Автор: glybsvov Категория: Старий Вовчинець
Дата публикации Просмотров: 1439
Печать

Керівник роботи:
Лук’ян Ніна Іванівна, заступник директора з виховної роботи
Старововчинецького ліцею
           
Члени експедиційного загону:
1.Вакарюк Віра Петрівна
2.Куделько Лілія Петрівна
3.Баланюк Володимир Степанович
4.Муха Євгеній Йосипович
5.Сидоряк Марта Василівна    
6.Карпюк Ольга Михайлівна    

                                     Відомості про село Старий Вовчинець
1.    Адреса: Глибоцький р – н, Чернівецька обл., Україна.
2.    Географічні координати: 48°01´ північної широти, 25°58´ східної довготи.
3.    Межує з населеними пунктами: Біла Криниця, Багринівка, Черепківка.
4.    До районного центру смт. Глибока – 15км.
5.    По території села протікає   річка Сірет.
6.    Історичні пам’ятки: урочище Варниця; пам’ятний знак, що встановлений на місці, де у 1941  році розстріляли людей, що здійснили спробу перетнути кордон, з метою потрапити в Румунію.
7.    Населення –  1260 людей.
8.    Заняття населення: землеробство, городництво, садівництво,  тваринництво, народні промисли.
Історично склалися такі назви сільських топонімів:
•    Сільські кути – Глюжа, Кушнірі, Надсірет, Босна, Село, Гора, Качікі.
Згідно легенди назва села пов’язана з паном, що володів селом більше ніж 300 років тому. Прізвище цього поміщика – Волчинський. Перші домівки  були збудовані на куті Босна, де ріс густий ліс. Це, можливо, також вплинуло на становлення назви села.
Село непомітно виросло, незабаром неподалік розрісся ще один населений пункт Вовчинець і наші сельчани доповнили назву свого села прикметником «старий». Так і з’явився Старий Вовчинець.
У писемних джерелах село згадується  14 лютого 1703 року у грамоті гетьмана Сучави Миколи Костина, який передав село Волчинець (14 кріпацьких сімей) монастирю Барновські.
Додаткова інформація:
•    Режим роботи місцевих історичних «цікавинок»:
     Музей історії села Старий Вовчинець щоденно з 9.00 до 17.00
     Селянське обійстя кінця ХІХ - початку  ХХ століття щоденно з 9.00 до 17.00
     Оселя Л.О.Копельмана. щоденно з 9.00 до 17.00
     Церква  Пресвятої Богородиці щоденно з 9.00 до 16.00, субота з 15.00 до 20.00.
     Рух транспорту - до Старого Вовчинця автобусом або особистим авто чи автостопом.
     Місця ночівель та біваків: пологий берег р.Сірет та в любому місці с. Ст. Вовчинець. Головне – залишити після себе порядок!
•    Заклади харчування:  в с.Старий Вовчинець  -   приватні кафе, ресторан «Зодіак» та «Едем». За окремим замовленням вас почастують тутешніми народними стравами(від вуйни Фрозії, Вержіни…) у «хатчині» сільського музею.

