Автор: glybpet Категория: Петричанка
Дата публикации Просмотров: 1171
Печать


                                                 Святині  Петричанки

 

Виконавець пошуково-творчої роботи:                                                                         

вихователь Мельничук Анна Дмитрівна

В усі часи люди по-різному ставились до життя, духовних цінностей та матеріальних благ.  Кожен сам обирає власний шлях до здійснення власних мрій. Незмінною залишається віра в Бога, без якої людина втрачає ту життєву опору, що дає сили піднятись  з колін у хвилини відчаю, надихає до нових звершень. В якусь мить настає час, коли людина відчуває потребу спілкування з Всевишнім і йде до храму, місця, яке нагадує, що людське життя швидкоплинне, а кожному з нас належить залишити хороший слід  на землі.
Перші згадки про часи  заснування  Петричанки  датовані 1761 роком. Церкви на території села не було, так  як  село було дуже  маленьке  (нараховувалось 20-30 будинків, в яких проживало біля  70  дорослих  людей). З розповідей старожителів відомо, що населення Петричанки було багатонаціональним. Люди розмовляли українською, румунською, польською, німецькою й російською мовами . Тому одні ходили на молитву в румунське село Сучевени, інші – до  Кам’янки в українське село, росіяни ж доїжджали в Білу Криницю, а поляки й німці молились у Глибоцькому костьолі.                                                                       
Йшли  роки,  населення  села Петричанки значно збільшилось, та сусідня Кам’янка ,на той час, була порівняно більшим селом. Багаті  кам’янські газди  вирішили побудувати велику цегляну церкву, яка і нині височіє на пагорбах села.  25 грудня 1902 року  будівництво храму було завершено і присвоєно ім’я  святителя Спиридона.
Так, як Петричанка  відносилась до Кам’янської сільської ради, свою дерев’януА1 церкву святого великомученика Дмитрія Солунського  кам’янчани вирішили передати своїм добрим сусідам. Цей щедрий подарунок став приємною новиною для  жителів села.
Після тривалих міркувань, як цю церкву перевезти в Петричанку, було вирішено спорудити великі сани (а саме була зима) й перевезти її, не розбираючи, в Петричанку. Майстрували сани три тижні. По завершенню, за допомогою товстих мотузок, впрягли 6 пар волів, погрузили церкву на сани і привезли в село. Таким же способом її і встановили.
25 жовтня 1903 року митрополит Буковинський і Чернівецький Володимир освятив церкву в Петричанці і відслужив святу літургію. Петричанка і Сучевени стали однією парафією. Так як в Сучевенах був священик Дмитро Іванюк  і служив святу службу румунською мовою, то в Петричанській  церкві він   першу  службу  відслужив  на  святителя  Николая, 19 грудня 1903 року, теж румунською мовою. З того дня  церква в селі Петричанка Глибоцького району,Чернівецької області носить ім’я святителя Николая, тобто Свято-Миколаївська церква.
Багато подій  минуло з тих часів. У 1961 році церкву було закрито атеїстами ,та жителі  Петричанки  не полишали надії про відкриття храму. Було написано чимало листів до Києва та Москви з проханням посприяти у вирішенні даного питання. Їздили до чиновників в Чернівці та Глибоку.
Лише в 1986 році все-таки церкву відкрили. Громада дружно взялась реставрувати свою церкву. І вже 15 лютого на Стрітеня 1987 року була проведена довгоочікувана служба в Свято-Миколаївській церкві села Петричанка. Служив її священик Амарій Іван, наставник церкви села Сучевени. Служба здійснювалась румунською мовою. Тільки з приходом в село священика Іллі Амарія, сина отця Івана, служба велась і румунською і церковнослов’янською мовами.
У народі кажуть, що не буває добра без зла. В 2010 році 13 грудня з невідомих причин біля сільської церкви  згоріла дзвіниця. Згоріла , як кажуть, до тла, та не розгубились люди села Петричанка . За рік  збудували нову красуню-дзвіницю , і вже 24грудня 2011 року її освятив єпископ Хотинський, вікарій Чернівецької єпархії Мелетій.
Люблять петричанські парафіяни свою невеличку церкву. Протягом 2011-2012 років у церкві зроблено багато, придбано нові церковні речі. Найважливіше, що в середині церкви зроблено розпис ікон  Пресвятої  Богородиці та Ісуса Христа, євангелістів, ангелів.  Золотом сяє іконостас. Стіни оздобили  дерев’яною вагонкою, яку виклали різним орнаментом.  19 грудня 2012 року відбудеться престольне свято. В церкву запрошено багато прихожан, які не впізнають нашу церкву. 19 грудня 2013 року церкві буде 110 років.
Є у нашій церкві є і старовинні  книги, які всі дуже люблять і цінують .
                               А2
У 2007 році біля церкви збудована трапезна. Це  чудовий будиночок, в якому можна прийняти на обід понад 100 людей.
Нині настоятелем  Свято-Миколаївської  церкви, села Петричанка,  є отець Георгій Левчук. Службу проводять
А3  церковнослов’янською мовою.
У селі Петричанка , також є Свято-Миколаївська капличка. Знаходиться вона при в’їзді в центр села на перехресті  доріг.  Землю під забудову дарував Дубчак  Георгій  Васильович.  Побудована  наша  красуня-капличка в 2005 році на кошти громадян села.
Каплицю розмалював художник з постом і молитвою натуральними фарбами. В капличці розташовано багато ікон , які принесли жителі села Петричанка.
Освячував капличку Амарій Ілля Іванович.
Так як капличка знаходиться біля автобусної зупинки , то багато людей заходять до неї, щоб помолитися, вирушаючи в дорогу.
Мають прихожани села Петричанка  мрію: збудувати нову цегляну церкву. Хочеться вірити, що з Божою поміччю їх мрія буде здійснена.

Copyright 2012. All Rights Reserved.