• вул. Ольги Кобилянської, Чернівці
  • вул. Ольги Кобилянської, Чернівці вул. Ольги Кобилянської, Чернівці
  • Театральна площа, Чернівці Театральна площа, Чернівці
  • Турецька площа, Чернівці Турецька площа, Чернівці
  • вул. Головна, Чернівці вул. Головна, Чернівці
  • Німецький народний дім, Чернівці Німецький народний дім, Чернівці
Автор: kicmskut Категория: Стрілецький Кут
Дата публикации Просмотров: 1604
Печать

Візитка

ds3

У прекрасній Україні,

На зеленій Буковині.

Розквітає сад-село,

Зветься Стрілецький Кут воно.

Простяглося на видноколі,

Запашне родюче поле.

Поблизу великий Прут,

Сад, город, барвиста нива.

Все тут любе і красиве,

Ліс, ріка, співучий гай,

Не село а справжній рай!

 

А звідки з'явилася назва нашого села? …Територія села здавна належала до розташованих на протилежному березі Прута – Мамаївців. Вперше про село згадується у XIX ст., як Стрілецький «Kluez» (Kluez - поселення, що складає один маєток). Народні прикази говорять, що заснували наше село вихідці з «Мамаївців».

А назва пішла села від діалекту «стрілець» -«мисливець».

 

Село моє – невелике,

Але красиве й чепурне.

Родина тут моя і рідна хата,

І школа, що у світ мене веде.

ds1

ds2

ds4

 

 

 

 ВІТАННЯ ГОЛОВИ СТРІЛЕЦЬКОКУТСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ТА ДИРЕКТОРА ШКОЛИ

golova

mk

Сільський голова

Михайло Дмитрович Боднарюк

 

Директор Стрілецькокутського ЗНЗ І-ІІІ ст.

Марія Корнилівна Сопрович

 

 Шановні гості нашого села!

        Ласкаво запрошуємо Вас до однієї з перлин буковинського краю - села Стрілецький Кут. Тут Вас гостинно зустрінуть з хлібом та сіллю доброзичливі мешканці. Ви зможете побувати у буковинському лісі, подихати чистим повітрям, послухати спів птахів, назбирати грибів, лісових ягід, малин, ожин… Пройтися берегом річки Прут, помилуватися широкими луками, відвідати історичні місця…

         Село наче в казці милує око красою. Тут ви поринете у чарівний світ де хочеться жити, любити, співати та писати вірші, як колись це робила Леся Українка.

        Ласкаво просимо. Завжди раді зустрічі з Вами!

 

 
Автор: kicmskut Категория: Стрілецький Кут
Дата публикации Просмотров: 589
Печать
 
Автор: kicmskut Категория: Стрілецький Кут
Дата публикации Просмотров: 817
Печать

СПОРТ У СТРІЛЕЦЬКОМУ КУТІ

Спорт і фізична культура завжди були невід’ємною складовою культурного життя жителів сіл Стрілецький Кут, Ревне, Бурдей. Не чекаючи на допомогу державних структур в Стрілецькому Куті вміли організувати собі свято. Звичайно це відбувалося на аматорському рівні, зате весело, завзято, в упертій боротьбі.

Взяти наприклад хоча б футбольні турніри – «пульки», що регулярно проводяться в селі на храмових святах. Вони не залишають байдужими нікого. Від малого до старого, на них з’їжджаються гості з сіл інших сільських рад. В наших селах обладнані стадіон, спортивні майданчики, які вдосконалюються і розвиваються, що дає змогу проводити різні заходи і підтримувати форму любителям спорту. Чоловіча команда Стрілецького Кут завжди складає гідну конкуренцію ведучим колективам району в змаганнях із футболу та мініфутболу. Не вмирає спортивне життя у нас і в зимовий сезон. За підтримки адміністрації місцевого ЗНЗ двері гостинно відкриті у спортивному залі, де напружено проходять тенісні турніри, волейбольні матчі та змагання для любителів шахів і шашок. Не відстають від них і спортивні сім’ї. жителі наших сіл є учасниками спортивних заходів і членами збірних різних рівнів у районі, області та міжнародних змаганнях.

