Автор: zastbnch Категория: Боянчук
Дата публикации Просмотров: 577
Печать

Переказ «Смоляні стовпи»

 

Як татари набігали, то люди ратувалися тим, шо тікали у ліс. Шо могли, то брали, а решту лишали - най си божа воля діє. Аби самі живі лишилися. Село тоди було на Боянівці, бо там глибокий яр, світла не видко уночи, та й у ліс добре тікати: яром і близко. Усі села так у ярах тогди були, а Погорилівка нє. Вона на поли. Далеко видко. Того і спалювали її татари, але на погоріли ще приходили нові люди, і село назвали Погорілівка. Тоті поляни ратувалися у дучах ( у печерах), але татари там їх димом подушили. Татари набігали з того боку від Дністра, за Дністром вони багато біди наробили, а суди, на Буковину, навідувалися зрідка: Дністер заваджав, та й люди у ліси тікали.

Люди давали одні другим знати, шо татари зближаютси. На високих горбах стояли смоляні стовпи. Це були закопані високі ступи, обмотані смолов і обмащені смолов. Так кілька раз.

Як уже дес там з’являлися татари, то той стовп запалювали, у других селах виділи вогонь і також запалювали, на дзвінниці били у дзвін... Так усьо село хапалося у ліс і ратувалоси.

Такий смоляний слуп буву на Джамі. Там дижурили люди з Боянчука, і з Йорківців. А ще один був на Могилі, на нашім поли і на Йорківскім.

 

               записано від Коропатніцької Домни Іванівни, 1906 року народження.

 

 

 

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.