Автор: vznvash Категория: Вашківці
Дата публикации Просмотров: 3681
Печать

перч

    

 

 

 

    Коли мені доводиться розповідати про
    рідне місто Ващківці, завжди на думку
    спадають рядки із вірша поетеси-
    вашківчанки Зорі Колотило:

 

    Місто моє в квітучім віночку,
    Вашківці наші завжди молоді...

   

 

 

 

  Так, це місто завжди у зелені, квітах, щедро зрошених бурхливим Черемошем,  на правому 
березі якого воно розташувалося. Прикрашають його затишні,  європейського стилю, котеджі, оточені  квітами і садами. Хоч містечко і маленьке (входить в Асоціацію малих містУкраїни),
однак є у ньому загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, школа-гімназія, районна лікарня, поліклініка, медичний коледж, цілий ряд приватних підприємств.

    Та найбільшою цінністю і окрасою міста Вашківці є його люди - працьовиті, талановиті, творчі. Завдяки неповторній  спадщині митця-орнаментиста, заслуженого майстра народної творчості Георгія Гараса, музей-садиба якого гостинно запрошує всіх бажаючих долучитися до цілющих джерел народної вишивки, м.Вашківці знають, без перебільшення, у всьому світі. Свідченням цього є записи у книзі відгуків.

   А пісня "Черемшина", яка на легких крилах своєї мелодії облетіла весь світ, теж народилася у
Вашківцях. ЇЇ авторами є В.Михайлюк та М.Юрійчук. Жили, творили у нашому містечку і поет, педагог І.Бажанський, поетеса З.Колотило. Вийшли із нашого містечка видатні вчені, науковці, громадські діячі.

   А щоб переконатися, що всі вашківчани - творчі люди, приїжджайте до нас 13-14 січня, коли
гуляє Вашківецька Переберія (Маланка). Це яскравий костюмований карнавал, участь у якому
беруть малі, дорослі і люди похилого віку.

    Про моє місто я можу розповідати довго, але завершу свою розповідь такою популярною
сьогодні фразою: "Вашківці - це місто, де варто жити".

Міський голова М.Вашківці
Перч Микола Партенійович

 

            Моє місто

1.    Поспішаю розповісти                                                прапор
       Про своє чудове місто,                           
       Про його красу й принади,                                          
       Де завжди вам будуть раді.
                   2.    Ще колись, дуже давно
                          Оселився тут Вашко.
                          Він сподобав цю місцину
                          Заснував свою родину.
3.    І від тоді, аж до нині
      На зеленій Буковині,
      Мов перо від жаро-птиці,
      Красуються Вашківці.узори

                  4.    У маленькому містечку
                         Рідному, немов гніздечко,
                         Неймовірно гарно всюди,
                         Проживають добрі люди.
5.   Місто наше неповторне –
      Є завод і магазини,
      Ресторани і музеї,
      Парк і затишні алеї.
аннина гора                  6.    Школу маєм – другий дім,
                         Дітям затишно у нім.
                         Скажуть Вам тут і малі:
                         -    «В нас найкращі вчителі!»
7.    Кажуть ця земля свята,
       Бо тут Аннина Гора.
       І все більше до святині
       Поспішають люди нині.
                   8.    Тут неписана краса,
                          Аж очей не відведеш!
                          Гора робить чудеса,узор 1
                          Якщо з вірою прийдеш.
9.    Ще прикрасою містечка
       Є чудова наша річка.
      Черемош – відомий всім,
      Я к дорослим, так малим.
                  10. У гарячий літній час
                        Він є втіхою для нас.
                        Завітайте хоча б раз,
                        Ми запрошуємо Вас!

                                           Гиршвельд Ростислав
                                           (учень Вашківецької ЗОШ)

 

  Вас вітає місто Вашківці. Місто розташоване на правому березі річки Черемош, в передгір'ї Карпат.

