Автор: zastdor Категория: Дорошівці
Дата публикации Просмотров: 991
Печать

Традиції

                                          Традиції в Дорошівцях

 

         Багата і щедра наша дорошовецька земля своїми полями, пагорбами, річкою Дністер. Багата на хліб і на пісню. А ще наше багатство – це народні традиції. Ці традиції виробляються впродовж багатьох століть і освячені віками.

         Одна із традицій – це пошиття весільного вінка молодим. А шиють вінок із зеленого барвінку, який символізує вічність кохання та шлюбу. У супроводі пісень, з хлібом йде старша дружка збирати барвінок. Вона намагається йти в такий двір, в якому сімя жила в мирі, де панувало кохання та вірність. Щоб молоді, які ставали на весільний рушник, прожили в палкій любові один до одного.

         Шиє вінок вінчальна матка. Перед тим, як починають шити вінок, батько відміряє нитку для шиття вінка від стола до порога, тричі перехрещуючи двері . І тільки тоді починають шити вінок. Цей обряд символізує довге і щасливе життя молодим.

              Благослови Боже, і отець , і мати

             Своєму дитяті, віночок зачинати.

 

           Матка кладе зшитий вінок на калачі і дає татові і мамі. Батьки клонять калачі своїм дітям і благословляють їх. Читають прощу. Наречені вклоняється батькам:

                 Не калинонька то ся ломи

                 Молоденькі то ся клоня

                 Татові і мамочці

                 Всій своїй родиночці

          

           Поки шиється вінок, дружки вбирають весільне деревце. На верхівку кладуть кетяги калини і колоски жита, щоб молоді були щасливі і багаті.

              

 

 

 

                           Маланка в Дорошівцях

           Напередодні Різдва Христового дзвенять по селу колядки і щедрівки. Люди ходять від хати до хати, щоб побажати один одному всіх гараздів. За церковним календарем з 13 на 14 січня наступає Старий Новий рік. За стародавнім звичаєм щедрувальники в цей вечір «водять Маланку» - перевдягненого у дівчину хлопця, а обхід з ним по хатах називається маланкуванням. 14 січня – день Святогго Василя. Отож, Маланка не сама ходить, її Василько водить.

             Молодi хлопцi та дівчата перебираються в найдивовижнiшi костюми: чортiв, воякiв, мiлiцiонерiв, лікарів , дiда, баби, смертi, коваля. Є там і цигани , котрi влаштовують такий гармидер. Уся ця компанiя з музиками маланкує вiд хати до хати, де розiгрує комедiї перед господарями. Але це все жартома.

         Маланкою зазвичай перебирають парубка веселого, гарного i такого, що по слово за пазуху не полiзе. У нього єдине завдання — пародiювати господиню. Маланка робить те, що має робити жiнка, але зовсiм навпаки. Усе перевертає, розливає на долiвку воду, смiття пiдмiтає вiд порога до середини хати, мокрою ганчiркою протирає пiч. Маланка є гнучкою i багатогранною забавою, вона може iнтерпретуватись, як заманеться.

            Хлопці готуються до Маланки заздалегiдь. Розучують колядки, майструють костюми, плетуть батоги . Багато речей виготовляються «на смiх», наприклад, намиста для Циганки можуть бути з картоплi, квасолi та бобiв, у нiс Цигановi вкладають «кулко» (кiльце). Усi цi творiння передаються вiд поколiння до поколiння, дбайливо зберiгаються i вдосконалюються.

         Костюми та маски мають добре змiнювати зовнiшнiсть. Голос теж треба викривляти, щоб не впiзнавали. Маланкування починається з настанням вечора. Вiдвiдують найперше дiвчат на виданнi . Доки Маланка колядує, Дiдько «робить збитки», себто шкоду — хвiртку вкраде i сховає. Головне не перестаратись. Усе мусить бути в межах пристойностi, щоб господар не образився, а тiльки розвеселився. На прощання господарю бажають усiляких гараздiв , вінчують щастям, здоровям

         І так цілу ніч ходить Дорошівцями Маланка від хати до хати. Щоб на ранок, коли зійде сонечко, святкувати храмове свято Василія Великого.

 

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.