Автор: vzncher Категория: Черешенька
Дата публикации Просмотров: 1853
Печать

          Над розділом працювали: вчитель історії Боднарашек Дмитро Васильович, учениця 10 класу Товарницька Оксана, учениця 11-А класу Чорней Ірина

           919191

Традиції села Черешенька 

У селі Черешенька, починаючи з початку року, основним релігійним святом є "Різдво". На Святвечір діти ходять колядувати, тим самим прославляють Ісуса Христа - Сина Божого. Також в цей вечір ходять в гості до родини, сусідів люди старшого покоління.

1 Йдучи в гості, беруть з собою "вечерю". Цілу ніч прийнято не спати і в своїх оселях не вимикати світло. Вечеря повинна складатися з 12 страв. На стіл під скатертину кладуть сіно.

З раннього ранку на Святе Різдво в церквах правиться богослужіння. Після Божої Служби в церкві прихожани колядують. Чоловіки по різних кутках села збираються "В братство". Пожертвування від даної коляди віддають в церкву.

2

Згодом 13 січня - "Маланка". В цей вечір любителі пожартувати переодягаються і також йдуть вітати своїх друзів, знайомих.

19 січня - Водохреще (в нашому селі зветься Йордан). У ці свята кожна господиня наряджає в своїй оселі "Тріцу", з якою йдуть в церкву на освячення води. Прийшовши додому, на вхідних дверях малюють хрест. Згодом священик освячує житлові будинки. Для того, щоб священик освятив оселю, господар з "тріцою" в руках на воротах зустрічає священика. Після освячення годиться провести священика не менше як до трьох хат. Проводжаючи священика, люди вигукують: "Кірі ієлей сом", тим самим відганяють нечисту силу і злих духів. Не годиться, щоб на ці свята висіла випрана білизна на вулиці, так як нечиста сила ховається під нею.

Під час Великого свята "Пасха" кожна сім'я готує "кошик", в який кладуть пасху, різну скоромну їжу і писанки, з яким ідуть до церкви для освячення.

Після обіду в церкві правиться "Вечірня". Хлопці і дівчата завивають огірки та проводять різні ігри на території подвір'я. Тиждень після Великодня, - поминальна неділя. В цей день всі рідні, близькі, у кого є померлі і поховані в селі, приходять до могил, щоб пом'янути їхні душі. Після служіння Божої служби священик освячує могили.

В переддень Святого Юрія жителі села викопують перші квіти, які розцвітають і звуться по місцевому "Юрівки". Дані квіти кожний господар ставить на ворота, щоб до дому не наближалася нечиста сила. Ввечері кожний на своєму городі розкладає вогнище і діти стараються його перестрибувати, оскільки це надає їм сили.

В день Святої Трійці (по місцевому "Зелені свята") люди прикрашають свої будинки гілками дерев (липи, клена, дуба, берези та ін.), а також в приміщенні будинків на підлогу стелять папороть, бо люди вірять, що це все відганяє злих духів.

Андрієвські вечорниці.

Чимало інтересного є в переддень святого Андрія. Тут дівчата гадають звідки прийде суджений.

Колись, у сиву давнину, у моєму селі була традиція збиратися на вечорниці. Вечорниці - це свого роду клуб сілької молоді, де молоді люди зближаються, пізнають одне одного, як наслідок, одружуються. Святкування вечорниць у моєму селі мало свій своєрідний характер. Дівчата домовлялися, де вони будуть збиратися заздалегідь. На вечорниці дівчата відпрошувалися у своїх матусь:

Ой пусти мня моя мамцю,
На ті вечорниці,
Та най собі погуляю
Шє хоч ці м’єсниці.
Та най собі погуляю
Шє хоч ці м’єсниці.

Матері відпускали своїх доньок з умовою, що вони за вечір мають виконати певну роботу(зшити сорочку, вишити рушники і т.п.). На другий день вони мали показати результат своєї праці).

