Автор: vzndsh Категория: Долішній Шепіт
Дата публикации Просмотров: 2426
Печать

 Над розділом "Традиції та звичаї села" працювали:

чорней олексій.jpg      жебчук дмитро.jpg          

Чорней Олексій                                  Жебчук Дмитро


Однією з найдавніших форм духовної культури народу є звичаї та обряди. Кожен край має свої звичаї, - говорить народна творчість, і це закономірно. Звичаї – це повсякденні усталені правила поведінки, що склалися історично на основі людських стосунків, у результаті багаторазового здійснення одних і тих же дій. Кожен край має свій звичай, - говорить народна творчість. Звичаї пройшли випробування часом, стали народним надбанням. Вони, як неписані закони, народжуються разом з народом і передаються з покоління в покоління. Традиції нашого народу зберігаються у сім'ях  шепітчан. З давніх- давен жителі села дотримуються певних традицій святкування релігійних свят.
 Один з найзнаменитіших празників святкового календаря є Різдво Христове. У давнину це було свято Коляди – народження Сонця. З прийняттям християнства церква приурочила його до появи на світ Ісуса Христа. Припадає воно на 7 січня. Йому передує Святий Вечір – 6 січня. До цього свята готуються заздалегідь.  Господині прибирають в хатах, печуть хліб, калачі. В кожній хаті готують 12 пісних страв в знак того, що в Ісуса Христа було 12 учнів – апостолів. Основною стравою цього вечора є кутя – пшениця з цукром, медом, горіхами, родзинками.
 В цей день готують ще такі страви: гриби, квасолю, горох, рибу, вареники, голубці, узвар. Дорослі і старші діти нічого не їдять протягом дня.
 Коли страви готові, господар кладе на стіл під скатертину зерно – щоб був добрий урожай, часник – щоб не приступили до хати злі сили, сіно – в знак того, що Ісус Христос родився в сіні, гроші – щоб в хаті трималися, зичити не ходили.
 На скатертину кладуть два калачі, свічку, пісні страви. В цей вечір несуть вечерю до сусідів, знайомим за померлих родичів. Перш ніж сісти до святошного столу, треба святою вечерею пригостити в стайні кожну животину, бо на Святвечір опівночі тварини говорять між собою. Коли на небі зійде перша зірка, сім'я сідає вечеряти. Спочатку запалюють свічку і моляться. Треба спочатку покуштувати пшеницю. Це тому, що пшениця зіграла головну роль у спасінні Христа. Коли Мати Божа від Ірода тікала, побачила хлопця Василя, який сіяв пшеницю. «Сьогодні сієш, а завтра будеш жати», - сказала юнакові Божа Мати. А на завтра Ірод Василя питає: «Чи не бачив утікаючої матері з дитям?» Юнак відповів «Бачив коли сіяв.»  «Від сіяння до жнив багато часу, значить не впіймати» - вирішив Ірод і повернувся.
 Родина лише довечеряла і діти залізають під стіл. Там вони мукають, хрюкають, бекають, кукурікають, щоб у господарстві водилися худоба і птиця. Поки мати прибирає зі стола, а дівчина, що на виданні хапає ложки зі столу і вибігає з хати, аби постукати ними і наслухати, звідки відгукнеться пес, бо туди заміж вийде.
 Після вечері діти, молоді хлопці й дівчата йдуть колядувати прославляючи в колядках народження Сина Божого. Бажано, щоб першим прийшов хлопець. Розпочинають наймолодші колядники. Вони ходять від хати до хати, колядують, вітають господарів, бажають їм щастя, здоров'я, добра.

