Автор: glybkorv Категория: Коровія
Дата публикации Просмотров: 1227
Печать

 

           Вишивка як невід’ємний компонент

            Коровійської весільної обрядовості

 

Виконавець: Веренко Крістіна Миколаївна, учениця 10 класу

Керівник: Паладій Аліна Вікторівна

 

                                                                               «…Мені сорочку мати вишивала,
                                                                                  Немов би долю хрестиком вела…»

F2Щоб по-справжньому пізнати свій край, свій народ, необхідно вивчати історію, мову, культуру. І не тільки культуру, що створена талановитими архітекторами, художниками, музикантами, акторами, письменниками, вченими, але й ту, що впродовж багатьох століть творилася й плекалася в народному середовищі, передавалася від покоління до покоління, безперервно розвивалася і водночас зберігала певні стійкі риси, які утверджувалися, поширювалися, ставали традиційними.
Нація,яка не шанує свого коріння, своїх минулих духовних надбань – не будеF3 мати майбутнього. Минуле дає кожному із нас імпульс до життя, до творчості. Його треба шанувати, знати, до нього треба постійно звертатися. Нам цікаво, як традиції з давнини крізь роки переходять до нашого часу. Тому і тему нашої науково-дослідницької роботи ми вибрали таку: «Вишивка, як невід’ємний компонент Коровійської весільної обрядовості ».
Людині притаманна здатність сприймати світ не тільки в реально-видимих F4формах, але й через уподібнення одного явища іншому, символічно. Українська система символічного відображення світу ще мало вивчена, зокрема недостатньо висвітлено питання символіки весільної вишивки, яка є досить багатогранною і різноманітною. Вишивка супроводжувала людину
на протязі всього її життя. Так вишивка стала невід’ємним атрибутом весільних обрядів в Коровії.
Коровійські традиційні весілля - як казка. Навіть в теперішній час народ дотримується своїх традицій. Мешканці села досі одягаються в національний одяг, прикрашають вишивкою свої будинки, використовують вишивку вF5 обрядах.
Українська весільна вишивка сьогодні - складне, багатогранне явище, що розвивається в сфері традиційно - побутового, самодіяльного мистецтва та творчості художників-професіоналів. Вишивка - один з масових і найбільш улюблених видів народного мистецтва. Вона є складовою частиною народного костюма, активно використовується в сучасному одязі, надаючи йому своєрідності і неповторності. Вишиті вироби F6органічно увійшли до побуту людей, прикрасили сучасний інтер'єр. Важко уявити Коровійське весілля без вишивки. Вона активно використовується в сучасному одязі, надаючи йому своєрідності і неповторності. Вишивкою прикрашають вбрання наречених, рушники. Сучасне вишите весільне вбрання дещо відрізняється від минулого, воно стало більш модернізованим, стильним, але сама техніка виконання бере початок ще з сивої давнини.
                                                                     

                                                           Основна частина
Всім відомо, що весілля складається з кількох етапів. У кожному з них українська національна вишивка має своє визначне місце. Нажаль, F7зараз зменшилася значущість національних костюмів на весіллях, адже в минулому чим розкішнішим був костюм,тим заможнішою вважалася наречена. Вишитим був навіть головний убір нареченої. Замість вельона або віночка - пізніше, голову нареченої обмотували спеціальним домотканим білим рушником. Весілля розпочиналося із заручин. На заручини приходили самі рідні. Насамперед, батьки нареченого і нареченої домовлялися, що дають за наречену, а що за нареченого.
Старший староста накривав рушником хліб, клав на нього руку дівчини, зверху — руку хлопця і перев'язував їх рушником. Після цього ритуалу молода перев'язувала старостів рушниками, а всіх присутніх обдаровувала хустками, полотном або сорочками.
F8Після заручин майбутня наречена носила спеціальний паперовий віночок, який брала у людей в селі. Наявність цього віночка свідчила, що дівчина уже заручена. Незаручені дівчата носили інші віночки. Після заручин наречена вже могла носити спідницю, а не горботку, якщо мала.

 

                                                    Весільний рушник
Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був своєрідною візиткою, а якщо точніше - обличчям оселі, відтак і господині. ЗаF9 тим, скільки було рушників і як вони були вишиті, складалася думка про жінку, її дочок. У кожній родині, коли підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками. їх дбайливо оберігали, ними, у кращому розумінні цього слова, хизувалася - гостям І сусідам неодмінно показували придане, виготовлене «дівчиною на виданні». Якій матері не хотілося, щоб селом пішла добра слава про доньку «із золотими руками»? Дівчина, діждавшись сватів, висловлювала подяку обрядовою піснею:
                                              Та спасибі тобі, моя ненько,
                                               Що будила мене раненько
                                                   А я слухала, вставала
                                                 Та рушнички напряла
F10Найпершою ознакою згоди, коли приходили свати було «давати рушники». Якщо дівчина та її батьки бажали того, вони пов'язували сватів і молодого рушниками.
Вважалося за велику образу, якщо дівчина,пов'язавши рушниками сватів, опісля відмовлялася від шлюбу, чи навпаки - «взявши рушники», хлопець «пускав негарну славу» про дівчину, тобто розривав заручини. Дати рушники традиційно означало готуватися до весілля.

