Автор: zastkost Категория: Кострижівка
Дата публикации Просмотров: 2468
Печать

Історія

Селище міського типу Кострижівка об’єднує в собі два населені пункти – села Лука й Кострижівка, які до 1959 року розвивалися незалежно один від одного. Село Лука походить від першого його власника пана Луки, а Кострижівка - від першопоселення рибалки Кострижа. Вперше в письмових джерелах ці села згадуються в документах, пов’язаних із заснуванням монастиря в с. Лука. У 1740 р. його заснував на березі Дністра капітан Атанасій Зінте (Цинте), про що згадується в літописі Буковини (т.1) під розділом «Скит Лука на Дністрі». Населення обох сіл нещадно експлуатувалося в часи турецького й австрійського поневолення. Лише в 1849 р. уряд Австрійської імперії скасував кріпосне право, що значно пожвавило господарський розвиток сіл. В другій половині ХІХ ст. була збудована залізниця Коломия-Кострижівка (1889 р.), плаваючий млин (1886 р.), Луківська Святомиколаївська церква (1889 р.), залізничний міст Кострижівка-Заліщики (1898 р.), заснована трикласна школа,так звана дяківка (1885 р.). На початку ХХ ст. в с. Лука створюється Народний Дім (1905 р.), а в 1912 р. молодіжне товариство «Січ». Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. злиденне життя в Австро-Угорській імперії змушувало багатьох селян масово покидати рідну землю і виїжджати на заробітки в США та Канаду. Невдовзі більшість із них забрали з Батьківщини сім’ї і перебралися в Америку на постійне місце проживання.

У 1912 р. великий австрійський землевласник Маркус Фішер збудував у Кострижівці цукровий завод «Хрещатик». З цього часу невеличке село стало швидко зростати, адже велике підприємство потребувало значної кількості робочої сили.

Перша світова війна 1914-1918 рр. принесла селам Лука й Кострижівка багато біди. Обидва села під час жорстоких боїв між австро-угорськими і російськими військами по кілька разів переходили з рук в руки, житлові і господарські будівлі були цілком знищені. У 1915 р. австрійське командування збудувало на луківській толоці польову двоярусну пекарню і підвісну дорогу в Заліщики для транспортування туди хліба.

11 листопада 1918 р. села окупували румунські війська. Жителі с. Лука Бабій Андрій, Кльок Іван, Гулей Василь, Маркевич Йосип, Назарик Василь переходять Дністер і вступають в лави Української Галицької Армії.

Жителі сіл важко пережили румунську окупацію. Малоземелля і безземелля змушували простих людей виїжджати на заробітки в США та Канаду. Під забороною опинилося українське слово: в школах навчання і в церквах богослужіння велося румунською мовою, не дозволялося співати українських пісень тощо. Економічне й національне приниження українського населення викликало незадоволення, непокірних карали так званими «румунськими 25 буками».

За Румунії був відбудований у 1927-1929 залізничний міст Кострижівка-Заліщики, у 1928 р. відкритий гіпсовий завод, власником якого був єврей Арія. Всю торгівлю в обох селах контролювали також євреї. В с. Лука жид Дудьо тримав склеп (магазин), а Сендер – корчму. В центрі Кострижівки розташувався цілий ряд жидівський торгових закладів: Берко, Кремер, Лейба, Фурман, Алтор – тримали продовольчі і промтоварні магазини, а Борух і Куцберг – корчми, розкішним розважальним закладом був ресторан Назера.

Важкі спогади пов’язані в мешканців сіл Лука й Кострижівка з німецько-радянською війною 1941-1945 рр. У липні 1941 р. радянські каральні органи підірвали залізничний міст Кострижівка-Заліщики разом з вагонами, в яких перебували політичні в’язні Чернівецької і Коломийської тюрем. В 1942-1943 рр. в Кострижівці діяла антирумунська організація, яку створив Томашевський Олег. До неї входили також кострижівчани Децембер Прокіп, Безменов Олексій, Баранецький Теофіл, Баранецький Тодор, Завацький Микола, Решетник Дмитро, Олійник Петро, Холодюк Ярослав, Попович Павло, Галяревич Манолій, Богонська Ганна, Біго Кароль, Біго Віра, Іванчук Георгій, Бурдун Степан. З обох сіл було мобілізовано на фронт 137 чоловік, з яких 54 загинули або зникли безвісти. Окремі жителі воювали в Українській повстанській армії: Маркевич Йосип, Савицький Сергій, Олійник Володимир, Завадський Андрій, Пилип’юк Федір, Лаб’юк Федір.

