Home / Легенди

Легенди

 Виконавець: Кімчинська Д.М.
Керівник: Галушка Ж. І.

Село Грушівка походить від назви маленької річки Грушовець, яку можна знайти на картах Буковини з часів Австро-Угорської імперії. Це село не можна уявити без Волоки, сусіднього села, звідки і почалося заселення цієї території.
Старі люди кажуть, що колись мешканці Волоки мали городи на території сьогоднішнього села Грушівка. Так як роботи було багато, а вертатися додому було далеко, то люди почали будувати на своїх землях маленькі бордеї (напівземлянки) і брати з собою худобу. Згодом,почали будувати хати і жити на цих землях постійно. Так,поряд з Волокою з’явився ще один населений пункт. У народі казали,що йдуть до полів(la cîmp),а потім вертаються у село(în sat). Такі назви села та поля лишилися до цих пір. Грушівку ще називають ”Valea perilor”,що в перекладі з румунської мови означає “Грушова долина”.
Таким чином,назви “Cîmp, Valea perilor” та Грушівка закріпилися за цією місцевістю, а назва Грушівка стала офіційною назвою села.

 

Виконавець: Кімчинська Діана
Керівник заступник директора з ВР: Зінкевич Дана Віорелівна

Давним-давно у наших краях існувало лише село Волока. Це село є давнім, його назва походить від слова «voloh», що означає «представник романських народів».
Розповідається, що правитель Молдови Драгош – Воде, ганяючи татарів через Дністер, вирішив відпочити у цих краях. Але його військо проходило через давню комерційну дорогу Валя Кузмін. Драгош зі своєю дружиною йшли зі сторони Марамуреша, де закінчили будівництво монастиря «Peri». Володареві дуже сподобалися ці краї, навіть згадав про Марамуреш, про цей монастир.
У той час, Драгош сказав своєму війську: «Браття, у цих прекрасних краях обов’язково має бути молдавське село. Як ви думаєте його назвати?»
– Назвемо «Perişor», вельмишановний правителю, – відповів один з воєвод.  Щоб це село нагадувало нам наші рідні краї, святий монастир «Peri».
Сказано і зроблено. Біля підніжжя Кузмінських лісів, біля річки  Дерелуй заснували село «Perişor» (Грушівка).
Та ще розповідають, що цей Драгош – Воде відпочиваючи у тіні однієї  високої груші заснув. Йому приснилося, що це деревце заговорило до нього людським голосом: «Тяжкі війни чекають на Вас, вельмишановний правителю! Татарів багато та ще вони сильні, але ви виграєте у цій битві».
Проснувшись Драгош – Воде подумав: «Як жаль, що тут, у цих краях, ніхто ще не живе, і немає таких сильних воїнів, щоб забрати їх з собою…»
– Ми є, вельмишановний правителю!
Драгош побачив як висока прекрасна груша перетворилася на надійного воїна з мечем, луком і списом на чорному-пречорному коні…
Через декілька сотень років інші правителі змінили назву Perişor на Грушівку, румуни називають це село Hruşeuţi.