У процесі обряду ці вироби також виконували своє ритуальне призначення - ними обдаровували родину молодого, перев'язували дружбів.
Кульмінацією весілля, власне, закріпленням шлюбу, було «стати на рушник». Пам'ятаєте відому пісню:
                          «Ой хто ж теє відерце дістане,
                      Той зо мною на рушничок стане...»
Цей поетичний обряд, оповитий високим символом, широко оспіваний не тільки у весільному, а й фольклорному мелосі, утверджував народження нової родини:

                                                      Та ми ж з тобою
                                         На білому рушничку стояли,
                                         Золотії перестенечки міняли...
Вишитий весільний рушник немов би „ програмує ” майбутнє життя сім’ї, несеF11 в собі певні побажання щодо майбутнього, які висловлює вишивальниця. Проте для цього існує одна дуже важлива умова – людина, що вишиває, повинна знати зміст символів, має бути сама доброзичливою, і вишивати його з добрими намірами. Звідси випливає перше основне правило: весільні рушники кожна дівчина має вишивати власноруч. Замовляючи весільний рушник кому б то не було іншому, майбутня дружина ризикує внести в майбутнє свого подружнього життя чужі думки та бажання, які можуть бути і недобрими. Та й вишиваючи власноруч, слід пильнувати за власним настроєм, вишивати рушник у доброму гуморі, не допускаючи поганих думок. Якщо ж під час роботи на вас находять негативні емоції – краще відкласти її на деякий час і повернутися до вишивання тоді, коли настрій покращиться. Тому в Коровії, до цих прикмет відносились дуже серйозно.
Для весільних рушників дуже важливим є вибір матеріалу. Весільний рушник не повинен мати обрізних країв, бо як кажуть старі жінки: «…нитка, що тче рушник, –наче доля, повинна ходити зліва направо і не повинна обриватись». Досить часто зустрічаються обрізні рушники, в яких довга сторона оброблена мережкою або просто підрублена. Такий рушник не можна використовувати для весільних обрядів, бо кожна обірвана чи обрізана нитка по краю вказує на сварку молодого подружжя або на проблеми із здоров’ям чоловіка чи жінки. Зовсім неприпустимим є вишивання весільного рушника на двох зшитих між собою шматках полотна. «Весільний рушник, що символізує поєднання у життєвій дорозі двох доль, неодмінно має бути єдиним цілим»-почає молодих вишивальниць Рожко Лідія Олексіївна, відома майстриня.
Згідно з давніми канонами вишивання рушників, кожен з них ділиться на три приблизно рівні частини. Дві третини, з обох країв рушника, вишиваються, а середина завжди обов’язково залишається чистою. Вільна від візерунку частина уособлює зв'язок з космосом.
В будь-якому орнаменті весільного рушника обов’язково має бути присутній знак, що за формою нагадує хрест. Він може бути як вишитий окремо, так і вплетений в композицію. Сам по собі хрест є оберегом для рушника, тому він присутній на всіх вишитих рушниках, не тільки на весільних. Але в весільному рушникові хрест або хрестоподібний знак має ще й інше, особливе значення. Цей знак магічний. Він благословляє пару на утворення сім’ї. Адже хрест є прадавнім символом поєднання батьківської сонячної та материнської водної енергії. Ці знання в Коровії передають з покоління в покоління як найбільший скарб.

Рушник. Він пройшов крізь віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної, любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею, він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Хай символ цей завше сусідить у нашій добрій хаті як ознака великої любові й незрадливості!

                                                                Барвінок.
F12На Коровійському весіллі барвінковий вінок споконвіку відіграє більшу роль, ніж “вельон”, “фата”. Він охороняє молоду від поганого ока, від злих сил, наділяє її особливою силою. Найулюбленіша в українців рослина для вінків – барвінок. Це вічнозелена хрещата рослина супроводжувало людину у всіх найважливіших моментах її життя. Воно - і оберіг від злих духів, і символ кохання та дівочої краси, чистого шлюбу.

                                       

                                       Зелений барвінку, стелися, стелися,
                                           Закоханих двоє за руки взялися.
                                        За руки взялися, серцями злилися,
                                       Зелений барвінку, стелися, стелися,
Весільний вінок з давніх-давен мав особливе значення. Маю велику радість, щоF13 живу саме там, де традиція шити вінок зберігається й до сьогодні і плекається усіма поколіннями.
До дня, коли шили вінок наречені і їхня родина готуються заздалегідь.
Традиційно всі одягають вишиті сорочки. Запрошують весільних музикантів, свашок (жінок, котрі шитимуть вінок). Обов’язковою є присутність дружбів і дружок, та найближчої родини.
У суботу шили вінок з барвінку. Перше, що виконували в Коровії в цей день-прикрашали віз і разом з дружками вирушали за барвінком. Наречена обов’язково повинна була бути у святковому одязі, адже це був F14відповідальний і важливий день. Вишитий одяг говорив про заможність молодої.
Розпочинала шити мама, потім дружки, свашки. При цьому співали і плакали (часто ромунською мовою)
Цікаво, що молода на весільних обрядах ніколи не співає. Від її імені, як правило, співає перша дружка.
Після завершення роботи віночок брати голими руками було заборонено,так як він вважався святим.

