Автор: vznisp Категория: Іспас
Дата публикации Просмотров: 1261
Печать

 

Спорт

 

Над сторінкою працювала Труфин Ліана Вікторівна

 

liana

 

 

   Cititius! Altius! Fortius! Цей олімпійський девіз добре відомий кожному вихованцеві нашої школи, де склалися добрі традиції фізичного виховання школярів. Основи його були ще закладені колишнім учителем фізкультури Зрютіним, який прийшов працювати в школу в далекому 1950 році. Щирі і теплі слова адресує своєму учителю випускник школи 1954 року. Новосівський Михайло Миколайович «З приходом в школу відданого своїй справі учителя фізкультури  Зрютіна Івана Івановича в школі стрімко почала покращуватись спортивна база школи. Якщо до цього часу в дворі школи стояв турнік і висіла волейбольна

сітка, то  за короткий період  з допомогою  старшокласників був введений експлуатацію спортзал з усіма новими гімнастичними снарядами, спортивні площадки і доріжки, кабінет військової підготовки. В школі почали працювати спортивні секції, проводились змагання. Учні  систематично брали участь  в районних і обласних змаганнях і займали   призові місця. Взагалі, І. І. Зрютін – це епоха в історії Іспаської СШ,  ветеран війни, любитель історії, він  вніс значний вклад в виховання школярів і не тільки фізично. zrЯк фахівець він  користувався великим авторитетом у районі і області. Як трудолюбиву, чесну і порядну людину його поважали колеги й жителі села. Він був улюбленцем серед учителів, учнів і їх батьків. Його завжди  при нагоді відвідували багато випускників школи».(на фото справа Зрютін Іван Іванович зі своєю дружиною Галиною Федорівню, учителькою початкових класів) 
   Гідним продовжувачем добрих справ свого вчителя став відмінник освіти України, учитель-методист Гакман П.Д..  Не можу не розказати про цю людину, адже це мій дідусь.

   Завітавши одного разу до   нього, я переглядала сімейні фотографії. І от серед них мене зацікавили відбитки, які були заношені часом, але надихали мене на gakпошук. Адже до мене усміхалось молоде обличчя , в рисах якого я впізналамого рідного дідуся. А ще я почала розпитувати його про події, які були на них відображені.         


   Дуже цікавим виявилось те, що будучи ще учнем школи, дідусь починав розвиток фізичної культури в с. Іспас. Він  створив волейбольний майданчик біля «старого клубу» (зараз територія диско-бару «Фараон»), де щонеділі зранку до вечора проводились турніри з волейболу. З цимbas величезним потягом до спорту юнак вступив 1964 року до Львівського інституту фізичної культури, який успішно закінчив в 1970 році. Оскільки sp1батьки-колгоспники не мали змоги навчати 5 дітей, то дідусь (тодішній випускник 1964 року) був вимушений навчатись на заочному відділенні, тому зразу ж приступив до роботи. Спочатку Петро Дмитрович вчителював у Міліївській восьмирічній школі (1964 – 1970рр.). В 1970 – 1971рр. - служба в рядах Радянської Армії, де продовжував грати у волейбол і футбол. За рік служби за спортивні досягнення був декілька раз у відпустці. Пізніше вчителював у Слобода – Банилівській (1971 – 1979рр.), а з 1979 по 1999 в Іспаській середній школі.

Своєрідний кабінет теоретичної спортивної підготовки розташувався перед входом у спортивний зал Іспаської школи. cubБагато цінного знайде тут кожен школяр, ознайомившись із матеріалами стендів “Дошка рекордів”, “Графік роботи спортивних секцій”, “Новини спорту”, “Кращі спортсмени школи”, “Наші досягнення”, “Вони примножували спортивну славу школи”, Фізкультура й спорт в Україні”, “Навчальні й розрядні нормативи”, “Державні тести”. У спеціально обладнаній ніші зберігаються кубки, вимпели за спортивні досягнення школи. Серед них особливе місце займає реліквія з історії спортивного життя школи - Олімпійський факел, який несла учениця школи Кудрик Лідія напередодні відкриття XXII літніх олімпійських ігор у Москві в 1980 році. Справжньою окрасою школи є її спортивне містечко, яке  було обладнане під безпосереднім керівництвом Петра Дмитровича протягом 1983-1985 років. З допомогою шефів, учнів, батьків побудований комплексний спортивний майданчик із нестандартним обладнанням для учнів 1-11 класів. 36 споруд нестандартного обладнання дозволяє одночасно займатися 150 учням. Поруч - футбольне поле, волейбольні та баскетбольні майданчики.
    В 1986 році школа була учасником ВДНГ у Москві. За досягнення у спортивно-масовій роботі та створення належної матеріальної бази зі спорту школа посіла III місце серед шкіл колишнього Радянського Союзу і була нагороджена   бронзовою медаллю та Дипломом III ступеня ВДНГ. С.Р.С.Р

