Автор: glybtur Категория: Турятка
Дата публикации Просмотров: 1500
Печать

                                                Пошукова група:
   Керівники: Блуй Софія Георгіївна, вчитель історії Турятського НВК
                       Ніколаєвич Дмитро Георгійович, житель с.Турятка

                       Кіфірюк Світлана Дмитрівна, вчитель історії Турятського НВК
    Виконавці: Піфтор Наталія Сергіївна, учениця 11-Б класу Турятського НВК
                         Ніколаєвич Владислав Дмитрович, учень 9-А класу Турятського НВК
                         Костік Тарас Іванович, учень 9-А класу Турятського НВК
                         Амоші Михайло Костянтинович, учень 9-Б класу Турятського НВК
                         Кіфірюк Михайло Вікторович, учень 11-Б класу Турятського НВК
                         Топор Дмитро Ілліч, учень 9-Б класу Турятського НВК

                    Святині турятської землі

     Турятка – мальовниче і неповторне село на Буковині. Воно приваблює своєю красою і неповторністю, оточене лісами, полями, пагорбами і долинами. Далеко від районного та обласного центрів, оповите зеленню садів та лісів. Вперше село згадується в документі 1591 р.
    В селі Турятка (Згідно з реєстром національного надбання України) діє Свято-Успенська церква .
     Вона заснована в 1718 р. Під час війни з турками церква була частково пошкоджена і довгий час не служили служби . Але потім з Австрії прибули батько зі своїм зятем img2 6221 і за свої кошти відновили Божий храм ,який до цих пір приймає прихожан на Святу Божу Службу . А на території храму знаходиться гріб цих людей що відновили церкву : це батько Йосіф Юкл, помер 1868 року і його зять Йоган Марін , помер 1869 року .Про це свідчить напис на їхньому гробі .
     Церква розташована на гарному місці біля центральної дороги. Її  оточують дерева яким по-декілька сот років. Вона – одна з найстаріших буковинських святинь без купольного типу. Храм зведений з цегли, прямокутний в плані, з напівкруглою апсидою і дзвіницею, що приєднана до церкви з західного боку. Гладкі стіни прорізані напівкруглими нішами. Над скатним дахом виростає четверик дзвіниці який завершується барочним куполом з чітким перехватом біля основи. Об'єми перекриті напівциркульними склепіннями. На гарному впорядкованому церковному подвір'ї є залишки постаменту: чи від хреста, чи пам'ятника румунських часів. Літер на камені не має.
     В с. Турятка  править службу більше 12 років панотець Левчук Георгій Флорович. Щонеділі відвідують службу близько 70 чоловік. Церква ніколи не закривалася, навіть в роки тоталітарного режиму тут правилась служба Божа. За останній час церква докорінно змінилася, вона стала окрасою села. В середині церкви стіни обшили дерев'яною вагонкою, поміняли вікна на метало пластикові, закупили нові ікони а також розп'яття Ісуса Христа. Зробили нову ковану огорожу, ворота, тротуарною плиткою встелили вхід від дороги і аж до храму. Біля церкви – криниця і меморіал на честь тих, хто помер під час бойових дій у Першій світовій війні. Імена написані на румунській мові.
     В 2006 р. біля церкви відкрито пам'ятник односельцям, які були вивезені з села в 1941 р. на будівництво Онезького каналу і так вони не повернулися до рідних домівок. На кошти рідних споруджено пам'ятник, на якому викарбовано імена тих, хто помер далеко на чужині, так і не повернувшись на Батьківщину. Пам'ятник відкрито і освячено. Тут же на території церкви зроблено капітальний ремонт і відновлено церковну хату, в якій колись давно розміщувались лікарня, сільпо та кондитерських цех. Тут живе батюшка коли приїжджає на службу. Тут ми маємо змогу приймати гостей, які приходять на службу, на храм та різдвяні свята. В 2009 р. біля церкви побудували нову огорожу і ворота.
     В селі на кладовищі є ще одна дерев'яна церква, яка була  побудована переселенцями, так званимиimg2 6527 «липованами»  в 1595 р. і освячена на честь святих Михаїла і Гавриїла.
    Щороку у цей день у селі храмове свято: сотні гостей прибувають на свою малу батьківщину, аби побачитись із рідними, друзями і просто сусідами. А на Вознесіння (Спаса) у селі поминальний день. Прибувають люди з усіх усюд аби пом'янути похованих на місцевому цвинтарі. На даний момент дерев'яна церква не діє. Ще в другій половині XX ст. покійників заносили в цю церкву, а потім вона втратила свій вигляд. Тепер її реставрували: оббили новими дошками, img2 9021пофарбували в коричневий колір, перекрили дах шифером. Перебудували і дзвіницю яка знаходиться біля церкви. В недалекому майбутньому вона стане діючою.
     На Різдвяні свята батюшка разом із дітьми ходять колядувати, освячує оселі мешканців села.
     На згадку нащадкам постала в центрі села капличка, яка була побудована 1996 р. на кошти громади. Розміщена з лівого боку на центральній вулиці села біля якої дорога повертає на сільський цвинтар.
     Дорадно, що в церковному хорі співають вчителі нашої школи Ірина Дмитрівна Амоші (вчитель музики) та Валентина Василівна Дудуц (вчитель початкових класів).
     Керує всіма добрими справами церковний комітет: староста Михайло Чорней, паламар Георгій Заблотовський, скарбник Микола Пинзару.
      Віра дає нам зрозуміти, для чого ми живемо у цьому світі. Надія допомагає подолати життєві труднощі. Любов зігріває серця, наповнює життя радістю. Варто пам'ятати: чим більше людина наближає своє життя до христового закону, тим більша духовна радість наповнює серце такої людини.                                     
      В центрі села розміщ
F2ений будинок віруючих «Свідків Єгови». Віруючи викупили частину будинку, де колись був розташований комбінат по наданню побутових послуг населення і тепер там проводять зібрання. Пресвітер – Бердару Петро Дмитрович. Відвідують зібрання десь близько 50 чоловік.
      Дім молитви побудований в 1991 році
F1на кошти громади. Пресвітер – Андріоє Василь Іванович. Відвідують службу біля 100 чоловік.

     На згадку нащадкам постала в центрі села капличка, яка була побудована в 1996 році на кошти громади. Розміщена з лівого боку на центральній вулиці села біля якої дорога повертає на сільський цвинтар.

Copyright 2012. All Rights Reserved.