Автор: glybkar Категория: Карапчів
Дата публикации Просмотров: 861
Печать

Пошукова група Карапчівського ліцею
Керівник групи :
Банилян Л.С. –вчитель історії Карапчівського ліцею
Члени групи:
            1.Товарницька М.К. –вчитель української мови та літератури
            2. Товарницький І.Г. – вчитель географії
            3. Божеску Д.В. – вчитель румунської мови та літератури, педагог -   організатор
            4. Банилян  Маріус – учень 11-Б класу
            5. Фретеучан  Крістіна – учениця 11- В класу
            6. Боднарюк Крістіна  - учениця 11- В класу        
            7.  Фретеучан   Юлія-  учениця 11- В класу      
            8. Скрепський Владислав – учень 11-Б класу
            9.Товарницький Костянтин –учень 11-Б класу
            10. Лютик Марина – учениця 10-А класу
            11. Портарь Маріян – учень 9- Б класу
            12.Дущак Віталіна – учениця 9-Б класу
            13.Кирчу Міхаела – учениця 8-Б класу
            14.Карп Анжела – учениця 7-А класу


                           Духовна святиня села  

Церква була та залишається одним з найважливіших елементів кожної місцевості, особливо для села.
Повернення до релігії, до найвищих генеральних людських цінностей є особливістю переходу соціалістичних країн  минулого до цивілізованого суспільства. Ця особливість є характерною і для України, яка зробила крок на шляху до суверенітету та незалежності.
Роль церкви та релігії у будь-якому суспільстві був і залишається одним з найважливіших у вихованні людських поколінь.
На даному етапі виникає необхідність повернутися до церкви та релігії, оскільки ці цінності постраждали дуже сильно в часи комуністичного правління. IMGStorojinet d- 2606 0106Були знищені сотні та тисячі церков та монастирів, а  службовці церкви та віруючі були вигнані органами партії та державою. Населення було обділене давніми традиціями: хрестити дитину,  вінчатися, проводжати покійних  в останній путь за законами Христа.
Завдяки цій діяльності знищення святих місць та вірі в Бога ціле суспільство морально занепало, зросло число злочинів та поганих вчинків.
Молодому поколінню слід відшкодувати ці знищенні цінності відновити загублену історію церкві з державних місцевостей.
Кожна церква має свою історію і людей, які її створили. Одну з таких історій має і церква, яка розташована в селі Карапчів.
Із проведених досліджень ми можемо  дізнатись, що стара дерев’яна  церква села Карапчів була побудована у 1816-1818р . Будова церкви пов’язана з діяльністю сім’ї пана Грігорча,  а саме із ім’ям Сафти Грігорча, яка  згодом була похована перед церквою.
Місце для церкви було обране в парку, який знаходиться на території вілли пана в Карапчеві.  Саме тут до 1924 року знаходилось кладовище, але в кутку парку було побудована гробниця, де і були поховані члени панської сім’ї.
Іконостас  цієї церкви був придбаний в Італії і перевезений в Карапчів паном Янку Грігорча.  Дзвони були придбані селянами села: Товарницьким Іваном Касяновичем, Георгієм Алековичем  та іншими.  Свята обитель була посвячена та прийняла Храм Святих-лікарів Кузьма і Дем’ян  (14 листопада).
Перший священик, який служив у цій Церкві був  Валяну. Потім тут служили священики: Столярі, Мефодій, Столярчук та ін.
Невизнання комуністичною владою релігії та церкви торкнулось і старої Карапчівської  церкви. У 1960 році її закрили. Згодом почалось знищення церкви і потім у 80-их роках її розібрали. Як писав наприкінці 80-их років поет Василь Левицький , « маленька церква не вистояла перед гігантським спиртовим заводом, який знаходився навпроти неї, і користі з ньогоIMG 0009 «значно більше»,ніж з духовного храму».
 Всі церковні цінності, включно Іконостас, були евакуйовані до церкви села Йорданешт.
Протягом майже одного десятиліття   віруючі Карапчева не мали змоги молитися  в своєму селі. З 1990 року почалось будівництво нової церкви, що тривало один рік та вісім місяців.У роботах брали участь мешканці  села, навіть школярі та люди  похилого віку. 14 листопада 1991 року церква була освяченою  та почала свою діяльність. З того часу  і до сьогодні  священиком цього святого місця є Амарій Георгій Іванович.
Сюди був перенесений старий Іконостас. Внутрішні стіни  церкви були розписані  мешканцем села,  художником Шородком Василем Траяновичем.
Прізвища найактивніших учасників, які допомагали  будувати цю церкву були інкрустовані на мармурованому Хресті, що знаходиться перед церквою.
Своїми  добрими вчинками селяни продемонстрували, що віра в Бога є найвища цінність для людини.

Copyright 2012. All Rights Reserved.