Автор: glybstan Категория: Станівці
Дата публикации Просмотров: 1231
Печать

                          Розвиток культури села Станівці

 

Виконавці: Постевка Ілля  6 класF2
                     Вільчак Оксана  7 клас
                     Постевка Іван  11 клас
                     Плантус Віоліна  6 клас
Керівник:    Кирчу О.І.
Координатор: Паскар Д.П.

 

Культура - сукупність матеріальних  і духовних надбань  людства,нагромаджених,  закріплених й збагачених упродовж історії, переданих від покоління до покоління.
Неможливо уявити сучасне життя без культури.Бібліотека-установа ,де збираються і зберігаються книги,журнали,газети і т. ін. Для громадського користування, приміщення, кімната для зберігання  книжок.
Перша бібліотека  в Київській Русі була заснована у 1037 році  Ярославом Мудрим.
Книга-справжній друг людини. Друг, який навчить, підкаже, допоможе розібратися у важких ситуаціях. Цей духовний провідник розрадить людину в сумі, розповість їй  про життя інших людей, покличе  в захоплюючу подорож  у інші часи  і в  інші  країни. Хай немає у книзі  рук і ніг, хай людина не відчуває ії  фізичної  сили, але та сила мудрості, духовної величі ,якою книга ділиться  з людьми,  не може рівнятися  ні з чим.
В Станівцях довго прийшлось станівчанам  очікувати  відкриття  бібліотеки. Ще  в 40х роках минулого століття  тут ще не було бібліотеки, не було книг. Станівчани  давно хотіли мати  такого друга. Вдома не  мали можливості  мати багото книжок.А ось в бібліотеці можнa вибирати книгу, прочитати її.
Перша спроба  відкрити бібліотеку  була у 1946 році. Не було окремої будівлі,але Василь Георгійович Сановчан виділив у своїй хаті кімнату для сільської бібліотеки. Спочатку в бібліотеці було  декілька книжок, згодом їх кількість стало більше. Перші книжки тут були російською мовою. Потім  принесли  книжки,привезені з Молдавії, написані  кирилицею, по-молдавськи.
Потім бібліотеку з хати  Сановчана  Василя  переведено у той будинок, де колись була сільрада Верхніх Станівців. Бібліотекарем був Василь Спиридонович Остафюк. Його забрали в армію, і  бібліотекарем стає Шородок Флоаря Іванівна, потім Аннa Наконечна, яка працює до 1987 року  поки вийшла на пенсію.
Пізніше,у 70-х роках минулого століття, колгосп побудував будинок колгосника, який пізніше перетворили у клуб,а в одній з кімнат було розташовано сільську бібліотеку Верхніх Станівців.
З 1987 року тут працює бібліотекарем  Олена Іллівна Зегря.У 1990 році - Міткевич Ауріка Георгіївна,працює до 1993 року,коли бібліотеку Верхніх Станівців закрили,і створили одну-в Ніжніх Станівцях.Сьогодні в Станівцях тількі одна сільська бібліотека у примищені клубу.
Залишився і до сьогоднішнього дня сільській клуб маленький,старий і непривабливий.

