Автор: vznzam Категория: Замостя
Дата публикации Просмотров: 1946
Печать

Історія

 

Над сторінкою працювали:

Шийчук Танасій Іванович - вчитель географії,

Гакман Ганна Юріївна - вчитель історії,

Любківська Діана - студентка БДМУ

Фадєєв Олег Борисович - обласний призер 

Сл. Кобевка М. В.,
Муз. Кобевка В. І.
Випускники Замостянської школи 1961 року.

 

Я спішу до тебе      
До твоїх беріз
Над тобою небо
Під яким я ріс

                Йшов я лісом, степом                                                    v
                Де лиш не бував
                Про село під небом
                Я не забував

А коли в садочку
Вишня розцвіла
Не знайти куточка
Кращого села.


            Де морози сині   
            Холодять чоло.
            Гріє на чужині
            Згадка про село.


Є від Бога щастя –
Чисте джерело,                                                  
Замістя, Замістя,
То моє Замістя,                                                 
 з тобою я ріс.
Тебе я, Замістя,
У серці по світу проніс!

 

selo    У передгір'ї Карпат, притулившись до березового і ялинового лісу, мов  безцінна перлина, розкинулось село Замістя. Чи то за мостом, чи за містом але сховане від стороннього ока, розмістившись  за чотири кілометри від головної траси Вижниця - Чернівці.
    Це одне  з найдавніших  поселень  в цьому регіоні – сліди палеолітичної цивілізації поселення датуються 10 - 12 тисяч років тому. Підтвердженням  цього є цікава знахідка одного з жителів нашого села – «обтесаний камінь» – знаряддя праці первісних людей.
    А потім були роки, сотні років, коли люди будували, створювали щось, боролися  за своє право тут жити вільно. Так з'явилися назви кутів і вулиць – Гончарка, Горби, Забереж,  назви  лісових урочищ – Бурдей, Зложилиха, Ставище, річка Бережниця.
    d1І не уявляється сьогодні  село без  якоїсь із його частинок – все рідне і підкреслює колоритність  і багатогранність життя замостянців.
    В новий історичний період село було підпорядковане колонізаторам -  польським і литовським, австрійським і російським, а в ХХ столітті – румунським.
    Кожен  із  окупантів ніс сюди свою політику , культуру і релігію, а забирали звідси все, що можна було винести – ліс і худобу, продукти харчування і вироби народного мистецтва. Бо хоч  як важко жилося селянам, але творча  натура, поетична  душа людей надихали творити, знаючи, що ні  дяки, ні слави від чужоземців не матимуть. Але так, як пісню не можна вбити, так талант до різних видів творчості передавався з покоління в покоління і знайшов своє втілення в творчості наших односельчан сьогодні, коли вільна  людина у вільній державі, як дитина у рідної мами…
   d2 Є вільний гуцульський дух у моїх односельчан. Слово «гуцул» пішло від румунського  «гуцуло» - розбійник. Так називали гірських повстанців, які нападали на панські маєтки, вбивали поміщиків-дідичів, а добро віддавали бідним. І хоч замостянці себе не вважають гуцулами, більше схильні вважати себе бойками, але ні те, ні інше слово  не побутує у вжитку. А гірський дух до волі, незалежності із молоком матері  передається дітям і є гарантом  перемоги. Наприклад, у 1898 році  відбулося повстання селян проти  поміщика Флондра. Причиною повстання послужила спроба поміщика відібрати від селян громадські пасовища .  
    В придушенні  селянського  повстання брали участь  військові загони. В тому  ж році  цього поміщика  селяни підстерегли і вбили.
    Брали участь наші односельчани в Першій світовій війні, зібранні кураєвого віча 3 листопада 1918 року, якраз  ця подія  стала  закінченням австрійського півтора столітнього гніту і початку румунської  колонізації.
    При румунській владі  в нашому селі було  кілька поміщиків, найбагатшим з усіх був Якубович, який втік  з села у 1920 році в Румунію. А добру славу  після себе  залишив пан Гафенко, який  на власні кошти  побудував  церкву в 1860 році  і організував збір коштів на будівництво школи, яке було  завершено в 1910 році.