 


sport1

Унгурян Ольга Миколаївна

Майстер спорту міжнародного класу.

Призерка Чемпіонатів світу та Європи з боротьби «Самбо»

Чимало славних краян народилося і виросло в кіцманському Запрутті. Серед них і Ольга Панчук-Унгурян. Подивишся на неї - звичайна молода жінка. Щоправда, красива, струнка, з розумними очима і приємною посмішкою. Але ж таких у нашому благословенному краї чимало.

Однак Оля — унікум. Майстер спорту міжнародного класу із суто "чоловічих" видів - дзюдо і самбо. Багаторазовий призер першості і кубків світу та Європи, переможець численних міжнародних турнірів, чемпіонка України.

Народилася вона в мальовничому селі Біла, у сім'ї, де і батьки, і старші брати дружили зі спортом з пелюшок. Чоловіча половина Унгурянів суціль або майстри, або кандидати в майстри з класичної чи вільної боротьби, неодноразові чемпіони Буковини, призери республіканських змагань, мати - завзята волейболістка. Отже, як кажуть, сам Бог велів дівчині іти цією ж стежиною.

Усі, хто знає Ольгу, насамперед відзначають її цілеспрямованість, наполегливість, вміння максимально мобілізовуватися у вирішальний момент. І водночас вона - любляча мати, дружина, донька, надійна подруга, закохана в свій рідний край, українську народну пісню. Після закінчення педагогічного факультету Чернівецького національного університету молода жінка здобуває другу вищу освіту в академії Міністерства внутрішніх справ України.

 


sport2

 
Срипник Петро

П’ятиразовий чемпіон області з пауерліфтингу.

Володар Кубку м. Чернівці 2010 р.

Збірник команди юнаків до республіканських змагань.

    


sport3
  

Збірна команда юнаків із футболу.

Срібний призер першості району в ІІ групі з футболу (сезон 2008 року)

Переможець першості району в ІІ групі з футболу (сезон 2009 року)

 


sport4

 

Лакуста Олександр Анатолійович

Багаторазовий чемпіон Чернівецької області.

Володар кубка міста Чернівці 2010 р.

Кращий бомбардир 2004-2008 рр.

Дворазовий бронзовий призер Чемпіонату України серед ВНЗ

Кращий гравець турніру, присвяченого річниці

виведення військ з Афганістану, 2011 р.

 


sport5

 

Петрюк Олександр Миколайович

Кандидат у майстри спорту з футболу.

Багаторазовий чемпіон Чернівецької області з футболу.

Багаторазовий призер чемпіонатів і кубків України, м.Львів і Львівської області, м.Чернівці.

 


sport6

 

sport7

 

Меленко Андрій Ярославович

Майстер спорту з боксу.

Багаторазовий чемпіон України.

Переможець міжнародних турнірів

Входить до складу збірної України з боксу.

  

Матеріал підготували:

Керівник групи:

вчитель фізкультури

Віхтик Валерій Васильович

Учні:

Рачинська Ірина

Боднарюк Мар’яна

Похивка Анна

Спорт діти

 

 
Автор: kicmskut Категория: Стрілецький Кут
Дата публикации Просмотров: 606
Печать

 

Карта  333 
444  555 
 777 1010 
1111  1212 

1313 PB140001
 Изображение 860  Изображение 6761
 Изображение 007  Изображение 328
 Изображение 682  Изображение 697
 

 

 
Автор: kicmskut Категория: Стрілецький Кут
Дата публикации Просмотров: 1283
Печать

Легенди про гору Цецино

Легеда перша

       На шпилі гори і понині надибаємо на сліди старовинного замку. А в тім замку, як оповідали люди, жив колись пан на ім'я Цецин. Він не одне лихо скоїв, не одну людину на той світ спровадив.

      Одного разу вельможа дуже розлютився на легеня Івана і наказав своїм вірним слугам:

      - Стратити цього хлопця!

