Автор: glybkorch Категория: Корчівці
Дата публикации Просмотров: 1063
Печать

 

Виконавці: Члени гуртка «Історичне краєзнавство

Керівник: Крищук Юлія Миколаївна, вчитель історії,
                   керівник гуртка «Історичне краєзнавство»

 

                                           Нова церква в Корчівцях

У часи болю і скрути ми згадуємо рідну матір і Бога. Помітною ознакою сьогодення є навернення людей до Господа. Бо в минулі роки християнська віра перетерпіла, зазнавала немало випробувань та гонінь. Проте церква в селі збереглася, хоча виникла реальна загроза її закриття. Але церкву захистили, відстояли. І досі вона в доброму стані.
З плином часу село збільшилося. Тепер тут проживає близько 500 родин. Стара церква стала тісною, була не спроможна вмістити всіх віруючих.
Жителі села разом села разом із священиком Миколою Процюком вирішили спорудити нову церкву. Ініціативу проявили виходець із села, керівник однієї з відомих у краї будівельних організацій, депутат обласної ради Георгій Березовський, а також шановані в селі ґазди : Ілля Чиківчук ( нині покійний) та Георгій Нікорич. Можливо, їх та інших віруючих на це надихнула звістка, що в сусідньому селі Купка розпочалося 01072011101спорудження нового храму, а у Старому Вовчинці новобудову завершували.
І от наприкінці 1991 року згадувані жителі села – Георгій Нікорич та Ілля Чиківчук звернулися до голови місцевого колективного господарства з проханням надати допомогу сільській громаді в зведенні нового божого храму.
Керівництво згаданого господарства виділило тоді безкоштовно 110 тисяч штук цегли, надало 40 тонн цементу, 30 тонн металевої арматури. Камінь було заготовлено і доставлено з ближнього потоку Середел. Будівельний лісоматеріал надав Сторожинецький лісокомбінат, який очолював нинішній начальник обласного управління лісового господарства Василь Воробчук (мати якого також походить із Корчівців).
Велику допомогу при спорудженні нової церкви надав уже згадуваний директор Сторожинецького міжгосподарського комбінату з виробництва будівельних матеріалів і будівництва, нині Герой України Георгій Березовський.
Земельна ділянка під забудову нової церкви була подарована Анастасією Репчук.
З листопада 1991 року розпочали збір коштів на будівництво, а в травні 1992-го відбулося урочисте освячення місця забудови. Пам’ятна церемонія проводилась під керівництвом його преосвященства Архієпископа ( тепер митрополита) Чернівецького і Буковинського Онуфрія.
Для організації будівництва церкви територію села умовно розділили на шість секторів. Впродовж 1992-93-го років було закладено фундамент, зведено стіни і покрито дах алюмінієвою бляхою (жерстю).
8 листопада 1993 року освятили хрест на центральному куполі споруди.
Упродовж 1994-1995 років було виконано штукатурні роботи, опоряджено фасад, встановлено вікна і двері, проведено електричне освітлення, а також вимурувано склепіння і побілено стіни. Тогож 1995 року виготовили іконостас і розпочали художнє оздоблення, придбали у Львові світильники-канделябри.
Жителі села постійно жертвували гроші на спорудження церкви. Одні давали більше, інші – менше, хто скільки міг. На будівництві трудилися майже всі: старі, молоді, навіть діти. Жінки готували їжу майстрам із сусідніх чи віддалених сіл. Важко переоцінити цю святу справу наших односельчан. Лише милостивий Господь воздасть належне кожному за його участь і докладені зусилля. Кошти на нову церкву також пожертвували добродії багатьох ближніх і віддалених сіл, жителі інших областей, а також земляки, що проживають в Росії та Румунії.
Усе будівництво церкви проходило під орудою Георгія Нікорича. Ця шановна в селі людина, не маючи спеціальної освіти, володіє даром від Бога і добре розуміється на традиціях народної архітектури. Завдячуючи його таланту і обдарованості церква постала простора, гарна й світла, з чудовою акустикою.
Покрівлю церкви виготовили і вивершили майстри зі сторожинця Раду Курик, Георгій і Костянтин Мітрики та Михайло Гризюк. Над оздобленням інтер’єру трудилися троє фахівців-будівельників із Нижніх Петрівців. Художнє оформлення і позолоту іконостасу виконали маляри – односельчани Георгій та Василь Нікоричі. Меблі, вікна й двері, іншу церковну утварь також виготовили сільські умільці Василь Овачук із синами Георгієм і Василем, Георгій Боднарюк та Георгій Нікорич, Іконостас був зроблений майстром із Нижніх Метрівців, а розмалювали його художники із села Чудей Сторожинецького району Георгій Мітрик та Віталій Сидорський. Дерев’яні скульптури вівтаря вирізбив сельчанин Василь Мірчович Штефуряк. Вікна засклили Аурел Гуцуляк і Георгій Катеринок, Василь Унгурян і Георгій Нікорич пофарбували іконостас. Багато допоміг місцевий підприємець Петро 

SAM 0485

Шпак, який придбав для потреб споруди дошки. До різних робіт докладали рук Г.Дручук, К.Білецький, П.Паращук, П.Чик, В.Георгіян, І.Ткачук, Г.Нікорич, К.Відращук, П.Антонюк та багато інших.
Треба окремо виділити старанність і уміння, проявлені електриком Георгієм Дручуком, який разом із своїми родичами під час будівництва монтували електричне освітлення в самій церкві і на трьох її куполах.

