Автор: glybgor Категория: Горбівці
Дата публикации Просмотров: 652
Печать

                                  Легенда жителів села Горбівці
                                 

                                                 «Божок»: кам’яна статуетка
                                                          МУДРІСТЬ ВІКІВ

 

Виконавці: учні 9-го класу Горбівецької ЗОШ
Консультант: Косован Домніка Василівна

Керівник фольклорного гуртка: Косован М. І.
Зібрали члени гуртка у вересні – жовтні 2011р.

Співбесідниками були такі жителі села:
                                                    Косован Домніка
                                                     Холевчук Марія
                                                   Рабенюк Яворіка
                                                Куликовська Яворіка
                                                    Строїч Євгенія
                                                    Томнюк Марія
                                                   Місюрка Єлена
                                          Данилюк Євгенія та інші.
Опрацювала зібраний матеріал Тарнавська Христина Лазарівна.

 

Що на світі має найбільшу силу?
- Слово. Слово є Бог. Бог є Любов.
Слово може звеличити. Воно ж може принизити, покарати, вбити. Про це відомо з давніх давен.
Мудрі завше уміли користуватися цим могутнім Божим даром. Як не можна випити вранішню росу, так неможливо зруйнувати те, що передається від одного покоління до другого, від однієї людини до іншої. Хоча це передавань протягом років зазнає деяких змін: то в кращу сторону, то в гіршу. Та через всі плюси і мінуси – воно існує.
В нашому невеличкому селі Горбівці, що ніби загубилося, затаїлося на самій окраїні України, не пропала велика могутня сила Слова.
Вона існує і зараз як у розповідях, так і на практиці. Про це нижче…
З усних оповідань дійшла звістка про існування на горбистій околиці нашого села Горбівці з півдня земляного насипу, що звався «Панчуковою могилою».
Вчені приїжджали з технікою, бурили, але нічого не знайшли. Старші люди розповідали, що то було якесь особливе місце, на якому відбувались священні обряди. На території села жили турки, поляки, австрійці, румуни і загадка тягнеться від XІ ст. до XXІ, до сьогодні.
Та під час сильної зливи 2009 року з горбів на поля ринула маса води з камінням і на городі Косован Анни знайдено погруддя невеличкого(так припускають) божка: кам’яна статуетка.
Вона такої форми, що не може бути, що над цим куснем каменю попрацювала природа. Можна було і так подумати, якби на основі не була відбита буква В, що дуже чітко збереглася.
Такі речі за думкою провидців в домі зберігати не можна, а в музеях шкіл, подібне щось є.
Потрібні знавці цієї справи.
Без сили Слова жоден обряд не проводився.
На загадки про таємне шукають відгадки. Одна з них: - Хто така відьма?
Це слово походить, напевне, від слова «веда» - знання.
Спочатку відьмами називали знахарок. До них зверталися у важких ситуаціях і, в залежності від результату ворожінь, їх нагороджували або страчували. Їм приписували уміння приворожити і відворожити, лікувати і передбачати.
Відьма займає серединку між світом людей і нечистою силою, з якою вона безпосередньо зв’язана.
Відьмою треба або народитися(здібності відьми передаються спадково) або стати нею, заключивши домовленість з нечистою силою. В останньому випадку говорили, що в неї вселився злий дух.
Зовні відьма виглядає як звичайна жінка, хоча іноді їй приписується наявність хвоста і ріжок. До того же вона має важкий погляд і ніколи не дивиться в очі іншим людям, так як у неї в очах можна побачити перевернуте зображення людини(вверх ногами). Іноді відьму описують беззубою бабусею, кривою, горбатою. А дуже часто молода, красива жінка, або дівчина; думають, що вона легше затягує до своїх сітей.
Ночами душа відьми може покидати тіло, щоб нашкодити: може зурочу вати людей, будинки, тварин, рослин.
Відьма здатна викликати дощ, буревій, тучі, пожежі, бурі, засухи. Може перетворити людину в коня і заїздити його до смерті, або залишити її в образі тварини.
Відьма не топиться.
Щоб відьма не ввійшла в будинок, на воротах прикріпляли свічку, освячену в церкві на Стрітення Господнє.
Оберегом могла бути мітла на довгій палиці з прутями догори, зуби від борони, ніж, сокира під порогом або над дверима біля входу.
Також посипали будинки і двері маком, освяченим на Маковея. На воротах, дверях, вікнах малювали вугликом хрестики. Допомагали і трави: полин і часник.
Відьми проявляють себе по святах, в періоди повного місяця, в громові ночі.
В ці дні відьми злітаються на шабаш. Їх транспортом була мітла, лопата, кочерга. Коса, вила, палка, череп коня, кабан, або людина, що перетворена в кабана. Місцями цих зібрань були перехрестя доріг поза населеними пунктами, лісові поляни, під одинокими старими дубами, лисі горби.
Рахувалося, що відьми бувають небезпечними і після смерті, тому їх хоронили лицем донизу або забивали в гріб колик осики.
Коли родина хотіла скрити факт відьомства, то зразу труну глиною не засипали, а чекали ночі і в темряві робили все необхідне, а вранці закінчували роботи над могилою.
Якщо відьма не мала кому передати свої знання, то вона дуже важко помирала, в страшних муках.