      Дуже просився Іван, нічого не допомагало. Цецин подумав трохи звелів:

      - Залізай у підземний хід, що під замком.

     Леґінь знав, що ніхто звідти живим не вертається. Набравшись відваги, леґінь попрощався з родиною.

     -  Повертайся братику, - просили родичі. Зійшовши до глибокої ями, він вирушив у напрямку сонця. І йшов поки, не погас ліхтар. Враз Іванко спіткнувся і упав у прірву. Довго лежав непритомний, а коли пробудився, побачив себе у гарній світлиці, освітленій дорогим камінням, що лежало брилами коло стіни. Через деякий час прийшли до нього бородаті карлики. Вони вели з собою великого грізного царя:

     - Що привело тебе, бідняче, в мої володіння? - запитав цар.

     - Не по своїй волі я прийшов сюди, - сміливо відповів хлопець і розповів, як багач наказав дізнатися про багатство яке є тут.

    - Зухвалий! - вимовив грізно цар.      

    - Дарую тобі, парубче, цей перстень.

     Легень взяв у руку перстень, в ту ж мить погасли відблиски дорогоцінних каменів, його обняв сон, а коли пробудився - побачив себе зверх землі. Довго не міг пізнати, де він аж поки не побачив на своїй руці перстень.

      Прийшов Іван до пана, а той з далека кричить:

     - Де те, що взяв під землею?

    - Беріть, - протягнувши персня. Сказав Іван. Коли побачив вельможа перстень, аж збліднів від страху, бо був той перстень його батька. Вмираючи старий пан сказав:

     -   Тобі, щоб перестав народ губити...

    Та сталося лихо, замок захитався і розпався. Важкі камені розчавили пана з його багатством. А люди з горю назвали ту гору горою Цецина.

 

Легенда друга

      Давним-давно на місці гори Цецино було дуже глибоке озеро з чистою як срібло водою. Те озеро не замерзало і в найлютіші морози. Поряд стояла невеличка кузня, в якій працював старий коваль із синами Василем і Аврелієм. Кінську збрую майстрували, різне хатнє начиння. А ще розмаїті прикраси з міді та срібла. Слава про ковалів облетіла всю Буковину. Всі їх любили і шанували. Лиш багачка Цецина ненавиділа. Загадала якось старому ковалеві, аби той прикрасив її палац такою річчю, яка б усе панство здивувала. «А не зробиш, голодранцю, - попередила, - закую вас усіх у залізо і в жовніри відправлю. Три дні і три ночі чекаю!» та й глянула, що аж моторошно стало.

      І зробили вони таріль, та таку чудесну, що очей не відірвати. На міді й золоті вирізьбили мисливців із хортами, золоторогих оленів і прудконогих косуль, карпатського кота в чагарнику.

      Цецина не заплатила бідним ковалям ані гроша, а ще більш розлютилася: «Як до ранку для моїх гостей на озері не плаватиме залізний човен зі срібними веслами, не зносити вам голови!»

       Тяжко зажурився коваль, не помітив, як незнайомий чоловік переступив поріг його хати.

       - Добрий вечір, добрі люди, - вклонився незнайомець. - Чого такі смутні? Розповів старий гостеві про біду, а в очах сльози. Не себе жалів - за синів журився.

       - Чував я про Цецину - мовив гість - пів року тому за її наказом на смерть забили батогами старого скрипаля Уласа, який грав у корчмі. Але не журіться. Перед світом вийдіть із кузні й дивіться туди, де сходить сонце. Хоч би що сталося з місця не рушайте!

       Малиново-червоним стало небо над головою. Загриміла земля. На тім місці, де стояв палац багачки Цецино, виросла велика кам'яна гора, а вода з озера втекла в Прут. Залишилась лише ковалева хатинка і кузня.