             

      Сучасні мотиви української вишивки
Вишивка сучасних сорочок виділяється логічністю розташування, особливим багатством вишивальних технік. Здавна сорочці приписується чарівна сила, з F15нею пов’язана низка повір’їв, звичаїв, обрядів. Сорочка розглядається як «двійник» людини, що її носить.
Композиції весільних вишивок різноманітні, їх розміщення будується за чітко продуманою схемою. Зараз є багато можливостей для декоративного оформлення вишивкою. Все залежить від творчості та уяви майстрині.
На традиційних коровійських сорочках переважають рослинні орнаменти. В основі рослинного орнаменту лежить прагнення принести у вишивку красу природи. Навіть гранично умовні візерунки виникли в результаті спостереження реально існуючих у природі форм. В оздобленні сорочок часто використовуються такі мотиви, як «виноград», «хміль», «дубові листи», «барвінок» та ін.
Одним із вельми поширених орнаментів у Коровії стає мотив "виноград" ("виноградна лоза", "горішками виноград" тощо), F16який і досі є досить популярним. Характерно, що цей орнамент досить часто використовують нині для весільного одягу, що дає нам можливість провести аналогії з весільними обрядовими піснями, де виноград асоціюється з веселим, добрим життям.
Крім того, сам виноград часто символізує родючість . Можливо, останнім можна також пояснити широке використання мотиву "виноград" саме на жіночих сорочках, а особливо - на весільному одязі.
Такий мотив, як "троянда", "рожа", "ружа", "хрещата ружа" теж можна віднести до своєрідних традиційних орнаментів нашого села. Найімовірніше, що символіка цього мотиву не має коріння в давніх символах, а пов'язана з християнською традицією. Згідно з легендою, троянда росла в раю і не мала колючок. Вона присвячена Діві Марії та символізує її, а біла троянда стала символом чистоти і невинності, молодості, життя, чистоти й пишності, як і сорочка, вишита умілими руками майстрині.

                   

                                                              Тайстра
Тайстра - ще один з головних атрибутів гардеробу жителів нашого села. ТомуF17 вона також має визначне місце в житті кожного. В минулому тайстри були призначені для перенесення речей. Ці тайстри були великими за розмірами і не дуже пишними та яскравими. Для пошиття буденних тайстр використовувалося полотно, виткане з ниток двох - трьох кольорів у вигляді смуг, що чергуються.
Святошні тайстри, які були напрочуд красивими й пишними, робили без поперечно - смугастих композицій,а заповнювалися дрібними геометричними мотивами. Більшість майстрів прикрашали ці тайстри квітковими і рослинними 

F18

мотивами. Вони теж мали ужиткове призначення. Наші діди і прадіди ходили з ними до церкви на весілля. Ця традиція в Коровії збереглася і до сьогоднішнього дня.
Під час весілля вінчальні батьки несуть до церкви у тайстрі калач і мед, якими після вінчання пригощатимуть молодих і присутніх гостей. Хлопці- дружби також мають у тайстрах калач і вино й пригощають молодих та усіх гостей.

 

                                            Підсумок
До весілля сучасна молодь готується заздалегідь, адже на підготовку іде багато часу і сили. З кожним роком в Коровії збільшується кількість молодих людей, які вирішили організувати своє весілля в F19українському стилі. Сучасні технології дають можливості для різноманітного оздоблення весільних костюмів. Так, наприклад, техніка вишивання бісером зараз є найбільш популярною. В селі є багато майстринь, які займаються цією справою.
З глибини віків несуть тепло і мудрість поколінь орнаменти вишивок, що стали частиною нашого сучасного життя. І хай змінюються люди і смаки, незмінним символом Коровійського весілля залишається яскрава вишиванка.
F20Сучасне буковинське весілля, у тому числі і форма його проведення, в Коровії більшою мірою, залежить від вибору і смаків (часто фінансової спроможності) самих молодих та їхніх батьків і родичів.
Обряди, звичаї і мова - це найважливіші елементи, що об'єднують людей в окремий народ, у націю. Ми маємо не забувати прадавнє прислів'я: "Хто забув звичай свого народу, той карає¬ться і Богом, і людьми". Гріховно не навчати своїх дітей рідної мови та звичаїв предків. Великий український поет Тарас Шевченко писав: "А хто своє забуває, того Бог карає". То ж не забу¬ваймо. Підтримуймо свою самобутню культуру, її розвиваймо! Кожен має знати й пам'ятати; якого ми роду, бо "українському роду нема переводу" з поконвічних віків і во віки віків!

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.