Знайомство з Старим Вовчинцем розпочинається з кута села, що розлігся на високому березі  річки Сірет – Надсірет . Таких назв, у нашій місцевості більше, ніж офіційних, закріплених на картах. Завдяки цим, колись стихійно виниклим, і, закріпленим часом і людською пам'яттю назвам, наші жителі безпомилково орієнтуються F1в селі, де лишень нещодавно з’явилися таблички із назвою вулиць. Виконком сільської Ради присвоював нашим вулицям назви—Чапаєва, Леніна і т. ін., але ці назви так і залишились десь на папері у шухлядах, тому зараз на наших будинках можна прочитати ті назви, які народ придумав сам  і, які прижилися.
Туристи знайомляться з ландшафтними особливостями території, своєрідністю природи. Тут,   при потребі, можна розбити базовий табір. Тепер ми закидаємо на спину наш рюкзак і вирушаємо у мандрівку. Ми звідси крокуємо до Глюжинського горба. Існує версія, що назва Глюжа походить від слова  «калюжа», яка була колись на цьому горбі. Справді, тут існує вихід підземних вод на поверхню, що є не зовсім закономірним і тому неодмінно повинно було бути поміченим. З цієї точки зору назву можна було би прийняти і пояснити. Але, якщо врахувати, що саме слово «калюжа» у нашій місцевості набуло широкого використання лише впродовж останніх кількох десятиліть представниками молодшого та середнього покоління, то ця гіпотеза «хитається». Адже люди старшого покоління називали калюжі у нашій місцевості як завгодно—балтами, калабанями, багнами, млаками—лише не калюжами. Хоча зовсім не обов'язково, щоб назва «приросла» з подачі місцевого населення. Міг же хтось із чужих, вперше побачивши на підвищеному місці водойму, здивовано вигукнути: «Калюжа!?», що з часом могло видозмінитись у Глюжу...
Важко йдуть тут коні, які змушені тягти важкий віз, але бадьорий ман¬дрівник весело крокує своєю дорогою, дихає духмяними ароматами полів і милується їх чудо¬вою зеленню. Досягнувши найвищої точки гори, милуємося чудовими краєвидами рідного села, що відкриваються звідси. Ще веселіше спус¬каємося до потічка, котрий виблискує в долині срібною стріч¬кою. Далі дорога пролягає через центр села, де біля самої школи розміщений музей історії Старого Вовчинця, неподалік якого на обійсті колишніх господарів Копачуків височить могутній, крислатий Шевченків дуб.
Саме тут посадив його  викладач Чернівецького університету, наш односельчанин, професор філософії Празького, Віденського та Бухарестського університетів Володимир Копачук у 1914 році, з нагоди століття від дня народження Тараса Шевченка.  
Більш детально з природою села можна ознайомитися в залі "Природа" місцевого музею. Цей зал –  останнє досягнення. Над його створенням працювало багато людей, допомогли й спонсори. Він є результатом цілеспрямованої, систематичної науково-дослідницької роботи педагогів, ліцеїстів, небайдужих жителів села. Тут представлені багаторічні дослідження природи села ліцеїстами. Відвідувачів у цьому залі знайомлять з червонокнижними рослинами та тваринами , що знайшли свою екологічну нішу  в місцевих біоценозах; екологічними проблемами села, як от зсуви, ерозія ґрунтів; ознайомлять з багаточисельним гербарієм лікарських рослин, ще й запропонують  рецепти лікувальних узварів; навчать відрізняти їстівні та отруйні гриби, після чого ви можете сміливо йти до місцевого лісу; тут представлять вашій увазі багаторічні спостереження погоди, ще її осміляться прогнозувати її на майбутнє. Ви зможете заочно познайомитися з місцевими пам’ятками садово-паркового мистецтва, зокрема, Шевченковим дубом, Вовчинецьким дендропарком. Вас приємно здивують фотосвітлини найбільш цікавих водоймищ Старого Вовчиця, а також ви зможете ознайомитися з результатами біофізичних досліджень якості їхніх проб води.
Над оформленням стін залу природи працювали педагоги та учні художнього гуртка, що діє на базі ліцею. Чотири стіни – чотири пори року, чудові сільські пейзажі. Багато зроблено, а скільки ще попереду...
Неподалік ліцею, що розташований за 200 метрів від музею розбито дендропарк СтарововчинецькогоF2 ліцею. Ділянка, відведена під засадження має близько 1 га. І насаджування різних деревних та кущових видів рослин  почали декілька років тому. У колекції - декоративні і промислові деревні породи, кущі: ялина колюча, смерека, модрина, осика, береза бородавчаста, бук лісовий, граб звичайний, липа серцелиста, тис ягідний, дуб, сосна, жовта акація, червона акація, біла акація, вейгелла, сакура, клокічка, туї, мирт, магнолія, горіх грецький та багато інших.
Вже кілька років милує око своїм рожевим цвітом вейгелла - священне японське дерево, височать стрункі туї. Викликає захоплення кілька видів бузків - сірінгарій, коли в травні розпускаються їхні пречудові китиці. З усіх декоративних чагарників найраніше - у квітні - зацвітає форзиція. На тлі ще чорних дерев, сірих залишків танучого снігу її напіввиткі кущі вкриваються золотими рясними хрестиками. На протязі всього літа відвідувачі мають змогу милуватися чарівним цвітом акації червоної, а восени - китицями калини.
Крім того, з нетерпінням чекаємо коли хвойні породи дендрарію - тиси, ялини, смереки - своїми темними тонами, мовчазністю, непорушністю навіть під час вітру будуть навівати задумливий настрій, а гайок білокорих берізок настроюватиме на веселий бадьорий лад.
Всі види дерев і кущів, що зростають на території дендропарку, F3мають високі фітомеліоративні властивості.
Найбільшу стійкість до промислових газо-аерозольних забруднень мають листопадні дерева помірних широт; хвойні рослини більш чутливі.
Майже всі деревні рослини мають фітонцидні властивості, що особливо корисно для здоров’я учнів нашого ліцею.
Серед деревних рослин ліцею найбільше видів використовуються у сануючій, рекреаційній та естетичній фітомеліорації, що має величезну користь для людини та естетичну насолоду.
Відвідавши штучну екосистему, створену людськими руками,  щоб задовільнити свої естетичні смаки, маємо змогу порівняти її з посадкою  на Босні. Це штучна екосистема, створена людиною з ціллю зупинити ерозійні процеси , які все більше поширювалися. Маршрут пролягає різними типами лісу (хвойний, мішаний, листяний). У різні пори року на маршруті можна зустріти рідкісні й цікаві види флори.
На мальовничій галявині серед розкішного лісу облаштоване затишне місце відпочинку, де можна сховати¬ся від палючого сонця, розпалити багаття, напитися води з джере¬ла та скуштувати щедрих лісових плодів. Недовгий перехід, і вже через півгодини ми потрапляємо в  Лози.  Це дуже романтична місцина, адже вона розташована у найнедоторканішому місці села, екскурсанти мають можливість побачити тут рідкісні види рослин. Навесні тут зацвітає шафран Гейфеля та підсніжники, а восени можна зустріти пізньоцвіт осінній, любку дволисту. Саме тут ранньої весни збирають перші букети весняних квітів для своїх мам та коханих.
Наступний об’єкт нашої екскурсії - Кушнірівські   герли.  Ерозійні процеси на цій ділянці Старого Вовчинця дедалі поширюються. Школярі разом з дорослими неодноразово висаджували тут величезну кількість дерев. І за результатами їхньої праці можна буде спостерігати. Тут же облаштоване місце, де відвідувачі зможуть  навчитися брати проби води та робити її фізико-хімічний аналіз, адже тут протікає одна із приток річки Сірет – невеличкий струмок, який у селі отримав назву Потік.
Вже вечоріє, всі втомилися, тому останній перехід видається найдовшим. Остання наша зупинка – річка  Сірет. Тут є облаштовані місця для відпочинку та розкладання вогнищ. Чудові краєвиди  милуватимуть очі, а річка подарує  свої багатства — риба,  цілюще повітря.