 

Матеріал підготували:

Керівники групи:

вчителі біології 

Боднарюк Оксана Миколаївна,

Ковалюк Вікторія Георгіївна

Учні:

Панчук Марія

Боднарюк Мар’яна

Рачинська Ірина

Похивка Анна
стежина

 




 

Легенди про вічне кохання

      Буковина завжди гостинна і привітна. Вона щедро обдаровує людей дивосвітом лісу і гір, неповтор­ністю своїх краєвидів. Кра­са краю оспівана в народ­них піснях, переказах, бала­дах, легендах. Саме леген­ди, як на мою думку, є найцікавішими перли­нами буковинського фольклору. Під час здій­снення туристсько-краєзнавчих походів по Буковинських Карпатах, членами археолого-краєзнавчого гуртка, який працює при Стрілецькокутському ЗНЗ, було записано одну з таких легенд. Їх нам розказали старожили села Дихтинець Путильського району. Ле­генда розповідає про кохання Прута та Го­верли.

     ... В одному із гірських селищ жив легінь Прут. За що його так прозвали, не пам'ята­ють. Він дуже любив ходити рідними лісами та горами. Одного разу забарився у своїх мандрах і вирішив не повертатися додому, а заночувати в лісі.

      Стара смерека гостинно простелила ков­дру із зеленого моху і вкрила його своїм паху­чим вбранням. Хлопець швидко заснув. Йому приснився дивний сон. Ніби біля нього сидить дівчина, вся в зеленому. Очі зелені і довга коса теж зелена... Вона дивиться на нього, гладить його волосся і щось наспівує.

       Коли Прут прокинувся, то скрізь було тихо-тихо, тільки зорі виблискують у нічному небі.

      І раптом щось повисло на смерековій гілці й світиться дивним і теплим вогником. Піді­йшов Прут, узяв те диво у руки. А воно далі світиться...

     І раптом усе ожило: піднялося сонце, за­співали пташки, заблищали роси на травах. А в руках у хлопця залишилася зелена стріч­ка від дівочої коси.

      Наступного вечора Прут знову не пішов додому. Він вирішив будь-що знайти красу­ню, якій належить та дивовижна стрічка.

     І ось настав вечір, прокидалися зірки на небі. Раптом ніби із-під землі з'явилася дівчи­на. Тихенько підійшла до старої смереки, при­сіла біля неї і почала співати. Її пісню підхопили всі птиці, навіть де­рева почали шуміти гіл­лям, ніби підспівуючи. Юнак нишком підкрався до дівчини, схопив її та й обняв. А як подививсь у її очі, то побачив усю красу зелених гір! Дівчина тремтіла, немов стеблина на вітру.

-          Хто ти? - запитав Прут.

Вона посміхнулась і відповіла:

-          Говерла...

     З того часу Прут уже майже не приходив додому. Цілими днями і ночами блукав зеле­ними просторами разом з Говерлою. Вони кохали один одного. Але у Прута вдома жила старенька мати. А Говерла не могла піти до людей без дозволу батька, гірського царя.

        Коли старий володар гір почув, що його донька кохає легіня десь із підгір’я, з долини, він прокляв її за цей вчинок. Гірко заплакала нещасна Говерла:

-          Нема мені долі, не пустять мене гори до людей... А без Прута я загину...

      І ступила за край глибокої прірви.

      А на ранок на місці прірви виросла висока гора. Вона сягала аж до сонця. Люди дивува­лися горі.

Тільки в Прута щеміло біля серця. Він вибіг на самісіньку вершину і закричав у розпачі:

-          Говерло, де ти? Говерло, де ти?

-          Це я, любий, - відповіла гора, - це я...

    Не повернувся більше Прут до людей, за­лишився біля гори, а згодом побігла межи гір річка. Бігла швидко, вічнозеленими просто­рами.

      І прозвали люди ту річку Прутом, а висо­ченну гору, біля ніг якої в'ється Прут, - Го­верлою...

   Ось таку романтичну історію розповіли нам старі гуцули. Вона глибоко зворушила юні серця гуртківців. Тому ми й надалі буде­мо проводити дослідницько-пошукову ро­боту, щоб не загубилася жодна краплина з цілющої криниці буковинського фольк­лору.

 

Іван БУЛЬБУК,

керівник археолого-краєзнавчого гуртка,

заслужений учитель України.




 

 
Copyright 2012. All Rights Reserved.