Великих страждань зазнали жителі сіл Лука й Кострижівка під час голоду 1946-1947 рр., внаслідок чого від голодної смерті померло до сорока чоловік. По різних мотивах в 1944-1950 рр. до двох десятків жителів були незаконно репресовані сталінським режимом. 25 липня 1948 р. в с. Лука створений колгосп імені Крупської, а в с. Кострижівка – колгосп «Дружба». В 50-х роках інтенсивно розширюється соціальна інфраструктура. В 1952 р. збудована пекарня, цього ж року цукрозавод відкриває відомчу дитячу установу. Для полегшення сполучення з районним центром через ліс прокладається протягом 1955-1957 рр. гравійна дорога до с. Звенячин. В 1958 р. відкривається поліклініка і стаціонарна лікарня на 20 ліжок. У 1959 р. села Лука і Кострижівка об’єднуються в селище міського типу Кострижівка.

     Значні зміни відбуваються в 60-80-х роках. Відкриваються нові торгові заклади, Будинок побуту, асфальтуються дороги, будуються нові житлові будинки, забезпечується водопостачання і водовідведення, будується стадіон і закладається парк. У 1960 р. відкривається потужне автопідприємство, у 1964 році – нові приміщення середньої школи і дошкільної установи. До послуг обдарованих дітей у 1967 р. був відкритий філіал Заставнівської музичної школи. В пам'ять про загиблих односельчан жителі селища в 1970 р. встановили пам’ятник. Великою подією стало відкриття у 1983 р. чотириповерхової лікарні, послугами якої користуються також жителі сіл Бабин, Прилипче, Звенячин, Хрещатик і Репужинці.

         З середини 80-х років в селищі виникає і розвивається національний рух за розширення прав українського народу в складі СРСР. В цей час виникає товариство «Просвіта» (1989 р., голова Слободян В.Д.), осередок Народного Руху України за перебудову (1990 р., голова Площанський М.П.). З великим ентузіазмом жителі селища сприйняли Акт Верховної Ради, який проголосив Україну самостійною і незалежною державою. 1 грудня 1991 р. 99% мешканців селища беруть участь у Всеукраїнському референдумі та виборах Президента України.

           В роки незалежності активізується духовне життя жителів селища. Будуються нові приміщення Кострижівської Свято-Миколаївської церкви Київського патріархату (1997 р.), Кострижівської Свято-Миколаївської церкви Московського патріархату (2000 р.), ряд каплиць, пам’ятних хрестів і скульптур. У 1998 р. створений фольклорно-етнографічний ансамбль «Василиха», який у 2004 р. став народним.

         У 2000 р. цукрозавод «Хрещатик» передає на баланс селищної ради комунальне господарство (начальник Васильєв Ю.Б.). У 2004 р. до селища через Дністер будується вітка газопроводу, а в 2005 р. всі квартири і житлові будинки повністю газифікуються.

         Зазнає певних змін і зовнішній вигляд селища. У вересні 2007 р. урочисто відкривається селищна площа, на якій встановлено пам’ятник Т.Г.Шевченку, а в січні 2008 р. завершено реконструкцію універмагу «Жовтень» під навчальний корпус початкової школи. В листопаді цього ж року збудовано торговий комплекс «Веселка» (приватний підприємець Капіцька Т.А.), а в січні 2009 р. – філію приватбанку. Покращилося і водопостачання в селищі, оскільки протягом 2008-2010 рр. металеві труби водогону були замінені на пластикові. У 2011 р. четвертий поверх лікарні реконструйовано під кардіологічний реабілітаційний центр.

                                                                              

      

                               Найважливіші події в історії селища Кострижівка

 

1740 р. – перша писемна згадка про села Лука і Кострижівка.

 

1740 р. - капітан Атанасій Зінте (Цинте) на березі Дністра заснував чоловічий

               монастир.

 

1783 р. – австрійська влада ліквідувала Луківський монастир.

 

1828 р. - в с. Лука відбувся селянський бунт.

 

1848 р. – австрійський уряд скасував панщину.

 

1849 р. - в центрі села встановлено дубовий хрест в честь скасування панщини.

               У 1898 р. його замінено кам’яним, який стоїть і нині.

