• вул. Ольги Кобилянської, Чернівці
  • вул. Ольги Кобилянської, Чернівці вул. Ольги Кобилянської, Чернівці
  • Театральна площа, Чернівці Театральна площа, Чернівці
  • Турецька площа, Чернівці Турецька площа, Чернівці
  • вул. Головна, Чернівці вул. Головна, Чернівці
  • Німецький народний дім, Чернівці Німецький народний дім, Чернівці
Автор: hotstav Категория: Хотинський район
Дата публикации Просмотров: 11
Печать
Моя батьківщина – це вишеньки цвіт, І верби над ставом, й калина. Моя батьківщина – це мрії політ, Це рідна моя Україна. О. Хиждеу Чи знане вам село, що звуть його Ставчани? Розкинулось воно вздовж ставу на горбах. У затінку садів. А довкіл баштани І золотистий злак: тут по вогких ярах Пасеться тамазлик, а вдалині кургани Рябіють цурками; отут при щільниках Дзижчать рої, а там царанки і царани Під виск чимпоя джок танцюють при корчмах. Благословенний будь, хто дарував народу Відраду після лих. Колись отут шаліли Страшні дими війни. Граф Мініх розгромив Стрій сераскира в прах та із Ставчан відкрив Звитязі шлях в Хотин: де потім гримкотіли І ще не раз бої за цих країв свободу. Ставчани Коротка історична довідка Село Ставчани вперше згадується в документах 1437 року, а точніше в грамоті молдавського господаря Петра Сандуляка, який продав тут кілька ділянок поля. Назва села походить від того, що на його території, на долинах та низинах було чимало ставків. Утворилося село приблизно в кінці X-го - початку XI століття із кількох поселень, які перекочували із тих місць, де в 1962 році під час археологічних досліджень вчені Чернівецького державного університету розкопали залишки трипільської культури ІІІ ст. до н.е. (урочище «Римар»), черняхівської культури ІІ-ІV ст. нашої ери (урочище «Дякове»). Тоді ж розкопано чотири кургани доби бронзи. А це датується ІІ тисячоліттям до нашої ери. Наступна згадка – про Ставчанську битву, яка відбулася в серпні 1739 року. Майже 2 тисячі російських вояків і місцевих ополченців полягло в тому бою. Всіх їх було поховано на сільському цвинтарі в братніх могилах. Влітку 1989 року в день 250-річчя Ставчанської битви на тих могилах було відкрито меморіальний пам’ятник як знак вдячності нащадків героїзму захисників нашого краю. В 1872 році один із нащадків графа Рафаловича розпочинає будівництво в Ставчанах гуральні (спиртзаводу) та чотирьохповерхового млина для виробництва макаронів та різних круп. Це посвідчує церковна книга, в якій записано про посвячення першого каменя, закладеного графом Рафаловичем у фундамент цього підприємства. Нащадки графа Рафаловича володіли також Зарожанським цукровим заводом. А згодом все це програно в карти пану Ісманському. В січні 1919 року в Ставчанах відбулося повстання, очолюване Н. Адажієм, яке надалі влилося в загальне Хотинське повстання проти румунських окупантів і зазнало поразки. «Свято зі сльозами на очах» Тяжко повертає собі народ України духовне життя. Надто багато могил. Надто великі втрати. Крок за кроком проходить хресну путь своєї далекої історії, віднайде себе наш народ, гідний прекрасної долі. Знову прийде травень. Знову квітнимуть яблуні й бузок. І знову прийде до нас День Перемоги. Всі дороги вестимуть того дня до пам'ятника воїну-визволителю. Там, як і в повоєнні роки всі зупиняться. Сюди покладуть квіти. Скільки їх-односельчан не вернулося з фронтових доріг? А на білому світі буяє весна! 65-я весна Перемоги! Скільки їх молодих загинуло? А на білому світі вже виросли внуки їх ровесників! А на білому світі заливаються солов'ї. Хочу зібрати всі найдухмяніші квіти землі і засипати тебе, юний солдате, їх пахощами! Але тебе немає… Хочу заспівати тобі, юний солдате, найкращі пісні мого краю. Але тебе немає… Хочу почитати тобі, юний солдате, усі вірші про кохання і весну. Але тебе немає… Хочу прихилити тобі, юний солдате, чудове голубове небо. Але тебе немає … ти загинув , визволяючи Ставчани. Ці петичні рядки тобі – юний солдате! 129 воїнів села Ставчани поклали свої голови за нашу свободу. Щоб увічнити пам”ять полеглих, щоб повернути їх до життя, учні нашої школи з ініціативи директора Василя Миколайовича Максимчука в травні 1995 року заклали молодий сад . І ось вже 15 років з дня відкриття саду Пам’яті ми поспішаємо на зустріч з полеглими, як з живими, бо життя полеглих буде продовжуватись у серцевинах молодих дерев, які посаджені на честь кожного із 129 односельчан. Сльоза зорі стоїть над обеліском, Сховавши клопоти людські і сни. Сьогодні треба поклонитись низько Усім, усім, хто не прийшов з війни! Вічна пам'ять героям!!! Кутки нашого села Погляньте на карту села Ставчани. ЇЇ схематично можна розділити і отримаємо кутки нашого села: Колонія, Студена, Борич, Попів Яр. У кожного з них своя історія, свої визначні місця. Колонія В середині XIX ст. граф Рафалович володів кращими землями Ставчанської сільської общини та сусідніх сіл. Родовід графа Рафаловича мав початок із польської Сілезії, якою тривалий час володіло Пруське королівство (Німеччина). Рафалович всіляко заохочував переселенців–робітників. Місцеві мешканці прозвали переселенців колоністами. Відповідно, цю таку назву отримав і кут села - „Колонія”. Студена Студена – це частина села, яка розташована на північному заході. В ті часи люди говорили – студене, тобто по нашому холодно. Тому на цьому пагорбу від ставу завжди холодніше, ніж в селі. На цій частині землі відбувалася Ставчанська битва в 1739 році між російськими та турецькими військами. Ставчанський професійний ліцей У кутку «Студена» над ставком, в тінистому парку, серед вікових дерев, стоять будівлі Ставчанського професійного ліцею, створеного 5 жовтня 1940 року. Цими днями ліцей відзначив своє 70-річчя. Тоді він називався школою механізації. До 1 вересня 1954 року він був єдиним навчальним закладом на Буковині, який готував кадри механізаторів масової і середньої кваліфікації. За 70 літ ліцей підготував 28 тисяч високопрофесійних кадрів. Серед випускників навчального закладу 2 герої соціалістичної праці, 350 – заслужені працівники сільського господарства, відомі в краї люди, чия праця є вагомим внеском у розвиток нашої країни. Попів Яр В давні часи люди були богослужні. Богослужителя – священнослужителя в той час називали попом. Так, як на селі піп була поважна людина, то на честь його назвали ту місцевість, де він проживав, «Попів Яр». Борич Колись в давнину в урочищі «Борич» проживали наші предки. Розкопки, проведені археологами з м. Ленінграда, свідчили про те, що колись там було розташоване село. Було знайдено багато речових підтверджень: глечики, сокира, миска, веретено… З невідомої причини люди залишили те місце і заснували село за 6км на північ.
 