 

maid.

 

Крім того я знайшла свідоцтво «Кращий за професією» за підсумками соцзмагання в 1986 році, коли серед всіх освітян району Петро Дмитрович був відзначений як кращий працівник освіти.                                                                        
  Петро Дмитрович, хоч і вчитель-пенсіонер, в душі залишився молодий і бадьорий. Він  з оптимізмом відвідує всі спортивні заходи району та є організатором багатьох змагань.  Так, з його легкої руки, вже став традицією турнір з teamволейболу, присвячений пам’яті капітана команди Вижницького району, його учня та зятя, а мого рідного татуся Труфен Віктора Георгійовича, який трагічно загинув, коли я була ще маленькою дитиною.   На турнір приїжджають команди Кіцманського, Новоселицького, Сторожинецького районів, міста Чернівці, а також Косівського, Снятинського районів Івано-Франківської області.
   Послідовниками справи дідуся стали його діти: мій хрещений батько Гакман Сергій Петрович та моя мама Гакман Наталія Петрівна, які змалку брали участь у різних спортивних змаганнях,  а зараз з гордістю продовжують його справу з 1997 року.
   Сергій Петрович є не тільки зразковим вчителем фізичного виховання в Іспаській ЗОШ I-III ступенів, а й передовим спортсменом portрайону та облport1асті. Так, Іспаська волейбольна команда, де він є капітаном, стала призером (III місце) на Всеукраїнських спортивних іграх на краще спортивне село в 2011 році ( 11.13.XI смт. Ворохта). Також він є гравцем футбольної команди, яка неодноразово ставала чемпіоном району, а також переможцем Кубка області, присвяченого Дню Перемоги (9 травня 2010р.) в м. Чернівці, і багатьох інших спортивних поєдинків.

    Моя мама, Гакман Наталія Петрівна, була неодноразовою чемпіонкою району та team1області з настільного тенісу, а також була у складі команди Чернівецької області на Всеукраїнській спартакіаді серед працівників освіти, які  проводились з 06.10. по 13.10.2003 р. в м. Київ («Сосновий бір» Спортивна  база ім.Турчина), а також у складі збірної команди області 2004 року на Всеукраїнських змаганнях ВФСТ «Колос». 
    В 1998 -1999 рр. проводилась спартакіада серед працівників освіти різних видів акредитації. Мої батьки, Віктор і Наталія, хрещений батько Сергій, а також дідусь Петро захищали честь Вижницького району у складі Іспаської ЗОШ I-III ст. на обласних змаганнях серед ЗНЗ I-III ст. з шахів, волейболу та настільного тенісу і вибороли I місце. Це дало змогу брати участь у змаганнях з переможцями навчальних закладів різних видів акредитації ( училищ, технікумів, вищих навчальних  закладів), де посіли II місце. Для мене згадкою про участь моєї сім’ї у цих змаганнях є фото, де я грудним немовлям їздила в Чернівці.
    Я горджуся своєю сім’єю, в якій існує гарна традиція заняття фізкультурою таgesh спортом. Для мене - це приклад, який я хочу наслідувати. І хоча я ще не добилася великих успіхів, та все ж горджуся фотографією з всесвітньо-відомим   спортсменом Буковини Іваном Гешком в м. Чернівці, де ми змагалися на «Іграх чемпіонів» в 2011р.

