеленого озера F2(воно вічно вкрите ряскою) фіру дров. Що бідний мав робити – поїхав, хоч на дворі така темрява, хоч око виколи – не побачиш нічого.
Старався як міг, подалі від озера триматися, бо люди не раз розповідали, що те озеро перехожих у себе затягує. Може, там водяник був, чи русалки пісні складали, а може щезники людьми у воді тішилися, хто його знає.
Довго мучився парубок, поки в тую гору волів впровадив та дров на фіру набрав. А коли почав спускатися з гори, в густих зарослях почув голос коханої:
-    Іва-а-а-н!... Іва-а-а-н!...
-    Анни-и-це! Анни-и-це! – відгукнувся Іван, і залишивши волів, побіг шукати свою милу. Добравшись до озера, юнак побачив, як вибиваючись з останніх сил, топилася його Аничка. Кинувся прожогом до дівчини, вхопив її за ніжну руку, та так обоє і занурились у воду.
З того часу світ багато нещасть бачив, але легенди не забувають про непокірність закоханих. Зелене озеро і досі береже пам'ять про старовину, своїми водами живись красені буки. А може, то закохані Іван і Аниця стрункими буками стоять над озером. Може, хто його знає…

Легенда №3
На західній околиці смт.Глибока знаходиться урочище Монастирище.  Цю назву пояснює цікава легенда. Колись тут стояв монастир, і в його церкві на са¬му Пасху вінчалось весілля. Раптом монастир, церква разом з усіма хто там був опустилась під землю і  на тому місці з'явилось озеро. Невеличке озерце є там до цих  пір  і  кажуть, якщо піти  на  Пасху до того озера, припасти до землі, то можна почути звуки церковних дзвонів.

Легенда №4
Путрина, місцевість, що знаходиться на східній околиці
F3селища Глибока. Легенда розповідає, що багато добра на полі Путрина, де раніше ріс густий ліс. Земляні насипи-могили то позначки, де має бути заховане золото.
Щоб взяти його потрібно піти на могилу, коли сходить сонце і копати яму глибиною 5 метрів, там де впаде тінь від голови. Та нікому ще не вдалося дістатися до того золота, бо нечиста сила його береже. Люди не раз бачили як Путриною ходить дівчина у білому вбранні і розчісує довгі коси. Та коли наближалися до неї, вона враз зникала.

Copyright 2012. All Rights Reserved.