Автор: zastbri Категория: Брідок
Дата публикации Просмотров: 962
Печать

 

Походження села Брідок

 

Буковинське село Брідок розкинулося на правому березі Дністра, за 47 км від обласного центру. Околиця села багата археологічними пам'ятками. В урочищах Кизя і Стінка виявлені поселення трипільської культури (ІУ-ИІ тис. до н.е.). На березі Дністра біля Миткова (сусіднє село за 2 км) в 1945 році було розкопано папівземлянкове житло слов'ян (ІХ-Х ст.), де знайдено залізні вироби (стріли, ножі), бронзові прикраси. В 1966 році під час будівельних робіт виявлено давньогрецький могильник. В одному з поховань знайдені срібні жіночі прикраси (скроневі кільця) (ХЇТ-ХПТ ст.).

 

За переказом, виникнення Брідка пов'язується з героїчним минулим українського народу, з визвольною війною під проводом Богдана Хмельницького проти польської шляхти. Зокрема, у давній легенді оповідається, що в кінці літа 1651 року запорізькі козаки на чолі з Якимом Судимою вертали з битви під Берестечком додому, в Запорізьку Січ. Але не могли вони їхати прямо на Січ, бо можна було забрести в польські сіті, розставлені по всій Україні. Після поразки під Берестечком задумали вони пробратися за Дністер, правим його берегом через Буковину, Бессарабію, які були загарбані Туреччиною, А потім переправитися на лівий берег Дністра, степами дійти до Стародуба , а звідти на Запорізьку Січ. Але в сутичці польськими рейтарами Якима було поранено. Вибравшись з ворожого оточення, козаки добралися до Дністра, перейшли його вбрід і спорудили в лісі землянку. Так, за легендою, було покладено початок Брідкові.

 

До XVIII століття Брідок був складовою частиною села Миткова, він належав поміщиці Ілені Савін. З 1710 року село переходить у власність Великоскитського монастиря в Галичині. У другій половині XVIII століття Брідок виділився у самостійну адміністративну одиницю.

 

Наприкінці XVIII століття село стало швидко розростатись: якщо на 1774 рік тут проживало 32 сім'ї, на 1780—68, то на 1786 рік — 135 сімей.

 

Жителі села розкорчовували навколишні ліси і на вивільнених землях сіяли зернові культури, провідне місце серед яких займала кукурудза. Крім землеробства, селяни займалися рибальством, що було допоміжним промислом.

 

З загарбанням краю Австрією село перейшло у власність православного релігійного фонду Буковини і вважалося складовою частиною Кіцманської домінії.

 

За матеріалами вчителя історії

                           Маліщук Марії Василівни

                                                       

 

 

 

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.