Усі роботи здійснювались під керівництвом утвореного напередодні будівельного комітету церкви. До його складу входили:
                                  1. Микола Процюк – настоятель церкви.
                                  2. Георгій Нікорич – архітектор.
                                  3. Ілля Чиківчук.
                                  4. Василь Нікорич.
                                  5. Віктор Боднарюк.
                                  6. Василь Боднарюк.
                                  7. Іван Джурюк.
                                  8. Тодор Алергуш.
                                  9. Василь Пожога.
                                  10. Микола Чиківчук.
                                  11. Іван Ткачук.
                                  12. Василь Вінтоняк.
                                  13. Ілля Олексійович Нікорич.
                                  14. Костянтин Грижинку.
                                  15. Ілля Георгійович Нікорич.

Члени комітету збирали гроші, на спорудження храму серед односельчан та жителів інших сіл, а також охоче підкладали плече на будівельному майданчику майбутньої церкви.
Облік і використання зібраних коштів, цінностей та будівельних матеріалів старанно вела церковний касир (нині покійна) Марія Боднарюк.
14 січня 1996 року відбулося урочисте освячення нової церкви. Церемонія освячення проходила під керівництвом священика Миколи Процюка.
В урочистому богослужінні взяли участь тодішній Архієпископ (нині Митрополит) Чернівецький і Буковинський Онуфрій, священики із Глибокої, сіл Купка, Сучевени, Карапчів, Йорданешти, Чагор, Верхні та Нижні Петрівці, Їжівці, Красноїльськ та інших.
Представники молоді села організували при в’їзді до Корчівців, на межі з Купкою, урочисту зустріч Архієпископа Онуфрія. Юнаки і дівчата в буковинському національному вбранні, верхи на конях, а також заквітчаних санях супроводжували високого гостя до нової церкви. Доріжка від шляху до воріт храму була вистелена килимами. Обабіч стояло дуже багато корчівчан і гостей.
Дівчата у національних костюмах піднесли високому церковному ієрархові, уквітчаний сценками на релігійні молитви. Прямуючи до храму, Архієпископ Онуфрій, дарував тим, хто стояв обабіч алеї, іконки і хрестики.
У цей час троє школярів виголошували поезії та віршування, підготовлені з нагоди такої події. Привітання прозвучало українською та румунською мовами.
До Архієпископа звернулися з таким віршуванням:
                                                З Новим роком Вас вітаєм,
                                                В новім храмі зустрічаєм.
                                                Ви приїхали з далека
                                                Освятити нашу церкву.

                                                Дозвольте, пане Владико,
                                                Привітати Вас велично,
                                                Подяку скласти від душі,
                                                Уклін доземний принести.

                                                Чотири роки храм ми будували,
                                                Трудились ревно і чекали,
                                                Аби із Господом прожити,
                                                Нову церкву освятити.

                                                І ось настав величний час,

                                                Щоб завітали ви до нас.

