Автор: zastbal Категория: Баламутівка
Дата публикации Просмотров: 1025
Печать

Історія розвитку освіти в селі Баламутівка

 

   Історію розвитку освіти в нашому селі слід розглядати по періодах, яким характерні свої особливості, труднощі, проблеми.

 

І. Румунський період.

З 1918 по 1940, а потім з 1941 по весну 1944 року Баламутівку, як і весь край, спіткала нова біда – окупація королівської Румунії. У 1920 р. румунська адміністрація у хаті жителя Фуштея Власія Івановича відкриває початкову школу, яку відвідують більше 20 дітей. Першими школярами були Саїн О.Д., Середюк В.Ф., Середюк С.І., Семенчик П.П., Заболотна Н.Н., Шкоропада В.А. та інші. Навчала їх перша вчителька Коцур Ірина Іванівна.

Через рік школу перевели у хату Заболотного Карпа Григоровича, а ще через п’ять, в 1926 р., в приміщення господаря Мазуряка Загарії. Навчав дітей вже вчитель-румун Бурлаку Георгій, а після нього буковинець Пурке Микола. Викладання велося румунською мовою і насильницькими методами. За час румунської окупації Буковини ( з листопада 1918 по 28 червня 1940 р.р. і з 22 червня 1941 року по 29 березня 1944 року) крім економічних, політичних, соціальних питань румунська влада певну увагу приділяла культурно – освітньому розвитку в краї, в тому числі і в нашому селі.

Слід візначити, що в галузі освіти проводився курс румунізації, за програмою якого навчання в школах організовувалось на румунський зразок. Особливо цей процес активно ширився до 1927 року, внаслідок якого закривались україномовні початкові школи. На цю пору в краї було закрито 217 шкіл, з них 4 у нашому селі, які працювали у хатах односельців:

  1. 1.до 28 червня 1940 року у хаті Фуштей Івана Власовича, Заболотного Карпа Степановича, Дроня Федора Захаровича.
  2. 2.до 22 червня 1941 року у хаті Фуштей Василя Власовича.

           Виходячи з того, що українці Буковини за словами румунських властей є «рутенізованими румунами», уряд Румунії проводить політику «ре романізації», тобто румунізації краян. Дослівно в загально буковинському масштабі це виглядало так: всі колишні гімназії переводились в ранг ліцеїв із річним розподільчим навчанням (10 ліцеїв працювало в Північній Буковині і 2 ( жіночий і чоловічий) в Хотині. Була розділена Чернівецька учительська семінарія, а у Вашківцях заново відкрита чоловіча семінарія. В краї діяло 17 професійних шкіл. Процес румунізації торкнувся і Чернівецького університету: кількість студентів румун за період з 1920 по 1938 р.р. зріс із 22% до 83%, а українських студентів впало з 14% до 3% від загального числа.

Стосовно села Баламутівка характеристика шкільної освіти виглядала так:

=Всі вищезгадані 4 школи були початковими. Найбільшою була у Заболотного Карпа, в якій навчалося від 30 до 40 учнів. Вчителювали тут педагоги румунської національності – Коцул Ауріка Михайлівна і Бодюл Іван Маркович. Коцул А.М. проживала у с. Добринівці, а Бодюл І.М. в Чорному Потоці. За розкладом уроків вони почергово відвідували школу.

= Друга школа, що розміщувалася у хаті Фуштей Івана Власовича налічувала до 25 учнів (вона розташовувалася на місці, де колись проживала Ринжук Лідія Сергіївна, (біля Ревеки). Уроки по сумісництву тут вела згадана Коцул А.М. і вчитель з села Малинці Хотинського району Держак Василь Олексійович. Тепер він проживає в Румунії.

= Третя початкова школа розміщувалася у приміщенні Дроня Федора Захаровича, в якій навчалося до 15 учнів (це хата, де проживає сьогодні Марія Сергія Костатійового. По сумісництву тут навчав Держак Василь Олексійович. Всі уроки велися тільки на румунській мові із застосування «паличної» системи до учнів. Бив дітей не тільки вчитель, а й заставляв застосовувати фізичне покарання самих учнів до своїх ровесників.

 

В радянсько – румунський період ( з 22 червня 1941 року по 29 березня 1944 року) була відкрита ще одна школа на базі приміщення Фуштей Василя Власовича (це територія де проживає зараз Пінтяк Віктор Олександрович). В ній навчалося періодично 15 – 20 учнів. Навчання вів наш земляк Лучик Петро Власович. Він викладав і на румунській і на українській мовах. Після вигнання з нашого краю румунських поневолювачів, Петро Власович у цій, а пізніше семилітній школах ще працював до кінця 60-х років. Нині цей вчитель покійний.

