Автор: glybvkuz Категория: Валя Кузьмина
Дата публикации Просмотров: 676
Печать

                             ПОШУКОВА ГРУПА ВАЛЯКУЗЬМИНСЬКОЇ ЗОШ:
Керівник групи:
Вчитель українознавства Валякузьминської ЗОШ І – ІІ ступенів
Котик Домніка Іллівна
Члени групи:
1.Чупак Ольга Михайлівна – завуч школи, вчитель біології.
2.Кирилюк Зінаїда Степанівна – вчитель української мови та літератури
3.Мельничук Крістіна Тодорівна – педагог – організатор
4.Галущак Юлія Вікторівна – вчитель початкових класів
5.Щербань Анастасія – учениця 9 класу
6.Репчук Яна – учениця 8 класу
7.Лодба Крістіна – учениця 8 класу
8.Гросу Софія – учениця 8 класу
9.Штирбу Марія – учениця 8 класу
10.Кіндрачук Петро – учень 7 класу
11.Тихон Олександра – учениця 5 класу
12.Флореску Петро – учень 5 класу
13.Дамян Руслана – учениця 7 класу

Духовність народу формується завдяки розвитку духовної культури. Духовна культура як елемент духовного життя, суспільних духовних відносин включає в себе певну систему цінностей, знань, переконань, світоглядних орієнтацій, норм моралі, звичаїв, традицій, вірувань в органічній єдності з соціальною діяльністю людей щодо освоєння і творення буття.
Основні форми духовної культури – це релігія, мистецтво, філософія, міфологія. Духовна культура спрямована на розвиток духовності людини.Поведемо мову про релігію, як духовну потребу.
З давніх давен людина мріє про вічне життя. Тому вона завжди вірила в потойбічне життя, в різні божества. Коли наші предки були ще язичниками, вони виготовляли різноманітні божества із різних природних матеріалів. В 2000 році діти принесли до школи ці-
кавий камінь на якому було висічене обличчя людини: чітко видно ніс, рот, очниці. З другої сторони камінь був гарно відшліфований.
Ми довго його розглядали, а потім дійшли думки , що це фрагмент якогось ідола часів язичницької віри.
На сьогоднішній день ми всі християни, надіємося на вічне життя у Христі. Христос приніс себе в жертву за нас усіх, за світ людський. Довгі роки ми не бачили правди світла, були в омані атеїстичній,
хоча в роки атеїстичні нас виховували в дусі 10 заповідей Божих, які складали основу комуністичної моралі. Настав час споруджувати церкви Христові, минув час забуття.
Істинна церква – це народ Божий, що покликаний засвідчуватися Христові своїм існуванням. В основі церкви знаходиться Віра в Бога, вона об»єднує однодумців. Благодатною силою Христа вона живе і міцніє крізь роки і віки. Церковна молитва і таїнства церкви називаються богослужінням. Христос чекає від людей віри, істини життя і морального подвигу.
Кожен народ має право вірити в ту віру, яку він розуміє і сприймає. Наше село Валя Кузьмина багатонаціональне, на його тери-
торії проживають: молдовани, українці, німці, росіяни, узбеки, азербайджанці, румуни. Кожен з них має право на власне віросповідання.
На початку ХХ століття село заселяли німці, українці, молдовани та румуни. Церкви православної в селі не було. Був тільки німецький костьол, побудований на краю села, недалеко річки Дерелуй. З 1944 року після перемоги радянських військ у Великій Вітчизняній війні костьол занепадає, так як німецьке населення разом з військом німецьким подалися до Німеччини. Костьол стає клубом.
Молдовани та українське населення довгі роки молитися ходили в сусідні села. Про мотив побудови нашої церкви існує легенда. В роки
громадянської війни над територією нашого села пролітав аероплан, який невдовзі був збитий. Мати збитого пілота з великого горя вирішила пожертвувати селу гроші на забудову церкви. Того парубка звали Михайлом, тому на його честь церква носить ім.»я Святого Михайла.
В обласному архіві зберігається документ під номерами 8027 та 8078 від 10.06 1927 року по 03.04.1928 року в яких говориться про продаж земельної ділянки церковному комітету.
План будівництва церкви в селі Валя Кузьмина в обласному архіві зберігається під номерами 7588 та 17588 від 1934 року .
Отже за архівними даними церкву почали будувати в 1934 році.
В кінці 30 –тих років будівництво церкви завершилося. Службу почали правити в рідній церкві. Церкву не раз грабували, але люди знову вносили свої пожертвування в церковну касу. На ці кошти купували все необхідне для богослужіння.
За роки радянської влади богослужіння в церкві проводилося не кожної неділі, так як один панотець правив службу у 2-3-х селах.
З 1991 року почалося відродження церкви. Зробили реконструкцію, провели парове опалення. Художниця Сайфіддінова Ольга Панфіловна
розписала стіни церкви сюжетними іконами /фресками/. Майстрині нашого села виготовляють різні вироби для оздоблення церкви.
До будівництва церкви - дерев»яна споруда служила місцем , де люди збиралися на богослужіння.
Нам вдалося знайти фотографію на якій зображена тимчасова церква. На фотографії № 6 ми можемо побачити цю будову 1930 р.
Дзвіниця в минулому розміщена була в прибудові , що знаходилася з лівої сторони від церкви. В 2000 роках було вирішено перебудувати дзвіницю. Вирішено було її збудувати над церковною криницею. Будівельниками стали майстри – будівничі нашого села . У 2010 році вона запрацювала, на даний момент на все село чути церковний передзвін, адже глибина криниці додає гучності.