Повинна була висповідатись перед священником. Якщо не мала змоги це зробити, то її душа потрапляла в Пекло.
Дуже важко на цю тему говорити з односельцями, та факти залишаються і правди немає куди подіти.
Приїжджають по допомогу в наше село до знахарів жителі не тільки з навколишніх сіл, а і з віддалених місць. Отримують допомогу від переляку, стресових ситуацій, дитячих хвороб через ритуали замовлянь – нашіптувань.
Дати сили хворому – основна мета. Люди були дуже хворими, не було надії, що виженуть, а виживали і вставали здоровими.
А було це так:
Знахарка залишається з хворим наодинці. Запалює 12 освячених в церкві свічок. Хворий мовчки слухає те, що йому читається. У трьох склянках свячена вода від Водохреща. Стоїть спиною до хворого, говорить там слова над водою: (Тричі хрестить себе і хворого).
«Плакала Магдалена, мати Марії ридала, радів Сатана, а Ісус воскрес.
Господи, допоможи! Раба (ім’я) від домовини підніми
Дай радості і нам, твоїм рабам. Амінь!»
Із трьох склянок дає пити води по три маленькі ковточки. Решту води виливає під ноги хворій, щоб та переступила, коли іде додому, або її будуть виносити, виводити.
Цей ритуал проводиться тричі, коли місяць спадає. Не проводяться ніякі нашіптування у пости, великі свята.
Про погане око.
Погане око відоме здавна. Ніхто з людей не застрахований від нього. Найбільш вразливі маленькі діти, тому кожна мати старається вберегти свою дитину від ока сторонньої людини. Сорок днів після народження сторонні люди не повинні були бачити їх.
Це робиться для того, щоб ніхто не міг вплинути на долю дитини.
Коли дитя підростає, йому на ручку на червоній шовковій (натуральній) ниточці прив1язують червону намистину, яка відводить око, наврочення. Трішки старшим до шапочки прикріплюють булавку (шпильку) головкою вниз. Для цього, коли місяць росте, на протязі трьох днів обприскується свяченою водою і по сім раз читається молитва «Отче наш».
Бажано протягом семи днів дати дитині ім’я, так як воно несе в собі захисну вібрацію.
Дуже важливо не допускати до дитини тих жінок, яким дуже хочеться бачити дитину. Жінки у яких є свої діти хворі, можуть позаздрити здоровій дитині і цим зруйнувати її здоров’я.
Не можна дозволяти довго дивитися на сплячу дитину. Під час сну дитина не захищена, і якщо в того, хто дивиться, виникли погані думки, це може відбитися на підсвідомості дитини і дитина запрограмується на погані дії.
Коли хвалять дитину, не треба забувати три рази сплюнути. Це означає, що ви спльовуєте заздрість і дитина не буде зурочена.
Маленьку дитину три рази облизували та спльовували три рази через ліве плече, вмивали свяченою водою із словами:
«Господи, відгороди його від злого часу, від злого ока, в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь».
Ще відомо, що поганими очима можуть бути більше всього чорні і карі очі. Ніколи не можуть наврочити синьоокі і голубоокі – світлі, білобрисі люди. Ще носіями поганих очей можуть бути люди «завернені від цицьки». Дитят відлучали від грудей матері, а потім жаліли і знову їх годували грудьми.
Це стосується всіх людей незалежно від кольору очей!
Найбільших проблем зазнають матері з маленькими дітьми. Хоча медицина сучасна має можливості лікувати, але народні методи без ліків дешевші і надійніші тоді, коли дитя плаче день і ніч без перестанку. Знову допомагає Слово знахарки при іконі Божої Матері, яка є в домі (вона має бути освячена).
«Ти моя зіронько, свята Матір Божа Маріє, і ти, святий Ангеле – хоронителю(називаєте святого дитини) прийдіть і подивіться на це малятко. Він нічку не спить, він ротик не закриває, дайте йому спокійного сну, спокою серед білої днини, раним – ранесенько, вечором – пізним, у всі дні тижня Господнього.
В понеділок не ридати, у вівторок не кричати, в середу не страждати, в четвер не стогнати, в п’ятницю мовчати, в суботу не пищати, в неділечку бути в спокої.
Господі, допоможи Господі, благослови, яке слово забула, яке на землю опустила, кожне ставай на своє місце! Ключ! Замок! Язик!
Дякую тобі Матінко Господня, Маріє, тобі Ангеле Хоронителю, всім святим що змилуєтесь над цим дитятком. Амінь».
Для роботи з немовлятами не має значення фаза Місяця, піст, свято.
Ще одна молитва звучить так:
«Пресвята Богородице діво Маріє, спаси і збережи під кровом твоїм це чадо (ім’я дитини) всіх отроків, отроковних і младенців, хрещених і безіменних, і що в череві матерів носяться. Покрий їх покровом Твого материнства, веди їх в страхові перед Богом і в послушанії батьком, моли Господа мого і Сина Твого, щоб дарував їм (йому, її) корисне для спасіння його. Вручаю дитя Материнській опіці твоїй, яко ти єси Божественний покров рабам твоїм.
Матір Божа, силою Твого небесного Материнства, поврачуй душевні ітілесні рани цього дитяти (ім’я) гріхами минулого йому нанесеними.
Врачую це дитятко цілком Господу моєму Ісусу Христу і Твоєму, Пречиста Діво Маріє, небесному покровительству. Амінь».
Молитви читаються на старослов’янській мові знахарем. За проханням їх вони перекладені, їх знають багато на різні випадки життя.
З літератури у них є старі молитвослови, Біблія, освячені ножі, частини коси (знаряддя праці) «голки великі» циганські, металеві мисочки, горнятка, ладан, миро…