 

1866 р. – відбувся голод в селах Лука і Кострижівка, Кострижівку люди стали

               називати Голоднівкою.

 

1885 р. - в селі Лука відкрито першу початкову школу-дяківку.

 

1886 р. - збудований плаваючий млин, власником якого був заможний господар

             Тиманчук Іван.

 

1889 р. - збудована Луківська Свято-Миколаївська церква.

 

1889 р. - збудована залізнична вітка Коломия-Кострижівка, а в 1898 р. залізничний

              міст Кострижівка-Заліщики.

 

1899 р. - початок трудової еміграції. Першим виїхав у Канаду разом з сім’єю

               Калинюк Іван. А вже на 1913 р., за статистичними даними, з невеликих сіл

             Звенячин і Кострижівка емігрували 121 особа.

 

1902 р. – Назарик Олексій викопав першу криницю в с. Лука.

 

1905 р. - відкрито Народний дім в с. Лука.

 

1908 р. - збудована перша громадська школа у с. Лука.

 

1912 р. - утворилося культурно-просвітницьке товариства «Січ», яке сприяло розвитку національної самосвідомості сільської молоді.

 

1912 р. - австрійський підприємець Марко Фішер заснував цукрозавод «Хрещатик».

 

1913 р., літо - у місцевої письменниці Сидонії Гнідої гостювали політичний діяч і

                       письменник Володимир Винниченко з сім’єю, письменник Микола

                     Коваленко, публіцист Лев Юркевич.,

 

1914 р., липень – у місцевої письменниці Сидонії Гнідої гостювали письменники

                       Ольга Кобилянська і Микола Євшан.

 

1915 р. – відбуваються кровопролитні бої Першої світової війни, в результаті чого

               села Кострижівка і Лука були повністю знищені. Для військових потреб

                 австрійці збудували на толоці с. Лука двоярусну піч і канатну дорогу до

                 м. Заліщики (через річку Дністер).

 

1918 р., 11 листопада – окупація сіл Лука і Кострижівка румунськими військами.

 

1918 р. – румунська влада заборонила діяльність товариства «Січ».

 

1918 р., 3 листопада – жителі Бабалюк Олександр та Іванчук Петро були делегатами Буковинського віча.

 

   1919 р. – жителі села Назарик Василь, Маркевич Йосип і Вигнан Тодор воювали у

                 складі військ Української Галицької Армії, а потім відстоювали Українську

                 державу в армії Симона Петлюри

 

1923 р. - відкрито першу громадську початкову школу у Кострижівці за часів

             румунської влади (перший директор Паладій Ю. М.).

 

1928 р. – підприємець Арія відкрив у Кострижівці гіпсовий завод.

 

1928 р., 28 листопада – подано звернення консиліуму примарії с. Кострижівка до

               Чернівецької префектури про навчання дітей українською мовою.

 

1929 р., 9 грудня – хутір Кострижівку перетворено в село і відокремлено від

               Звенячина.

 

1936 р. – збудована Кострижівська Свято-Миколаївська церква.

 

1940 р., 28 червня – села Лука і Кострижівку окупували радянські війська.

 

1941 р., 22 червня – початок німецько-радянської війни.

 

1941 р., 5 липня - знищено політичних в’язнів на залізничному мості Кострижівка-

                   Заліщики.

 

травень 1942 - серпень 1943 рр. – у Кострижівці діяла підпільна анти румунська

                 організація, яку створив Олег Томашевський.

 

1944 р., 29 березня – Кострижівка звільнена від німецько-румунських окупантів.

 

1944 р., 10 травня – перша велика мобілізація кострижівських чоловіків на

                   радянсько-німецький фронт.

 

1945 р. – у Кострижівці відкрито фельдшерсько-акушерський пункт.

 

1940-1950 рр. – час сталінських репресій. Жертвами тоталітарної системи стали 43

                жителі сіл Лука й Кострижівка.

 

1946-1947 р. – відбувся голод в селах Лука і Кострижівка, померло 40 чоловік.

 

1948 р. – після війни встановлена поромна переправа Кострижівка-Заліщики.

 

1948 р., 1 вересня – Луківська школа стала семирічною.

 

1948 р., 25 липня – в с. Лука створений колгосп імені Крупської, а в с. Кострижівка –

             колгосп «Дружба».

 

1952 р. – в Кострижівці збудована хлібопекарня.

 

1952 р. – цукрозавод «Хрещатик» збудував відомчий дитячий садок.