1948 рік. Незважаючи на тимчасові труднощі , зв’язані  з  воєнним  лихоліттям, з гострою класовою боротьбою, що тривала , новий спосіб життя  з кожним днем усе ,більше заявляв про себе, утверджував  себе у помислах і ділах трудової  людини, яка потяглася до знань, до світла.
Саме життя поставило злободенне завдання: ліквідувати неписьменність і малописьменність серед дорослого населення .
Україні  потрібні були освічені, грамотні люди, які могли принести своєму народові найбільшу користь, які  могли б багато почерпнути із скарбниць культури.
У селі відкривається бібліотека (хата-читальня) з невеликим фондом книг (близько 200 примірників ). Хата-читальня  мала за мету і ліквідацію неписьменності. Разом з книжками отримали і підручники, зошити, ручки та олівці.
1949 рік.Члени патріотичного товариства  “Аркашул” зробили спробу відкрити  в селі Нижніх Станівцях клуб та бібліотеку.
Керівником товариства був Василь Мігорян, заступником-Вікентій Постеука. Але цей план не здійснився у зв’язку з тим, що не було коштів. Зібрали навіть гроші на будівництво, але цих коштів було недостатньо  для  закінчення клубу.
Тоді за ідеєю “верхівки” почали руйнувати  стодоли деяких сільських господарів  для закінчення приміщення клубу.
Так незволі „визволителі”  у супроводі  озброєних солдат  зруйнували  стодоли Микити Логіновича Постеука, Флоаря Постеука, та інших  для підняття стін клубу.Матеріали для покрівлі привезли від одного господаря села Купки. На початку 70-х років приміщення Дома культури було поновлене, бібліотека складалося з двох кімнат, є кіно збереження.
Завбібліотекою в Ніжніх Станівцях був Дмитро Крістофорович Унгурян. З часом змінилися багато працівників. Бібліотекарями були: Валентина Гуменюк, Світлана Павлович, Олександра Жиряда, Олена Кирчу.
Декілька років тут бібліотекарем працює Віоріка Дадус. Фонд бібліотеки нараховує 12 тисяч книг та журналів. Бібліотека обслуговує 700 читачів. Завжди цікавиться як у дітей пройшов тиждень, розшукує відповіді на всі випадки життя.
При сільській бібліотеці функціонує дитячий клуб за інтересами  «Вербиченька».Членами клубу є діти 6-го – 9-го класів. Разом оформляють виставки книжок, малюнків, рефератів, сценарії, вишивки ,які відображають місцеву флору та фауну; ознайомлюють із традиціями та обрядами нашого краю.
1950 рік. Першим завклубом був Постевка Троян Матвеевіч. Після звільнення з армії Остафюк Василь Спиридонович був призначений завклубом у Нижніх Станівцях. Після нього це місце займає Жиряда Драгош Нікіфорович.
Жиряда Драгош  Нікіфорович  народився 1936 р. в селі Нижні Станівці повіту(область) Редеуць. Сімейне становище не дозволяло йому закінчити навіть сім класів, тому він проводить своє навчання у вечірній школі. Фортуна змилостивилася над ним і він становиться завідуючим клуба с. Н. Станівці. Він був дуже хорошим організатором різних гуртків артистів-аматорів. Нелегко було для Драгоша  Жиряди організувати ансамбль сопілкарів, який став невдовзі відомим і в районі, і в області, і навіть в Україні. Він умів організовувати молодь. Майже кожного тижня артисти-аматори під керівництвом Драгоша  Жиряди були очікуваними гостями у сусідських селах і не тільки. Їм аплодували ті, хто жив у селах Опришани, Синівці, Тереблече, Купка Глибоцького р-ну, та з Поляни, Петрашівки, Байраки Герцаївського     р-ну. І всі ці успіхи належали Жиряді Драгошу Нікіфоровичу та іншим робітникам культури села.Помер Драгош Никифорович у 2004 році. Зараз завклубом працює Остафій Олена Василівна.
1980 рік. один із найкращих ансамблів сопілкарів с. Станівців.
1982 рік.Обласний фестиваль «У золотих джерел».
1987 рік. Міжнародний фестиваль артистів-аматорів,на сцені Парасківа К. Пилат, колгоспниця с.Станівці. З дитинства вона грала на народному музичному інструменті-дримбі.
Завбібліотекою в Ніжніх Станівцях був Дмитро Крістофорович Унгурян. З часом змінилися багато працівників. Бібліотекарями були: Валентина Гуменюк, Світлана Павлович, Олександра Жиряда, Олена Кирчу.
Декілька років тут бібліотекарем працює Віоріка Дадус. Фонд бібліотеки нараховує 12 тисяч книг та журналів. Бібліотека обслуговує 700 читачів. Завжди цікавиться як у дітей пройшов тиждень, розшукує відповіді на всі випадки життя.
При сільській бібліотеці функціонує дитячий клуб за інтересами  «Вербиченька».Членами клубу є діти 6-го – 9-го класів. Разом оформляють виставки книжок, малюнків, рефератів, сценарії, вишивки ,які відображають місцеву флору та фауну; ознайомлюють із традиціями та обрядами нашого краю.
Алекса Постеука, син господарів села Н.Станівці закінчує шість класів під час Австро-Угорщини.Ще малою дитиною кожного літа пасе сільську отару разом з вівчарами села. І, будучим  сином вівчара, змайстрував собі сопілку з гілки бузини, навчився грати на сопілці, будучи одразу і колекціонером народних мелодій, які він переробляв до кінця своїх днів. На початок першої світової війни був мобілізован в австро- угорську армію і відправлений на Галицький фронт. Потрапив у російський полон,а потім було довге і тяжке повернення на Буковину. Бувши полоненим,описав у віршах жаль румунів,які далеко від рідного краю помирали між чужими людьми. Ці вірші були опубліковані 1918 в сучавській газеті «Нове життя».Після війни А Постевка, як народний співак відвідував посиденьки станівчан, і звеселяв їх своїми співами з сопілки, казками, гуморесками. І так тривало всю ніч. Після війни       А. Постеука виділявся тим,що активно брав участь в діяльності артистів-аматорів. Мав свій ансамбль сопілкарів виступав разом з ним на сценах рідного будинку культури, на сценах сусідніх сіл і навіть в Сторожинецькому р-ні та в Чернівцях.
І де б не виступав ансамбль  сопілкарів А.Постеуки, їх зустрічали повні зали людей.Кожного разу з'являвся перед публікою у гарному національному убранні. Цей ансамбль виступав на Фестивалі аматорського мистецтва,який проходив у Києві і здобув там бронзову медаль.
На фото: Яценюк Дмитро  Трифонович, Бурчу Василь Ілліч, в центрі Постеука Алекса Калинович, Постевка Василь Миколайович, Постевка Алексей  Іванович (приблизно 1976-1977 р.)
1973 рік. Алекса Постеука, Адам Патраучан, Павло Постеука, Костянтин Патравчан. Гарні різдвяні традиції.
А. Постеука  не мав нащадків, тому не було кому успадкувати його талант. Він  залишив  для своїх  односельців  гарні спогади. Помер у 1979 році.
Паскар Домніка Павлівна, 18 травня  1947 року народження, в сім’ ї селян,  Глибоцького р-ну, Чернівецької  обл.  c. Станівці . Ще студенткою культурно-освітнього училища м. Чернівці очолила  клубну роботу в с. Верхні Станівці  з 1971-1977р.р. Це було дуже маленьке приміщення,  колишня  сільська рада цього села. В цьому  маленькому клубі кипіла робота. Була оформлена дуже гарна наочна агітація, але гурткова робота проводилась разом з  нижньостанівецькою молоддю, також організовувались спільні  виїзні концерти  по селам, майже кожної суботи та неділі. Наша гордість і радість була наша молодь, гарно одягнені в національних квітучих костюмах, наші солісти: Ганна Безушко, Николайчук  Дмитро, Габор Ілля, баяністи Дубеу Георгій, Аврентійович, скрипаль Жиряда  Микола Адамович та інші. На той час, з технічних засобів в клубі був тільки телевізор, та ми й цьому були дуже раді.
Ще гарно працювала при клубі  культурно-агітаційна бригада. Висіупи були і в приміщенні червоного куточка ферми, та й у полі до механізаторів.
Під час закінчення жнив ми плели колоскові віночки комбайнерам,  адміністрація  колгосу іх за роботу нагороджувала, а ми, учасники агітбригада, співали для них пісні.
В цьому маленькому клубі ще працювала бібліотека. Завідуючою була Наконечна Ганна Степанівна.
Все більше і більше робота проводилась разом, всі заходи проводилась в будинку культури с. Н-Станівці. Цього маленького клуба вже немає, а замість нього жителі села Верхні Станівці побудували дзвіницю.

