Автор: glybtur Категория: Турятка
Дата публикации Просмотров: 1971
Печать

                                Пошукова група:

Керівники: Блуй Софія Георгіївна, вчитель історії Турятського НВК
                    Ніколаєвич Дмитро Георгійович, житель с.Турятка
                    Григораш Іван Георгійович, житель с.Турятка, БДМУ
                    Кіфірюк Світлана Дмитрівна, вчитель історії Турятського НВК
Виконавці:  Піфтор Наталія Сергіївна, учениця 11-Б класу Турятського НВК
                    Ніколаєвич Владислав Дмитрович, учень 9-А класу Турятського НВК
                    Костік Тарас Іванович, учень 9-А класу Турятського НВК
                    Амоші Михайло Костянтинович, учень 9-Б класу Турятського НВК
                    Кіфірюк Михайло Вікторович, учень 11-Б класу Турятського НВК
                    Топор Дмитро Ілліч, учень 9-Б класу Турятського НВК

                     Розвиток  освіти  в  селі  Турятка

      Згідно архівних даних школа в селі Турятка була заснована в 1865 році. Будучи під владою королівської Румунії, жителі села з раннього ранку до пізньої ночі трудилися на полях . Діти семи років разом з батьками і на рівні з ними працювали. Дуже тяжке життя було на той час. А про школу, про освіту навіть не згадували . Хоч правда, школа в селі була, але не мали змоги діти бідних в ній вчитися .