вашківці

Вашківці (до другої оловини XIX паралельна назва Васківці) місто районного підпорядкування. Розташовані на правому березі р. Черемошу, на залізниці й шосе, за 32 км  на північний схід від м.Вижниця.             
 Населення — 7 тис.  чоловік.
Міськраді підпорядковане також село Волока.
На території міста, в урочищах  Монастирці,     Руді і Білій Горі. виявлено      залишки      трьох  слов’янських поселень поселень Черняхівської культури (II—VI століття). Рештки поселеним XIV століття знайдено в центрі міста, на лівому березіi річки  Глибочок.
Назва міста походить від особового імені Васко. Перша письмова згадка про Восківці належить до 30-х років XV століття.
Місто має свій Прапор і Герб , що затверджені на сесії Вашківецької міської ради ХХУ сесії ХХІІІ скликання від 6 листопада 2001 року, автором яких є Сащук Олег Миколайович заступник директора Вашківецького медичного коледжу.
Автор : заступник директора Вашковецького медичного коледжу Сащук О.М.
Опис Герба міста Вашківці 

герб вашківГерб міста Вашківці складається з таких компонентів, а саме:
-    герб має форму прямокутника;
-    зверху по боках - вежі з будівлі гімназії, яка носить ім’я  Івана Бажанського, а зверху по середині - обрис з будівлі медичного коледжу;
-    орнамент - символізує творчість заслуженого майстра орнаменталіста Георгія Тараса;
-    Аннина гора - святе місце християн;
-    Символи старого дерев'яного моста через річку Черемош, який з'єднував Вашківці з Галичиною (символ єднання Буковини з Галичиною);
-    Голова бика - символ землеробства на Буковині;
-    Малиновий колір ( елемент з прапора);
-    Вінок: права половина - черемшина, символ Вашківців пісня «Черемшина», яка облетіла всі куточки Землі, ліва половина - ліщина - найбільше її у Вашківцях;
-    Суцвіття калини - символ Січових Стрільців України (без калини немає України);
-    1431 - рік заснування, перша письмова згадка про місто Вашківці;
-     Символ міста - Вежа;
-    -Жовто-блакитний колір - символи Державного Прапору України.
Опис Прапора міста Вашківці

прапор вашківПрапор міста Вашківці складається з таких компонентів:
- малиновий колір;
- в лівій частині прапора (паралельно древку) орнамент
з   творчості   заслуженого   майстра   орнаменталіста
Г.О. Гараса, по краях якого жовто-блакитні стрічки,
елементи прапору України
 - на фоні малинового кольору - голова бика з трьома
шестикутними зірочками - символ землеробства на Буковині.
Вишивку Прапора зробила вчитель трудового навчання Вашківецької ЗОШ І-ІІІ ступенів -
Осічна Майя Василівна.

 

 «ХВИЛІ ЧЕРЕМОША»

Де хвилі Черемоша котять,
І звідки «Черемшини» йде порив -
Це Вашківці – містечко рідне!
Тут Гарас-художник творив.
Його орнаменти яскраві
Веселять душі нам усім,
Бо Вижниччина наша славна
Не може бути вже без них.
Іван Бажанський вчив науки
Маленьких наших вашківчан,
А створена давно ним школа
Наречена його ім’ям.
Тут поетеса пише вірші,
На ймення Лідія вона.
Нащадком є вона сьогодні
Відомого Михайлюка.
І Юрійчук Микола звідси.
Він «Черемшину» теж творив…
Це Вашківці – містечко рідне,
Де  чути Черемоша спів.
Своє коріння звідси взяла
Марічка – з «Скрині» є вона,
Яка в піснях своїх бажає
Здоров’я, щастя і добра.
У нас Маланка є відома
На весь наш буковинський край.
Вона віншує й посіває
На щедрий людям урожай.
Не можна також не згадати
Святую Аннину гору -
Вона для нас як рідна мати,
Що верне від усіх біду.
Тому, шановні вашківчани,
Гордіться цим містечком ,ви,
Родились тут відомі люди.
Тож пам’ятайте це завжди!