shedrivka

«Щедрий вечір, добрий вечір!»
Наступного дня, в день Різдва Христового, дорослі та малі йдуть до церкви. В церкві після великої літургії колядують. Жінкам на Різдво не годиться нікуди ходити. А чоловіки йдуть колядувати по кутках від хати до хати із музичним супроводом. Вони виконують такі  колядки: «Бог предвічний», «Добрий вечір тобі», «Во Вифлиємі», «Нова радість стала», та багато інших. Зібрані гроші віддають до церкви.
За Різдвом Христовим через тиждень наступає новий празник – свято Василя або Старий Новий рік. Воно припадає на 14 січня і є продовженням коляди.
Напередодні Старого Нового року відбувається обряд маланкування – переодягання в маскарадні костюми і колядування.
В «Маланці» беруть участь хлопці і дівчата. Вони переодягаються в смішні костюми «діда», «баби», «молодої», «молодого», «цигана», «ведмедя», «жида», «чорта» та інші. Головним персонажем дійства є Маланка (переодягнений хлопець)
Маланки ходять від хати до хати, колядують, вінчають, жартують, веселяться, роблять збитки біля хати. Вони заходять переважно туди, де живе Василь. Хто хоче з газдів, пускають «маланок» до хати. Маланкарі дуже стараються щось «начудити» в хаті: жид просить копієчку, циганка просить поворожити, циган сажею розмальовує стіни, Маланка замітає хату з середини під стіл. Господарі пригощають «маланок», обдаровують грішми.

Долішньошепітська маланка

malanka

malanka1

 

 

 

malanka2

 

 На Старий Новий рік хлопчики ходять від хати до хати «засівати». Перший посівальник на Новий рік

приносить до хати щастя. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять – тільки хлопці. Заходячи до хати родичів, сусідів чи знайомих вони роблять символічне посівання зерном, яке носять із собою і виголошують новорічні вітання. Маленького засівальника обдаровують солодощами, яблуками, грошима. Зерно після посівання збирають і віддають курям, щоб добре неслися.
 Дуже важливими є вечір під  Водохреща 18 січня. В селі його називають « другим Святим вечором». З появою вечірньої зорі, як і на Свят-Вечір, сідають всією родиною вечеряти. На вечерю подають такі ж пісні страви, як і на «першу коляду». Після вечері від хати до хати ходять щедрувальники. Ніч під Водохреща сповнена всяких чудес. Чарівною стає вода  в криницях і потоках. З водою пов’язані обряди,приурочені Йордану. 19 січня священики освячують воду рік в пам'ять Христового хрещення в річці Йордан.
 siret

 

Вранці в церкві відбувається Богослужіння. Після нього всі люди ідуть процесією до річки Сірет, де заздалегідь чоловіки підготували місце для освячення води. Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а хор голосно співає: «В Йордані охрещаюся Тобі, Господи». Після  Водосвяття священик благословляє людей священною водою.

 

siret1

 siret2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Під час цієї церемонії єгері стріляють з рушниць – «розстрілюють коляду», «проганяють вовків». Люди підходять до ополонки і набирають води у свій посуд. Йорданська вода має чудодійну силу. Нею освячується подвір'я, хата, худоба, сад, ллють трошечки води у криницю. Ще йорданська вода має властивість «зцілення недуг, пагубна для демонів». Зберігається освячена вода до наступного року. Дуже здорово в цей день купатися в річці.
Вважається, що протягом двох тижнів вода в криницях і річках освячена і жінкам заборонено прати біля річки, виливати у водойми використану воду.

paska1

Споконвіків Великдень вважається найбільшим святом. Якраз на цей час припадає поворот сонця на літо, а це означає пробудження всього живого, воскресіння природи, перемогу життя над смертю.
До Великодня в Шепоті готуються довго і старанно, адже йому передує великий піст, що триває 7 тижнів. У Великий або Чистий Четвер жінки з найліпшої пшениці випікають паски. Для кожного члена сім'ї печуть паску.
У Велику П'ятницю люди дотримуються суворого посту і збираються в церкві. Із плащаницею три рази обходять церковне приміщення, а потім виносять на середину і встановлюють перед іконостасом напроти «райських» дверей. Тоді дзвони замовкають. Паламар б'є у дерев'яні калаталки.
У суботу складають кошик до освячення: паску, кільце ковбаски, шинку, очищені від шкаралупи варені яйця, сир, сіль, цукор, молодий зелений часник, хрін, шматок солонини , писанки і посередині – свічку. Все це накривають новеньким рушником.
Байдужих до Великодніх традицій немає. В селі їх дотримуються дуже суворо. Ніч перед Великоднем особливо чарівна. Рано-вранці, ще до схід сонця, кожна родина, піднявшись із ліжка, умивається по черзі водою, в яку господар вкладає монети і писанку «аби були багаті і красиві».
Вбирають найкращий одяг і йдуть до церкви. Освячення пасок розпочинається до схід сонця. Рядочками горять свічки на Святкових кошиках. Кожен кошик по-своєму гарно прикрашений. Тим часом у храмі правиться служба Божа. Після завершення великої пасхальної  літургії священик вітає всіх присутніх: «Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!». Розпочинається обхід довкола церкви у супроводі дзвонів. Церковна процесія проходить тричі навколо церкви поміж мерехтливої пряжі свічок. Священик кропить священною водою людей і все, що вони принесли сюди. Посвячення пасок він закінчує зверненням і побажанням для своїх парафіян.