     Десь в 1930 році директором школи був Борча, це не наш сільський чоловік. На той час в селі не було жодної людини, яка б мала середню освіту. Дітей до школи ходило дуже мало . Вчилися вони в одному класі , але яке то було навчання? У директора школи Борчі було багато дітей, і учні, які приходили на навчання, йшли няньчити цих дітей, варити йому їсти, займатися по господарству за що директор ставив хороші оцінки, переводив з класу в клас, хоча учні не знали ні писати , ні читати . А якщо батько якогось учня принесе курку, масла чи сала, то його дитина зовсім могла не ходити до школи. Директор так ставив оцінки і казав , що все рівно з нього « міністер » не вийде, нехай краще дома сидить, пасе корову, то буде більша  користь, ніж це, що він ходить до школи. І вже десь в 1938 році в селі появилася перша людина, яка закінчила румунську гімназію – Олару Василь . В цей час в школі працювало вже чотири вчителі : цей самий Олару Василь був директором школи , його жінка Марія  , яку учні звали домною , Шова та вчителька молодших класів
Маковей . Писали діти на той час на так званих плаках , пластмасових пластинах величиною як звичайний зошит . Писали учні на них крейдою . Якщо учень неправильно щось написав  , він тут же стирав і писав знову . Це було дуже вигідно , тому що на той  час зошитів не було . На плаках з одного боку були накреслені лінійки , а з іншого – клітинки . Тому з однією плакою ходили цілий рік до школи і на всі уроки .
     Спочатку обов'язкова освіта була 5 класів , а потім сім , але рідко хто її закінчував , тому що не мав можливості закупити книжки  , які на той час були дуже дорогі . В селі лічені жінки мали освіту : Пинзару Марія , Гордороба  Маріса . В той час на нашій землі панували румунські бояри , і тому навчання в школі велося тільки румунською мовою , хоч в селі говорили по-українськи . В школі був вивішений лозунг  «V O R B I Ţ   N U M A I   R O M A N E Ş T I ! ( Говоріть  лише  по  румунськи!)»
      Але були такі учні  , які не знали жодного слова по румунськи  і з тяжким трудом вони вивчали цю румунську  мову. По школі були призначені чергові , які слідкували  , щоб учні не розмовляли українською . Якщо черговий   почує українське слово від учня , він зразу скаржився директору  , за що той сильно бив . Учні говорили шепотом українською мовою , щоб не чули вчителі та чергові .
     На уроках учні працювали самостійно. Вчитель давав роботу , назначав одного учня за старшого , а сам виходив з класу і займався чим хотів. В класі сиділи дуже тихо  , і коли вчитель повертався  все вже було зроблено . Він рідко коли щось розповідав дітям чи пояснював , учні все засвоювали самостійно.  Хоч учні в школі вчилися , але рідко хто з них міг написати довідку чи заяву . Якщо треба було щось написати  , всі зверталися до попа  -  це одна людина в селі , крім учителя  , була грамотна в селі  . За одну написану довідку вони несли попові курку . Багато людей було таких , що не могли навіть розписатися  , вони вмокали середній палець в чорнило і ставили замість підпису  чи робили хрестик на документі . А які то документи були на той час ? Купівля та продаж землі , більше нічого і не знали бідні селяни .
     Хоч декому з учнів і доводилося закінчити 7 класів  , далі поступати він не мав змоги  , тому що за навчання треба було батькові подати пару волів , а потім ще по парі . Але кожному зрозуміло , що ні водного батька не були такі достатки , щоб він міг навчати свою дочку чи сина . Тому до 1940 року в селі  був освічений тільки один чоловік .
     В 1940 році Буковина  , в тому числі і наше село , була звільнена від румунських бояр . Гірку спадщину залишили нам іноземні поневолювачі на ниві народної освіти :  90 % населення не знало грамоти . Того ж таки року в Чернівецьку область прибуває 500 педагогів. З них кілька прибуває і в наше село . Величезну роботу вони провели аби день 1 вересня  став святом для наших односельчан . Діти зібралися біля школи  і знову пролунав великий шкільний дзвінок , сповістив про початок нового навчального року . Всі раділи цьому святу : і старі , і малі . Тяжко було навчатися в школі  - не було книжок . Діти сиділи у великих класах  по п'ятеро за партою . Тяжко , але зате весело , всі були задоволені та щасливі , що вчаться на рідній мові , що ніхто їх вже не б'є даремно .
     Такими були кроки буковинців до нового життя .  Вони , звичайно , були б ще вагомішими , якби не війна . Наше село знову окупували румунські бояри . В 1944 році Турятка була  визволена від загарбників .
     Знову настало мирне життя . І знову відкрилися шкільні двері  та пролунав дзвінок . В 1944 році директором школи став  Мацько  Микола Антонович. Він викладав історію , фізкультуру , був учасником Великої Вітчизняної війни. Завжди ходив у військовій формі , був дуже строгою людиною . Після нього директором школи був Середа Андрій Лук'янович .
       З 1945 року навчання в школі було семирічним , перший випуск Турятська семирічна школа випустила в 1948 році . В цьому  класі було шість чоловік  .
      Другий випуск 1949 рік -  14 чоловік ; із них працювало вчителями  - 3 лікарями -  4 (  з них і головний лікар села ( сьогодні пенсіонер ) Іванеску Андрій Ілліч ) . продавцями -  2, економістами , керівними працівниками – 2.
      Третій випуск 1950 р. – 20 чоловік .З них Іванеску Михайло Ілліч        ( колишній працівник обкому партії – покійний) та Раранський Микола Дмитрович – професор фізичного факультету Чернівецького національного університету.    
     І так кожний рік школа випускала все більше учнів, які ставали хорошими спеціалістами .
        В 1950р. відкрилася перша бібліотека . А в 1978р. бібліотеці с. Турятка присвоєно звання «Бібліотека відмінної роботи» . Її незмінним завідувачем є Глушко Марія Тодорівна .
       В 1955р. були відкриті перші дитячі яслі і першою вихователькою була  Гулей F3Олімпія. Сьогодні в с.Турятка діє дитячий садок , який є складовою Турятського НВК.   Починаючи з 1962 р. навчання в школі стало восьмирічним . А у 1979р. відчинила свої двері середня школа .
        З 2001р. школа отримала статус навчально-виховного комплексу . До складу якого увійшли загальноосвітня школа I-III ступеня і дитячий садок . На базі комплексу працює F5музична школа . Нині в НВК 19 українських класів, дві групи дошкільнят . Всього навчаються і виховуються 360 дітей з сіл Турятка, Поляна, Буківка , Синівці , Куликівка, Станівці.
        Середню освіту здобуло 530 учнів . Із золотою та срібною медаллю закінчили школу 36 учнів.   У НВК працює 30 педагогів та 4 вихователі . 28 вчителів – випускники нашої школи, з них : Вчитель методист – 1; Старших вчителів -  9 ; Спеціалістів вищої категорії - 16 ; Спеціалістів II категорії – 6; Спеціалістів II категорії -  2 ; Спеціалістів - 8;  Вчителів з середньою спеціальною освітою - 3 .
F4
      Гімчинський Віктор Георгійович став призером обласного конкурсу «Учитель року – 2003» в номінації трудове навчання . На протязі 4-ох років його учні Громей І. , Громей Ю. , Бока Р. займали третє місце в обласній предметній олімпіаді .
        Троєцька Марія Олександрівна учасник обласного конкурсу «Учите
ль року - 2011».
       В школі діє спортивний та актовий зали , бібліотека , майстерня , клас тракторної справи . Учні вивчають хореографію .
        В 2011 році Турятський НВК отримав новий шкільний автобус.
        Директорами школи були :
                                1947-1952рр. – Середа Андрій Лукич (математик)
                                1952-1955рр. -  Баніт Андрій Петрович (хімік-біолог)
                                1955-1961рр. -  Халявка Дмитро Миколайович (історик)
                                1961-1962рр. -  Горобієвський Іван Савич (математик)
                                1962-1967рр. -  Дудуц Микола Михайлович (хімік-біолог)
                                1968-1976рр. -  Звинка Любов Миколаївна (математик)
                                1976-1986рр. -  Авасилоє Євген Миколайович (математик)
                                1986-1987рр. -  Чобану Михайло Іванович (географ)
                                1987-2007рр. -  Дудуц Василь Петрович (філолог)
                                2007 рік         -  Гуштюк  Наталя  Дмитрівна (математик)

