• вул. Ольги Кобилянської, Чернівці
  • вул. Ольги Кобилянської, Чернівці вул. Ольги Кобилянської, Чернівці
  • Театральна площа, Чернівці Театральна площа, Чернівці
  • Турецька площа, Чернівці Турецька площа, Чернівці
  • вул. Головна, Чернівці вул. Головна, Чернівці
  • Німецький народний дім, Чернівці Німецький народний дім, Чернівці
Автор: kicmsyp Категория: Шипинці
Дата публикации Просмотров: 1549
Печать

Привітання

 

Шановні шипинчани та гості села!

 

 Вітчизно моя, така древня, як Троя,

Така молода ти, розрадо моя,

Живемо з тобою, живемо тобою,

Висока і мудра, Шипинська земля!

11 - копия

       Так писав про Шипинці наш земляк,
член Національної спілки журналістів і
письменників України В.Місевич.
 
        Ми раді вітати Вас на сторінці села Шипинці!
 
      Надіємося, що напрацювання юних дослідників-краєзнавців на чолі з досвідченими педагогами будуть
 невеличким внеском у скарбницю культури нашого народу, у скарбницю Буковини
 

 

                                           

 

 

 

 

Директор Шипинського ЗНЗ І-ІІІ ступенів                                        

        Абрамович Віктор Овідійович

 

SDC17822

    Шипинецький сільський голова

          Нявчук Василь Корнійович

 

 
Автор: kicmsyp Категория: Шипинці
Дата публикации Просмотров: 543
Печать

Відео

 
Автор: kicmsyp Категория: Шипинці
Дата публикации Просмотров: 1034
Печать

Спорт

 

На території села Шипинці діють такі футбольні команди:ФК-Гарант

ФК "Гарант"

ФК-Луг-2-Шипинці

Фк "Луг -2"

ФК-Луг-Шипинці

Фк "Луг"

ФК-Шипинці

Фк "Шипинці"

 
Автор: kicmsyp Категория: Шипинці
Дата публикации Просмотров: 572
Печать

Фото

 
Автор: kicmsyp Категория: Шипинці
Дата публикации Просмотров: 1075
Печать

Іванкова долина

     На старовинній шипинській землі, на готарі між Лужанськими і Шипинцями простяглася мальовнича Іванкова долина. Сьогодні це глибочезний зелений яр, а колись тут купалт зелені роси красуні-верби у прозорих водах. Дивна краса цієї місцевості і сарувалі, і лякала. Кажуть , тут трапився не один загадковий випадок.

      Про один із них повідала мені дев'яностолітня сусідка Марія Чорней. Був вечір. Ясні зорі і місяць виблискували з-за білих хмар. Ніжне сяйво розлилось по воді , ніби вогняна доріжка до казки. лігідний плюскіт хвиль  долинах аж до ха7т.

    Місяць позолотив стріху низенької оселі, де жили немолоді вже Іван і Медуня , заплутав у цвіту розлогоїгрушки своє проміння і полинув далі.

    Вже давно полягали спати сусіди, а Іван з Медунею припізнилися, бо корівка цього дня привелла на світ телятко. Медуня ще раз подивилася до худобиі закрила стайню. Глянула у віконце. На столі ледве блимав каганець. Іван вечеряв. Якби ж він знав, що це його остання вечера?Звівся зненацька вітер , жінка поспішила до хати. Раптом їй почулося, що хтосбь вийшов з води і побіг стежкою, що вела до їхнього перелазу. Мороз пішов тілом. Насилу намацала двері.

- Іване! Іване!- задихалася.

- Що,Медунько? Ти чого така змінена?- спокійно запитав.

- Бігме, Воньцю, хтось з води вийшов.

- Може, хтось купався. Неділя зелена вже минула.

- Та то дуже пізно. то щось нечисте.

- Жінко, не мороч мені голову, я такий трудний... Лягай ліпше спати.

    Замовчала чоловік був прикрий, і Медуня знала знала, що перечитися з ним даремно. Так усе життя і прожили: ні лагідного слова, ні ласки. Як кіт з псом. Ще й дітей Бог не дав.

     Помолилася, загасила каганець. Іван навіть не перехриствся. І так заше. Вже було заспокоїлась, засинала. Раптом завиви пес, та так жалібно! Потім заскавучав, ніби до когось ластвся.

    Хтось поковтав у шибку. Лагідний голос покликав: "Іванку, Іваночку, вставай, ходи за мною".

    Старий, зроблений Іван мінився на очах. Він легко зістрибнув з печі, через мить рипнули хорімні двері. Вибігла, чоловік був вже за переказом. - Іванку! Іване! Вончику! - кричала стара, шпортаючись, падаючи, обливаючись слізьми. Не чув. Ні років своїх не чув, ні голосу Медуні.

