Автор: vznvzn Категория: Вижниця
Дата публикации Просмотров: 978
Печать

Культура

                   Культура майстрів Вижницького краю увібрала традиції майстрів Київської Русі.  Але вона ще й запозичила від етнокультури меншин, увібрала в себе культуру тих народів, які тут проживали, починаючи з 900р. до народження Христа та проживають і понині.
                   На Буковині багато букових лісів, багато дерева. Отже, є можливість для декоративної обробки дерева. Вижницький  коледж прикладного мистецтва  спеціалізується на роботі з деревом, окрім ткацтва, вишивки, малюнку, ковальства.   
                   Ми кажемо, що дерев’яні сувеніри, є справжніми витворами мистецтва, кращі з яких зберігаються в музеї  коледжу. Це і декоративні скриньки, і декоративні тарелі, і писанки.
                   Вишивка увібрала в себе традиції глибокої давнини, що йдуть від часів Мізинської культури (а це 20 тисяч років тому). І це видно по меандрах, вишитих на наших рушниках. Меандровий  узір символізує безкінечність буття. У вишивку Вижницьких узорів вписуються літери – обереги Перунового письма, званого клинописом (йому щонайменше 10 тисяч років). Такий узір вишивали наші предки на грудях, щоб оберігав душу людини від злих сил Мари і Пека - слугів Чорнобога. Серед узору були букви-обереги: М, Н, А, Л, Щ, Ч, Т. Колись кожна із цих букв означала слово – застереження. Тепер люди вишивають ті давні узори за традицією, передаючи таким чином заповіт наших пращурів нам за допомогою вишивки. А розкодувати його може наша душа. І яка ж вона сьогодні ранима і скільки спокус чекає на неї, тільки зовуться вони іншими сучаснішими іменами.
                     Нині діє музей вишивки Георгія Гараса у Вижниці по вулиці Берегометській.
                     Андрицуляк Ірина Володимирівна – майстер ткацтва. Люди здавна ткали рушники, полотно, килими,  налавники, верені (доріжки). Але мало в кого з вижничан збереглися ткацькі верстати. Кажуть, що немає в тім такої потреби – адже все це можна купити. Та й того всього у великій кількості.
                      Колись людей ткати змушувало життя, звичаї. Тепер вижничани вишивають, за звичай, але не тчуть. Зате вчать ткати у  коледжі молоде покоління, щоб не втрачалися знання давніх ремесел.Є багато майстрів художнього ткацтва, серед яких Інна Баричева.
                     Лозоплетіння, як вид мистецтва просувається повільно на теренах Вижниччини. Натомість воно носить практичний характер – кошики. Особливо перед паскою кожна родина спішить поновити кошик.
                     Писанкарство ніколи не відійде, бо люди ніколи не перестануть святкувати Великдень. Вижниця запозичила традиції виженських писанкарів Фірчуків, про писанкове диво яких знає вся Європа.
                     А тепер перейдемо до другого пласту культури – духовного. У Вижниці діє драмтеатр при Будинку культури, заснований … року . Він є переможцем усіх 14 Гуцульських фестивалів – знаний в області і в Україні своїми виставами, остання з яких – «Хелемські мудреці».
                     Театр учить глядача іти дорогою добра, перемагати зло, вірити в торжество справедливості. Ми разом  з героями вистав сміємось, уболіваємо плачемо, перемагаємо. Ми – живемо життям героїв, тренуючи себе ситуаціями, загартовуємось душевно. У цьому ж будинку культури зародився 1967 року ансамбль «Смерічка», що виспівав  світові про Україну, був послом дружби і  містечком порозуміння народів посередництвом пісні. З цим ансамблем пов’язані імена видатних співаків:
           зінкевич                      Василя Зінкевича


           яремчук                       Назарія Яремчука

  
          ротару                       Софії Ротару
      та Мирослави Єжеленко, яка нині проживає у Вижниці і є вчителем німецької мови Вижницької гімназії.
                       А ще культура – це наші районні ЗМІ, наші бібліотеки - районна і дитяча - та бібліотеки при школах. Берегинею  бібліотеки нашої школи є Муха Марія Василівна. Культура – це наші освітні закладии. Бо шлях до розуміння культури, до її творення проходить через освіту. У школі ми долучаємося до культурного набутку українців, до культури рідного краю. Вчимося  розуміти і берегти   наше рідне, національне.
                       Культура – це наші казки, легенди й перекази рідного краю, що увібрали в себе таїну гуцульського світу.
                       Культура – це історичні будівлі і пам’ятки на території міста, бо пов’язані вони з іменами відомих людей, що жили і творили тут, у цьому благословенному самим Господом місті, що має багатовікову і древню історію.
                       Культура – це і наша пісня, наша мова, звичаї і традиції мешканців буковинської землі. А вони древні, як світ і разом з тим  вічні, бо живуть у нащадках і живлять нашу історичну пам'ять.

Copyright 2012. All Rights Reserved.