Бібліотеку було відкрито і в Станівецькій школі.Першим завідувачем шкільною бібліотекою була Цуркан Корнелія Георгіївна. З 1991 по 1993 рр. завідує бібліотекою Шотропа Лариса Іванівна. Зараз завбіблітекою являється Николайчук Олена Георгіївна.                        
Гарно було колись на танцях, коли танцювали хору. Можемо визнати, що бахато звичаїв були заменені новими традиціями, які залишились тільки у спогадах. Хору організували майже щонеділі на толоці в центрі села.
Дівчата одягали національні костюми. Також приходили і господарі і господині з села і з сусідніх сел.
В селі був відомий ансамбль сурмачів: Дмитро Ніколайчук, Климентій Постеука, Василь Корниловіч  Постеука, Корнелій Постеука, Мафтій Цуркан, Дмитро Мокан, Ілля Постевка тощо.
Національні костуми одягають і сьогодні дівчата (на танці, на концертах)                                        

Список літератури:
1.    Іван Постеука. Відомі люди Станівців над Сиретом./Вид-во Глибока-2007р. ст 9-61.
2.    Іван Постеука. Відомі люди Станівців над Сиретом./Вид-во Герца-2010р. cт.53,75
3.    Станівецький  фольклор./Вид-во « Міоріца » Кимпулунг-2003р. ст. 122-160.  

Copyright 2012. All Rights Reserved.