Творча група:

        Бобуль Вадим (учень 9 класу), Перепічка Денис (учень 9 класу)

      Всі ми ще з самого дитинства знаємо, що рух це життя, активний рух - здорове життя.

        Щоденні заняття спортом - ось запорука здоров'я і краси.
     Фізкультура  і  спорт  відіграє важливу  роль у  житті  людей. Кожен  може  самостійно     проаналізувати  і  оцінити   значення  фізкультури  і  спорту  в  своєму  власному житті. Спорт і фізична культура завжди були невід’ємною складовою культурного життя мешканців села Валява.
      У нашій школі є багато можливостей для занять спортом. Функціонує  спортзал, спортивний майданчик, футбольне поле.
     Вчитель фізичної культури Васильчишин П.І. має на меті «Зберегти і зміцнювати здоров`я учнів», в основному розкриває і показує практичне застосування основних положень предмета, шукає нові форми та методи організації занять з учнями. Здійснює індивідуальну роботу на уроках з учнями, постійно контролює стан їхнього здоров`я, регулярно організовує змагання в рамках шкільної спартакіади, залучає якомога більше дітей у спортивних секціях та проводить змагання між класами, стимулює інтерес учнів до фізичної культури. Команди нашої школи беруть активну участь у районній та обланій спартакіада. Останніх п’ять років незмінні переможці районної спартакіади.

Кращими спортсменами школи є:

Шмалюк Валерія

чемпіонка та призерка області з легкої атлетики серед школярів (біг 800, 1500 м.);

Миронюк Ірина

срібна призерка області з легкої атлетики серед школярів (біг 400 м.).

Чемпіони району (легка атлетика):

 Щегельська Аліна, Щегельська Сніжана, Григоряк Тетяна, Веренька Ігор, Бобуль Вадим.

Село Валява – гарне, мальовниче. Розкинулось воно на невисоких пагорбах, та розложистих долинах. На території села є багато криничок, які допомагають людям тамувати спрагу в літні спекотні дні, коли вони пораються на своїх городах. Про одну із таких криничок ходить легенда.

Легенда про валявську криничку

Була весна. Селяни поралися на городах. Сапали картоплю, кукурудзу. Земельні наділи мали хто де, одні на Могилі, інші під Забережем, а ще інші у Гропі чи Солонці. А город однієї сім’ї був розташований неподалік урочища Гердєв. Одного весняного дня, після кількагодинного порання на городі, повертаючись додому, сім’я вирішила перепочити під вербою, де неподалік була криничка. Напившись води, відпочивши трохи, вирушили далі додому. Аж раптом мала Марійка, яка теж була разом з дорослими, запитує:

- Мамо, а звідки тут взялася криничка?

- Не знаю, доню. Скільки йду сапати город, стільки і стаю біля цієї кринички напитись води, а про неї нічого не знаю.

І тут обізвався батько:

- А я знаю, про цю криничку: чому вона тут з’явилась. Ще мій покійний тато, а твій дід Марійко, розповів, що колись в нашому селі стався такий випадок. Брат покохав сестру. І не просто покохав, а вирішили вони побратися. Що батьки їх вмовляли не робити цього, що сусіди їх осуджували – нічого не допомагало. Настала неділя. В селі справляли весілля. І як годиться пішли наречені вінчатися до церкви. Зайшли до церкви наречені, батьки, найближчі родичі, а деякі односельці залишились біля воріт церкви, вони прийшли подивитись на вінчання молодят. Раптом небо стало чорним – чорним, звіявся сильний вітер, зняв пилюку таку, що нічого не було видно. Так тривало недовго. Як раптово почалась буря, так вона раптово і стихла. Небо прояснилось. І ті хто стояли біля воріт церкви побачили, що немає ні церкви, ні людей, які знаходились там, а лише невеличка криничка з якої повільно витікає вода. Тоді люди зрозуміли. Так Бог розгнівався і покарав неслухняних наречених, а разом з тим їх родичів. Довго-довго гомоніли люди про цей випадок. Це було застереження всім молодим людям, що вінчання між рідними людьми це великий гріх. З тих пір родичі переповідали цей випадок своїм дітям і так застерігали їх.