Поспішав до блискучого плеса. Вітер рвав пасма довгого сивого волосся, сорочка прилипала до тіла. Його ноги торкнулися сяючої водяної доріжки.

   Край неї, десь на найближчому місці, стояла Анничка, його перше кохання. вона тут утопилася в молодих роках, дівчинищем.

- Анничко, любко моя, пташко, я любив тебе усе життя. Бігме, така файна, як і колись, - захлинався від щастя старий, поправляв рукою волосся, вуса. чепурився.

   Дівчина мовчала. іван йшов поводі легко, сміливо, простягнувши руки до свого щастя, до своєї любові.

   На березі ламала сухенькі руки, просила у бога смерті старенька згорблена жінка.

- Іванку мій, любчику мій, на кого мене стару та слабу лишив, - бився одинокий голос над іванковою долиною.

 

Записано з уст Марії Чорней


Легенда про Кругле болото

   Сама назва "Кругле болото" викликає у односельчан тривоги і таємничість, її шипинчани вимовляють пошепки, цю повчальну легенду передають з уст в уста, це озеречко обминають люди, не купаються там діти, не росте красне латаття, і тільки осока своїм тихим шелестінням застерігає людей від страшного дива.

А було це так...

   Коли ще Шипинці були столицею Шипинської землі, тут проходив великий торговий шлях, бо з правого боку гостинця була знаменита у всій Європі Торговиця, де торгували купці з далекої Греції, Болгарії, Польщі, Росії.

    По другій стороні гостинця стояла невеличка церква, куди заходили купці помолитися Всевишньому, вимолити спокійну далеку дорогу з нажитим добром чи сторгованими грішми.

    Шипинські газди, три рідні брати Кирило, Мафтей і михась, бажаючи заробити грошей, збудували поряд з церквою корчму. Добре йшов гиндель, корчма кишіла зголоднілими купцями. Лилась горілка, як вода. Не раз лишали тут купці наторговане, бо хто устоїть перед звабою горілки, шипинських віртуозів-скрипалів та перед чорними очима звабливих шипинчанок. Таке продовжувалось роками. Забули шипинчани і про честь, встид перед Богом і людьми, поки не сталася страшна розплата.

    Був Великий піст, Великодня п'ятниця... Кирило цінив гарне товариство, любив випити і послухати скрипку та цимбали, які жалібно виспівували сумну мелодію першого невдалого кохання:

Та не будем вже ходити,

Як колись ми ходили,

Бо вже наші стежечки,

Бо вже наші доріжки

Муравою поросли

_ Наливай, шинкарю! - вдарив кулаком по столі кирило.

Шинкар побілів злиця, стояв мов укопаний

- Побійтеся Бога, газдо, піст же великий

- Наливай, - загуло все навколо. - пити будем, гуляти будем!

   Разом з Кирилом в прокуренім приміщенні зібралося багато людей. Два дні грали музики, два дні рікою лилася горілка. Коли настав Великдень, не витримав Бог такої розпусти. Розступилася земля, забили фонтани підводні джерела.

- Що трапилося!?! Трищали вікна й двері, ламалися стівни, рухнула покрівля... лемент і крик, вода і вогонь - все змішалося в розпачливому стогоні і муці. Вже невидно корчми...серед цього хаосу виднілася голова Кирила. він судорожно хапався руками за якесь поліно і раптом побачив на березі Михася з Мафтеєм.

- Рятуйте, браття!

   Ніхто й не ворухнувся. Заніміли браття в суворому мовчанні.

    Коли сонце сховалося за горизонтом, останки корчми та церкви назавжди провалилися у безодню, а на тому місці утворилося бездонне озеро, обрамлене з усіх боків трясовиною. І назвали його люди Круглим болотом.

     Подейкують, що й досі можна почути під водою жалібні крики грішних людей, але тільки у пятницю перед Великоднем, і тільки тим людям, що щиро вірять у Бога і постяться по середах та пятницях круглий рік.

     Кругле болото і тепер має форму чаші. Найуміліші плавці неодноразово намагалися дістатися дна, але так і нікому не вдавалося, кажуть, що час від часу ниряльщики дістають з прибережного намулу хрести, ланцюжки від кадила та інше дрібне церковне обладнання.

     А болото і до тепер виблискує своєю темною холодною хвилею, а осока шипить, як і колись шипіла:

- ш-ш-ш...

                                              Будьте мудрі...Будьте пильні...Бійтеся Бога

                                   Зібрано з уст Калини Міської, Лісавети Попович.


 Грекул Марія Василівна (вчитель української мови та літератури)

Саргош Людмила (учениця 11 класу)

Оробець Володимир (учень 11 класу)

 
Copyright 2012. All Rights Reserved.