paska2

 Коли повертається зі свяченим до своїх домівок, господар з кошиком обходить будівлі і стукає кошиком на кутах будинку. Свячену паску насамперед несуть худобі. Курям дають свячене яйце. Потім вся родина сідає  снідати. Господар запалює свічку. Всі моляться і починають їсти все те, що Бог дав. Вдень на Великдень забороняється спати. Вважається, що хто засне у перший день Великодня, тому дощ мочитиме сіно під час косовиці.
У Великодній Понеділок  відбувається поминання покійних – «гробки». Після церковного богослужіння люди зі священиком  йдуть на цвинтар. Священик освячує могили і принесену поману. Тут відбуваються спільні обіди.

З поміж урочистостей літнього обрядового циклу важливим є Зелені свята. Це свято Трійці: Бога – Отця, Бога – Сина, Бога – Духа Святого і  святкується аж три дні. Вони не мають точно визначеної дати, а випадають на  п’ятдесятий день після Великодня. Святу неділю називають П’ятидесятницею.
В суботу прибирають в кожній хаті, встеляють пахучим зіллям підлогу, стіни. Гілочки «маїння» кладуть на просапаний город. До свята господині готують книші з сиром і зеленню та інші смачні страви.
За народним повір'ям сухі гілочки «маїння» влітку можуть відвернути від обійстя град, зливу, сильний вітер. «Маїння» зберігали цілий рік, а під час стихійного лиха запалювали.

mocharka

 

Стало традицією в день Святого Духа виходити на гору Мочарку. Тут священик біля каплички проводить молебень за упокій воїнів, що загинули тут під час Великої Вітчизняної війни.

 Село Долішній Шепіт має своє іменне престольне свято – храм. Воно співпадає з освяченням збудованої першої церкви в селі 2 серпня на день пророка Іллі, який згідно з повір'ям відає громами і блискавками. Шепітчани вважають, що «святий Ілля літо кінчає». На храм з'їжджаються священики з сусідніх приходів, митрополит Буковинський і Кіцманський і вчиняють пишну відправу, на яку збираються шепітчани та люди з навколишкіх сіл. Народні умільці привозять на продаж біля церкви свої вироби: ікони, сопілки, глиняні дудочки, солодощі.
 Після служби односельці запрошують присутніх додому на святковий обід. Доброзичливі господарі пригощають святковими стравами всіх, хто зайде до хати в цей день. Молодь в селі організовує масові гуляння.

Традиції села Долішній Шепіт ввібрали  в себе характер і душу людей, що проживають в горах.

magura

 

Ранком 9 серпня, в день святого Пантелеймона, жителі села збираються біля церкви. Звідси автомобілем виїжджають під  гору Магуру,  до витоку річки Сірет.
Там, де  бере початок річка Сірет, збудовано кам'яний Хрест. Тут священик освячує воду. Люди пішком вирушають на вершину гори Магури, де встановлено Хрест, який захищає село від стихійних лих. Біля Хреста освячують лікарські рослини, оскільки святий Пантелеймон був цілителем. Освячену

воду  і лікарські рослини використовують для лікування, а також як оберіг для домівки.
Там, де  бере початок річка Сірет, збудовано кам'яний Хрест. Тут священик освячує воду. Люди пішком вирушають на вершину гори Магури, де встановлено Хрест, який захищає село від стихійних лих. Біля Хреста освячують лікарські рослини, оскільки святий Пантелеймон був цілителем. Освячену воду  і лікарські рослини використовують для лікування, а також як оберіг для домівки.

 

Хрест на горі Магура

Вже багато десятиріч в селі стало традицією відзначати День перемоги біля Пам'ятного Хреста, Свято останнього дзвоника, свято першого дзвоника, урочиста частина випускного вечора у школі.

pamiatnuk

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Покладання вінка до обеліска загиблим партизанам


 

Copyright 2012. All Rights Reserved.