3

На вечорниці збиралися тільки дівчата і хлопці, а одружені чоловіки і заміжні жінки ніколи на вечорниці не ходили. Звичайно збиралися дівчата ввечері, як тільки стемніє. Прийшовши до хати, дівчата бралися за роботу, хто пряде куделі(кужівки), хто шиє сорочки, а хтось вишиває рушники собі на придане, інші лущать квасолю, кукурудзу; деруть пір’я на подушки, треті - пораються біля печі. Хлопці в цей час поралися на подвірї (у стодолях молотили снопи озимини, возили додому на зиму дрова). Дівчата якийсь час працювали мовчки. Розмов було мало, хіба що одним двома – словами перекинуться…Та ось, нарешті, одна заводить пісню, її підхоплюють усі дівчата. Спочатку звучать спокійні, навіть сумні мелодії. 

Як ось наприклад:

За горами гори високі,між ними гніздо солов'я
Ой приїжджай милий додому, без тебе мені чужина\2р
Ой стала я рано-раненько, як соловей пісню співав
Захожу я в хату тихенько,а свекр листа читав
Іди, іди доню до столу, щось милий тобі написав
Він пише, що вже оженився, тобі написав забувай\2р
Нічого вона не сказала, та тільки сказала одно
Давно би я була забула, та маю дитину його\2р
Ой люлі, ой люлі синочок, ой люлі дитя моє спать,
Бо треба до столу сідать, до батька листа написать
Писала, писала листочок,писала тай стала кінчать
Ой прижай милий додому, мене молодую поховать\2р
Вже третя неділя настала, як свекр невістку поховав
Милий листа прислав, то я тебе мила вивіряв
Їх змінюють жвавіші, як от:
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки чарівниці.
Солому варять, а зілля парять
Та й тебе, Грицуню, здоров’я позбавлять.
Ой не ходи. Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки чарівниці.
Котра дівчина чорнобривая,
Та й та чарівниця справедливая.
У неділю рано зілля копала,
А у понеділок зілля полокала.
А у вівторок зілля проїла,
А у середу Гриця втроїла.
Прийшов четвер – Грицуньо вмер,
Прийшла п’ятниця – поховали Гриця.
Поховали Гриця та й коло границі –
Плачуть за Грицем дівки й молодиці.
Ой мамо, мамо, жаль ваги не знає,
Най ся Грицюньо з двома не кохає.
Нехай не буде ні її, ні мені,
Най ся Гриць наїстись сирої землі.
Ой не ходіть, хлопці, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки чарівниці.

Або ж:

4

На горішніх вечорницях
Дівчєта співают,
На долішніх вечорницях
Пси си в каглу драють
Вечорниці,єк зірниці,
Парубки, єк хмари,
Та забігли до хатинки,
Аби ми не знали.
Вечірниці-чарівниці
З чорними бровами,
Не так прийшли сюди прєсти,
Єк за парубками.
Не так прийшли сюди прєсти,
Єк за парубками
У Косові на базарі
Николай упився,
Купив собі новий човен,
Аби не втопивси.
Купив собі новий човен,
Аби не втопивси.
Купив собі новий човен,
Тай нову веслайку,
Пливи, пливи- не втописи,
Милий Николайку.
Пливи, пливи- не втописи,
Милий Николайку
Ой дівчита, скубім пірі,
Та й ші поскубуйм
Та ми своїй цимбарочці
Пари на паруймо
Та ми своїй цимбарочці
Пари на паруймо.
Ой то наші вечорниці
Потрухли потрухли
Бо дай тоті, шо ниприйшли
До завтра попухли
Бо дай тоті,шо ниприйшли
До завтра попухли
Сижу в рєду, тонко пряду
Тоненько на нитку.
Нима,нима наших хлопців,
Тай нима порєдку
Нема, нема наших хлопців,
Тай нема порєдку.

