Автор: glybkorch Категория: Корчівці
Дата публикации Просмотров: 947
Печать

Виконавці: Члени гуртка «Географічне краєзнавство

Керівник: Іримеску Валерій Костянтинович, вчитель географії,
                  керівник гуртка «Географічне краєзнавство»

Консультант: Гуцуляк Тодор Тодорович, депутат Чернівецької обласної ради

 

                                                          ЧЕТАТЯ

В селі Корчівці існує багато цікавих легенд, та найзагадковіша – про таємничу Четатю.
"Четатя" (Четатя в перекладі з румунської - городище, фортеця) – астрономічний календар пращурів.
Збереглося лише багато народних переказів про це загадкове місце. В одному з них йшлося про те, що ночами тут гасає привид білого коня, який не знає зупину й спокою. Це відганяло звідси місцевих мешканців, і вони обачно обходили його стороною. Місцеві священики забороняли своїй пастві навідуватися сюди: мовляв, там людей береться блуд, їм ввижаються різні примари, що є витівками нечистої сили. В інших переказах ідеться про те, що на теренах урочища первісними людьми було сховано неймовірні скарби -золото та дорогоцінності. Наслухавшись цих балачок, сюди почали навідуватися так звані чорні археологи.
Скептики вважають, що час історичних відкриттів безповоротно минув, тому пошуки сенсацій є марними і безнадійними, а отже, сподівання на пані Удачу слід викидати з романтичних голів. Та зневіра й розчарування - не найкращі порадники для людини, яка чогось шукає і прагне. Постійним компасом для неї має бути невідступна віра в успіх. І тоді знахідки не забаряться. Одну з них нещодавно виявлено на Буковині: не в далекій глибинці, а за півсотні кілометрів від Чернівців. Жар-птицю цієї удачі вдалося спіймати доктору історичних наук, відомому буковинському археологу, професору Чернівецького національного університету Сергієві Пивоварову. Тим диво-птахом виявився стародавній, астрономічний об'єкт древніх. За попередніми висновками, він прийшов із першого тисячоліття до нашої ери.
Залишки цієї безцінної пам'ятки виявлено поблизу села Корчівці Глибоцького району в урочищі Четатя. Цей населений пункт має слов'янське походження, хоча з усіх боків його оточують румунські села. Та, незважаючи на це, Корчівці не асимілювалися, а зуміли зберегти свої родові пракорені. З'явилося село у 17 - на межі 18 століття. Поштовхом до відкриття цього прадавнього астрального комплексу стало повідомлення уродженця Корчівців, колишнього заступника голови обласної ради Тодора Тодоровича Гуцуляка.
Якось, зустрівшись з Пивоваровим, він проговорився, що збирається підготувати історико-краєзнавчий нарис про своє село. Але оскільки в нього бракує фактів для есе, то він попросив науковця, аби той підсобив у зборі матеріалів для книги. Пивоваров пристав на пропозицію. Під час навідин до Корчівців Гуцуляк показав ученому об'єкти, що становили історичну цінність для села. Принагідно було оглянуто й місцину, про яку в Корчівцях ходило багато легенд та неймовірних чуток. Пильно оглянувши її, Сергій Володимирович згадав, що інтерес до неї свого часу вже виявляв відомий буковинський археолог Борис Онисимович Тимощук. Учений вважав: тут містилося городище давньослов'янського поселення. Тимощук збирався провести археологічні розкопки. Та здійснити свій задум не встиг, а лише описав знахідку й провів її заміри. Пізніше Пивоваров вирішив втілити задум учителя. Проте під час розкопок залишків давньословянських жителів, на що сподівався Тимощук, археолог не виявив.
Не знайшов він і слідів матеріальної культури тамтешніх мешканців. Пивоваров звернув увагу на те, що загадковий об'єкт знаходився на плоскій місцині, оперізаній рукотворним валом, до котрого вели входи-прокопи. Глибокими канавами була вкрита і центральна частина цього плато. Коли вчений переніс схему пролягання валів на папір, то побачив, що вони в сукупності створюють малюнок, схожий на розгалужене дерево. І тоді збагнув: має справу з прадавнім невідомим астрономічним об'єктом. Своїми здогадками він поділився з авторитетним археоастрономом Геннадієм Юхимовичем Марченком. Того заінтригувала знахідка, і він вирішив оглянути її. Побувавши на місці, фахівець підтвердив, що Пивоваров не помилявся в своїх здогадках і що йому насправді вдалося відкрити старовинний дохристиянський планетарій. З його допомогою місцеві мешканці визначали періоди зимового, осіннього та весняного сонцестояння, настання пір року, встановлювали оптимальні строки для посіву, обробітку сільськогосподарських культур, збору вирощеного врожаю, опановували знаннями про цикли місячних та сонячних затемнень. Словом, це був багатофункціональний астрономічний календар. Для тодішніх часів він вважався революційним винаходом, свідченням цивілізаційного прориву пращурів. Водночас астрономічний календар став прямим доказом того, що наші попередники мали на озброєнні знання про космічну світобудову й уміло користувалися ними. Марченко переконаний: корчівецький астральний комплекс створено за близькосхідними взірцями. Це, до речі, переконливо видно з прадавніх вавилонських, шумерських та єгипетських астрономічних таблиць, які мали в своєму розпорядженні місцеві жреці. Від них ці знання передавалися місцевому населенню. "Четатя", на відміну від інших подібних об'єктів, цікаве ще й тим, що певну частку астральної інформації древні одержували за допомогою ровів, заповнених водою.
В них, немов у дзеркалі, відбивалися Місяць, зорі, схід та захід Сонця. У рукотворних плесах чітко проглядалася й лінія горизонту, завдяки чому жерцям вдавалося вираховувати циклічність проходження обрієм небесних тіл. Рови було прокладено у вигляді розгалуженого дерева. Його радіальні відростки точно вказували на точки сонцестояння. Тож наші пращури без проблем одержували відомості про пори року та знали, коли їм слід приступати до виконання своїх землеробських обов'язків.
На Буковині відкрито три прадавні астральні об'єкти - в Анадолах Хотинського району, у Багнах Вижницького, а тепер і у Корчівцях Глибоцького. Пивоваров та Марченко схильні вважати, що це - далеко не повний їхній перелік. Адже багато таких космічних пам'яток безповоротно зникло в радянські часи, коли земельні угіддя масово переорювалися колгоспами. Отже, під техногенним впливом ми втратили багато безцінних астрономічних календарів та планетаріїв.
Підсумовуючи вищенаписане, варто зазначити унікальність цієї знахідки. Незважаючи на стереотипне сприймання легенд як малоймовірних історій, в даному випадку, знайдена нами легенда знайшла своє підтвердження в науково зафіксованих фактах.

 

Список використаної літератури:

1.Світлана Ісаченко газета «Дзеркало тижня. Україна» №48, 29 грудня 2011 р. («Зашкалювання зіркових знань»).
2. Василь Бабух газета «Чернівці» №17, 21 квітня 2011 р. (««Четатя»--астрономічний календар пращурів»).

 

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.