Автор: glybtur Категория: Турятка
Дата публикации Просмотров: 616
Печать

                                Легенда про дівчину Турятку
                                 (з розповіді бабусі Марії записала  Наталя Гуштюк)

Давно – давно, коли в нашому лісі були величезні звірі тури, жила собі дівчина. Звали її Турятка. Була вона гарна, як сонечко.  Весела, як пташка. А роботяща… робота кипіла у її вмілих руках.
Кохала дівчина молодого легеня. Вже й старостів навесні чекала.
Та тут на наш край напали чорні воїни – турки.
Сподобав один з них прекрасну дівчину. Піймав і хотів забрати у свій край. Та не хотіла вона покидати рідну землю, коханого хлопця.
Стала тікати. А той воїн скочив на коня і вже от-от доганяє. Схопив її за довгу косу і відрізав кривою шаблюкою. Дівчина впала та піднялась і далі побігла. А де впала її коса - розцвіли квіти. В народі їх називають «падиволос».
Біжить дівчина. Та знову наздоганяє її воїн.
А це вже вони на високому березі, у Чорногорі.  Там її коханий, він  оре земельку. Як побачив парубок, що за дівчиною женеться турок - біда. Вступився за кохану. Зчинилася бійка. Та не рівні були сили. Чорний воїн - на коні та ще й озброєний.  Заміг він на любого, покотилася голова з парубоцьких плечей.
І тоді, бачачи, що вже не зможе врятуватися і нікому за неї вступитися, дівчина кинулася з Чорногори вниз. І…пропала.  А це місце назвали в її честь Туряткою.
 
                                         Легенда про Чорногору
                                       (з розповіді бабусі Олени записав  Олару Микола)


Є в нашому селі гора Чорногора. А чому її так назвали? Не знаєте? То послухайте.
Наше село почало своє існування із урочища Селище, якраз під горою. Пан дозволив вирубувати ліс і поселятись на нових місцях. А за це заставляв людей тяжко працювати на себе.
От жила у ті часи одна сім’я:  батько, мати і семеро синів. Крепкі були хлопці. Одною рукою могли вола підняти. І закохався один із них у панську доньку. Та теж до нього не була байдужа, хоч батько був проти.
Наказав пан: «Якщо хочеш взяти мою доньку в жони, то викорчуй ліс на горі за три дні!»
-    Добре!  Взявся парубок до роботи! Все навкруг тріщить. Викорчовує ліс і тішиться думкою про наречену.
Працював день, другий.  Не сідав, не відпочивав. Третій  вже закінчується. А роботи ще є…Прийшла дівчина його провідати. Принесла попоїсти. Не зміг він їй відмовити. Присів, поїв, водички попив. І зморив його сон. А дівчина коло нього. Поклала голову його собі на коліна. Заспівала і сама незчулася - заснула.
Почув спів пан. Прийшов подивився скільки дерев викорчував парубок і стало йому страшно такого зятя сильного мати. Та ще й донька його не слухає, зустрічається з лісорубом… От його зла думка й скорила. Вбив він їх обох. А сказав, що це брати зробили. І тоді зібралася вся сім’я  на горі. Заплакали, заголосили. І розступилася гора, і забрала всіх до себе.  
Відтоді й називається вона Чорногорою. А вниз із гори стікають малесенькі ручаї: два більші - це батько й  мати, а  із них -  сім маленьких, вузеньких – їх сини.

Copyright 2012. All Rights Reserved.