Інформацію про капличку зібралася учениця 8 класу Штирбу Марія:
« В селі Валя Кузьмина побудована капличка, яка ще не дістала назву , так як вона ще не докінчена. Цю пам»ятку для майбутніх поколінь мріяли залишити мої дідусь з бабусею, які на превеликий жаль, не дожили до того дня , коли капличку майже добудували. Вони нам говорили про те, що каплиця побудована для Господа і людей, захищає жителів села від стихій, дає змогу постійно думати про те, що є дні святкові і буденні, що у воскресний день обов»язок кожної людини бути на службі, а хто не в змозі долати велику відстань по старості побудували каплицю, що нагадує про вічне життя і духовну радість. Поки жили на землі і трудились мої покійні дідусь та бабуся, дуже хотіли частку свого доходу віддати на славу Божу, але життя обірвалось скоріше, тому вони заповіли цю справу моїм батькам . Блок, необхідний для будівництва каплиці , виділили ще вони, а далі кошти збиралися з благочестивих християн , які хотіли побачити добудовану капличку.
Місце з хрестом, де мала збудуватися капличка була освячена 3 березня 2003 року на хрестоколінній неділі. Після цього почалося саме будівництво.
Каплицю розмальовував художник з постом і молитвою натураль -ними фарбами. В капличці розташовані такі ікони: Ісус Христос І Матір Божа, Миколи – чудотворця, святого Великомученика Дімітрія Солунського, преподобного Сергія Радонежського, преподобного Серафима Садовського,святих великомучеників Кіпріяна і Іустіни, святої великомучениці Олександри тощо.
Каплиця стоїть на роздоріжжі, недалеко Валякузьминського НВК.
Саме від нашої каплички веде дорога до природної пам»ятки – дуба , якому зараз близько 600 років і тісно пов»язаний із історією нашого народу.»
                                                                                           Зібрано в лютому 2012 року

Цей хрест був встановлений на території, де дуже часто траплялися аварії, які забрали не одне людське життя. В 2001 році трапилася аварія, яка забрала життя юнака Миколи – жителя Коровії та дівчини Діани – жительки Валя Кузьмина . Після того випадку був встановлений даний хрест.

Матеріали про цю церкву зібрала учениця 8 класу Репчук Яна:
«Церкву християн Адвентистів сьомого дня (АСД) традиційні конфесії і релігієзнавці вважають течією пізнього протестантизму і порівняно молодою (з 1844 року) . Головне спрямування її вчення – очікування Другого пришестя Ісуса Христа і дотримання Десяти Божих Заповідей, в тому числі і четвертої, яка закликає до святкування суботи, хрещення у свідомому віці, коли людина здатна самостійно приймати рішення і акцентувати на здоровому способі життя. Сьогодні ця християнська спільнота з дітьми налічує понад 20 млн. осіб, які живуть і діють майже в усіх країнах, що входять в Організацію Об»єднаних Націй (ООН).
Адвентизм (від лат. адвентус – пришестя , дослівно «біля порогу» - релігійне християнсько – протестантська течія, яка проповідує кінець
світу, що наближається, «друге пришестя Христа».
У селі Валя Кузьмина також існує така церква. В 2001 році почалося будівництво церкви. Місце під будівництво виділила Попович Віоріка Василівна. Почали будувати церкву Дем»яни – батько Костянтин та син Михайло. Спонсором Став Онофрійчук Корнелій,
який на даний момент проживає в Америці, але коштів все одно не вистачало, тому члени церкви особистими пожертвуваннями підтримали будівництво. Допомагали всі: діти носили дошки, жінки готували їжу, а чоловіки – будували.
19 грудня 2004 року відбулося урочисте відкриття церкви АСД в селі Валя Кузьмина . Приїхало багато гостей з Києва та інших областей України. Була проведена урочиста служба, співав хор, виступали запрошені та діти.
За 7 років в церкві помінялися такі пастори: Дем»ян М.К., Скрипкар М.Г., Гунько В.М., Кучурівський В.М., Чернушко І.Г., Попович П.Л.
У 2012 році пастором являється Попович П.Л. Членів церкви є 42, серед них є діти та молодь. Церква активно працює, бере участь у багатьох благодійних акціях, ділах милосердя, бере активну участь у місіонерських програмах. Члени церкви та молодь беруть участь у розповсюдженні місіонерської газети «Вічний скарб», книг: «Велика боротьба», «Дорога до Христа» та інші. Діти та молодь їдуть з програмами для дітей в інтернати та дитячі будинки.»
                                                                                Зібрано в лютому 2012 року

Церква п»ятидесятників будувалася В 90- ті роки ХХ століття.
У 2006 році віруючими вважали себе 70% буковинців, але з них лише 8% раз на тиждень або частіше ходять до церкви. Раз на місяць відвідують церкву 11% населення. Православними себе називають майже 53% населення. Найменша в Україні область посідає восьме місце за кількістю релігійних організацій і друге (після Закарпатської) за чисельністю їх членів. Сьогодні серед 1074 зареєстрованих і 133 незареєстрованих релігійних організацій, об»єдних у 23 конфесії, напрями і течії, більшість становлять віруючі УПЦ (МП) – 411, УПЦ (КП) – 149, 33 громади утворили римо – католики, 22 – греко – католики, 10 – старообрядці. В області також діє 10 громад іудейського культу та 424 організації протестантського спрямування.

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Чев»юк Федір, Захарчук Володимир
Буковина і буковинці(Про історію краю і життя людей). – Львів:
Світ, 2008.- 200 с.: іл..
2.Мінченко Т.А., Препеліца Д.М.
Українознавство. Українська культура. 8 клас.- Чернівці,2008.- 328 с.

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.