Автор: zastdor Категория: Дорошівці
Дата публикации Просмотров: 812
Печать

Село Дорошівці відоме в нашому краї своїми талановитими людьми. Серед них ім’я українського письменника, народного учителя Бажанського Івана Миколайовича. Народився він 26 лютого 1863 року в родині бідного сільського кушніра. Тут же закінчив сільську школу. Важкі сімейні умови не давали можливості юнакові навчатися, але велика любов до науки змусила батьків стягнутися, як кажуть, до останньої нитки, щоб відправити Івана до Чернівецької учительської семінарії. Навчаючись у навчальному закладі, Бажанський разом з однокурсниками таємно збираються на квартирі і читають твори Шевченка та Франка.

У 1887 році Бажанський, розпочавши свою педагогічну діяльність у Вікні, стає тут і в навколишніх селах керманичем «Просвіти», пише художні твори. Серед них такі як «Розлука», «За морем», «Пропасть», «Як Іван Дикий шукав правду».У 1902 році «Руська бесіда» відзначає: «Іван Бажанський є примірним учителем руської молоді у Вікні над Дністром. Будучи сином дуже бідних хліборобів в Дорошівцях, мусив немало будувати, нім осягнув це почесне становище між нашим народом».

Згодом Бажанського переводять у Вашківці директором жіночої народної школи. Як і передові письменники-педагоги Буковини Є.Ярошинська, Д.Харов’юк, І.Синюк, В.Кобилянський він пропагує гуманістичні ідеали – щиру любов до трудівників, ненависть до експлуататорів.

20 травня 1933 року перестало битися серце педагога-літератора І.М.Бажанського, котрий своєю діяльністю чимало прислужився рідному народові і як народний вчитель.

Добре знають на Буковині роботи самодіяльного художника С.М.Кирилюка. Безмежна любов до рідного краю знайшла своє відображення у таких малюнках як «Біля річки», «В Карпатах», «Вулиця міста» та інші. Художник був прекрасним портретистом, займався реставрацією сільської церкви, виконував роботи з гіпсу. Його творчі доробки демонструвалися на обласних і республіканських виставках.

Славиться талантом серед односельчан самодіяльний митець Іван Іванович Довбинчук. Займався різьбою та випалюванням на дереві, живописом. Серед малюнків митця є краєвиди рідного села, сюжети до літературних творів, портрети. Його руками оформлено шкільне кафе «Казкове», бібліотека.

Самобутнім сільським поетом стала жителька Оксана Ахтемівна Цап. Прожила вона 102 роки. З раннього дитинства і до кінця своїх днів не зазнала жінка нічого світлого у своєму житті. Важко жилося, бо в сім’ї було 7 дітей, а землі не мали. Ще дівчиною Оксана ходила в найми, щоб заробити на шматок хліба. Вийшла заміж за Мірку Івана, народила двох дітей: Якова й Олену. У віршах Оксана Ахтемівна розповідала про важке селянське життя, про долю жінки, про полеглих воїнів-односельчан. Свої поезії складала усно, люди їх запам’ятовували і передавали із уст в уста.

Чудовими майстринями-вишивальщицями стали Ганна Миколаївна Скибінська, Софрона Іванівна Анака, Василина Андріївна Кінзірська, Василина Загороднюк, Василина Мігайчук, Марія Тодорівна Ростоцька. Їхні роботи відзначалися своєрідним колоритом, насичені гамою барвистих і ніжних кольорів. Вишивали сорочки хрестиком і гладдю, виводили орнаменти на горботках цятками, вишивали кофточки і сорочки люрексом.

Відомим в районі майстром став кушнір Манолій Іванович Чупрун, який шив з хутра шапки, кожухи і киптарі. Шкіра під його руками оживала, перетворюючись в казкові орнаменти.

Казкове диво із бляхи творив Манолій Михайлович Воробець. Довго пам’ятатимуть майстра люди, яким він покривав хати, майстерно оформляв криниці.

Шанують люди найкращого в селі столяра, маляра і художника Василя Івановича Борща. Про нього говорять, що мав «золоті руки».

Copyright 2012. All Rights Reserved.