Автор: vznber Категория: Берегомет
Дата публикации Просмотров: 2582
Печать

Легенди

 б2   

Берегомет над Серетом

  Походження назви населеного пункту має декілька пояснень. Так, за однією з версій „Берегомет” походить від німецького „berg” – гора. Напевне, тому, що перші поселення людей були розміщені неподалік гори Стіжок та річки Серет, яка омивала береги гори. 
  Інша версія дещо цікавіша. Лексема „берегомет” утворена з двох коренів „берег” та „мет” від слова „метати” .Отже, „береги метати”. Що означає вказане словосполучення? Швидкоплинна річка Сірет текла з гір Карпат у низовину. Особливо вона була страшною під час повені, несучи в брудних хвилях безліч дерев. Гори не давали простору. І ось раптом вони одержали свободу. На швидкості без затримки стовбури метало із сторони в сторону, викидало на мілину берега. Люди за допомогою нехитрих пристроїв тягнулиїх на сушу, обпилювали, обрізали і забирали собі додому готові колоди. Так було під час кожно їповені. З тих пір почали говорити, що йдуть до „берегомета”, коли запитували, куди хто йде. 
   Найдавніша письмова згадка про Берегомет належить 1696 р., проте село виникло значно раніше. За народними переказами, це сталося у другій половині XV ст. Під час війни з турками відзначився винятковою хоробрістю селянин Василь, який жив на невеличкому хуторі, що знаходився між теперішнім Берегометом і Вижницею. За хоробрість і відвагу молдавський господар Стефан III наділив його землею (біля Заріччя – частини теперішнього Берегомета). Сім’я Василя, очистивши від лісу невелику ділянку, оселились там. Згодом поряд з його садибою почали селитися інші жителі навколишніх місцевостей.

Поділ селища на кути

  Берегомет поділяють на кути: Дарії, Підкраї, Стебник та Заріччя. На основі чого виник такий поділ?
  Кажуть, що першими збудували собі хати із дерева родина Даріїв, бо саме вони вміли працювати з деревиною. Їхні хати „виросли” прикупі на певній відстані від інших. Тому цей кут хатів стали називати „Дарії”.
  Інша сторона Берегомету славиться просторими полями на окраїні селища. Тут люди займалися скотарством та обробітком ґрунтів. Так як ця частинка селища розміщена „біля краю”, то її почали називати „Підкраєм”. 
  Навпроти Стіжка, трохи лівіше, розміщена ще одна смуга Карпатських гір. Її підніжжя красується запашними травами, до яких злітаються бджоли. Це місцеві зимівники для бджіл, які летять до стебел рослин. Тому й назвали цей кут „Стебником”.
  Напевно, найпростіше пояснити значення кута Заріччя – „за річкою”. Це дуже красиве місце, „маленьке сільце в селищі”, знаходиться у підніжжі гори Стіжок.

 

 б3

Гора Стіжок

  Напевне, у кожного населеного пункту нашого чарівного краю є такі місця, якими можна довго захоплюватися й милуватися. Таким місцем у селищі Берегомет є гора Стіжок. Вона струнко височіє над дзеркально-кришталевою річкою Серет. Здається, що це дві сестри-нерозлийводи, бо не можна уявити однієї з них без іншої!
  Чому ця гора названа «Стіжком»? Не довго думаючи, тільки поглянувши на зовнішній вигляд гори, розуміємо, вона схожа на стіг складеної висушеної трави. А як називатиметься маленький стіг? Стіжок! Ось і пояснення назви гори!
  Та існує легенда, пов’язана із Стіжком. Давно колись, ще за панських часів, у горах Карпатах заснований був загін опришків, керівником якого обрали Олексу Довбуша. Основним своїм завданням вважали захист бідних, тому якщо чули, що десь безневинно було скривджено мужицьку душу, то одразу бігли на поміч, розправляючись з багатіями, аби відчули й запам’ятали, як то живеться бідному на світі
  Та одного разу один з опришків не встиг вискочити з вогню, що раптом запалав у маєтку пана. Його схопили пушкарі, які раптом на конях примчали сюди. А коли все закінчилося, то було скликано всю громаду і прилюдно засуджено опришка. Не могли його люди порятувати, бо багато тих жовнірів цісарських зібралося. Кати привселюдно катували легеня-опришка і покинули серед рівного поля розсічене тіло. Ще й наказали, аби ніхто не торкався до нього і не задумав яму копати. Нехай, мовляв, ворони кістки білі по світу розносять. Але люди не могли на це дивитися, і хто тільки йшов тим полем, брав жменю землі і висипав ту земельку на мертвого опришка. І виросла на тому місці гора з загостреним стогом. Отак за легендою з’явилася гора Стіжок.
  Якщо піднятися на гору, то на самій вершині можемо побачити печеру славнозвісного Олекси Довбуша, де він переховував разом з опришками скарби, здобуті у боях, а потім їх роздавали бідним. Щороку вхід до печери звужується. Сьогодні ми можемо тільки зазирнути до схованки. На жаль, увійти до неї не може ніхто.
Відомо, що гору Стіжок з усіх боків огортають ялини. Тільки на лівому схилі гори (якщо прямо дивитися на гору) за радянських часів було висаджено дерева – ясени у формі зірки, які восени відрізняються яскравим червоним забарвленням. Цей знак завжди нагадує жителям селища про нелегкий час війни та радість від отриманої перемоги!

st

Copyright 2012. All Rights Reserved.