Автор: vznvash Категория: Вашківці
Дата публикации Просмотров: 795
Печать

 

Легенда про Васко від якого походить назва міста Вашківці,
яке і тепер старші люди називають Васківці.

 Васко
(авторська легенда Лідії Михайлюк)

л михайлюк 

-    Добридень Вам, люди добрі!
-    Ходив сми світами довгі гони …
-    Крамарював …
-    Заробив … тєк нипоганий статок, тай надумав найти місцину, де бих осісти…
-    Єк люди гуворє – вкорінуватиси довіку …
-    Хотілоси, аби х на ті місцині жилоси добри ни лиш мині, а й моїм дітим, унукам і правнукам …
-    Натрафив сми на оцувоо гезди земню, мандруючі вид сходу сонца …

-    Аби х ліпши си всенькі роздивити, постановив собі, шо треба си віщі підоймити.
-    Право пирид собов уздрів сми гору, шо тєк у ліс буковий упираїси.
-    Пишов поволи лісом, аби х сонци ни допікало, бо їкраз полудни си близило …
-    Ліс – вісочєзний, густий, краснолистий.
-    Іду собі, а з дерва на дериво більчєнєта за мнов правцуют …
-    Весило на души стало вид їх висніних забав …
-    Йду далі … раз-по-раз зайці з попид ніг штрикают …
-    Ніц си ни боїчи люцкого духу!
-    А дикіх кабанів !!!
-    Хоть загату гати !!!
-    Правда, їх сми ни видів, али м натрафив на силу – силенну слідів, шо х лишили пид старим дубом.
-    Видій вішукували тогідни жолудє.
-    Чую, збоку гіллє леда хруцнуло …
-    Я вбирнувси поволи, а з ліщини на мени олинь дивиси …
-    Я мси зробив, шо ни вижу го, аби х тоту красу ни сполохати …

-    Так шо ліс тутешний, аж кішєт дичінов …
-    Навіть бжьоли дикі роєси …
-    Вібрав сми си на гору …
-    Тай відчувси на тоті горі – єко вольний орел !!!  
-     Розкрив руки – тєк крила!!!
-    Тай вірвавси ми окрик з грудий:
-    Їка ти красна і розлога, зимничко!
-    Прикіпів сми до теби усев свойов душев і серцим !!!
-    Будь мині ріднов мамцьов, а я тобі – вірним сином стану !!!
-    По долині, люди добрі, поли …
-    Рівни – рівнюські. І тєгниси вно … докі око доцігає …
-    А почіриз поли – малюській потічок тичєт. Завбиртає на усєкі бокі, тєк би вид когос тікав …
-    Ші й блищит тєк щири срібло …
-     Политів сми з гори прудкенько і уздрівсим сирид поля …
-    Узєв у жмині зимнички, аби х видіти, ци добра до ораня і сієня …

-    Моц добра! Ніким низрушна …
-    Мала бих добрі ужинкі давати …
-    А й так – прудко до лугу!
-    Ет, єк би х ви знали, шо то значит виснєний луг уздріти!
-    Пташєта – вітинают, єк розпирезані!!!
-    Одне вид одного кращі.
-    Верби – зилинюські тєк нєвки …
-    Згинаютси у поклоні …
-    А єк натрафив сми у чіремховий відолинок, то став чистісько п’єний …
-    Так моцно пахни цвітуча чіремха.
-    Майжи дойшов сми до ріки …
-    Ші ї ни вижу …
-    Али вухо ловит її стрімкий біг, ї вольни дихані, вирувані …
-    Уздрівси на беризі. Став єк укопаний.
-    Вода чиста, зилинава, бо в ню си верби задив’єют …
-    А йка студена, смашна !!!
-    Дужи добра для питя…
-    Зачив в’див’єтиси у воду …
-    Дно – камінім устилени. А помижи того каміня – риба, така моцилезна, єк полінє плаває …
-    А йкі виселі, дзвінкуваті броди …
-    Тєк на цимбалах віграє на них зайшлий вітир …
-    Али є і глібока вода. З крутіжями …
-    Ни дай Божи туди потрафити, єк ни вмійти триматися на тоті воді…
-    Вподобав сми цу ріку, бо х маї чистісько мою натуру: така прудка, стрімка і вольна …
-    На беризі ни лишінь каміні довсюда, є де-по-де й пісок.
-    Сів сми я на м’їкий теплий пісочок, спочив трохі, а за той чєс обдумав, де хби у ці місцині хатчину покласти …
-    Маю надію, шо багато людий схотє ші осилитиси в ці райскі місцині …
-    Отакий я собі Васко, шо осів на ці зимни найпиршіський, облюбувавши ї довіку.
-    Доброго вам здоров’їчка, довгого і щасливого життєчка, люди добрі !!!   

 

Спогад-легенда старожилів міста


     У дощові роки Черемош не раз заливав усю долину. На цьому місці, де тепер Вашківці, давно було кілька невисоких горбиків. У їх береги била вода, але не могла розмити, бо вони були зарослі густими корчами лози. Цю вищу місцевість. порівняно з усією долиною, люди називали вишківці. На вишківцях ґазди пасли худобу. Потім набудували хати і мали городи. Так виникло село. Та не мало воно спокою від Черемоша. Бувало не раз таке, що Вашківці після повеней лишалися то на правому, то на лівому березі ріки. Від цього людям було важко. бо не мали зручного доступу до своїх городів, лісів і сусідніх сіл, що залишалися за рікою. Коли траплялася така біда і мешканцям Вишківців було важко, тоді Вишківці називали Вашківці.
    Минали роки. З села зробилося місто. Людям, що в ньому жили, теж було через повені важко. Тому назва Вашківців за містом закріпилася. Його і нині так називають.

 

Ода Анні

 Духовним оберегом вашківчан є гора, що знаходиться поблизу міста і називається Анниною.
За легендою, дівчина тікаючи від яничар, просила у Господа захисту, земля розступилася і взяла її у своє лоно.

annina-gora 3

Вгору, вгору!

Мчить голубка красночола.

Biтep коси розплітає-

Анна не біжить, - злітає

 

 А позаду навіжений

Яничар наздоганяє.

Чути дикий крик ординців.

Свище кнут страшний чужинців.

 

 Вибігла!

Здійняла руки!

Божемій! Ізбав од муки!!!

 

 Небо в раз укрило хмари.

Biтep - як в гарячці марить.

Народилась блискавиця.

Гpiм у всі закутки ллється...

 

 Затряслась гора

І впали ниць огидні яничари.

 

 Анна ж просить:

- Озовися! Земле рідна,

Розступися!

Хай ввійду у лоно Твое

І засну, як на долоні,

Вкрившись вipoю святою.

 

 

Над сторінкою працювали:

Нищук Ольга Павлівна - вчитель історії

Присунько Галина Василівна - вчитель історії

Усик Ольга Григорівна - вчитель математики та  інформатики

 Гиршвельд Наталія Іванівна - вчитель інформатики

 Підгородецька Роксолана - учениця 9 класу
Гнатишин Галина - учениця 10 класу

 

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.