 

1955 р., 1 вересня – Луківська школа стала середньою.

 

1955-1957 рр. – через ліс прокладена гравійована дорога до с. Звенячин.

 

1958 р. – відкрита стаціонарна лікарня на 20 ліжок і поліклініка.

 

1959 р. - об’єднано села Лука і Кострижівка в селище міського типу Кострижівка.

 

1960 р. – засноване автопідприємство.

 

1964 р., жовтень - збудоване нове приміщення Кострижівської середньої школи.

 

1964 р. – збудоване нове приміщення Кострижівської дошкільної установи.

 

1967 р. – відкрита музична школа.

 

1970 р. - в пам’ять про загиблих односельчан жителі селища встановили пам’ятник.

 

1971 р. – збудовано приміщення селищної ради.

 

1983 р., 17 липня - відкрито нову чотириповерхову Кострижівську лікарню. Вона

                 стала лікувальним центром також для навколишніх сіл – Бабина,

                 Прилипчого, Звенячина, Хрещатика і Репужинців.

 

1985 р. – створений музей цукрозаводу «Хрещатик».

 

1989 р. – у селищі виникло товариство «Просвіта» (голова Слободян Д.В.).

 

1990 р., липень – утворився осередок Народного Руху України за перебудову (голова

                 Площанський М.П.).

 

1990 р., вересень – осередок Народного Руху України за перебудову організував на

                   стадіоні селищний мітинг.

 

1991 р. – встановлено металевий хрест біля залізничного моста в пам’ять жертв

               сталінського режиму та флагшток з українським жовто-блакитним

               прапором.

 

1991 р., 24 серпня – Україну проголошено самостійною і незалежною державою.

 

1991 р., 1 грудня – жителі селища беруть участь у Всеукраїнському референдумі та

               виборах президента України.

 

1993 р., вересень – збудоване і висвячене нове приміщення Кострижівської Свято-

                 Миколаївської православної церкви Київського патріархату.

 

1994 р. - завершено будівництво приміщення відділення зв’язку і телефонної станції.

 

1997 р. – добудована дзвіниця і повторно висвячена Кострижівська православна

               церква Київського патріархату.

 

1998 р. – створено фольклорно-етнографічний ансамбль «Василиха», у 2004 р. він

               став народним.

 

1998 р., червень – збудовано молитовний будинок ЄХБ.

 

2000 р. – біля залізничної станції збудувала каплицю Стецюк В.І.

 

2000 р. – утворилося комунальне господарство, першим начальником став

               Васильєв Ю.Б.

 

2000 р., 8 листопада – збудована Кострижівська Свято-Миколаївська православна

               церква Російського патріархату.

 

2002 р. – на роздоріжжі, при в’їзді в село, Вакарюк О.І. встановив пам’ятний хрест.

 

2003 р. – на власному обійсті збудував каплицю Маркевич Г.Я.

 

2003 р. – в центрі села, на роздоріжжі доріг, встановила статую Божої Матері

               Калинюк О.О.

 

2004 р. - на власному обійсті спорудив каплицю Вітюк С.В.

 

2004 р. – до села через Дністер збудовано газопровід.

 

2005 р. – повністю газифіковане селище.

 

2005 р. – житель Мисик Р.М. відкрив першу приватну аптеку.

 

2007 р., лютий – районна споживча спілка відкрила торговий заклад «Маркет».

 

2007 р., вересень – збудована селищна площа, на якій встановлено пам’ятник

               Т.Г.Шевченку.

 

2008 р., січень – завершено реконструкцію універмагу «Жовтень» під навчальний

             корпус початкової школи.

 

2008 р., листопад – збудовано торговий заклад «Веселка» (приватний підприємець

             Капіцька Т.А.).

 

2008 р. – на вулиці Луківській приватний підприємець Ільчук В.М. збудував

               каплицю.

 

2008 р., грудень – завершено встановлення пластикових труб селищного водогону на

               вулиці імені Ольги Кобилянської.

 

2009 р., січень – у селищі відкрито філію приватбанку.

2010 р., грудень – завершено встановлення пластикових труб селищного водогону

                   східній частині селища.

 

2011 р. – четвертий поверх лікарні реконструйовано під кардіологічний

               реабілітаційний центр.

 

                                                                              За матеріалами історика-краєзнавця

                                                                               Черешнюка Миколи Михайловича

Copyright 2012. All Rights Reserved.