Автор: glybtur Категория: Турятка
Дата публикации Просмотров: 554
Печать


                             Розвиток  спорту  в  селі  Турятка

Пошукова група:
1.Дудуц Наталія Костянтинівна Турятського НВК, керівник пошукової групи.
2.Дудуц Іван Васильович вчитель фізичного виховання Турятського НВК.
3.Іванчук Майа Дмитрівна, студентка 5 курсу ЧНУ філологічного факультету.
4.Дудуц Альбіна Іванівна, студентка 5 курсу ЧНУ, факультет фізичного виховання, педагог – організатор Турятського НВК

Літо, канікули, відпочинок. Ці слова, мабуть, кожному знайомі. Так, адже саме під час літніх канікул стається багато пригод, які надовго залишаються у нашій пам’яті. Саме влітку можна піти в гори і помилуватися недоторканою красою лісів, річок та полів. Багато цікавого можна побачити на гірських стежках нашої рідної Батьківщини. Тут гартується воля і характер юних туристів. Подорожуючи можна дізнатися дуже багато цікавого, побачити чимало гарного, знайти нових друзів. Життя стає набагато цікавішим, коли кожного дня ти бачиш і переживаєш щось нове. І дивишся в далечінь і відчуваєш, як тебе манить у незвідану країну, в місце, де ти ще не була. Все тобі цікаво, все хочеться побачити, відчути той потік позитивних емоцій і гордість за себе саму, що ти витримала це випробування і піднялася на вершину тієї гори, про яку мріяла. Потім непереборне бажання йти далі, діяти. Мимоволі починаєш думати, яка прекраснаА4 і багата наша Буковина, який чудовий наш рідний край, наша домівка і колиска наших прадідів. І душу переповнює гордість за нашу Батьківщину. Ми – це народ, великий народ з безмежним потенціалом. Ми – нація, яка залишає добрі сліди на землі.
Всього життя людині не вистачить, щоб дослідити кожну місцину нашої незрівняної Буковини. Та потрібно прагнути до нових знань і відкриттів.
Групи туристів нашого навчально-виховного комплексу щороку здійснювали походи по Карпатах. Неможливо описати, скільки було яскравих подій за такий короткий час. З слів учасника походу учениці 11 класу Турятського НВК гуртківцяА6 Глибоцького ЦТКСЕУМ Іванчук Майї: «Пригадую, одного разу ми проходили біля якогось села і зупинилися у місцевому лісництві. Була сильна злива. Біля лісництва протікала річка Путилка. Дощ був настільки сильним, а течія рухалася з такою швидкістю, що міст ледве тримався – зі схилів гір несло цілі колоди, різні уламки та дошки, палиці. На мості стояли двоє наших керівників. Вони розмовляли і не помітили, що до мосту на шаленій швидкості летить велетенська колода. Раптом вони почули відчайдушний крик дівчинки. Вона кричала «Тату, рятуйся!»  Якби не вона, невідомо що було б далі. Цей факт ще раз доводить, що тут можна стати навіть героями – рятівниками.» Ще один випадок з наших подорожей. 2005 рік був невезучим роком для походів. Ми були в горах десять днів, і тільки перший день був сонячним, а решта – дощові. І коли ми дійшли до половини Глистоватої, нас застала злива. Сховатись не було де. Ми розбили табір і майже добу вийти з наметів не було можливості. Харчувалися перекусами. Чесно кажучи, ніхто духом не впав, а навпаки, виникло бажання співати, і тоді ми склали кілька пісень:
                                                                      

                                                                             Мрія
                                                              Ми завжди так хотіли
                                                       Зібрати речі, скласти у рюкзак,
                                                            Та день за днем летіли
                                                            І ось прийшов нарешті
                                                            Цей довгожданий час.
                                                                        Приспів:
                                                      Дуже швидко змагання минають,
                                                            Час до школи йти знов,
                                                        Час рікою спливає, спливає,
                                                             І не вернеш його знов.

