Автор: vzncher Категория: Черешенька
Дата публикации Просмотров: 2030
Печать

           Над розділом працювали: заступник директора з навчально-виховної роботи Гайсан Яків Георгійович, учениця 9-Б класу Саблук Марія, учениця 11-А класу Бойко Ірина

                    81         81          81

 

Народний промисел с.Черешеньки 

 Окремою сторінкою історії нашого села слід виділити для тих, хто творить її, збагачує своєю працею, творчістю. Ми горді тим, що в нашому селі проживає народний умілець, майстер різьби по дереву Костянтин Товарницький.

IMG 0023

Народився Костянтин Васильович 17 травня 1927 року в звичайній багатодітній селянській родині. Босоноге дитинство, робота по господарству, шкільні роки у рідному селі Черешенька. Це тільки перелік подій. Але між ними допитливий хлопчик бачив більше, ніж його однолітки. Він бачив те, чого не зустрічали в жодних книжках, на жодних полотнах. Він бачив і чув таємниці навколишнього життя: як кує зозуля, як шепочуть верби над ставом, як дивовижно поєднуються кольори і силуети. Все це пізніше відтворить у своїх неповторних виробах. Любов до навколишнього, чаруючий світ рідної природи привели його на навчання у відділ художньої обробки дерева Вижницького училища прикладного мистецтва, яке закінчив у 1951 році. Працював за спеціальністю на меблевій фабриці у Білій Церкві Київської області, Вижницькому деревообробному комбінаті, Вижницькій майстерні Чернівецького художнього фонду.

3 кожним роком удосконалювалась майстерність, вправнішими ставали руки. Його роботи експонувались на різних виставках: від районних до Всесоюзних, а потім помандрували за океан до Канади, США. Надпис "Майстер художньої обробки дерева, лауреат міжнародних виставок Костянтин Товарницький" супроводжував такі відомі твори: тарелі "Смеречина", "Пшениця", сувеніри "По воду", "Коновочка", "Платогони", "Косарик", "Громадільниця", "Лісоруби", "Біля криниці", "Трембітар" та багато інших. А скільки витворів його рук прикрасили будинки сусідів, знайомих. Ложки, топірці, палиці стали в пригоді не одній родині.

І у кожному виробі залишилася часточка його душі, його любові до праці.

Часто повторює цей невгамовний чоловік: "Любіть землю і працю на землі. Бо із землі проростає зерно, а від праці залежить майбутнє людини. Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці". І це він доказує повсякденною кропіткою роботою. Про його художню працю написано в таких науково-дослідницьких книжках, як "Історія міст і сіл УРСР" (1969р.), "Український радянський сувенір" Б.Сіверського (1972р.) "Літературно-мистецька Вижниччина" М. Іванюка (2001 р.) та інших.

Його художні твори зберігаються у Вижницькому краєзнавчому музеї. За свою творчу працю має багато державних нагород.

Життя іде. Барвистими маминими рушниками стеляться в широкий світ дороги. Виростають діти, сивішають батьки і матері. Такий закон життя. Та залишається добра слава про добрі справи людей на землі.

Таким залишається і Костянтин Товарницький. Він не тільки майстер своєї справи, але й активний учасник суспільного життя. Любов до України, вболівання за її долю була і є супутниками його життя.

Його участь у товаристві "Просвіта" ім. Т.Шевченка, активна діяльність у мирних змаганнях за волю України та її утвердження як самостійної держави в кінці XX століття є доказом безмежної відданості цієї людини своїй Батьківщині і народу.

На схилі своїх літ, цей стрункий, сивочолий чоловік не сидить склавши рук.

4

У нього нове захоплення. І знову ця навколишня природа, її цілющі властивості. Він вивчає лікарські рослини, збирає, допомагає порадами своїм односельцям.

Та й сам живе в оточенні буйного карпатського лісу.

Родину замінили йому вічнозелені смереки та могутні буки, які розуміють його як ніхто.