          Односельці по праву пишаються вихідцями із нашого села.
Раранський Микола Дмитрович – професор фізичного факультету Чернівецького національного університету, академік. Його син Андрій Миколайович – працює на наукових роботах Торонському університеті в Канаді;
Чорней Степан Олексійович – викладач математичного факультету Чернівецького національного університету;
Олійник Марія Іллівна – доцент кафедри психології Тернопільського університету;
Гімчинський Костянтин Миколайович – викладач Чернівецького педагогічного училища;
Гулей Іван Олексійович - колишній працівник Чернівецької обласної державної адміністрації;
Громей Степан Тодорович – заступник начальника АПК Кіцманської райдержадміністрації;
 Пинзару Софія Михайлівна, Перепелюк Ауріка Савівна, Дуткович Марія Георгіївна, Дудуц Георгій Михайлович, Дубей Георгій Миколайович, Гулей Михайло Васильович, Гуштюк   Олена Іванівна, Іванеску Андрій Ілліч, Кіфірюк Людмила Михайлівна – лікарі, які працюють в різних куточках України та в рідному селі;
Черепюк Дмитро Іванович – режисер театру ім. Івана Франка в м. Києві;
 Гуштюк Микола та Дудуц Олександр – працюють у міністерстві міжнародних відносин в м. Києві;
 Марку Дмитро Ілліч – інспектор облвно у Чернівцях;
 Пинзару Микола Михайлович та Глушняк Дмитро Тодорович –геологи у Алма – Аті та Волгограді;
 Корсей Георгій Дмитрович, Корсей Троян  Дмитрович, Дубей Костянтин Іванович, Дубей Дмитро Васильович, Чобану Дмитро Іванович – військовослужбовці;
Гімчинський Георгій Миколайович – заступник директора цегельного заводу в м. Чернівці;
 Раранський Микола Дмитрович – колишній архітектор м. Брест;
 Іванеску Михайло Іванович – колишній третій секретар обкому компартії України в м. Чернівці;
Дудуц Василь Петрович, Гулей Елеонора Іванівна, Дудуц Микола Михайлович, Чабану Михайло Іванович, Амоші Марія Дмитрівна, Гуштюк Наталя Дмитрівна та майже всі вчителі Турятської середньої школи – вихідці із нашого села
     У березні 2007 року на посаду директора була призначена  Гуштюк  Наталя Дмитрівна, 1954 року народження , яка попрацювала в даній школі 33 роки . Молодою 20-річною дівчиною F2в 1974 році прийшла вона працювати в Турятську восьмирічну школу піонервожатою . Попрацювала на цій посаді шість років . В 1973 році вступила  до Чернівецького державного університету , який закінчила в 1978 році .В 1978 році перейшла працювати на посаду вчителя математики . Завжди чуйна , уважна Наталя Дмитрівна швидко завоювала авторитет серед вчительського та учнівського колективів , користувалася великою повагою серед батьків . За невеликий проміжок часу добилася гарних результатів у справі навчання та виховання підростаючого покоління . Її учні неодноразові переможці районних та обласних олімпіад
     Не так давно Наталя Дмитрівна очолила колектив Турятського НВК. Завжди привітна , усміхнена вона зуміла згуртувати колектив . За дуже короткий проміжок часу вона зовсім змінила зовнішній вигляд школи . Заклад оновлений і причепурений . Навіть навіс при вході в школу має бляшану покрівлю . Наталя Дмитрівна сама не знає спочинку і спонукає до праці інших .
     Навчально-виховний комплекс має десятирічний статус . Тут навчаються 360 учнів та 49 дошкільнят . Тепер їм буде тепло і затишно .
     За 2009-2010 н.р. біля входу в школу була покладена тротуарна плитка .Всього на суму 41624 грн.  ; наш вклад – 10563 грн. У садочку за допомогою лісництва обладнано ігровий майданчик  (Тарабас Михайло зробив ігрові композиції , український двір , куточок відпочинку ). У всіх класах поставлена дерев'яна вагонка . Закуплено плафони і лампи денного світла майже у всіх класах .
      Директор НВК разом із сільським головою підготували два проекти у різні фонди , за якими були замінені всі вікна та зроблено відмостку навкруг школи .
     У лютому 2009 р. за результатами конкурсу успішних громад ми зайняли  I місце і як подарунок отримали аудіо та відеоапаратуру  для  актового залу . В актовому залі поміняно підлогу .
     Кінець 2010 р. виявився найщасливішим для учнів та вчителів Турятського НВК , Перед Новорічними святами нам вручили « Шкільний автобус » адже  в Турятський НВК добираються 104 учні із сусідніх сіл Поляни , Буківки , Станівців , Нижніх та Верхніх Синівців та Куликівки .
       Заклади  освіти  були  і  залишаються  точним  зліпком  суспільства, його  дзеркалом  і  його  надією  на  краще  майбутнє.
      Переконує  в  цьому  і  той  неспростовний  факт,   що  система  освіти продовжує  давати  знання,  розвиває  творче  мислення,  формує  духовну  і  моральну  культуру  гармонійно  розвиненої  працьовитої  особистості,  громадянина-патріота  України.        

Copyright 2012. All Rights Reserved.