                                                             Нам час іти на трасу
                                                          І знову ми шукаємо КП.
                                                              Мозолі натирали.
                                                  Рюкзак тягнув за спину всіх униз.

                                                                     Бажання
                                                          Ми малюєм на дорозі
                                                   Білим, білим словом «досить»,
                                                        Досить з нас отих уроків,
                                                       Вони нам вилазять боком.
                                                                   Приспів:
                                                      Хоч туристом бути важко
                                                               Знаєш ти і я.
                                                      Та туризм – це наша мама
                                                           Разом ми – сім’я.

                                                     Ми малюєм білим, білим
                                                      Все, що так давно хотіли.
                                                      Це туризм, це наші гори.
                                                       Що прекрасні в усі пори.

Щодо мене,то я вважаю, що  в походи варто ходити, тому що можна дуже багато нового побачити, почути та дізнатися. Я мала змогу помилуватися величною красою карпатських гір вже неодноразово. Завдяки цим подорожам, я багато чого зрозуміла в цьому житті, майже повністю сформувався мій характер. Навчилася ставити перед собою завдання, плани і реалізовувати їх. А ще краса рідної природи, величність Карпат, здається, відшліфували грані мого серця, зробили його добрішим  і чутливим. У пам’яті ще довго бринять шовковий шелест трав, цвірінькання пташок, мелодії гірських потоків. Все буде жити в моїй душі вічно, до самого скону. Саме з дитячих років можна прищепити любов до рідної домівки, до рідного краю. Де б не була людина, вона завжди пам’ятатиме свої пригоди, які відбулися в походах по мальовничих горах. Саме серед туристів є багато романтиків вони щиро цінують прекрасне.    Як можна не помітити маленької тваринки, яка  при найменшому русі руки біжить у далечінь лісу, але якщо ти не ворушишся, вона з не баченою цікавістю дивиться на тебе. Радує око тоді, коли ти дивишся на пташок, які клюють крихти від хліба, залишені нами, туристами.  Сама душа радіє, коли ти ступаєш ногою на землю, овіяну легендами.  Серце починає сильно калатати в грудях, коли ти знаєш, що ти побачиш щось нове, що на тебе чекають нові пригоди і новини твого життя. Дихати від цієї думки звичайно стає набагато легше. І ти завжди знаєш, що прийшла сюди недаремно.  Навіть можеш вільно поспілкуватися природою, цим самим поринаєш у свою індивідуальну і невідому самому собі сутність. Ти знаєш, що ти людина, і те, що тут ти знайдеш спокій, що тебе ніхто не турбуватиме.  З новими силами і енергією можна повертатися додому. Ти знаєш, що є місце, де ти знайдеш абсолютний спокій.  Мимоволі, починаєш розуміти, що є куточок на землі, який можна порівняти зі справжнім раєм, де ти зможеш відволіктися від звичайних буденних справ.  Ти знаєш, що є місцина, де можна забути про останні новини цивілізації і зміцнити свій організм та характер, живучи деякий час в не звичних для себе умовах. Все це дуже цікаво і корисно для нас всіх і було б дуже добре, якби туристичних гуртків було значно більше, тому що в таких умовах було б легше сучасній молоді вивчати рідний край, рідну природу. Це, на мою думку, просто необхідно для справжнього громадянина і кожної дитини рідної землі. »
В нашій школі туризмом займаються з 1975 року. Команду  на зльоті, який проходив у м. Красноїльську на базі «Лунка», очолював вчитель фізвиховання Пую Василь Пантелейович, а пізніше вчитель біології Вікірчак Олександр Миколайович. Під їх керівництвом пройдено чимало походів по Буковинських Карпатах.


А1

 

 

Похід І категорії складності по Буковинських Карпатах. Керівник Вікірчак О.М.


 


А2

 

 

Похід до печера «Золушка» під керівництвом Пую В.П.



