Автор: vznvel Категория: Велике
Дата публикации Просмотров: 1168
Печать

     Впродовж багатьох років односельці дотримуються православних традицій щодо святкування 7 січня Різдва Христового. В Святвечір на стіл кладуть 12 пісних страв. Це символ 12 місяців минулого року, за котрі ми складаємо Богові подяку. Та 12 місяців майбутнього року, які ми віддаємо у руки Христа з проханням про Благословення. Традиційною різдвяною стравою є кутя. Це варена пшениця з медом. Пшениця – символ вічності, бо її зерно щороку оживає. А мед – сила волі вічного щастя святих у небі.

     Радість Різдва Христового найбільше поширюється на дітвору. Із появою зірки на небі хлопчики й дівчатка невеликими групами обходять у селі господарів. Своїми колядками сповіщають про народження Ісуса Христа у Вифліємі, дарують односельцям свої святкові побажання.

qqq1
 

      Кожного дня шкільною стежиною до храму наук і до своєї домівки йдуть молодші жителі села Велике.

 qqq2

      Їм кланяються молоді липки, їх своїми величними гілками вітають поважні каштани. А діти щасливі і радісні, збагачені новими знаннями, своїми дзвінкими голосами стверджують: тут наше коріння, звідси починається дорога у майбутнє. Дитинство не повертається назад, але спогади і зустрічі житимуть постійно.

     Роки летять, неначе журавлі, але школа не старіє. З відкритими обіймами зустрічає випускників, які закінчили її. Ідуть до неї, як до рідної домівки. Адже вона дала дорогу у життя.

     Школо! Рідна школо! Через твій поріг вийшли ми на простір осяйних доріг.

     Усі приходять з щирістю у школу на зустріч з юністю, шкільним життям.

     Колишні випускники діляться спогадами про свої шкільні роки, розказують і учителям і учням школи про здобуті ними професії. Радять тим, хто тепер здобуває знання, про школу пам'ять берегти, бо це друга рідна домівка кожного вихованця.

     Важливо не помилитися у виборі тієї спеціальності, в яку повністю вкладеш знання, душу і любов.

     Адже на світі тисячі професій – одна із них твоя.

                    Роки – кілометри відлічує доля

                    На трасі життя, що у даль пролягла.

                    Ми знову у рідній зібралися школі.

                    Вона нам і храмом, і домом була.

    qqq3

      Свої поетичні рядки дарує школі колишня випускниця, вчителька, нині методист Чернівецького міськвно Точенюк Галина Іллівна.

                                   Рідній школі

                    Тут небо в сонячному серпанку,

                    Тут мудрі й добрі вчителі.

                    Я згадую ті світлі ранки

                    І найрідніші на землі,

                    Цю школу, де щодня нас щиро

                    Вели в складний науки світ.

                    Це тут зростали наші крила,

                    Це звідси – страт у життя політ.

                    Столітній школі порадіти

                    В селі Велике в цій порі

                    Відомі в Україні й світі

                    Зійшлися нині школярі.

                    В нашій школі нині свято –

                    Дитинства незабутній час…

                    Ви найтепліших слів багато,

                    Учителі, прийміть від нас.

                    Тут гори, диво смерекове,

                    Пісень великівських розмай.

                    І я щаслива, що в цій школі

                    Училась славити свій край.

Copyright 2012. All Rights Reserved.