Автор: vznberj Категория: Бережниця
Дата публикации Просмотров: 1195
Печать
Над сторінкою працювали:
Керівник: Павлюк Анатолій Степанович
Пошукову діяльність здійснювали: Павлюк Марина, Івоняк Марина 

Втілена в легендах та переказах народна історія, знання народу про навколишню дійсність часто далеко не в усьому збігається з справжньою історією, з дійсним перебігом подій та фактів. Однак, легенди, перекази та усні оповідання – це зразки історичної пам’яті народу, зафіксовані уже у перших  писемних пам’ятках, літописах, історичних хроніках.

 

Лелеки – обереги села

leleka        

Трапилося це дуже давно, не за нашої пам’яті, коли вороги нападали на нашу землю, щоб загарбати її, народ поневолити. І татаро-монголи, і турки, і румуни та інші народи.

           Під час монголо-татарської орди кожен воїн мав знищити одну сім’ю. Та були окремі з них, яким люди варили їсти, тому вони не виконували наказів, а хитрощами залишали людей живими. Перед перевіркою пускали кров тваринам і обмазували нею людей, ніби вони вбиті. Із 40 хат села залишилося тільки 14. Все решту було знищено і спалено. Все змінилося на цій землі, а природа як була так і залишилася єдиним свідком тих страшних лихоліть.

                Якось прилетіли журавлі.. .

            Над річечкою поселилися там , де верби оперезали зеленим потягом спокій тихої води. Відколи пам’ятають себе старожили, тут з давніх-давен журавлі гніздилися. І навесні і восени чути їх живе і радісне курликання. На острівцях танцювали свої шлюбні танці, а після того сідали на гнізда і висиджували малих журавлят.

               Народжувалися їхні журавлята, а в селі більшало хат і, не дивлячись на всі незгоди, село ожило, розквітало і набиралось нових сил. Птахи приносили людям щастя. Так відродилося село.

             Який дивний світ, що створив людину і дав їй все для життя!

 

Зозулине поле

img0304                   

Зозулине поле… Хто не милувався тут співом зозулі, хто не відпочивав тут душею і тілом. Так, майже кожен житель і гість нашого села сиділи під розлогим і старим дубом та слухав кування зозулі і питав її про своє життя і щастя.

             Розповідають, що тут колись жила дуже гарна дівчина, яку полюбив пан. Вона відхилила залицяння пана, бо любила опришка, який ходив з Олексою Довбушем. Дізнавшись про це, пан підстеріг хлопця, коли вони зустрічалися, забрав його і закатував. Дівчина дуже сумувала і плакала. Благала допомоги у Бога, щоб допоміг їй і не дав на поталу панові. І сталося чудо – дівчина обернулася Зозулею. Кожної весни першою прилітає до свого дуба, де загинув її коханий, і жалібно кує та вираховує літа своєї самотності.

 

             Віра в те, що дерева, як і люди, мають душу і живуть з нами як рідні, сягає у сиву давнину.

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.