                                                Бути з нами на цім святі
                                                Освятити Божу хату.
(Автор привітань – Флоря Василівна Чиківчук. Виголосили їх випускники місцевої школи Оксана Чорнописька, Анатолій Арманаш та Вадим Дуган).
Біля дверей церкви Георгій Нікорич вручив високоповажному гостеві традиційні хліб-сіль. Потім Архієпископ Онуфрій правив урочисту літургію. На багатолюдному богослужінні були присутні прихожани і віруючі прихожани і віруючі з усіх сусідніх сіл Глибоцького і Сторожинецького районів, чисельні гості із Чернівців, інших областей, міст Києва, Санкт-Петербурга, з Румунії, - усього близько трьох тисяч чоловік.
Щирі і теплі вітання присутнім висловили благочинний Глибоцького району отець Володимир Борча, тодішній голова районної державної адміністрації Сільвія Бойко, уродженець Корчівців Георгій Березовський, голова господарства «Прикарпаття» Василь Бісер, представники громадських організацій області.
Урочисту подію висвітлювали знімальна група обласного телебачення, відеосюжет якої транслював, крім Чернівецького, один із всеукраїнських телеканалів, матеріали про це опублікували обласні та районна газети.
Новоосвячена церква, як і стара, була названа на честь святого ієрарха Василія Великого.
Нам даровано Богом примножувати в цьому світі любов, беручи сили з Джерела любові-Христа спасителя. Й не про великі справи слід замислюватися, а про дрібні, й на перший погляд, незначні. Привітна посмішка, добрий привітний погляд, слова втіхи й розради - вже справа перед Господом! Утримайся від дратівливості, подолай лінощі, прислужися близькій людині, не відповідай холодною відмовою на його прохання, виконай його, відповівши на подяку : “Слава Богу!” Будинок спасіння душі будується з маленьких цеглинок добрих справ в ім’я Христа. Що для квітки сонячне світло, а для риби – вода, то для нас співчуття і милосердя.
В нашому селі після здобуття Україною незалежності, як гриби після дощу односельці почали почали будувати каплички. Вперше для суспільства склалися сприятливі умови свободи, духовного розквітання, можливості вільно висловлювати свою точку зору, піднесення духовності та культури.
Побудовано 4 каплички :
Перша на межі двох сіл Корчівці та Нижні Петрівці. Колись тут була капличка, але зруйнована за радянських часів. Добровільні пожертвування односельчан, газдів Нижніх Петрівців дозволили побудувати цю капличку.
Другу капличку почали будувати 1999 року, про це ми дізналися з розповіді вчительки нашої школи Ватаманеску Валерії Георгіївни. За задумом Унгуряна Василя Дмитровича 1961 року народження, колишнього старости церкви, на перехресті доріг, які ведуть до різних куточків села від центральної дороги. Були пропозиції побудувати на городі у Нікорича Іллі Георгійовича. Але остаточно було прийнято рішення побудувати на роздоріжжі.
В першу чергу привезли цеглу і швелера від ТЗОВ “Надія”, яким керує Бічер Василь Георгійович.
Кошти для фундаменту і саму роботу зробили сусіди: Попеску Михайло Васильович, Нікорич Георгій Васильович, Грижинку Петро Костянтинович, Попеску Ілля Олександрович, Куницький Георгій Тодорович, Куницький Василь Дмитрович, Алергуш Георгій Васильович. Стіни змурували Унгурян Василь Дмитрович, Попеску Михайло Васильович, Грижинку Петро Костянтинович, Алергуш Георгій Васильович, Семенович Костянтин Васильович, Нікорич Георгій Васильович. Дах конструювали майстри з Купки: Балан Петро Васильович та його брат Іван Васильович. Фасад зробили Алергуш Костянтин Васильович, Попеску Ілля Тодорович зі шваґером, Федорян Сорін та Георгіян Георгій. Образи в середині намалювали місцевий художник Нікорич Георгій Васильович із сином Василем. Освятили капличку отець Микола Процюк тиждень після Зелених свят 2005 року.
Третя капличка була збудована, з розповіді Унгурян Тетяни, колишньої учениці нашої школи, “на місці старої каплички зруйнованої комуністами. Є відомості, що стара капличка була побудована в 1936 р., збудував її Антонюк Микола Георгійович. Будівля була зведена з бетону, моноліту.
На початку 2001 року, 15 березня було розпочато будівництво каплички замість зруйнованої. Ініціаторами й спонсорами були сім’ї: відра щук М.Т., Джурюк В.І., Унгурян І.М., Попеску Г.А., Кирстюк П.І., Стефанюк І.М., Долюк І.Г.. допомагали під час будівництва Попеску І.В., Шпак Д.М., Бурачук А.В., Шпак П.В., Нікоричі Лазар і Георгій, Савчук І.В., Джурюк В.В., Попеску Г.Р., Кирдей К.Л. За чотири місяці капличка була збудована. В день Святого Духа 2001 року капличку освятили. На освячені були троє священників: отець Миколай Процюк, отець Георгій Змошу, отець Василій Кучурян. Для нас усіх була велика радість, що Бог поміг збудувати і освятити капличку.”
Четверту капличку, зі слів Мицак Валентини, “побудовано її братом Кирдеєм Віталієм Вікторовичем. За власним покликанням душі, збудована за власні кошти, освячена в 2002 році, на свято Миколая, вона іменується Свято миколаївською. Освячення каплички проведено священиками Миколою Процюком, Василем Кучуряном, Змоошу Георгієм і священиком Василієм з Румуніїї .”
“Капличку – склеп було побудовано, зі слів Нікорич Віоріки Якимівни, 1931 року народження, жительки села Корчівці, за часів боярської Румунії до 1940 року, Миколою Антонюком, який потерпав переслідувань радянсько-партійного керівництва Йосифа Віссаріоновича Сталіна і послідуючому був довгі роки ув’язнений у таборах, тюрмі звідки й не повернувся до рідної домівки. Побудував капличку для родини, поховань рідних.
Першим помер його син, він і був похований там першим. В склепі поховані дочка Нікорич Марія Георгіївна та її мама Нікорич Домніка Іллівна, моя свекруха.”
В майбутньому можливо ще будуть новобудови серед яких і каплички, на ознаку важливих подій в житті односельців.

 

Список літературних та архівних джерел :
1. “Biserica din Corcesti”, Бухарест, 7 стор.
2. А. Владимиров, Москва, 1998 год, издательство “Православного братства святителя Філарета, митрополита московського” , 190 стр.
3. П. П. Талочка “Український історичний календар”, 1996р., Київ, 1995р., 390 стор.
4. Чиківчук Ф. В., Чиківчук І.М., Дуган В. М., “Церква Святого Василія в Корчівцях” видавництво “Зелена Буковина”, Чернівці, 2007р. 80 стор.

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.