Його можна назвати сином гір, неповторного Буковинського краю, красу яких передав різцем та умілими руками у своїх шедеврах.

5

"Прославив він у витворах красивих Карпатські синьогори й водограй. І возвеличив на усю Вкраїну цей неповторний Буковинський край". 

Неповторний колорит карпатської природи відтворюють у своїх роботах багаточисленні вишивальниці. Адже мода на вишивку не втрачає своєї актуальності і сьогодні.

Вражає майстерністю автор вишивок-панно завідуюча шкільною бібліотекою, вчитель обслуговуючої праці Марія Михайлівна Кушнірюк. Її роботи "Радуйся, Діво-Маріє", "Роботящим рукам перелоги орать", "Маріє, Діво благословенна", "З Різдвом Христовим", "Державні та народні символи України", "Поздоровлення з Новим роком та Різдвом Христовим", "Гімн України","З днем народження", "Вітаємо" відзначені дипломами обласних та республіканських конкурсів. 

Дивлюся тихо на картину,

Яку недавно вишивала,

І ніби часточка душі

В ній відгукнулась і заграла

Над візерунками притихла...

Уявно нитку приміряє.

А вже фантазія ширяє -

У кольорах веселка грає.

Панно у рамі золотавій,

На ній картина оживає:

Марія Діва сина пригортає,

Ісус Христос - благословляє.

Ці слова чи не найбільше підходять до таланту вишивальниці із мальовничого села Черешенька Кушнірюк Марії Михайлівни.

Є ремесло і є мистецтво. На Гуцульщині ремеслом займається чи не кожний десятий горянин, переймаючи цю науку від предків.

А є ще мистецтво. Воно вище від ремесла. Це вже вищий вияв творчості. Це талант людини, талант даний богом і завдяки наполегливій праці. До таких людей належить Марія Михайлівна Кушнірюк, її професія бібліотекар. Але покликання - творити красу у вишивці. Працюючи у школі на протязі довгих років, не тільки навчає цінувати і розуміти книгу, а й прищеплює любов до мистецтва, простеляє дорогу у світ краси, цінує досвід поколінь, що як джерельна вода, дає наснагу для творчості.

А починалось все ще на зорі її дитинства. Вже в п'ятирічному віці придивлялась до старшої сестри, яка вечорами сідала за вишивання і вправно володіла голкою.

Потайки брала нитки і пробувала відтворити візерунки на полотні. Сестра Гануся всіляко заохочувала Марічку до вишиванням, бо в тодішні часи ще соромно було не вміти дівчині вишивати.

Кожна оселя, хоч би яке убоге судилось життя, завжди була прикрашена вишитими рушниками, доріжками, шторами. " Не лінуйся, дівонько, вишивати, буде чим гостей шанувати" - любила жартувати сусідка, а сама дивувалась, як дитячі руки Марійки творили чудеса. Особливо всім сподобалось плаття, яке дівчинка оздобила вишитою мережкою. Ніхто і повірити не міг, що зробила те самостійно. Минали роки. Серед розкішної природи, вічнозелених гір, стрімких потічків формувався і збагачувався естетичний смак молодої вишивальниці.

Навчаючись в Чернівецькому культосвітньому училищі на бібліотечному відділі ні на мить не покидала свого улюбленого заняття.

Удосконалювала техніку вишивання, планувала і втілювала на полотні власні задуми.

А ще навчилась в'язати гачком. Скільки яскравих серветок прикрасили не тільки її оселю, а й будинки колег по роботі, друзів. До цього заняття прилучила і свою дочку Оксану.

Її талант безмежний. Тому і перша робота, яку відвезла на виставку, одержала заслужену нагороду. Головний секрет її успіху любов до вишивки. Сам процес вишивання для Марії Михайлівни - це тайна. Кожна нова вишивка, а в більшості - це панно, це новий підхід до узору. Чимало узорів запам'ятала з дитинства, від сільських умільців. Це мало кому відоме шиття соснівкою, коліткою, подвійним хрестиком.