                
                  Світлана Одовійчук, 2010р.
      (вчитель укр.мови та літератури Вашківецької ЗОШ І-ІІІ ступенів)

 

Мігован О. М.

 
В Україні є чимало справді чудових куточків, які природа й історія наділила багатством, красою та гарними працелюбними людьми. До таких куточків належить і наше невеличке містечко Вашківці - заховане поміж золотистих садів, наче потаємний прадавній скарб на порозі у зелені Карпати.

Вашківці багаті традиціями, які ми висвітлили у проекті "Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області".

 Я щаслива, що живу в такому прекрасному місті. Не потрібно шукати Семи чудес світу блукаючи десь. Вони є тут біля нас, на нашій рідній землі. Потрібно лише вміти їх побачити. А дивитись треба широко відкритими очима і щирою душею.

 

Директор НВК "Вашківецька гімназія"

 Мігован Оксана Мирославівна

 

 

  

 

 

 
Автор: vznvash Категория: Вашківці
Дата публикации Просмотров: 945
Печать

Відео

 
Автор: vznvash Категория: Вашківці
Дата публикации Просмотров: 791
Печать

Спорт

    Спорт є ефективним засобом фізичного виховання.
Це те, що приносить радість і задоволення (якщо людина займається ним добровільно).
Також, спорт - це спосіб самовираження, спосіб досягти певних вершин і цілей!
       Для деяких людей, спорт - це якийсь окремий світ.

    У нашому місті для спортивних тренувань діють :

-стадіон

-спортивний майданчик зі штучним покриттям (відкритий у 2008році)

-спортивний зали медичного коледжу, гімназії, ЗОШ І-ІІІ ступенів

-спортивні майданчики медичного коледжу, гімназії, ЗОШ І-ІІІ ступенів

У школі багатьом видам спорту приділялася увага.

спорт1

Призери обласних змагань з гандболу, 1972 рік

спорт  2

Призери обласних змагань з футболу, 1977 рік

спорт6

1979 рік. Учні 7-А класу стали першими чемпіонами Чернівецької області у
Всесоюзних спортивних змаганнях "Старти надій".
Вони привезли у рідну школу не тільки грамоти, а й грошову премію.
Готували учнів до участі у змаганнях вчптелі фізкультури Гавриш Д.М. та Мельничук І.М.
Класним керівником цього спортивного класу була Купоросова Н.М.

спорт3

1982 рік. Команда учнів школи - чемпіонів обласних змагань з баскетболу
зі своїми наставниками - вчителями фізкультури
Мельничуком І.М. та Гавришем Д.М.

спорт  4

2000 рік. Зі спортом дружать школярі.
Веселі, дружні, спритні і під час проведення відкритого уроку для обласних
курсів підвищення кваліфікації.
Учитель - Мельничук І.М.

спорт5

спорт   1   спорт   2

Змагання учнів, 2012рік

Щорічно проводяться турніри:

- вшанування пам'яті колишнього вчителя фізкультури - Гавриша Д.М. з баскетболу

- турнір з футболу, пам'яті Юрія Токарюка - випускника Вашківецького медичного училища, який загинув в Афганистані

- турнір з футболу присвячений Дню Незалежності

день м6

- турнір з футболу присвячений Дню Конституції

- турніри з шахів, шашок, волейболу присвячені Дню Молоді,Дню міста

день м3

- турнір з волейболу присвячений дню мед.працівникаспортЗустріч між командами ветеранів  "Динамо" Київ - "Черемош" Вашківці, 2010р.

 

срорт1

Чемпіони дитячо-юнацької футбольної ліги (зимовий чемпіонат), 2010р.

 

спорт 33

 Срібні призери дитячо-юнацької футбольної ліги (м. Чернівці), 2009-2010р.

 

спорт258

Бронзові призери дитячо-юнацької  футбольної ліги, 2011р.

