Автор: glybvol Категория: Волока
Дата публикации Просмотров: 664
Печать

 

                                             Керівники проекту «Скарби нації»
  
А2

                                                    А1.

Павленко Наталя Василівна                                            Онофрейчук Діана  Іванівна        

   вчитель румунської мови                                                         вчитель географії

   літератури(рум. і світової),                                                    
 
                                                                        
                                                           Група «Фольклористи»
 
            А3                             

Пентелейчук Флорін, учень 9-го класу
                                         


                                       А4       

 

                                                                    Пауленку Каталіна,
                                                                    учениця 9-го класу

 

А5


                                        





  Горда Кріна, учениця 9-го класу

А6



                                                               

                                                      

 

                                                                                   Лупуляк Ана-Марія,  учениця 9-го класу
                                                               

Перші місцеві жителі населялі хутір Козмін.  Місцевість була міцною, бо було багато пагорб і долин. Дорога до міста Чернівці була нелегка.
Багато жителів пережили нашестя і насильства в ті часи, але в один прекрасний день вони пережили великий жах.  Це було в неділю вранці, коли всі були в церкві.  В  цей день в церкві мало відбутись вінчання .  Під час богослужіння напала група варварів. Коли лиди помітили  язичницьку  орду, всі почили бігати: чоловікі, жінокі, дівчата, діти, наречені на захід та південь в  лісову гущавину.  Ті, хто не зміг втекти  були вбиті, а деякі з них були взяті в полон.  Кажуть, що тоді напали татари.  Ці язичники були страхом для людей,  вбивали, грабували все, що  знаходили, особливо  хліб і худобу, і  спалювали хати. Старші люди кажуть що то були дні болю і жаху.

                                          А7
                                           Панорама села Волока
Легедна свідчить, що втікачі в ту неділю втекли через ліс, в місця відомим тільки їм і зупинились на рівнинах Моачера. Ті місця було спиятливі для проживання.
Під час втечі, з весільного вінка наречених випав барвінок, який укоренився, виріс і поширився  в тій частині лісу.  Барвінок залишався впродовж століть як доказ страшної напасті  пам'ятної неділі. Ту рівнину оздоблену  зеленим барвінком, з кругленькими, міцними листочками, з синіми квіточками побачив  я і всі жителі села того часу. Те місце назвали Рівниною Моачера.
Після цього нашестя жителі зрозуміли небезпечнісь проживання на Козміні, і пересилились в місця більш безпечні.
З цього часу відбулося переміщення села на 4 км на південний-захід, оточений лісами в той час, де розташоване і на сьогодні. 

Ліси навколо села були вирубані давно,  те місце перетворилось на поля, де випасалась велика рогата худоба і стада овець.
 Нове поселення було обране народом в добре захіщенному місці між високими пагорбами. На захід і північ межує з річкою Дерелуй, яка  тече на схід через Козмін.
 Досліджуючи цю місцевість, почали переносити особисті речі з Козміна, які уціліли після жахливого нашестя. Мало що можна було знайти після відходу орди хижаків.  Відомо лише, що маленька церква залишається незгорілою по  волі Божій і була переміщенною на вершину пагорба, який отримав назву -  пагорб Церкви.  Як справжні християни і благочестиві люди, наші предки вперше подбали, щоб востановили церкву назад. На схід від неї вибрали хороше місце для кладовища.
 Навколо церковного пагорба люди   почали будувати  свої будинки.  Все що мали перевезли тут. Хати збудували з дерева, зрубаним з місцевого  лісу.  Повільно, нове поселення виникло, на хорошій землі, а жителі Козміна залишилися тут до сьогоднішнього дня. Нове поселення не назвали Козмін, а перейменували у Волоку.
Згодом  територія села збільшувалась у всіх напрямках, навіть у напрямку Козмін, назва, яка збереглися до сьогодення де волочани мають землі, які обробляють. Існує загальна назва Плай Козміна.
 Нове місце було добре оздобленим, і захищеним високими погорбами, звідки місцеві жителі могли спостерігати і сторожити село від ворожих набігів і навал.  Недалеко від церкви росла дуже висока ялинка, яку назвали Гордова Ялинка. З цього дерева, сторож охороняв і спостерігав за землями , на схід звідки було видно великий шлях, через який за звичай нападоли загарбники. Зверху, сторож повідомляв мешканців, якщо виникала небезпека.  Сторожовий пост був дуже хорошим і корисним людям.
 Крім того, загарбники не зважилися зайти далеко від центрального шлягу.  Уникали недоступні місця і  ліси.  Нове поселення було вибрано вдало. Доказом цього є, те що  сьогодні тут розцвітає велике і гарне село – Волока.

Copyright 2012. All Rights Reserved.