   Наполеглива праця мого дідуся і моїх батьків на теренах спорту принесла і приносить неабиякий успіх в спортивних досягнення школи. Школа гордиться своєю колишньою випускницею школи Кудрик Лідією Іванівною, яка за особливі спортивні досягнення була удостоєна великої честі – нести Олімпійський вогонь Московської олімпіади в 19080 році. Нашим учням цікаво було почути спогади Лідії Іванівни про таку значну подію в її житті. Вона з радістю поділилася ними.
lida    «В пам’яті моїй спливає незабутній час, коли я навчалася в Іспаській середній школі. Пригадуються змістовні цікаві уроки першої учительки Вікторії Іллівни та вчителів-предметників, які відкрили переді мною дорогу у майбутнє. Особливо запам’ятались уроки фізкультури, які проводив Гакман Петро Дмитрович. Спорт давав мені наснагу, енергію, додаткові сили та натхнення до навчання. Одного разу на уроці фізкультури Петро Дмитрович почав відбирати дівчат для церемонії несіння Олімпійського вогню. Виявилося, що моя кандидатура найбільше підходить. Я пройшла медичне обстеження. Неодноразово тренувалась на місцевому стадіоні під пильним наглядом Петра Дмитровича. Далі були тренування на обласному стадіоні „Буковина”. Там тренувалися усі учасники від Чернівецької області. Після цього нас відправили на свої етапи. Мій етап проходив у м. Новоселиця, де я мала пробігти свій відрізок естафети.    
   Тренування на місці тривало ще три дні. І ось настав довгоочікуваний день естафети. Всіх нас оділи в єдину форму, провели інструктаж про правила передачі Олімпійського вогню і автобусом розвезли на етапи. Стою одна посеред дороги, кругом море людей, неподалік міліціонер. Спочатку для безпеки етапом проїхали два „КРАЗи” , наповнені піском. До мене під’їжджає lida1автомобіль з організаторами та конструктором Олімпійського факела. Він заправив газом факел і сказав, що газу вистачає на 10 хвилин. За цей час я повинна подолати свій відрізок дистанції. І ось з нетерпінням очікую  учасника, який передасть мені Олімпійський вогонь. Дотик факелів - і вогонь загорівся.  Я побігла. В душі у мене була тривога, хвилювання, радість і гордість за те, що мені випала така велика і відповідальна довіра і місія – нести Олімпійський вогонь. Така фортуна випадає не кожному. Яке це щастя і нині відчувати радість тих незабутніх десяти хвилин уже далекого в часі 1980 року, року Московської Олімпіади – 80».

   Нині Ліда Іванівна – вихователь дошкільного навчального закладу.  
   Значних успіхів у викладанні фізкультури домагається також колишній випускник щколи, кандидат у майстри спорту з вільної  боротьби Ярема Віталій Миколайович. З року в рік школа займає призові місця в районній спартакіаді школярів. За підсумками 2011-2012 н. р. наші юні спортсмени вибороли перше місце. Про наших юних чемпіонів ми розкажемо в наших подальших описах.
    Радують своїми спортивними досягненнями сільська волейбольна та футбольна команди. Волейболісти своїми силами облаштували волейбольне поле, де проводяться не тільки сільські змагання з волейболу, але й міжрайонні та міжобласні.

 vjlvol

 

 

    

             

 

 

Учасники волейбольного турніру, присвяченого  пам’яті

Труфина Віктора

 

 

 

sport1 

 


Гордістю школи є її колишні випускники, які пов’язали своє життя з спортом.

 

sportsmen 

 

 sp4

 

sp5

 

 

  Такими є спортивні досягнення нашої школи та села. Ми впевненні, що ці успіхи примножаться в майбутньому, нові імена видатних спортсменів з’являться на нашому сайті.

P.S.
  Наша дослідницька група продовжує пошук цікавих матеріалів про розвиток фізкультури та спорту  с. Іспас. Ваші рідкісні  архівні фото та спогади стануть цінним надбанням нашої сторінки. Заздалегідь вдячні всім, хто долучиться до цієї великої справи. Ваше особисте фото та подані матеріали знайдуть своє відповідне місце в нашому описі.

Контактна інформація:
Тел. 03730 2-42-48 Т. П. Мазуряк
e-mail: Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.