Автор: vznluk Категория: Лукавці
Дата публикации Просмотров: 927
Печать

Легенди

     Чудовий край, багатий своїми лісами, цілющими джерелами, полонинами і дібровами, вкритими прекрасними квітами, рідкісними лікарськими рослинами, з давніх-давен приваблював людей із різних куточків світу. Кожен, хто хоч раз побачив цей чудо-край, де кишіли рибою річки, на озерах плодилися дикі птахи, а ліси переповнені звіриною, назавжди залишався тут, засновував поселення, згодом села, селища, міста.

     Вдячні мешканці оспівували цей край піснями, передавали один одному оповіді, легенди.

     Ось, і про село Лукавці, що розкинулося по обі сторони річки Серет, розташоване між селами Жадова і Берегомет, існує стара легенда.

     Дуже давно в цей край прибула заможна шляхетна родина, був у них син Степан, і вирішили вони поселитися в цих місцях, для чого наймали робітників розробляти ліси, доглядати за худобою та для різних домашніх робіт. Тут працювали євреї, турки, басараби, румуни – люди з різних родів і національностей. Вони будували дороги, мости (Турецький міст) копали криниці, парцелювали ліси.  

     Серед них була прекрасна туркеня Хідра. Степан закохався в красуню і довгими ночами милувалися двоє чудовими краєвидами, збирали квіти, насолоджувалися п’янким смерековим повітрям аж допоки ранішня зоря не нагадувала їм про початок нового робочого дня. Степан і Хідра вже не могли жити одне без одного, однак благословення на шлюб їм родини не давали. Отож вирішили двоє закоханих покинути батьків і заснувати своє «гніздечко», де би могли довіку прожити в парі.

     Шукати місця для поселення довго не прийшлося, оскільки незайманих земель в краї було багато. Облюбувавши чудову місцину на березі однієї із річок, заснували свій маєток, навколо якого виростало село. В сім’ї народилося двоє дітей; Левко і Одарка. Родина жила дружно, любили і поважали одне одного. Разом працювали, разом влаштовували відпочинок, мандрували багатими на ягоди і гриби лісами.  .      Одного разу під час прогулянки Хідра пішла до річки напитися, день був спекотний, та так і не повернулася. Довго оплакував Степан свою кохану, промовляючи «моя Хідра». Та марно. Її назавжди поглинуло зле плесо.

     Ходили чутки, що часто бачили жінку в легкому вбранні босоніж ходити берегом, ніби шукала місце зійти до води. Степан викопав неподалік річки декілька криниць, щоб подорожуючі могли напитися води. Кожну криницю обклав дубовою бочкою (кадубом), які збереглися й донині. Кажуть, жінка зникла, а в кутах, немов хтось насіяв рясно, зацвіли незабутки. Річку Степан назвав Міхідрою з притокою Міходеркою на честь дочки Одарки. Синові Левкові віддав частину села, яку назвали Левково, а саме село залишило назву Лукавці так як Степан був з роду Лукавецьких.

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.