Всі речі, крім свічок, ладану, миро освячувалось прапрапрадідами і передається у спадок, так як ні один священник цього не зробив би, а ті, що освятили таємно за ці гріхи вже понесли покарання, а теперішні знахарі молять Господа за прощення гріхів своїх предків і своїх особистих за використання цих атрибутів.
Найбільшим злом рахуються проклинання. Сучасні жителі вже освідчені в цих питаннях і знають, що злі слова, сказані тобою, неодмінно як бумеранг повернуться до тебе. Тому варто прощати один одного і обходитись без прокльонів. Люди старшого віку пам’ятають таку бувальщину: - У матері був син. Без її згоди він одружився на жінці, набагато старшій за нього. Сварка почалася і син (бувши на підпитку) почав бити матір ногами. Мати кричала, плакала і проклинала. Вона мила йому ніжки, ростила, а тепер він її б’є, щоб у нього їх не було. Це було страшно чути. Мати згодом була прикута до ліжка 3 роки. Після смерті матері син розболівся і йому видалили обидві ноги. Без них він прожив 9 років.
Яка страшна сила Слова!!!
Від цього прокляття треба було позбавитися, інакше воно буде впливати на весь майбутній рід: дітей, внуків, правнуків. В цьому тоже в силі допомогти майстер слова – знахар примовлянням. Лікує, знімає прокляття, коли місяць спадає під захід сонця три дні підряд.
Сідає той, кого проклинали, лицем до порога. Мольфар стоїть за плечима, хрестить дерев’яною ручкою нового ножа, що не був у використанні голову і читає три рази таке заклинання
«Господи, спасителе и избавителе, спаси и збав раба своего (ім’я) от проклятия, сними с него все заклятия с первого слова и до последнего. Аминь. Аминь. Аминь.
Ті ножі після проведеного обряду викидаються у глибоку криницю, яку ніколи не будуть чистити, закопюють глибоко під землю, де не ходять люди, не обробляється земля.
Про силу ворожіння складено пісні, приказки. Були випадки злих діянь, заподіяними чорними силами, але їх автори залишились невідомими. «Пісня залишилась. Її виконавеці немає в живих, вони «на правді», а записала і запам’ятала слухачка 64 річна пенсіонерка Косован Д. В., колись 14 річна дівчинка.
                                                 Не був дома ніч синочок.
                                                          Мати виглядає.
                                                   Поспухалі від сліз очі,
                                                         Серце розриває.
                                             Під раночок син вернувся.
                                                           І упав на лаву.
                                           Просить в тайні це тримати.
                                                      Свою рідну маму.
                                             - Чи ти синку з коня впав?
                                                  - Чи з коня розбився?
                                           - Чи ти в тої мольфарочки
                                                      Чарів начарився.
                                         - Ой я мамко, з коня не впав,
                                                    Цілий, не розбився.
                                                Я в дівчини Парасини
                                                      Отрути напився.
                                             Ой прийшов я до дівчини
                                                  Лише встиг присісти
                                                   А вона мені на таці
                                                        Дає пиріг їсти.
                                                В однім боці у пирозі
                                                   Червоненька рута.
                                               В другім боці у пирозі
                                                    Ниточка із кута.
                                               В третім розі у пирозі
                                                    Гадиночка люта.
                                                Не любив я Парасину,
                                                     Нею забавлявся,
                                                Бо до мої дівчинини
                                                   Інший женихався.
                                                         Мамко моя,
                                                          Я вмираю
                                                    Приховай таїну,
                                             Бо не міг до свого дому
                                                   Вести Парасину.

 

Виконавицями були: Магорка Аспазія та Марчук Савета.
Майже в кожному домі трапляється, що розбивається дзеркало. Звичайно, таке трапляється до нещастя. Щоб не сталось біди треба сказати: «Дзеркало розбивається, біда раба (ім’я) не чіпляйся. Амінь».
Уламки треба перевернути відбиваючою поверхнею до землі. Ні в уламки не дивитися, ні на себе, ні на коштовні речі, які можуть відбитися у дзеркалі.
Живе і досі в нашому селі старенька знахарка і передає свої знання дочці. Молода вже виконує примовляння, але назвати, рекламувати ми не отримали дозволу від них. Якщо на це буде велика потреба, то просимо до села. Кожен житель покаже охайне обійстя, де проживають ці люди, що володіють силою Слова!

Copyright 2012. All Rights Reserved.