Автор: zastbab Категория: Бабин
Дата публикации Просмотров: 647
Печать

До фізичних вправ і спорту бабинчани завжди ставились з повагою і любов’ю. Сягають ці традиції давніх часів. На жаль, сільський фольклор та архіви не зберегли даних про спортивні змагання періоду давньої історії та середньовіччя. Навіть період модернізації до поч. ХХст. замовчує такі факти. Доводиться задовільнятись реконструкцією можливих подій, виходячи з загальноукраїнських традицій. Очевидно , що спортивні ігри проводились у вигляді змагань і були приурочені календарно-святковій обрядовості: змагання орачів, косарів, жаткарів, перевесельниць тощо проводились в період польових робіт і носили прикладний характер. Щодо розважальних видів, то це - змагання в силі, спритності, швидкості на Івана Купала, снігові розваги на Різдво. Більше інформації маємо про фізкультуру та спорт останніх років Австро-Угорського періоду, часу румунської окупації. Австрійська адміністрація в певній мірі сприяла фізичному розвиткові населення. У школах вводились уроки здоров’я, влада не забороняла проведення всіляких спортивних змагань. В селі активно діяло пожежне товариство, яке щорічно влаштовувало показові естафети, складовими яких крім суто пожежних, були і чисто спортивні змагання: біг, подолання перешкод, вправи на витривалість. Збереглась світлина про подібний захід в селі. Що ж стосується румунського періоду, то слід звернути увагу на два аспекти: з одного боку - влада була заінтересована в піднятті спортивного рівня держави /починалась епоха Олімпійських ігор/, з іншого - окупаційний режим не бажав залучення до процесу українців. Незважаючи на труднощі національного та політичного характеру, спорт в Бабині продовжував розвиватись і мав чітко виражений етнічний напрямок. Згадуючи ті часи, старожили села Червінко М.Д., Голейчук І.М., розповідають, що центром всіх спортивних подій був кут "У вербах". Тут з ініціативи українських товариств та молоді проводились різноманітні змагання: легкоатлетичні (біг на довгі та короткі дистанції, силові вправи - підтягування, підняття ваги, стрибки в довжину та висоту, метання шкіряних м’ячиків в ціль, "кампа" - своєрідний різновид "городків" /від нім. kampf – боротьба/). Справжній бум у розвитку фізкультури та спорту спостерігається в 50-80-х р.р. ХХ ст. Треба віддати належне Радянському періоду, коли спорту приділялась не бізнесова, а реально прикладна увага та ідеологічна доцільність. В умовах "капіталістичного оточення" та постійної "військової загрози" потребувались сильні та загартовані люди. А ще, в епоху "войовничого атеїзму" треба було відвернути молодь від релігії. Виходячи з цього, радянська влада розробила досить ефективну безоплатну систему фізкультури та спорту для населення. Все починалось з дитячого садка, а потім через школу, середні спеціальні навчальні заклади та ВУЗи проводилась робота по вихованню здорового покоління. Окремо можна говорити про армію та силові структури. В 60-80-Х р.р. ХХ ст. спорт в селі був представлений як заняття з фізвиховання в ДДУ, уроки в школі, робота спортивних секцій, що діяли при Будинку культури та в колгоспі ім. О. Кобилянської. Справжніми "фанатами" справи були в свій час Голейчук В.І., Бальон І.В., Варус І.В., Щітко П.П., Проданик П.С., Фернюк Д.Д. У 70-х р.р. ХХ ст. при колгоспах було введено посаду спортінструктора. Довгий час її обіймав Щітко П.П. (тепер сільський голова). Саме це був період найвищого злету спортивних досягнень сельчан: перемоги на районних сільських спартакіада, хороша гра сільської футбольної команди. Найкращими спортсменами села були сестри Лобач Валентина та Лідія, Голик Лариса, Сиротюк Настасія, Валентина та Галина, Череп Василь. Багато зусиль щодо фізичного виховання доклали вчителі фізвиховання Проданик В.В., Рудейчук Д.В., Велигорський В.С. Доречно згадати і про матеріальну базу: в 70-80-х р.р. при сприянні місцевого колгоспу було збудовано спорткомплекс, що включав в себе стадіон з біговою доріжкою, волейбольну площадку та атлетичний комплекс. В 1986 р. було проведено капітальну реконструкцію спортзалу школи, який на даний час є одним з кращих в районі.Тут слід віддати належне тодішньому голові Сільської Ради Сенику І.Ф., який доклав чималих зусиль, щоб, здавалось, безнадійна справа завершилась успішно. З проголошенням Незалежності почався новий етап і у розвитку сільського спорту. Економічні негаразди позначились на його темпах. Все стало справою рук ентузіастів. Незважаючи на це, в селі та у школі діє ряд спортивних секцій: волейбольна, футбольна, більярдна. Справу свого батька продовжують брати Микола та Степан Голейчуки, Гринюк Іван Васильович, Лобач Олександр Іванович, Фернюк Василь Васильович. Вони і футболісти, і волейболісти, і легкоатлети. Призові місця виборювали волейболісти під керівництвом Ситника О.О. Шкільні команди зі спортивного туризму під орудою Гринюк М.Д. неодноразово були призерами районних змагань. Проводяться змагання "Веселі старти" та змагання з військово-прикладних видів спорту в школі. Безперечно, є проблеми. Але життя продовжується, і є віра, що із стабілізацією економічного життя покращиться і спортивна робота .

Copyright 2012. All Rights Reserved.