Радянська  влада
    27 червня 1940 року село Замостя було звільнене з під гніту капіталістичної  Румунії  і почалася  радянізація  краю.
З червня 1941 року по 30 березня 1944 року була відновлена  румунська і німецька  влада в краї.
    По завершенні війни  продовжувалася  радянізація  краю, в 1948 році на території нашого села було створено чотири колгоспи : «Перше травня», «Імені 16 партз'їзду», «Перемога» і «Заповіт Ілліча». В 1950  році  вони об'єдналися  в одне господарство  - колгосп «Перше травня, який існував   до 2000 року. В 2000 році відбулося  засідання  громади селян і створено ТЗОВ «Замостя», яке очолив Борис Скутар, ці товариства існують і сьогодні.
    Комуністична  організація в селі була створена і 1948 році, а комсомольська – в 1940 році. Обидві  самоліквідувалися з набуттям Україною незалежності.

Велика Вітчизняна війна

Чи знаєш ти, о краю мій,           vv
Що всі убиті діти
Волають у душі моїй
Убивцям відплатити!

    Мобілізація  розпочалася з перших днів війни. Вже в 1941 році на різних фронтах воювало більше 20 чоловік. А всього з села на війну пішло 157 чоловік.
    78 наших  односельчан загинули в роки війни і їх імена викарбовані на залізобетонному обеліску, який було встановлено в сквері 1965 року.

 

peremoha  В 1975 році ветеранів було  ще сімнадцять,сьогодні в живих двоє: Гараздюк Валиль Іванович,    Василинчук Іван Тодорович. За традицією ко-ного року біля обеліска збираються ветерани і односельчани, щоб вшанувати пам’ять загиблих, згадати воєнні роки і нагадати нащадкам, що таке війна.

   В 70-х роках електричкою село  забезпечували дві  електростанції потужністю 105 і 25 кіловат (одна на пилорамі, друга в Слободі-Банилові)
    На початку  1980 року село підключили  до загальної  електромережі.

    В 1982 році побудоване  нове приміщення медпункту.
В 1977 році завершено будівництво Будинку культури, а в грудні 1986 року – нове приміщення для дитсадка.

sadok

kyltyra

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Географія села

Замостя — село в Україні, Чернівецькій області, Вижницькому районі.

Населення - 2106 осіб
Адреса сільської ради -  59214, Чернівецька область, Вижницький район, с.Замостя
вул.Головна, 1 , тел. 6-56-31
Сільський голова - Приймак Андрій Юрійович
Географічні координати - 48° 21′ 06′′пн.ш. 25° 25′ 11′′  сх.д.
Середня висота над рівнем моря – 265 м
Відстань до обласного центру – 58 км
Відстань до районного центру – 20 км

Поштовий індекс – 59214
Телефонний код - +037 30 6-56-17

Замостя  лежить на правому березі річки Бережниці, яка бере початок у горах і впадає в Черемош. Швидкість течії – 0,5 м/с, напрям північний , глибина – 0,2-0,5 м, ширина 1,5-4 метри. Ширина заплави – 6-10 метрів. Під час повені вода піднімається до  5-6,5 метрів. Найбільші  повені були в 1941 і 2010 році, під час яких вода затопила  значну частину нашого села і с. Слобода-Банилів.
    Вода в річці  прозора, на смак  прісна, береги стрімкі , характер русла кам'янистий. Рослинність біля річки – чагарники, верби, вільха, акація. В річці  водиться  щука, піскарі, клені, окунь, карасі, верховодка, іноді зустрічається форель. Але в останні роки риби  стало менше.  В заплавах води розводяться  куріпки, дикі качки.
    В лісі  ростуть листяні і хвойні дерева, переважно бук, граб, ялина, сосна, берези, зрідка зустрічаються ялиця, кедр. З чагарникових широко розповсюджена  чорнолоза і ліщина. На лугах – розмай траві квітів, серед них – ледвенець рогатий, їжа збірна, лисохвіст, тепло ніг звичайний та інші.
    Село розташоване в південно-західній частині залізничної лінії Чернівці-Вижниця, яка знаходиться  від села на відстані 4 км, тут же знаходиться центральна автомагістраль (асфальтована в 1989 році)
    Загальна кількість  населення коливається в межах 3,5 тисячі чоловік, всього нараховується  897 дворів.   

Copyright 2012. All Rights Reserved.