Список використаної літератури
1.Газета „Краєзнавство. Географія. Туризм.”  Упорядники: Світлана  3. Плесак, Наталія Косик, Галина Глова  Віночок Яворівщини. №29-30 (418-419) серпень 2005 р.
2.Етнос. Культура. Духовність: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Інноваційні моделі розвитку туристичної інфраструктури України. Буковинське та світове старообрядництво: історія, культура, туризм”, Чернівці, 23-24 вересня 2006 р. – Ч.2. – Чернівці, 2006. – 328с.
3.Журнал „Зелена Буковина”. Раймонд Фрідр. Кайндль  Наш рідний край Буковина. №№ 1-2, 2002.
4.В.Я. Великий  Глибока. Путівник. – Ужгород: Карпати, 1987. – 95 с.
5.Топало Людмила. Пошуково-дослідницька робота  „Видатний односельчанин Л.О.Копельман”, 2005р.
6.Тюфтій Мар’яна. Пошуково-дослідницька робота  „Дендропарки Буковини”. 2004 р.
7.Тофан Віра. Пошуково-дослідницька робота  „Старововчинецький  дендропарк”.2005 р.
8.Гищук Інна. Пошуково-дослідницька робота  „Дивись і побачиш – диво поряд”. 2002р.
9.Тофан Віра. Пошуково-дослідницька робота  „Живий пам’ятник славетному земляку Володимиру Копачуку”. 2005 р.
10.Тофан Віра, Пашняк Анастасія. Пошуково-дослідницька робота  „Мікротопоніми Старого Вовчиця. Пошук триває...”. 2005 р.

Copyright 2012. All Rights Reserved.