 

спорт 147

 Команда ветеранів з волейболу (триразові чемпіони району)

 

спорт 2

Команда ветеранів з футболу

 

 

Над сторінкою працювали:

Мельничук Іван Миколайович - вчитель фізкультури

Усик Ольга Григорівна - вчитель математики та  інформатики
Гиршвельд Наталія Іванівна - вчитель інформатики

Гарас Володимир - учень 10 класу
Макара Дмитро - учень 11 класу
Сащук Роман - учень 11 класу

Вдячність Гнатишин Юрію Михайловичу за наданий матеріал

 

 

 
Автор: vznvash Категория: Вашківці
Дата публикации Просмотров: 737
Печать

Фото

 
Автор: vznvash Категория: Вашківці
Дата публикации Просмотров: 863
Печать

 

Легенда про Васко від якого походить назва міста Вашківці,
яке і тепер старші люди називають Васківці.

 Васко
(авторська легенда Лідії Михайлюк)

л михайлюк 

-    Добридень Вам, люди добрі!
-    Ходив сми світами довгі гони …
-    Крамарював …
-    Заробив … тєк нипоганий статок, тай надумав найти місцину, де бих осісти…
-    Єк люди гуворє – вкорінуватиси довіку …
-    Хотілоси, аби х на ті місцині жилоси добри ни лиш мині, а й моїм дітим, унукам і правнукам …
-    Натрафив сми на оцувоо гезди земню, мандруючі вид сходу сонца …

-    Аби х ліпши си всенькі роздивити, постановив собі, шо треба си віщі підоймити.
-    Право пирид собов уздрів сми гору, шо тєк у ліс буковий упираїси.
-    Пишов поволи лісом, аби х сонци ни допікало, бо їкраз полудни си близило …
-    Ліс – вісочєзний, густий, краснолистий.
-    Іду собі, а з дерва на дериво більчєнєта за мнов правцуют …
-    Весило на души стало вид їх висніних забав …
-    Йду далі … раз-по-раз зайці з попид ніг штрикают …
-    Ніц си ни боїчи люцкого духу!
-    А дикіх кабанів !!!
-    Хоть загату гати !!!
-    Правда, їх сми ни видів, али м натрафив на силу – силенну слідів, шо х лишили пид старим дубом.
-    Видій вішукували тогідни жолудє.
-    Чую, збоку гіллє леда хруцнуло …
-    Я вбирнувси поволи, а з ліщини на мени олинь дивиси …
-    Я мси зробив, шо ни вижу го, аби х тоту красу ни сполохати …

-    Так шо ліс тутешний, аж кішєт дичінов …
-    Навіть бжьоли дикі роєси …
-    Вібрав сми си на гору …
-    Тай відчувси на тоті горі – єко вольний орел !!!  
-     Розкрив руки – тєк крила!!!
-    Тай вірвавси ми окрик з грудий:
-    Їка ти красна і розлога, зимничко!
-    Прикіпів сми до теби усев свойов душев і серцим !!!
-    Будь мині ріднов мамцьов, а я тобі – вірним сином стану !!!
-    По долині, люди добрі, поли …
-    Рівни – рівнюські. І тєгниси вно … докі око доцігає …
-    А почіриз поли – малюській потічок тичєт. Завбиртає на усєкі бокі, тєк би вид когос тікав …
-    Ші й блищит тєк щири срібло …
-     Политів сми з гори прудкенько і уздрівсим сирид поля …
-    Узєв у жмині зимнички, аби х видіти, ци добра до ораня і сієня …

