Автор: vznmyg Категория: Мигове
Дата публикации Просмотров: 2677
Печать

Історія

080620121026

 

 Матеріал підготували: 

 вчитель історії Мигівського  навчально-виховного комплексу 

 Клим Фрозіна Танасіївна та учні  8-10 класів: Берник І., Семеген Ю.,   Куришева М., Левчук А., Кулька  Є., Кузек М. 

  

 

 

 

Історія села

 

Австрійський період

 

   Якщо Ваш маршрут пролягає до Мигове, то Ви потрапите до нього, перетнувши Сірет між Лукавцями та Берегометом.

    Мигове (стара назва Нігава) - це одне з найбільших поселень Вижниччини,а на даний час ще й відомий  туристично-рекреаційний центр села Мигове.

    Мигове з’явилося на карті в 1776 році. Знаходиться  у південно-західній частині Вижницького району. Це гірське село, що розкинулося в долині річки Мигівки.

    Навколо Мигового ростуть надзвичайно красиві смереково-букові ліси. Великі площі займають пасовища та сіножаті. Орних земель мало. І тому у господарствах наших односельчан переважають лісові промисли, тваринництво, а в останні роки розвивається туризм і рекреація.

    Звичайно, наше село має цікаву історію, і ця історія сягає в давнину .

    Відокремилося Мигове  в окрему адміністративну одиницю в 1776 році і перебувало у володінні кількох поміщиків. Найбагатшими були Васильки, Флондори та Богусевичі . Селяни відробляли повинності та панщину , посилення експлуатації викликали супротив селян .

    Так мигівчани Я. Клим , І. Чорней , Д. Думенко, К. Шутак та інші звернулися до австрійського цісаря зі скаргою на поміщика В. Василька, який жорстоко поводився із селянами. 

Мигівські селяни брали участь у повстаннях під керівництвом Л.Кобилиці.

    Після скасування кріпацтва 1848 року становище селян не змінилося, і тому у

 безвиході багато мигівчан емігрувало до Канади, Бразилії , Аргентини, Румунії. До сьогодні в селі говорять: «Там жила бразилянка, а це хата американця».

  Австро-Угорщина стала новою володаркою Буковини з 1774 року, крім визискування, інтенсивних розробок та вивозу сировини розбудовувала і змінювала наш край.

  Так, наприклад, в цей час Чернівці виглядали як сільське поселення, приблизно 200 невеликих хатин, покритих очеретом . В умовах 140-річного мирного розвитку міста зусиллями кількох його поколінь , що використали кращий європейський досвід містобудування, допомогою і талантом визначних зодчих Чернівці перетворилося у цивілізоване європейське місто, друге за чисельністю після Львова на західноукраїнських землях. Стало крайовою столицею коронного краю.

     У нашому селі Мигове була збудована залізоплавильна піч 1835 року з волі місцевого поміщика графа Василька.  При спорудженні в південно-західній горішній частині села орієнтувалися на місцеві поклади залізисто-колчеданової болотної руди, що наявна тут у досить  значній  кількості.

    Ще в селі за Австрійського часу знаходилася  Козацька січ (сучасне кафе),яка слугувала і Народним будинком. Тут у святкові дні збиралися молоді люди в національному одязі, перев’язані синьо-жовтою смужкою , співали січові пісні, залучали до цього своїх дітей . Кошовим отаманом був Костин Штефанюк .

    Товариство «Руська бесіда» проводило велику просвітницьку роботу по національному відродженню краю . І в Миговому було відкрито читальню «Руської  бесіди» , яка проводила освітню роботу серед селян.

    У 1776 році в селі Мигове відкрито початкову школу, а в 1860 році було відкрито шестирічну школу у найманих приміщеннях. Викладання велося на українській та німецькій мовах.

    У 1873 році була побудована перша церква, а в 1902 році громада села вирішила (на місці сучасної церкви) побудувати нову велику церкву.

    Кошти на будівництво збирали по селах призначені громадою люди. У 1903 році нова світла церква була збудована. У наступному 2013 році будемо святкувати 110 річницю. У 1910 році громада села збудувала житловий будинок панотцеві.

   Пан та громада збудували в 1903 році «муровану школу» , крім цього наймали класні кімнати для навчання в Народному будинку (кафе), в будинках господарів села (Муренків, Йоганів) .

   Але половина дітей залишалася поза школою. Учителі одержували платню від громади,  і вона була мізерною, але вони мали певні пільги: звільнення від військової служби, від оподаткування тих доходів, що заробляли приватними лекціями.

   14 травня 1869 року австрійський  уряд видав закон для народних шкіл, який давав можливість за короткий час розвиватися шкільництву.

   Перша світова війна принесла українському народу чимало лиха, ця війна для   українців була братовбивчою . Більше 120 жителів села не повернулися із фронту додому.

    У 1918 році на руїнах Габсбурзької монархії зблиснула зоря свободи і власної національної державності для жителів нашого краю. Чернівці та Вижниця стали центром  волевиявлення українців, саме тут на Крайовому вічі (3 листопада 1918 року висловилися за українську державність , за об’єднання з Великою Україною . І мигівчани брали активну участь у цих дійствах.

 

 

                       

Залізна дорога 2   

   Гамарня(доменна піч)        

                        Залізна дорога 2

                                                             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Залізна дорога(вузькоколійка) 

                                                   07062012995

        Козацька Січ

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.