За часів румунської окупації односельчани неодноразово ставили питання про злиття надомних початкових шкіл у одну загально сільську. Будівництво такої школи розпочалося в 1930 році і завершилось в 1933 році (місце розташування установи знаходилось між капличкою і будинком Дутки Дмитра Панфіловича). Фінансування будови велося за рахунок коштів жителів села, а саме будівництво організовувалось «толочним» способом, тобто «клакою».

Вчили дітей вищезгадані педагоги. Контроль за навчальним процесом здійснювали священики – Опару мірча (батюшка Антоній – румун за національністю), а пізніше священик з нашого села – Бачинський Олексій (батюшка Алексій). Священики приходили в школу по середах і п‘ятницях і першим уроком викладали «Закон Божий». Їм надавалося право загального контролю за навчально – виховним процесом. Навчання було платним, посібники і приладдя купувалися за рахунок батьків.

 

ІІ. Радянський період.

    

Після березня 1944 року продовжувала функціонувати загально сільська початкова школа. У 1951 році цей навчальний заклад був реорганізований у семирічку, а в 1957 – у восьмирічну з двозмінним навчання, тому, що було до 180 учнів, а класних приміщень не вистачало. Директорами шкіл на той час були Герасименко Дмитро Васильович, а пізніше – М’ягченко Ніна Іванівна (нині вони покійні).

У зв’язку із збільшенням дітонароджуваності у 1964 році починає вестися добудова до школи (це приміщення нинішнього сільського фельдшерсько – акушерського пунтку). Будівництво велося за рахунок коштів тодішнього колгоспу «Нове життя». В цьому приміщенні навчалися учні 5 – 8 класів, переведені із старого приміщення. Директорами школи були: Королик Василь Олексійович, Гага люк Марія Іллівна, Щепанівський Леонід Станіславович, Семенчук Сергій Олексійович. Школа налічувала 264 учні. На її базі працювали початкові класи, спортивний зал (старе приміщення), в новому фізикл – математичний, історико – географічний, хіміко – бологічний та український навчальні кабінети.

 

ІІІ. Розвиток школи і освіти у 80-90-х роках ХХ століття

і у період національного відродження України.

 

Як і попередні роки, протягом 80-90 р.р. у національній політиці Буковинського краю йшла послідовна русифікація населення міст і сіл. Зростала кількість російськомовних шкіл (на 1986 їх було вже 29), в яких навчалося більше половини учнів, а на кінець 90-х років 213. Вивчення української мови не було обов’язковим, зате російська всіляко заохочувалась і частина жителів області вважала своєю рідною мовою російську. Вчителям за викладання російської мови державою встановлено 15-% надбавку до зарплати.

Найшвидше мова великого російського народу ввійшла в лексику партійних, радянських, комсомольських, господарських органів, в силових структурах, в армії і на флоті.

Слід відзначити, що русифікація не знайшла підтримку в нашій області у більшості жителів краю, тому, що Буковина була і є сільськогосподарським регіоном, а її мешканці споконвічно берегли національну самосвідомість.

У 80-х роках у Заставнівському районі досить активно йшов процес будівництва шкіл. І треба відмітити, що із 32 населених пунктів отримали школи – новобудови 18 плюс 2 у м. Заставна. Решта 12 шкіл були реконструйовані, добудовані, капітально відремонтовані.

Тепер про будівництво Баламутівської загальноосвітньої середньої школи. Воно розпочалося 24 лютого 1981 року з геологорозвідувальних робіт по вибору місця спорудження трьохповерхової освітньої установи на 464 учнівські місця. Школа споруджувалася за колективні колгоспні кошти господарств району з послідуючим поверненням. Така система грошової допомоги дозволила щорічно вводити дію школу – новобудову по селах району.

Підрядчиком будівництва нашої школи був районний міжколгоспбуд (голова – Решко Василь Степанович, головний виконроб – Гаврилюк Іван Іванович). Місцеві керівники Герасимчук Дмитро Миколайович, голова сільської Ради – Дудка Дмитро Панфілович, директор школи Семенчук Сергій Олексійович).

Відповідальною бригадою на будівництві школи був колектив, який очолював Максимчук Дмитро Васильович. Допомагали всі жителі села Баламутівка. В ході будівництва працювали спеціалісти між буду, ПМК 9керівник Страшний Ярослав Васильович), будівельна бригада та ланки місцевого колгоспу, студенти будівельного загону Чернівецького медінституту, вчителі та учні Баламутівської школи.

