Home / Хотинський район / Ворничани

Ворничани

Шановні буковинці!

Чарівне село Ворничани, яке розташоване на славній Хотинщині, щиро вітає Вас на сторінках сайту «Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області».
Щовесни мальовниче село Ворничани потопає в акацієвому та яблуневому цвітові, а його жителі пишаються його славним історичним минулим, знаменитими людьми, які творили його минуле та сучасне.
У результаті пошукової роботи багато хто відкрив для себе і для нас з Вами невідомі раніше сторінки з історії села. І ось зараз Ви маєте змогу оцінити результати праці багатьох людей, і разом з ними поринути у світ дивовижної краси українського слова і пісні, звичаїв і традицій, перегорнути сторінки історії, пройти шляхами розвитку села, долучитися до культури та фольклору.
Жителі села Ворничани щиро пишаються своєю землею і запрошують відвідати їхнє село, яке віддячить Вам за візит незабутніми враженнями.

Спішу в село – моє там джерело.
Моя наснага – щастя таємниця
Там день у травах світиться, іскриться,
І ясенове височить чоло.
      Тут проміння виблискує весело
І пахне на покосах конюшина,
Тут мій початок і моя вершина.
Спішу в село…
В.Вихрущ.
       Рідні Ворничани… Невеличке село на Буковині, яке стало дорогою частинкою всесвіту для кожного його жителя. Ворничани густо помережані стежками людських доль, які тягнуться на обрії, щоб злитись з небом і знову повернутися над селом обрамленням Чумацького Шляху, створити вічну взаємодію землі й неба, плинного й вічного. Кожному ворничанцю приємно купатись у ніжності зоряних ночей, у пісенному морі сільських вечорів, у гомоні вулиць. Саме звідси в нас природна любов до рідного краю, села, повага до людей.
З дитинства чуємо святі слова: рідний край, рідне село, домівка… Хвилюють вони ніжністю, безмежністю, лагідністю й викликають у душі кожного ворничанця почуття спокою, затишку, любові та надії. Немає нічого святішого за милі серцю краєвиди, блакитне небо, золоті лани пшениці, тихі води ставків, ніжний шепіт лісів – це земля наших дідів і прадідів, яка перейшла нам, молодому поколінню, у спадок.
Я тут живу,
На добрій цій землі,
Де йдуть дощі і дозріває колос,
Де білим цвітом
Облітають дні…
Ми тут живем,
У рідному селі…