А потім знову всі притихнуть та ще енергійніше візьмуться за працю. Хлопці з’являються на вечорниці завжди пізніше дівчат. Увійшовши до хати, парубок скидає шапку і вітається до присутніх. Поступово хата наповнюється молоддю. Робота вже не йде. Хлопці забирають у дівчат кросна, кужелі, сита і все складають на підлогу. Звучать одна-друга –третя пісня, потім жарти, загадки, ігри. Парубки починають співати:

А Варвара скубе вовну, Олена дре пірі,
Докіїна куделиця стоїть ціла в дірі.
Ой Варвара, Варвара кукурудзи сапала,
Кукурудзи сапала, курці ногу відтяла
А ти, жінко не кричи та й до ткача побіжи.
Та й до ткача побіжи - курці ногу надточи
Господь знає де той ткач
Курка здохла-жінка в плач.
Дівчата відспівують:
Ой Семене, Семеночку, сідай коло мене,
Пізнам тебе по бесіді, чи ти любиш мене?
Пізнам тебе по бесіді, по твоїй говірці,
Чи ти любиш мене всюди, чи лиш по горілці?
Ой до танцю, дівчаточка, до танцю, до танцю
А хто любить Марієчку, а я люблю Гандзю?
Ой Василю, Василочку, житній колосочку,
Ні почім тя не пізнаю лиш по голосочку.
Ні почім тя не пізнаю це ти добре знаєш,
Лиш за тебе нагадаю та як заспіваєш.
А, Маріє, когут піє, Марія не чує,
Бо Марія з парубками в стодолі ночує
Дівчинонько молоденька, де ти розум діла?
Чи в смереку, чи в трепету його завертіла
Ой дівчино, дівчинонько з хлопцями кохайся,
Хоч би вони золотенькі – зрадити не дайся.
Ой Іване, Іваночку, Іване, Іване,
А хто мене поцілує, як тебе не стане
А той буде цілувати, котрий буде годен,
Котрий буде то твого серденько подобен.
На тім боці, при потоці, овечки ся котять,
Та най того чорти візмуть, хто жінку сокотить.
На тім боці, при потоці, солома горіла.
Прийди, прийди, мій миленький, бо-м ся розболіла.
Прийди, прийди, мій миленький, хоч на одну днину
Та буду тя згадувати сім раз на годину.

6

Потім розпочинаються ігри. При всьому співі парубки пильно стежать, в котрої дівки впаде веретено. Котрий парубок його підніме, того має поцілувати. Та хоч повні веретена випадають із рук часто, всіх така гра не задовольняє, тому правила змінюються. Один із парубків кладе повне веретено посеред хати і каже: "Ось я кладу веретено на підлогу і ним кручу. До котрої дівки гострий кінець розвернеться і зупиниться, та мусить мене цілувати" Гра втягується в свою колію, усі співають, дівки працюють і пильно спостерігають за грою. У хаті час від часу сміх, крик. Згодом ця гра змінюється іншою. Гра називається пошти. Грається в пошти так. Сіни – це поштове приміщення. З-поміж присутніх вибирається поштар Він виходить до сіней і бере з собою кого хоче. Наговорившись, поштар передає свою посаду тому, кого взяв з собою, а той говорить йому імя того, з ким хотів би розмовляти. Перший поштар повертається до хати і називає те імя і той виходить на розмову. І так далі. Досить популярною була гра у фантів.

7

Учасники гри вибирають фантівника і сідають вряд. Далі фантівник першому з краю шепче на вухо яке - небуть слово сідає на другому краю. Передають один одному пошепки це слово аж до фантівника. Якщо слово пройшло через усіх гравців до кінця, то фантівник пускає пошепки вряд якесь інше слово,а сам пересідає на другий кінець. Коли фантівник сказав першому гравцеві, наприклад, "стіл",а до кінця дійшло "стілець","вода", "постіл", чи ще якесь інше, то він шукає того, хто помилявся. Із кінцевого боку звертається до кожного слово "фант". Той відповідає тихо фантівникові те слово яке йому шептали. Таким чином фантівник знайде того, хто помилився насправді чи навмисно. Винуватий дає фант: шапку, хустку, черевики, веретено тощо. Якщо домовлялися, то фантували до сорочки. Але буває що фантівник винуватого не знаходить. Тоді фант беруть із фантівника. А коли фантів назбирається багато, гравці вибирають трьох суддів, які сідають прикупі. Їх накривають хусткою. Фантівник бере фант і питає суддів, що цьому фанту присудити. Судді назначають йому певне завдання. Після цього суддів розкривають і вони стежать за виконанням присуду. Як присуд виконано, фантівник бере інший фант і знову гра починається з початку. Якщо в фантівника є зафантовані його речі, то він теж питає суддів про присуд і його виконує. Те ж саме робиться із зафантованими речами в суддів, які до цього ще суддями не були і вони також присуджують і виконують присуд. Стараються винести такий присуд, аби було якнайбільше сміху. Коли всі фанти повернено власникам, тоді фантівником стає, хто не давав або від кого не взяли їх найменше, і гра починається знову від початку. Дівки граються і працюють. Згодом приходить музика і розпочинаються танці до самого ранку. Підранок ще звучить пару пісень, як наприклад:

Ой за чергов, парубочки,
чергов, за чергов,
Ей, шоби нас не вігнала
Газдиня кочєргов
Ей, шоби нас не вігнала
Газдиня кочєргов…

Отже, вечорниці закінчилися. Дівчата і хлопці розходяться по домівках.

Нажаль, первісне святкування вечорниць не збереглося до наших часів. І ми можемо дізнатися про цей звичай тільки із розповідей наших бабусь та дідусів. Найбільше вечорниці збиралися 13 грудня на свято Андрея. На ці вечорниці збираються тільки самі дівчата. У ніч на Андрея загадували свою долю, час одруження, майбутнього судженого. Ще з вечора, як тільки дівчата зійдуться до хати ворожити, першим ділом воно варили вареники. Адже найпопулярнішим було гадання "на варениках". Коли вареники готові, кожна з дівчат значить своє "тістечко" кольоровою ниткою або папірцем. Потім вони розкладають їх рядочком на підлозі - на простеленому рушнику. Як усе це зроблено, до хати впускають кота, що перед тим цілісінький день нічого не їв. Голодний кіт "вирішує долю", дівчата з притишеним диханням слідкують за кожним найменшим рухом кота. Чий вареник кіт проковтне першим, та дівчина перша і заміж вийде, а чию не зачепить, та сидітиме в дівках. Інколи кіт візьме вареник і несе його у темний кут - так і доля занесе дівчину в чужі краї, в далекі села. Найгірше, якщо кіт не зїсть вареника, а тільки надкусить його і покине….

Також у нашому селі було популярним гадання на "плотах". Дівчата збиралися біля "плоту" і на основах, які утримували лози(з яких складалися плоти) зав’язували хустки із закритими очима! На ранок дівчата збиралися і дивилися кому з дівчат, який наречений дістанеться. Якщо хустка була зав'язана на кривій, або довгій основі-значить такий і суджений буде. Ще одним з найбільш поширених гадань було перекидання чобота через хату. Дівчата збиралися перед хатою, оберталися спиною та кидали чобіт через себе та хату, на ранок вони дивилися в який бік дивиться носок, тому що по обряду даного гадання, з тієї сторони мали прийти старости. Популярним було гадання за допомогою ложок: треба було взяти дві ложки, вийти з хати, стати на поріг та бити ложкою до ложки. Звідки загавкає пес, звідти й прийдуть старости.

Колись ворожили на речах. Дівчина, якій ворожили, виходила за двері. Тоді дівчата брали дві тарілки і ставили під неї речі: хустку, склянку, перли, нитки і вінок. Котра витягувала хустку – буде щаслива, коли склянку – чоловік буде п’яниця, коли перли – суджений буде добрий, нитки – чоловік буде зверхній, а вінок-швидко вийдеш заміж. Також брали платочок, клали на на нього перстень, і ставили під подушку. І цієї ночі дівчині мав приснитися суджений. Ще під ліжко ставили миску з водою, і робили через нього мосток, і вночі мав приснитися наречений, який проходить через цей мосток… І так до самого ранку. Звичай святкування Андрея зберігся до наших часів, проте вже із певними змінами та доповненнями.

(Підготувала жителька нашого села Бідіна Марія) 

Учасники свята "Андрієвські вечорниці" в Черешенській ЗОШ І-ІІІ ступенів:

                8

 


 

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.