Відкриття школи – новобудови в урочистій обстановці відбулося 1 вересня 1982 року. Наказом Чернівецького обласного управління освіти школа з неповної середньої була реорганізована у загальноосвітню середню школу і мала у своєму розпорядженні таку матеріально – технічну базу:

  1. 1.Навальні кабінети – український, іноземний, зарубіжний, математичний, історичний, географічний, біологічний, фізичний, хімічний, військової підготовки, трудового навчання.
  2. 2.До послуг школярів побудовано бібліотеку, актовий зал, спортивний зал, їдальня.
  3. 3.Оформлено Шевченківський зал, зал народознавства, музей Бойової Слави, ігрові кімнати для молодших школярів.
  4. 4.Для вчителів школи є простора учительська, для керівництва – кабінети адмінперсоналу.    

Є відповідні приміщення для господарських потреб, електрощитові, тир. Загальна вартість школи складала 1млн. 760 тис. крб..

 

Станом на 1 січня 2007 року в школі навчається 219 учнів, яких вчать і виховують 27 педагогів. Працює дошкільна група в кількості 19 дітей, вони в своєму розпорядженні мають комплекс приміщень для навчально – виховної роботи і відпочинку.

Останніми роками створені і працюють:

= шкільна кафедра археології та краєзнавства, яка об’єднує 156 школярів, котрі працюють у 8 секціях (зав.кафедрою Семенчук С.С., заступник Ілащук Т.С.);

= методичний кабінет (зав. кабінетом Пінтяк В.О.);

= кабінет виховної роботи ( зав. кабінетом Дудка ДЖ.П.);

= кабінет комп’ютерної техніки в к-ті 12 одиниць (зав. кабінетом Чедолума О.Д.);

= психологічний кабінет (зав. кабінетом Кирильчук Л.І.).

З метою підвищення фахової майстерності вчителів у школі працюють такі методоб’єднання:

= класних керівників – керівник Дудка Д.П.;

= класоводів – керівник Онуфраш С.В.;

= філологів – керівник – Кирильчук Т.Г;

= суспільно – гуманітарна кафедра – керівник Шкоропада Є.П.;

= природничо – математичного спрямування – керівник Прокопюк Л.Д.;

= творча група вчителів – керівник Пінтяк О.Г.;

= школа становлення молодого педагога «Ерудит» - керівник Дудка В.Д.;

= школа педагогічної майстерності «Пошук» - керівник Прокоп’юк В.Д.

Координацією всієї методичної роботи здійснює методична рада під керівництвом завуча школи Пінтяка В.О.

В шкільному колективі працювали і працюють такі висококваліфіковані і авторитетні педагоги:

= відмінники освіти України – Пінтяк В.О. і Семенчук С.О.;

= кавалери Почесних Грамот Міністерства освіти України – Насальська Л.М., Семенчук С.О., Семенчук Л.С., Онуфраш С.В.;

= вчителі – методисти – Семенчук С.О., Онуфраш С.В.;

= старші вчителі – Кирильчук Т.Г., Пінтяк О.Г., Прокопюк Л.Д., Семенчук Л.С., Скоролітня Л.В.

= вчителів вищої категорії – 5;

= вчителів І категорії – 11;

= вчителів ІІ категорії – 7;

= вчителів категорії «спеціаліст» - 5.

Очолює педагогічний колектив Баламутівського НВК І-ІІІ ступенів Насальська Людмила Матвіївна.

Заступники:

  1. 1.Пінтяк В.О. – контролює навчально – виховний процес.
  2. 2.Дудка Д.П. – контролює позакласну і позашкільну роботу.

 

Для допитливих.

Керівниками школи з 1918 року і до нашого часу були:

  1. 1.До березня 1944 року контроль за навчально – виховний процес здійснювали священики села:

= з 1926 по 1938 р.р. – Опару Мірча;

= з 1938 по 1956 р.р. – Бачинський Олексій.

 

2.З березня 1956 року школою керували такі директори:

 

= Герасименко Дмитро Васильович.

= М’ягченко Ніна Василівна.

= Королик Василь Олексійович.

= Гага люк Марія Іллівна.

= Щепанівський Леонід Степанович.

= Семенчук Сергій Олексійович.

= Попадюк Олексій Васильович.

= Пінтяк Віктор Олександрович.

= Насальська Людмила Матвіївна.

 

В написанні історії села робилися посилання на документальні джерела відомих вчених, залишених нам у спадок в архівах.

Крім цих джерел велику допомогу надали такі старожили нашого села:

  1. 1.Заболотний Василь Іванович – 1922 р.н.
  2. 2.Онуфраш Іван Дмитрович – 1923 р.н.
  3. 3.Саїн Онуфрій Данилович – 1903 р.н.
  4. 4.Танащук Сергій Семенович – 1923 р.н.
  5. 5.Танащук Василь Семенович – 1928 р.н
  6. 6.Фуштей Іван Олексійович – 1918 р.н.
  7. 7.Шкоропада Василь Миколайович – 1912 р.н.
  8. 8.Садовий Володимир Антонович – 1920р.н.

                                С.О.Семенчук, вчитель історії.

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.