Автор: zastgor Категория: Горошівці
Дата публикации Просмотров: 637
Печать

 

                                                   Легенди про створення села й кутів

 

  1. 1.Розповідають старожили, що назва походить від слова „груша". Колись, у далеку давнину, перший житель збудував свою оселю біля великої груші. Тому на початку село називалось Грушівці, згодом - Горошівці.
  2. 2.На полях сіяли багато гороху, а людей, які сторожили поля від дикого звіра (диких свиней, зайців, козуль) називали Горошанами. Ці люди будували хати під самим лісом.

З гори Кочуби, яка знаходиться у лісі, бере початок невеличкий рівчак Горошівчик. З нього утворився великий яр. Швидкість води незначна, ширина -близько трьох листів, глибина - 0,9 метрів. Весною, під час дощів, лісові води та притоки наповнюють рівчак і він набирає особливого вигляду. Там влітку, 28 липня 1991 року, великі зливи завдали шкоди народному господарству та людям (коли вода розлилась з берегів, загинуло багато людей). Село Горошівці здобуло назву завдяки рівчаку Горошівчик.

 

Село ділиться на кілька кутів:

 

1.Фундоя - „фунд"- сіно, „доя"- два. На пагорбах та горбах сіно косили два рази у рік, румуни забороняли поселятись там людям.

2.Гуцули - за переказами старожилів прийшла сім'я гуцулів, яка потерпіла від стихійного лиха і поселилась у цій частині села. На тому куті і по сьогоднішній час проживає багато сімей по прізвищу Гуцул.

3.Максими - після скасування кріпосного права поселився чоловік, який до цього часу переховувався у лісі через те, що вбив свого хазяїна. Цього чоловіка звали Максимом.

4.Помірки - на цій території села у неділю, у святкові дні збиралися хлопці, щоб помірятися силою.

5.Вовча долина - ця назва кута є своєрідним жаргоном.

 

 

 

                                                                    Л Е Г Е Н Д А 

                                                         Д о в б у ш   н а   К о ч у б і   

   Хто був хоча б раз на горі Кочуба яка знаходиться в лісі біля села Горошівці, той бачив там вал із кам”яних 

величезних брил і великий білий камінь.  Існує легенда що саме під цим каменем знаходиться вхід у 

печеру в якій заховані скарби Олекси Довбуша. Олекса Довбуш – народний герой, захисник селян від гноблення панами. Він зі своїми побратимами опришками забирав скарби у багатих і роздавав бідним. А в селі Горошівці в ті часи жив пан Янут,  який як і всі пани збирав данину зі своїх селян. Прочувши що в лісах коло села з”явився Олекса Довбуш, пан Януш злякався. 

 Послав пан своїх людей у ліс щоб дізналися де знаходиться Довбуш. Довго вони шукали, але так і нікого не знайшли.Як переповідає легенда опришки переховувались в печері під білим каменем і була зачарована. Повертаючись з пошуків люди пана Янута зустріли старого чоловіка, який сказав їм що він ворожбит. Тоді вони взяли його із собою, щоб поворожив пану Януту.

 Прийшовши до пана і подивившись на руки пана ворожбит сказав: “ Прийде пан до тебе, аж з – під землі “.

 А в той час, кожної неділі, селяни приносили своєму панові данину. І от одної неділі, пан побачив між своїми селянами незнайомого чоловіка з миднецею \велика миска\ на голові. Підходить чоловік до пана, кладе мидницю на землю і говорить 

« Я приніс тобі те, на що ти давно заслуговуєщ». Глянув пан Янут в мидницю, а там земля.

 

 

                                                                        Л е г е н д а

                                                                    М а к о в і й к а .

Найдавнішою криницею у селі Горошівці

є криниця ‘Маковійка”. Назва пов”язана з тим, що почали її копати на свято Маковея і що саме найцікавіше почав копати її чоловік на ім”я Маковей. Їй більше ста років і має смакові і цілющі якості.Кажуть, що при хворих очах треба вмити їх три рази непочатою водою і хворобу як рукою зніме.

   З Маковійки беруть воду щоб скупати вперше немовля, нею освячують хрещений барвінок нареченим, варять найсмачнішу страви.

   Біля цієї криниці збиралися хлопці перед тим як іти на вечорниці. З неї дівчата набирали в рот води для гадання на Андреєві свята, і що саме найцікавіше що і в найлютіші морози вода в ній ніколи не замерзає.

 Може й, не випадково йдучи на різноманітні дозвілля хлопці перший свій танець виконували на полічці біля улюбленої селом кринички. Заслабла вдова, вона мала малу дівчинку. При несла дівчинка води з Маковійки. Мати пила три     дні і ви здоровіла. Син з козаками ішов в похід і на прощання посадив плодове дерево біля кринички і сказав матері:“Як буде важко – з”їж плода і стане легше”

147

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.