Автор: hotstav Категория: Хотинський район
Дата публикации Просмотров: 6
Печать
Ставчанська ЗОШ І-ІІ ступенів Ставчанської сільської ради Нове приміщення школи розпочало свою роботу 5 грудня1990 року. В школі функціонує 9 класів. Школа працює за кабінетною системою, тут є 14 навчальних кабінетів, комбінована майстерня, спортивний та тренажерний зали, актовий зал, їдальня, диско зал. Працюють гуртки, факультативи, секції та дитяча організація «Веселка», найвищий орган самоврядування – учнівський комітет. В 1995 році з нагоди 50-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні над фашистською Німеччиною закладено Сад-Пам'яті. Школа є однією із кращих в районі серед загальноосвітніх шкіл з питань навчально-методичного забезпечення предметів, а за результатами роботи шкіл Хотинського району за основними напрямами навчально-виховної та позашкільної діяльності впродовж багатьох років педколектив є одним із найкращих. Учні школи – призери обласних та районних олімпіад з багатьох предметів. РОЗВИТОК ШКЛОИ В СЕЛІ СТВЧАНИ 1796 рік – засновано першу парафіяльну школу; 1903 рік – засновано земську початкову школу періоду царської Росії; 1918-1944 рр. – початкова школа румунського періоду; 1944-1949 рр. – початкова школа радянського періоду; 1949-1959 рр. – семирічна школа радянського періоду; 1959-1990 рр. – восьмирічна школа радянського періоду; 1991 рік – дев’ятирічна школа незалежної України. Сьогодні в складі педагогічного колективу школи:  «Вчитель – методист» - 1;  «Старший вчитель» - 2;  Вчитель вищої категорії – 13;  Спеціаліст – 2.
 
Автор: hot Категория: Хотинський район
Дата публикации Просмотров: 7401
Печать

 gerbВас вітає перлина Буковини—Хотинщина!

Запрошую Вас здійснити незабутню подорож по нашому рідному краю, багатому на історію, традиції, самобутню культуру та талановитих людей.

У кожної людини є Батьківщина, де можна набратися сил і відпочити душею. В яких би далеких країнах не була людина, її завжди тягне на Батьківщину, де пройшли її найкращі роки життя.
Хотинщина - це саме миле, найкрасивіше місце на землі. Тут найкрасивіша природа, найцікавіші казки, найкрасивіші і найдобріші люди. Тут все своє, таке рідне і улюблене.
 У кожної людини є свій рідний край, куди хочеться весь час повернутися. Чому це місце так тягне до себе? Чому багато тужать за ним на чужині? Напевно, тому, що знайомство з навколишнім світом вперше відбувалося саме в цих краях. Маленька людина вперше тут побачила сонце, почула шум дощу, пішла до школи, знайшла друзів.
 Хотинський  край - найкрасивіше місце на землі, тут живуть самі хороші люди. А скільки всього цікавого тут було, скільки найкращих спогадів пов'язано з цим місцем. Де б не була людина, в який куточок землі вона б не забрела, завжди буде згадувати свій рідний край, такий гарний та неповторний.
Запрошую Вас помандрувати сторінками історії, традицій, культури, освіти Хотинщини
 
З повагою,
начальник управління освіти,
 молоді та спорту Хотинської РДА     

 

 
Copyright 2012. All Rights Reserved.