-    Моц добра! Ніким низрушна …
-    Мала бих добрі ужинкі давати …
-    А й так – прудко до лугу!
-    Ет, єк би х ви знали, шо то значит виснєний луг уздріти!
-    Пташєта – вітинают, єк розпирезані!!!
-    Одне вид одного кращі.
-    Верби – зилинюські тєк нєвки …
-    Згинаютси у поклоні …
-    А єк натрафив сми у чіремховий відолинок, то став чистісько п’єний …
-    Так моцно пахни цвітуча чіремха.
-    Майжи дойшов сми до ріки …
-    Ші ї ни вижу …
-    Али вухо ловит її стрімкий біг, ї вольни дихані, вирувані …
-    Уздрівси на беризі. Став єк укопаний.
-    Вода чиста, зилинава, бо в ню си верби задив’єют …
-    А йка студена, смашна !!!
-    Дужи добра для питя…
-    Зачив в’див’єтиси у воду …
-    Дно – камінім устилени. А помижи того каміня – риба, така моцилезна, єк полінє плаває …
-    А йкі виселі, дзвінкуваті броди …
-    Тєк на цимбалах віграє на них зайшлий вітир …
-    Али є і глібока вода. З крутіжями …
-    Ни дай Божи туди потрафити, єк ни вмійти триматися на тоті воді…
-    Вподобав сми цу ріку, бо х маї чистісько мою натуру: така прудка, стрімка і вольна …
-    На беризі ни лишінь каміні довсюда, є де-по-де й пісок.
-    Сів сми я на м’їкий теплий пісочок, спочив трохі, а за той чєс обдумав, де хби у ці місцині хатчину покласти …
-    Маю надію, шо багато людий схотє ші осилитиси в ці райскі місцині …
-    Отакий я собі Васко, шо осів на ці зимни найпиршіський, облюбувавши ї довіку.
-    Доброго вам здоров’їчка, довгого і щасливого життєчка, люди добрі !!!   

 

Спогад-легенда старожилів міста


     У дощові роки Черемош не раз заливав усю долину. На цьому місці, де тепер Вашківці, давно було кілька невисоких горбиків. У їх береги била вода, але не могла розмити, бо вони були зарослі густими корчами лози. Цю вищу місцевість. порівняно з усією долиною, люди називали вишківці. На вишківцях ґазди пасли худобу. Потім набудували хати і мали городи. Так виникло село. Та не мало воно спокою від Черемоша. Бувало не раз таке, що Вашківці після повеней лишалися то на правому, то на лівому березі ріки. Від цього людям було важко. бо не мали зручного доступу до своїх городів, лісів і сусідніх сіл, що залишалися за рікою. Коли траплялася така біда і мешканцям Вишківців було важко, тоді Вишківці називали Вашківці.
    Минали роки. З села зробилося місто. Людям, що в ньому жили, теж було через повені важко. Тому назва Вашківців за містом закріпилася. Його і нині так називають.

 

Ода Анні

 Духовним оберегом вашківчан є гора, що знаходиться поблизу міста і називається Анниною.
За легендою, дівчина тікаючи від яничар, просила у Господа захисту, земля розступилася і взяла її у своє лоно.

annina-gora 3

Вгору, вгору!

Мчить голубка красночола.

Biтep коси розплітає-

Анна не біжить, - злітає

 

 А позаду навіжений

Яничар наздоганяє.

Чути дикий крик ординців.

Свище кнут страшний чужинців.

 

 Вибігла!

Здійняла руки!

Божемій! Ізбав од муки!!!

 

 Небо в раз укрило хмари.

Biтep - як в гарячці марить.

Народилась блискавиця.

Гpiм у всі закутки ллється...

 

 Затряслась гора

І впали ниць огидні яничари.

 

 Анна ж просить:

- Озовися! Земле рідна,

Розступися!

Хай ввійду у лоно Твое

І засну, як на долоні,

Вкрившись вipoю святою.

 

 

Над сторінкою працювали:

Нищук Ольга Павлівна - вчитель історії

Присунько Галина Василівна - вчитель історії

Усик Ольга Григорівна - вчитель математики та  інформатики

 Гиршвельд Наталія Іванівна - вчитель інформатики

 Підгородецька Роксолана - учениця 9 класу
Гнатишин Галина - учениця 10 класу

 

 

 
Copyright 2012. All Rights Reserved.