Автор: glybvol Категория: Волока
Дата публикации Просмотров: 723
Печать

Керівники проекту «Скарби нації»
          
А1.                                            

 

Онофрейчук Діана Іванівна,
 вчитель географії

           
А2

 

 

 

 

 

                                            Павленко Наталя Василівна,
                                              вчитель румунської мови
                                            і літератури (рум.і світової)
          


 
Група «Фольклористи»
А3

            А4   А5

Остафічук Марія                               Салагор Каталіна                         Поклітар Маріус

А5-1

 

                  Попович Марія


 

 

Жителі села Волока мають багато звичаїв пов»язаних зі святами, родинними звя»зками. Ці звичаї переходили з покоління в покоління, і ніхто не збирається міняти їх. Найкрасивіші звичаї та святкування проходять на Різдво і Новий рік, який зустрічали з великою радістю дорослі і діти.
Перш за все господарі дбали щоб мати все необхідно. Особливо дрова, борошно, відгодованих свиней щоб різати, кілька літрів самогону, і якнайбільше дрібних грошей для колядників.
Після обіду маленькі діти починали прославляти Народження Маленького Христа, в колядках. Одягали народні костюми, а гроші і гостинці клали у тайстру(торбинку).
Старші хлопці ходили великими групами з Різдвяною зіркою та музикою.
На Новий рік, або на св.Василя ходили з Маланкою, з п»єсо «Їроди». Малі діти ходили щедрувати з дзвіночками. З Маланкою ходили великі парубки, багато з них одягали маски різних персонажів з фолькльору, Маланку одягали як наречену. Старший хлопець керував всім цим діством і називали його калфою.
 
А7Волоцькі щедрувальники
 

А8                                                    

 

 

                Маланка

 

 

 

 

 

 

 

Ланцюжок зимових свят закінчувався Водохрещам. Звичай такий: після служби люди виходили з церкви до криниці святити воду, священик кропив свіх людей святою водою, благословляючи їх. Потім люди вертались додому, накривали стіл по-святковому і чекали на священика, який заходив до кожної хати кропити священою водою. Наше село велике, тому ходили по три священики, щоб не пропустити жодної хати. Газди з запаленою свічкою виходили на поріг зустрічали священослужителя.
Після Водохреща наступала весела пора, кожної неділі і на свята молоді хлопці  і дівчати збиралися на танці. Цей період закінчувався початком Великого Посту, який закінчувався на Пасху. У цей період всі вживали пісну їжу, не веселилися, багато молились і причащались.
Тиждень перед Пасхою – страсна Седмиця, був насиченим приготуванням до Пасхи. У Чистий четвер люди прибирали оселі, з самого ранку був звичай запалювати вогнище, після обіду жінки пекли колачі,  діти і чоловіки йшли до церкви, щоб послухати 12 Євангелій.
У  Страсну п»ятницю старалися нічого не їсти, ввечері всі йшли до церки на поховання Христа. Слухали службу і спів, а потім оточували храм зі свячками в руках.
Готували їжу та випічку до Пасхи  у Великий четвер і Велику суботу, але не в п»ятницю.
У суботу ввечері, до Воскресіння знову всі запалювали вогнища й тримали всю ніч. Велике вогнище запалювали недалеко від церкви, де збиралося багато молоді, веселилися до ранку.
У церкві люди починали збиратися ще до півночі. Опівночі розпочиналась служба  Христового Воскресіння, було дуже гарно, дзвонили дзвони, священики і хор співали. Під ранок всі виходили святити кошики з пасками і крашанками.
На ранок всі верталися додому, сідали всією родиною за святковий стіл. Селяни давали  освячений хліб і худобі, щоб не хворіла.  
У Світлий понеділок, зранку ходили до церкви, після обіду виходили на толоку веселились, грала музика, були танці, цокалися крашанками. У Світлий вівторок святкували так само.                                             


А9

                  Танці на Пасху

 

У Пасхальні дні був звичай ходити  в гості до вінчальних батьків з колачами. Нанашки накривали багаті столи, приймала своїх фінів, веселилися. Зазвичай, у Волоці варять мамалигу, але у ці святкові дні, навіть найбідніші жителі їли освячений хліб.
Ще одне важливе є свято навесні – св.Георгій. люди копали шматочок землі з прожилками зеленої трави, клали їх біля воріт, поруч із вхідними дверима, дверима хліва, також і в інших місцях, щоб рік був родючим.
На Вознесіння був звичай ходоти на цвинтар з поманою, поминали мертвих. Вознесіння в народі називали Іспасом.
 
А10
                                      

 

         Цвинтар с.Волока

 

 

 

 

 

 

 

 

Після Іспаса йшло важливе свято для християнства – П»ятдисятниця -  Зелена Неділя. На настусний день Зеленої неділі, християни святкують Святу Трійцю, це свято останнє, яке пров»язане з Великоднем. На подвір»ї, на дверях, у будинках ставили гілочки липи, а на вікнах багато квітів.
В народі кажуть, що тиждень після Зеленої Неділі ходили нечисті сили(Стрігоайче – високі, худющі жінки), які можуть завдати шкоди людині.
На Різдво Іоана Хрестителя(Синзиєнє), збирали лікарські квіти, сушили їх. Дівчата у цей день купалися у квітах, щоб бути вродливими.
На св.Іллю роздавали поману і гроші, щоб вберегтися від грому і граду.
На Преображення в народі кажуть, що вся природа  готується до осені.
На свято Успіння Богородиці, храмувались багато сусідніх сіл. Волочани ходили в гості до родичів у Великий Кучурів.
Після Успіння наступала пора весіль. В грудні, на Андрія дівчата ворожили на судженого.
Храмовий день, у Волоці припадав на св.Миколая. Тоді був Різдвяний піст, але дозволялось робити танці на толоці, їжа була пісною. Приймали багато гостей з сусідніх сіл.
 
                                                 
А11

               

 

            Храмовий день

 

 

 

 

 

Ці гарні звичаї збереглись і до сьогоднішнього дня.

Copyright 2012. All Rights Reserved.