Багато придумує сама. Завжди якимось штрихом чи частинкою орнаменту відрізняється, здається, відомий візерунок. Тому її вишивки яскраві, ніби усміхнені до сонця. Вони і об'єкт естетичного замилування і коштовна річ. А ще вони вміють "розповідати", відкрити щось тому, хто вміє прочитати зображення. Найбільшої уваги заслуговують роботи Марії Михайлівни "Роботящим рукам перелоги орать", "Маріє, Діво благословенна", "З Різдвом Христовим". Всі вони експонувались на виставках м. Тернополя, Києва. І отримали заслужені нагороди: грамоти, дипломи, грошові премії.

6

Про кожну з цих робіт можна розповідати дуже багато. Адже майстриня вклала в них своє світобачення, розуміння світу краси серцем. Для кожного майстра - це щастя передати свою майстерність наступному поколінню. Досвідчений педагог, закоханий у народну творчість, Марія Михайлівна вже багато років веде у школі гурток "Художня вишивка". Її вихованці із вдячністю згадують свого доброго вчителя і, головне, не залишають улюбленої справи. Кажуть: якщо хочеш зробити щось добре людині - навчи її працювати. Марія Михайлівна зробила багато доброго, бо ж навчала молодь і шити, й вишивати, й красу в життя нести. Вона вміє працювати терпеливо, творчо і результативно.

Розглядаючи з учнями зразки вишивки, спонукає думати, як зробити візерунок ще кращим. Вишукує взірці, але вчить не повторювати їх, а інтерпретувати на власний смак.

Наголошує, що прикметністю кожної майстрині є притаманні індивідуальні прийоми, утворені в стилі традиційних мотивів.

7

Тому у творчому доробку Марії Михайлівни переважає вишивання геометричного та рослинного орнаментів. Любить майстриня красу рідної землі: зірки, небо, сонце, а особливо квіти. І все це передає на полотні графічно - образною мовою - чіткою, виразною, зрозумілою для всіх, у красиво відібраних кольорових зіставленнях. Тонко відчуває художню природу народної вишивки, особливо у чоловічих сорочках та рушниках, вишиває тонкі узори на пазухах, комірах, манжетах рукавів. У цьому плані особливою гамою кольорів та орнаментальних узорів виділяються рушники "Весільний", "Чорнобривці", картини "Букет маків", "Три богатирі" та інше.

Не легка робота вишивальниці. Але яка ж то радість, коли голка в твоїх руках творить казку.

В чому секрет успіху цієї вишивальниці? В її працелюбності, любові до рідної землі, в глибокому розумінні народного мистецтва і використанні його скарбів у своїй творчості.

Багато талановитих людей живе у нашому селі. Деякі покинули рідне гніздо, щоб десь поширювати часточку отриманої любові, таланту. Нехай їм щастить.

 Знамениті випускники:

1. Боднарюк Василь Георгійович- прокурор, м. Чернівці;

2. Калинич Степан Ілліч- начальник відділу зв'язку Вижницького району;

3. Самігуліна Марія Нестерівна - лікар-терапевт;

4. Дяконюк Галина Іванівна - лікар-геніколог;

5. Нестерюк Василина Дмитрівна - заст. начальника Пенсійного фонду;

6. Полезнюк Василина Орестівна - бухгалтер сільської ради;

7. Лазорко Микола Ігорович - начальник ДАІ Першотравневого р- ну м.Чернівці;

8. Бойко Оксана Василівна - заст. прокурора Вижницького району;

9. Колотило Микола Іванович - інженер держлісгоспу;

10. Шешуряк Василь Васильович - лікар – дерматолог;

11. Нетіпанчук Любов Василівна – лікар – санепідемолог;

12. Колотило Володимир Іванович – директор Черешенської ЗОШ. 

Односельці люблять своє, село, поважають його минуле і будуть все робити, щоб в майбутньому воно було ще кращим.

Copyright 2012. All Rights Reserved.