 

 

 


А3

 

             Обласний зліт туристів,

            смт. Лунка червень 1986р.

До 2001 року керівником туристичного гуртка «Пішохідний туризм» Глибоцького ЦТКСЕУМ на базі Турятського НВК був Чорней Дмитро Михайлович. Під його керівництвом діти мали змогу побувати на Смугарських вадопадах, біля печери Довбуша, на Протятих каміннях, на перевалі Шурдин, Німчич та ін. З 2001 року керівником стала Дудуц Наталія Костянтинівна.  З 2001 по 2008 рік гуртківці незмінними переможцями на змаганнях зі спортивного орієнтування «Буковинське віче» та в залік шкільної спартакіади. У 2002 році переможці краєзнавчого зльоту гуртківців, 2003 рік переможці районних змагань з ТПТ в залік шкільної спартакіади. Найкращими гуртківцями були: Копилець Валентина, Чорней Олександр, Благодушко Оксана, Троєцька Неля, Гімчинська Мирослава – І розряд по ТПТ та спортивному орієнтуванню, а Терице Дмитро, Дудуц Альбіна, Турице Анна-Марія – КМС з екстремального орієнтування «рогейн» та І розряд по ТПТ. Вони захищали честь обласні на Всеукраїнських змаганнях по «рогейну» і навіть Україну на міжнародних змаганнях в м.Естонія, м.Фінляндія та ін. У 2008 році Дудуц Альбіна визнана кращим спортсменом району. Щорічно з 2001 року не менше ніж 15 учнів відпочивали в наметовому таборі «Райдуга» звідки і здійснювали походи по Буковинським Карпатам.
В нашому селі добре розвинений не тільки туризм, але і футбол, і волейбол, і  легка атлетика. Сільська футбольна команда була створена ще у 70-х роках. А7Інструктором команди був директор будинку культури          Гулей К.В. На зміну йому вже у 1984 році прийшов працівник будівельної бригади колгоспу ім.ХХІІ з*їзду КПРС в подальшому вчитель фізичного виховання Дудуц І.В. В 1991 році ФК «Турятка» здобули І місце в районному кубку, а в 2010 та 2012 роках ФК «Турятка» зайняли ІІІ місце. Вже з 1998 року працюючи в школі вихованці Турятського НВК в районній спартакіаді займали не нижче шостого місця. У 2008 році створена футбольна команда дівчат «Надія». Засновником даної команди директор Волоківської ДЮСШ, їх постійний спонсор І.В. Горда. В цьому ж році на обласних змаганнях по футболу на приз клубу «Шкіряний м*яч» під керівництвом тренера І.В. Дудуца зайняла І місце. І тому у червніА8 2008 року ця команда захищала честь Чернівецької області на Всеукраїнських змаганнях по футболу під девізом «Хто ти майбутній олімпієць!» в м.Скадовськ де і стала чемпіоном України, а в вересні цього ж року в м.Полтава на фут зальному турнірі займає також переше місце. На протязі цих років «Надія» стала тричі чемпіоном України по футболу та двічі чемпіоном по фут залу. Кращим гравцем турнірів визнана Гімчинська Альона, лідерами команди є Дудуц Каріна, Григораш Альона, Гузлеу Яна-Марія. У 2010 році Турятсмький навчально-виховнийА9 комплекс визнаний як краща школа по спорту в області. На даний момент створена молодша команда «Букрвинська надія», яка в 2011 році в м.Могилів-Подільськ зайняли ІІІ місце по футболу, а влітку 2012 року в м.Скадовськ  на Всеукраїнських змаганнях по футболу під девізом «Хто ти майбутній олімпієць!» принесли області перемогу. Кращим гравцем визнано Іванеску Регіну. В цьому 2012 році футбольні команди «Надія» та «Буковинська надія» визнані кращими футбольними командами області, а Дудуц Каріна стала кращою спортсменкою року.

Copyright 2012. All Rights Reserved.